ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.09.2023Справа № 911/423/23
Суддя Господарського суду міста Києва Приходько І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали
позовної заяви Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"
до Фізичної особи-підприємця Михайлишин Ірини Володимирівни
про стягнення 87 843,16 грн.,
Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Михайлишин Ірини Володимирівни про стягнення 87 843,16 грн., з яких основний борг в сумі 70 662,00 грн., пеня в сумі 11 140,80 грн., інфляційні втрати в сумі 5 080,99 грн. та 3% річних в сумі 959,37 грн. за Договором про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2015-11/14 від 24.11.2015.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2023 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.02.2023 позовну заяву Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" до Фізичної особи-підприємця Михайлишин Ірини Володимирівни про стягнення 87 843,16 грн. та додані до неї документи надіслано за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2023 справу передано на розгляд судді Приходько І.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 911/423/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 911/423/23 сторони повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду повідомленнями про вручення поштових відправлень з відмітками про їх вручення.
10.04.2023 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.
26.04.2023 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позову в повному обсязі, зокрема, зазначає, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна територіальної громади міста Києва, а відтак, зважаючи на пункт 1.2 рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 (у редакції рішення Київської міської ради від 14.05.2022 № 4577/4618), відповідач звільнений від сплати орендної плати на період дії воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та один місяць з дати його припинення, а тому у відповідача немає заборгованості перед позивачем. Розгляд справи просив здійснювати в судовому засіданні з викликом сторін.
02.05.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечує щодо обставин викладених у відзиві та зазначає, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, оскільки передбачає вчинення позивачем як виконавцем певних дій за плату (надання права експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів), відтак, твердження відповідача про те, що він звільнений від сплати орендної плати на період дії воєнного стану позивач вважає необґрунтованими, оскільки до правовідносин сторін застосовується пункт 1.3.2 рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592, який врегульовував питання послуг з користування спеціально обладнаними майданчиками для платного паркування транспортних засобів та втратив чинність з 16.05.2022 відповідно до пункту 5 рішення Київської міської ради від 14.05.2022 № 4577/4618. Позивач також зазначив, що відповідачем не доведено, що форс-мажорні обставини настали та він при цьому дійсно не міг належним чином виконувати умови договору.
11.05.2023 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
17.05.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення.
18.05.2023 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про долучення матеріалів до справи.
Станом на дату розгляду справи інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру до Господарського суду міста Києва не надходило.
За приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Разом з цим, згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи факт того, що строк, передбачений для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, закінчився, тоді як відповідачем не подано жодної заяви по суті спору, а також не надано клопотання про поновлення процесуальних строків для вчинення відповідних процесуальних дій, справа підлягає розгляду за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
24.11.2015 між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (далі - Позивач/Сторона-1) та Фізичною особою-підприємцем Михайлишин Іриною Володимирівною (далі - Відповідач/Сторона-1) було укладено Договір № ДНП-2015-11/14 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування (далі - Договір), відповідно до умов якого, сторона-1 надає за плату стороні-2 право на організацію та експлуатацію 45 (сорок п'ять) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 5 (п'ять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ. Деснянський район, вул. Електротехнічна (біля ГКБ «Алмаз»), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (далі - "Фіксовані місця для паркування"), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту (пункт 1.1. Договору).
Відповідно до пунктів 1.3. та 1.4. Договору в яких визначено, що "фіксовані місця для паркування" вважаються переданими в експлуатацію стороні-2 з моменту набрання чинності Договору. "Фіксовані місця для паркування" вважатимуться повернутим стороні-1 з експлуатації через 60 (шістдесят) календарних днів з дати припинення (розірвання) Договору, крім випадків, передбачених п. 6.10. Договору.
Пунктами 2.1.1. та 2.1.2. Договору передбачено, що сторона-1 здійснює контроль за виконанням умов цього договору, а також дотриманням стороною-2 Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою КМУ від 03.12.2009 № 1342 (далі - Правила паркування), та Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051, на "Фіксованих місцях для паркування". Здійснює моніторинг та обстеження території "Фіксованих місць для паркування". Виявлення за результатами моніторингу та обстеження території "Фіксованих місць для паркування" кількості автомобілів, які не відповідають схемі ОДР є підставою для внесення змін до схеми ОДР шляхом збільшення або зменшення на відповідну кількість автомобілів.
