вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.09.2023м. ДніпроСправа № 904/4216/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом Фізичної особи-підприємця Косенюк Вікторії Миколаївни, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
до Фізичної особи-підприємця Трубнік Ніни Володимирівни, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №1 від 15.11.2017 у загальному розмірі 150 384,74 грн.
Фізична особа-підприємець Косенюк Вікторія Миколаївна звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Трубнік Ніни Володимирівни, заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення №1 від 15.11.2017 у загальному розмірі 150 384,74 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 98 000,00 грн., заборгованість за комунальними платежами у розмірі 16 879,06грн., пеня у розмірі 13 904,11 грн., 3% річних у розмірі 4 714,39 грн., інфляційні втрати у розмірі 16 887,18 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
12.12.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
21.12.2023 від відповідача до суду надійшла заява про приєднання до справи додакових доказів.
Справа згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку, у зв'язку із вжитими в Україні карантинними заходами та згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введенню в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Позиція позивача
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Відповідачем не здійснено повної та своєчасної оплати оренди за Договором оренди № 1 нежитлового приміщення від 15 листопада 2017 року за період з 15.04.2020 р. - 15.06.2020 р., 15.03.2022 - 15.08.2022 р., у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з орендних платежів у розмірі 98 000,00 грн та заборгованість за комунальними платежами у розмірі 16 879,06грн.
Позиція відповідача
Відповідач не погоджується з заявленими вимогами та просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що запроваджено карантинні обмеження, введення на території України воєнного стану та як наслідок об'єктивну неможливість виконання зобов'язань а також заборону фізичного доступу до орендованого приміщення з боку орендодавця (позивача), відповідач по справі ФОП Трубнік Н.В. вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
15.11.2017 між Фізичною особою-підприємцем Косенюк Вікторією Миколаївною (далі - Орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Трубник Ніною Володимирівною П(далі - Орендар, Відповідач) було укладено Договір оренди № 1 нежитлового приміщення (далі - договір). За яким Орендодавець передає Орендарю в строкове платне користування нежитлове приміщення розташоване на 1-му поверсі 3-поврехової будівлі, яка знаходиться за адресою: 50027 м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна 6/2 (п. 1.1. Договору).
Згідно розділу 3 Договору орендна плата за договором складає 14 000 грн на місяць, орендна плата сплачується Орендарем щомісяця в готівковій формі щомісяця 15-16 кожного місяця, вартість комунальних послуг не входять до складу орендної плати та відшкодовуються Орендарем орендодавцю щомісяця на підставі виставлених Орендодавцем рахунків.
Позивач стверджує, що умови Договору оренди № 1 нежитлового приміщення від 15 листопада 2017 року порушуються в односторонньому порядку з боку Орендаря, адже Орендар пропустив строк відповідних щомісячних платежів, існує заборгованість по орендним щомісячним платежам та вартості комунальних послуг, а саме:
- заборгованість зі сплати орендних платежів за 15.04.2020 -15.06.2020 - 28 000,00 грн;
- заборгованість зі сплати орендних платежів за 15.03.2022 - 15.07.2022 - 70000,00 грн;
- заборгованість за комунальними платежами - 16879,06 грн (КП “Криворіжтепломережа” - 1328,72 грн (згідно рахунку-фактури №3255 від 31.05.2022), ОСББ “Єсеніна 6” - 2 810,80 грн (згідно рахунку фактури від З1.08.2022 та без урахування нарахувань за серпень місяць); ТОВ “Дніпровські енергетичні мережі” - 139,54 грн (згідно рахунку № 257300720904 від 30.04.2022); КП “Кривбасводоканал” - 100,00 грн (згідно рахунку №36053/04/80157к від 29.08.2022), розмір вказаних підтверджується відповідними рахунками від постачальників комунальних послуг, які містяться в матеріалах справи.
Позивач зазначив, що намагався вирішити питання мирним шляхом, та зв'язувалась з Відповідачем, просила сплатити заборгованість, але заборгованість сплачена не була, надсилала листи електронною поштою (що прописана в Договорі оренди № 1 нежитлового приміщення в реквізитах сторін), акт звірки взаєморозрахунків, повідомлення про розірвання договору у зв'язку з невиконанням умов договору з проханням погасити заборгованість за договором. Відповідач посилався на форс-мажорні обставини, а саме війну в Україні та вважає що сплачувати орендні платежі та комунальні за Договором оренди № 1 нежитлового приміщення Орендар не зобов'язаний, ключі від приміщення знаходились у Орендаря, тобто Орендар мав можливість безперешкодно користуватись приміщенням.
