вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.09.2023м. ДніпроСправа № 904/2173/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ), м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "ЕЛЕКТРОМАШПРОМСЕРВІС", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "ЕЛЕКТРОМАШПРОМСЕРВІС" понесені витрати у розмірі 35 476,37 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2023 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду від 04.05.2023 усунути недоліки позовної заяви , а саме надати фіскальний чек/квитанцію (оригінали або належним чином засвідчені копії), які підтверджують факт відправлення відповідачам копії позовної заяви і доданих до неї документів на адресу відповідача та надати згідно вимог п. 5.27 "Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації. Вимог до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003" належним чином засвідчені копії документів, що є додатками до позовної заяви.
09.05.2023 від Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) через систему "Електронний суд" до надійшла заява про виконання ухвали суду з додатками.
Таким чином позивачем вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2023 виконано.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
22.05.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
29.05.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (аналогічного змісту, який надійшов до суду 22.05.2023)
Справа згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку, у зв'язку із вжитими в Україні карантинними заходами та згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введенню в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 38 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів”, які передбачають право зворотної вимоги (регресу) до особи, винної в дорожньо-транспортній пригоді, а також до володільця (водія) незабезпеченого транспортного засобу. Як на підставу позову, позивач посилався на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, що належить ПрАТ "ЕЛЕКТРОМАШПРОМСЕРВІС" та на момент скоєння ДТП був на посаді водія автотранспортних засобів з 25.07.2021 по 07.02.2018, а тому згідно з ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України відповідальною особою за завдану шкоду є Приватне акціонерне товариство "ЕЛЕКТРОМАШПРОМСЕРВІС". Також відповідач є власником (володільцем) незабезпеченого транспортного засобу, керуючи яким ОСОБА_1 скоїв дорожньо-транспортну пригоду.
Позиція відповідача
Відповідач не погоджується із вимогами викладеними у позовній заяві, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню мотивуючи тим, що за регресним зобов'язанням перебіг позовної давності починається заново - з моменту виконання основного зобов'язання. В даному випадку мають місце регресні зобов'язання, відтак перебіг позовної давності почався 27.03.2018 - з моменту виконання основного зобов'язання. Тож, строк позовної давності слід обраховувати з 28.03.2018 по 28.03.2021. Позивач з даним позовом звернувся до суду 01.05.2023 р., тобто вже після пропуску строку позовної давності.
Відповідач зазначив, що Позивач ніяким чином не обґрунтував причини пропуску 3-х річного строку позовної давності та не надав жодного доказу щодо поважності причин такого пропуску. Вказівка на те, що справа №210/5651/20 про відшкодування шкоди в порядку регресу розглядалась в Тернівському районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з 29.09.2020 р. по 29.03.2023 р. за участю тих самих сторін, не може бути взята судом до уваги, так як ПрАТ “Електромашпромсервіс” по даній справі був залучений судом у якості 3-оі особи. Позивачу було відомо, про те, що ОСОБА_1 є водієм та працював у ПрАТ “Електромашпромсервіс”, дана інформація ніким не приховувалось та знайшла своє відображення в постанові Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.10.2017р. справа №215/4519/17.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з наявністю/відсутністю підстав для відшкодування відповідачем сплаченої суми вартості матеріальної шкоди позивача, здійснених ним на користь постраждалого від ДТП.
Як вбачається з матеріалів справи 04.10.2017 р. приблизно 11:50 год. в м. Кривому Розі, Тернівському районі, по вул. Сурікова, біля е/о №2, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ТАТRА 815, н/з НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, не стежив за технічним станом транспортного засобу, не дотримався безпечної дистанції під час руху та допустив наїзд на нерухомий транспортний засіб ВАЗ 21093, н/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим спричинено матеріальні збитки.
Внаслідок ДТП транспортним засобам нанесені механічні пошкодження, заподіяні матеріальні збитки, постраждалих немає.
Постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 жовтня 2017 року по справі №215/4519/17, провадження № 3/215/2050/17 суддя Квятковський Ярослав Анатолійович, яка не оскаржувалася і набрала чинності 31.10.2017 року, встановлено, що водія ОСОБА_1 визнати винним за ст. 124 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу в сумі 340 (триста сорок) грн. на користь держави.