Відповідно до пункту 2.2. Договору сторона-2, зокрема:
пункт 2.2.2. за власні кошти здійснює облаштування та обладнання "Фіксованих місць для паркування" згідно з Правилами паркування (дорожніми знаками, дорожньою розміткою, шлагбаумом, приміщенням для охорони, огорожею, тощо) у відповідності до схеми ОДР;
пункт 2.2.3. здійснює експлуатацію "Фіксованих місць для паркування" згідно з вимогами чинного законодавства України, в тому числі Правилами паркування у відповідності до умов цього договору, схеми організації дорожнього руху;
пункт 2.2.5. зобов'язується облаштувати та експлуатувати не більшу кількість місць для паркування транспортних засобів, ніж передбачено умовами договору;
пункт 2.2.6. зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки зі стороною-1 згідно з розділом 3 договору.
Пунктом 3.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 7 від 24.09.2019) передбачено, що плата сторони-2 стороні-1 згідно умов даного договору становить 6,50 грн за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу, в тому числі ПДВ.
Відповідно до пункту 3.3. Договору (в редакції додаткової угоди № 6 від 29.12.2018) плата за провадження діяльності на майданчику для паркування здійснюється в розмірі 100% місячної вартості не пізніше 20 числа місяця, щодо якого проводиться оплата.
Згідно з пунктом 3.7. Договору (в редакції додаткової угоди № 6 від 29.12.2018) щомісяця до 10 числа сторони підписують акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням сторони-1. У випадку не підписання стороною-2 акту приймання-передачі наданих послуг в строк до 20 числа акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці вважається підписаним стороною-2 без зауважень.
Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання договору та діє до 23.11.2018.
Додатковою угодою № 8 від 21.12.2020 до Договору сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 6.1. Договору та викласти вказаний пункт 6.1. Договору в наступній редакції: «Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2023».
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем обов'язків за договором у частині повної сплати наданих послуг за період з березня по грудень 2022 року, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 70 662,00 грн., пеню в розмірі 11 140,80 грн., інфляційні втрати в розмірі 5 080,99 грн. та 3% річних в розмірі 959,37 грн.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Укладений між сторонами договір є договором надання послуг, що узгоджується з висновками Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.06.2018 в справі № 910/20720/16 та від 03.02.2020 в справі № 910/6312/19, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату на загальну суму 76 342,50 грн., а саме: № 1297 від 01.03.2022 на суму 9 067,50 грн., № 1863 від 16.05.2022 на суму 4 680,00 грн., № 2196 від 01.06.2022 на суму 8 775,00 грн., № 2672 від 01.07.2022 на суму 9 067,50 грн., № 3217 від 01.08.2022 на суму 9 067,50 грн., № 3875 від 01.09.2022 на суму 8 775,00 грн., № 4521 від 01.10.2022 на суму 9 067,50 грн., № 5102 від 01.11.2022 на суму 8 775,00 грн., № 5821 від 01.12.2022 на суму 9 067,50 грн.
Крім того, позивачем складено акти надання послуг на загальну суму 76 342,50 грн., а саме: № 1514 від 31.03.2022 на суму 9 067,50 грн., № 1813 від 31.05.2022 на суму 4 680,00 грн., № 2373 від 30.06.2022 на суму 8 775,00 грн., № 2901 від 31.07.2022 на суму 9 067,50 грн., № 3558 від 31.08.2022 на суму 9 067,50 грн., № 4088 від 30.09.2022 на суму 8 775,00 грн., № 4706 від 31.10.2022 на суму 9 067,50 грн., № 5336 від 30.11.2022 на суму 8 775,00 грн., № 5921 від 31.12.2022 на суму 9 067,50 грн., які не підписані відповідачем.