Заборгованість погашена не була, тому ФОП Косенюк В. М. направила письмову Претензію на адресу Відповідача, але й по сьогодні заборгованість не погашена, що і стало причиною виникнення спору.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За приписами ч.1. ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.і ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
У відповідності ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно із частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Як передбачено ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідачем не здійснено повної та своєчасної оплати оренди за Договором оренди № 1 нежитлового приміщення від 15 листопада 2017 року, за період з 15.04.2020 - 15.06.2020, 15.03.2022 - 15.08.2022, а саме з орендних платежів у розмірі 98 000,00 грн та комунальних платежів у розмірі 16 879,06грн
З огляду твердження відповідача у настанні форс-мажорних обставин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Норма права, закріплена у частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України, визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.
Для застосування вказаної норми та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені.
Доказів того, що орендоване приміщення не використовувалося або не могло бути використане відповідачем у спірний період матеріали справи не містять.
Згідно умов пункту 5.1. Договору Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань в разі, якщо це невиконання є наслідком дії непереборної сили, на яку сторони не можуть вплинути, а саме: війна, повінь, землетрус, пожежа, транспортні катастрофи, заборонні акти держави та якщо обставини безпосередньо вплинули на виконання цього договору. При цьому строк виконання обов'язків по договору переноситься відповідно до часу, у перебіг якого діяли ці обставини.
Згідно пункту 5.3. Договору якщо ці обставини будуть продовжуватися більше 2-х місяців, кожна із сторін вправі розірвати договір. У таких випадках жодна зі сторін не може пред'явити іншій стороні претензії щодо компенсації можливих збитків.
Пунктом 5.2. Договору передбачено, що сторона для якої склалась неможливість виконання обов'язків за договором, зобов'язана негайно, але не пізніше 5-ти (п'яти) днів з моменту їх настання, в письмовій формі сповістити іншу сторону. Настання обставин непереборної сили підтверджується довідкою органу чи державної установи.
Відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Статтею 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Згідно п.п.6.1., 6.2. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. №44(5), підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.
Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.
Відповідачем в обґрунтування неможливості виконувати свої зобов'язання сертифікат № 3100-22-1721 виданий Торгово-промисловою палатою України12.12.2022, що засвідчує наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов'язань відповідача саме за договором оренди нежитлового приміщення №1 від 15.11.2017.
Як вбачається із наданого відповідачем сертифіката останній звернувся до ТПП України для засвідчення настання обставин непереборної сили лише 06.10.2022, тоді як військовий стан в Україні введено 24.02.2022 Указом Президента від 24.02.2022.
До того ж, як вбачається з тексту сертифіката, його видано на підставі наданих наказів про призупинення діяльності від 24.02.2022 та неможливість використання приміщення за цільовим призначенням від 01.03.2022, які дублювались 01.06.2022, які є внутрішніми документами відповідача. Копії таких наказів до матеріалів справи не надані. Інших доказів неможливості вести господарську діяльність та використовувати орендоване приміщення, як то акт про часткове або повне знищення майна, складений за участі позивача тощо, відповідачем не надано
Отже, суд ставиться критично до доводів відповідача щодо неможливості виконувати зобов'язання зі сплати орендних платежів та наданих на їх підтвердження доказів.
Крім того до матеріалів справи не надано доказів щодо сповіщення іншої особи про настання форс-мажорних обставин (під час дії карантину та ведення воєнного стану) відповідно до приписів п. 5.2. Договору
Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог підтверджені матеріалами справи. Тому, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендних платежів у розмірі 98 000,00 грн та заборгованість за комунальними платежами у розмірі 16 879,06грн.
Щодо стягнення пені.
Також, у зв'язку із простроченням відповідачем оплати за товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 13 904,11 грн за загальний період з 16.03.2022 по 10.11.2022.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк-, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Оскільки Відповідачем обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений Договором строк не виконало, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії Орендаря є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
У відповідності до п. 4.1 Договору оренди №1 нежитлового приміщення від 15.11.2017 за прострочення виконання Орендарем зобов'язань зі сплати орендної плати Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, за кожен день прострочення.
Враховуючи те, що факт порушення зобов'язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також враховуючи, що сторони у договорі передбачили стягнення пені у разі прострочення сплати поставленого товару, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені.
Суд перевіривши розрахунок пені, зазначає що він є правильним. Тому, вимога щодо стягнення пені у розмірі 13 904,11 грн підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивач нарахував та заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4 714,39 грн за період з 16.04.2020 по 10.11.2022 та інфляційних втрат у розмірі 16 887,18 грн за період з травня 2020 по вересень 2022.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що він є вірним, а тому задоволенню.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Щодо судового збору.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2 481,00 грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Трубнік Ніни Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Косенюк Вікторії Миколаївни ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) основна заборгованість у розмірі 98 000,00 грн., заборгованість за комунальними платежами у розмірі 16 879,06грн., пеня у розмірі 13 904,11 грн., 3% річних у розмірі 4 714,39 грн., інфляційні втрати у розмірі 16 887,18 грн, а також витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 481,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано - 07.09.2023.
Суддя В.Г. Бєлік