Положеннями ч.4 ст.21 Закону №1961-ІУ визначено, що забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.
Дані ЄЦБД МТСБУ (http://www.mtsbu.ua/ua/) не містять підтвердження, що на момент ДТП, транспортний засіб, ТАТRА 815, н/з НОМЕР_1 був забезпечений договором ОСЦПВВНТЗ, а також: відомостей, що водій ОСОБА_1 підпадає під норму п.13.1 ст.13 Закону № 1961, немає.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була забезпечена чинним договором ОСЦПВВНТЗ №АК/0945760 (дія з 04.03.2017 року по 03.03.2018 року), страховик - ПрАТ “СК” Український страховий стандарт”, відомості внесенні в ЄЦБД МТСБУ.
З метою отримання відшкодування (регламентної виплати), ОСОБА_2 , як представник власника автомобілю ВАЗ 21093, н/з НОМЕР_2 (довіреність №НМХ711523 від 14.12.2017р.), на підставі ст. ст.ЗЗ, 35, п.41.1 ст.41 Закону № 1961-ІУ, звернувся до МТСБУ:
1) з повідомленням про ДТП від 27.10.2017 року та зареєстровано справу МТСБУ: 45444.
2) з заявою на виплату страхового відшкодування від 14.12.2017.
В зв'язку з цим, для забезпечення необхідних дій для урегулювання страхового випадку, МТСБУ залучило врегулювача: ТОВ “УЦПЗ “Експерт-Сервіс”.
Про огляд пошкодженого автомобіля ВАЗ 21093, н/з НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , сповіщалася електронним повідомленням.
18.12.2020 за адресою: АДРЕСА_1 , проводився огляд пошкодженого автомобіля за участі оцінювача, експерта Рейнюка О.В., представника володаря КТЗ ОСОБА_2 , третій особи ОСОБА_1 .
Відповідно до Висновку експертного автотоваровідного дослідження №282/17 з визначення матеріальних збитків завданих легковому автомобілю ВАЗ 21093, н/з НОМЕР_2 від 17.11.2017 року, оцінювачем визначено: ринкову вартість досліджуваного автомобіля на момент пошкодження -62681,49 грн.; вартість відновлювального ремонту складає 44365,20 грн. без ПДВ; - коефіцієнт фізичного зносу - 0,7; - вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 34776,37 грн. без ПДВ.
03.03.2018 МТСБУ визначило розмір регламентної виплати в розмірі 34776,37 грн., що підтверджується Довідкою МТСБУ про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих №1 від 03.03.2018.
03.03.2021 МТСБУ на підставі ст.41 Закону №1961-ІУ, зазначеної довідки МТСБУ, було прийнято Наказ МТСБУ №2803 від 26.03.2018 року “Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих” про виплату відшкодування ОСОБА_2 в розмірі 34776,37 грн.
МТСБУ перерахувало ОСОБА_2 , суму відшкодування у розмірі 34776,37 грн. (тридцять чотири тисячі сімсот сімдесят шість гривень 37 коп.), що підтверджується платіжним дорученням №903180 від 27.03.2018 року.
Крім того, МТСБУ сплачено ТОВ “УЦПЗ “Експерт-Сервіс” за проведення огляду транспортного засобу з фотофіксацією, визначення розміру збитків, нанесених потерпілому ОСОБА_2 , 700 грн., що підтверджується актом виконаних робіт відповідно до листа МТСБУ №3.1-05/45444/вих/1 від 03.11.2017 по справі МТСБУ №45444, рахунком-фактура № СФ-0278 від 04.12.2017 та платіжним дорученням №541893 від 19.01.2018.
Таким чином, фактичні витрати МТСБУ на відшкодування витрат пов'язаних з регламентною виплатою по страховому випадку складають в сумі 35476,37 грн.
Позивач зазначив, що виконав покладений на нього обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не забезпечив цивільно-правову відповідальність.