Проте, позивач зазначає, що відповідачем в продовж березня - грудня 2022 року було здійснено часткові оплати за надані послуг на загальну суму 5 680,50 грн.
У той же час, за умовами пункту 3.7. Договору сторонами погоджено, що щомісяця до 10 числа сторони підписують акт приймання-передачі послуг, наданих у попередньому місяці. Підписання акта приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням сторони-1. У випадку не підписання стороною-2 акта приймання-передачі наданих послуг в строк до 20 числа, акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці вважається підписаним стороною-2 без зауважень.
Оскільки жодного доказу в підтвердження звернення відповідача до позивача із запереченнями стосовно наданих на підставі договору послуг в матеріалах справи не міститься, то такі послуги вважаються прийнятими відповідачем без зауважень на підставі пункту 3.7. Договору.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 3.3. Договору (в редакції додаткової угоди № 6 від 29.12.2018) плата за провадження діяльності на майданчику для паркування здійснюється в розмірі 100% місячної вартості не пізніше 20 числа місяця, щодо якого проводиться оплата.
Отже, у відповідача наявне грошове зобов'язання зі сплати позивачу 70 662,00 грн. за отримані на підставі договору послуги, а на момент звернення до суду із даним позовом строк виконання такого зобов'язання настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання зі сплати на користь позивача 70 662,00 грн. за надані на підставі договору послуги. Відповідачем вказана заборгованість не спростована.
При цьому, суд враховує подані відповідачем від 18.05.2023 платіжні інструкції на загальну суму 17 088,00 грн., а саме: № 0.0.2834195986.1 від 25.01.2023 на суму 907,00 грн., № 0.0.2428390794.1 від 21.01.2022 на суму 9067,50 грн., № 0.0.2881394026.1 від 28.02.2023 на суму 820,00 грн., № 0.0.2933301823.1 від 05.04.2023 на суму 910,00 грн., № 0.0.2623847536.1 від 28.07.2022 на суму 906,75 грн., № 0.0.2643064968.1 від 16.08.2022 на суму 906,75 грн., № 0.0.2673011560.1 від 14.09.2022 на суму 878,00 грн., № 0.0.2714455951.1 від 20.10.2022 на суму 907,00 грн., № 0.0.2736926683.1 від 11.11.2022 на суму 878,00 грн., № 0.0.2790480174.1 від 23.12.2022 на суму 907,00 грн. та приходить до висновку про необхідність закрити провадження у справі в частині суми стягнення основного боргу в розмірі 17 088,00 грн. на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Стосовно заперечень відповідача суд зазначає наступне.
Так, відповідач стверджує, що договір є договором оренди комунального майна, а тому він на підставі пункту 1.2 рішення Київської міської ради № 4569/4610 від 15.04.2022 на період дії воєнного стану та один місяць з дати його припинення звільнений від орендної плати.
Пунктом 4 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1342 від 03.12.2009 передбачено, що спеціально обладнані майданчики для паркування - це майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху.
Відповідно до підпункту 1.3.2 пункту 1.3 рішення Київської міської ради № 4551/4592 від 30.03.2022 «Про деякі питання комплексної підтримки суб'єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ» у сфері паркування транспортних засобів на території міста Києва вирішено звільнити власників та користувачів транспортних засобів від оплати за послуги з користування спеціально обладнаними майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються Підприємством згідно з переліком, затвердженим рішенням Київської міської ради, а також звільнити від оплати суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування у відповідності укладених договорів з Підприємством.
У той же час, вищевказаний пункт рішення Київської міської ради був виключений відповідно до пункту 5 рішення Київської міської ради № 4577/4618 від 14.05.2022 «Про відновлення роботи автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності» з 16.05.2022.
Поряд з цим, відповідно до пункту 1 рішення Київської міської ради № 4569/4610 від 15.04.2022 викладено пункт 1.2 рішення Київської міської ради № 4551/4592 від 30.03.2022 у наступній редакції: «У сфері комунального майна територіальної громади міста Києва на період дії воєнного стану та один місяць з дати його припинення орендарі за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва звільняються від орендних платежів».
Зі змісту вказаного рішення Київської міської ради вбачається, що питання звільнення від сплати орендних платежів за користування комунальним майном територіальної громади міста Києва та питання звільнення від платежів суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування відповідно до укладених з позивачем договорів, мають різний порядок врегулювання. Тому ототожнення відповідачем даних видів договорів є необґрунтованим.
Судом надана оцінка правовій природі спірного договору та визначено, що укладений між сторонами договір є договором надання послуг, зокрема виходячи із правових висновків Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду, а відтак до посилання відповідача на те, що спірний договір є договором оренди комунального майна територіальної громади міста Києва суд відноситься критично.
Отже, доводи відповідача про те, що він звільнений від сплати платежів, визначених договором, на період дії воєнного стану та один місяць з дати його припинення є необґрунтованими.
Крім того, суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо відсутності попиту на паркувальні місця оскільки за умовами договору щомісячна плата підлягає перерахуванню позивачу незалежно від результатів господарської діяльності відповідача.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості є правомірними та обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в розмірі 53 574,00 грн.
Також позивачем заявлено про стягнення з відповідача пені в розмірі 11 140,80 грн., інфляційні втрати в розмірі 5 080,99 грн. та 3% річних в розмірі 959,37 грн. за загальний період прострочення виконання грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Згідно з частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок суми пені судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та є арифметично вірним, а тому вказана вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 11 140,80 грн. підлягає задоволенню.
Також частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.
Передбачені викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Вказана позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Перевіривши здійснений позивачем за позовом розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що розрахунок відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та є арифметично вірним, а тому вказана вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 5 080,99 грн. підлягає задоволенню.
Також дослідивши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та є арифметично вірним, а тому вказана вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 959,37 грн. підлягає задоволенню.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 53 574,00 грн. - основного боргу, 11 140,80 грн. - пені, 5 080,99 грн. - інфляційних втрат та 959,37 грн. - 3% річних.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог; у частині вимог, провадження за якими закрито, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Радою Суддів України затверджено Рішення № 23 від 05.08.2022 "Про затвердження рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану" відповідно до якого, у керівників організацій, установ, підприємств та інших роботодавців має бути відпрацьований чіткий та зрозумілий алгоритм дій на випадок повітряної тривоги або інших сповіщень про небезпеку, які надходять від органів управління цивільного захисту, а у разі відсутності поблизу відповідних захисних споруд чи неможливості забезпечити надійний захист працівників у робочих приміщеннях, приймати рішення стосовно переведення працівників на дистанційну форму роботи.
З урахуванням Рішення Ради Суддів України № 23 від 05.08.2022, інтенсивністю повітряних тривог у місті Києві протягом березня - липня 2023 року та загрозою ракетних ударів, судді та працівники суду змушені припиняти робочий процес та слідкувати у найближче укриття, яке розташоване за адресою: бульвар Тараса Шевченка, станція метро «Університет».
Враховуючи викладене, це значним чином вносить корективи у роботу суду та вищевказане впливає на дотримання строків під час розгляду справ у Господарському суді міста Києва.
Отже, беручи до уваги особливості режиму роботи суду, зважаючи на період перебування судді Приходько І.В. у відпустці та вищезазначені обставини, повний текст судового рішення по справі № 911/423/23 виготовлено 08.09.2023.
На підставі викладеного та керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги - задовольнити.
2. Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу по Договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2015-11/14 від 24.11.2015 в розмірі 17 088,00 грн., у зв'язку з відсутністю предмету спору.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Михайлишин Ірини Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6; ідентифікаційний код: 35210739) 53 574 (п'ятдесят три тисячі п'ятсот сімдесят чотири) грн. 00 коп. - основного боргу, 11 140 (одинадцять тисяч сто сорок) грн. 80 коп. - пені, 5 080 (п'ять тисяч вісімдесят) грн. 99 коп. - інфляційних втрат, 959 (дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 37 коп. - 3% річних та 1 061 (одна тисяча шістдесят одна) грн. 33 коп. - витрат по сплаті судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 08.09.2023.
Суддя І.В. Приходько