Після виплати потерпілому вартості матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у Моторно транспортного страхового бюро України, виникло право на звернення до відповідача щодо стягнення сплаченої суми відшкодування, як до роботодавця чий працівник на транспортному засобі спричинив дорожньо-транспортну пригоду та як до власника наземного транспортного засобу, який не застрахував цивільно-правову відповідальність.
Відповідачем не здійснено добровільне відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування сумі 35 476,37 грн., що і стало причиною звернення до суду із даною позовною заявою.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Правовідносини, які виникли в даному випадку між: Відповідачем та Позивачем - Моторно (транспортним) страховим бюро України, спір про відшкодування витрат пов'язаних з регламентною виплатою в порядку регресу регулюються нормами ЦК України, та спеціальним Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Частиною 1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.ч. 2,3 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
Відповідно до частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, вирішуючи спір, пов'язаний з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини.
Згідно з ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз'яснено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до п. 6 вищезазначеної постанови особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України.
На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 Цивільного кодексу України).
У п. 9 вказаної постанови роз'яснено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не відповідає за шкоду, завдану цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб (наприклад, у разі незаконного заволодіння транспортним засобом), внаслідок непереборної сили (наприклад, у разі стихійного лиха), а не з його вини.
Відповідно до п.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до положень п.п. 1.3., 1.7., 1.8. ст.1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах; страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Статтею 6 Закону №1961 -IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п.39.1. ст. 39.1. Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі - Закон № 1961-ІУ), Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.
Відповідно до пп. “а” п.41.1 ст.41 Закону №1961-ІУ, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Так, підпунктом “г” п.41 ст.41. Закону №1961-ІУ зазначено МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону;
Пунктом 13.1 ст.13 Закону №1961-ІУ визначено, що учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду І групи, у його присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до п.38.2.1 ст.38 Закону № 1961-ІУ МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону;
Частиною 1 ст.1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завданою іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Положеннями ч.4 ст.21 Закону №1961-ІУ визначено, що забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.
Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Однією із умов для відшкодування матеріального збитку, особою, відповідальною за заподіяний збиток (або заподіювачем шкоди) є наявність оцінки завданої шкоди, проведеної у встановленому законом порядку, з дотриманням Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність” (ст.ст.4, 5, 7, 12 цього Закону) та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затв. наказом МЮУ, Фонду ДМУ від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, в ред. наказу МЮ України, Фонду ДМУ від 24.07.2009 р. №1335/5/1159) (п.п.1.3.,1.6.,2.4,4.3,5.2,8.3, 8.4, 8. 5.2-8.5.15 Методики).
Відповідно до п. 40.3 ст.40, п.41.4 ст.41 Закону №1961-ІУ, МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону; МТСБУ за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин подій, за якими може бути проведена регламентна виплата, та розміру заподіяної внаслідок них шкоди, а також банківських витрат МТСБУ при здійсненні регламентних виплат.
Згідно п.22.1 ст.22 Закону № 1961-1 при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст.28 Закону №1961-ІУ - шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Статтею 29 Закону №1961-ІУ чітко встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до п.36.1, 36.2 ст.36 Закону страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Як встановлено судом, що 04.10.2017 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 21093 державний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем ТАТRА 815державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1
18.10.2017 постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області водія ОСОБА_1 було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адмінстягнення у вигляді 340 грн.
У зв'язку з настанням страхового випадку, ДТП, Позивач здійснив регресну виплату потерпілій особі в розмірі 34 776,37 грн., відповідно до копії платіжного доручення № 903180 від 27.03.2018р.
Таким чином, фактичні витрати МТСБУ на відшкодування витрат пов'язаних з регламентною виплатою по страховому випадку складають в сумі 35 476,37 грн.
Отже, МТСБУ виконало покладений на нього обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не забезпечив цивільно-правову відповідальність.
З огляду на викладене, а також враховуючи приписи ст. ст. 1172, 1187 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов висновку про те, що в даному випадку, особою, відповідальною за завданий збиток, є саме відповідач.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, судом зазначається наступне.
Статтею 256 ЦК України закріплено поняття позовної давності як строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З наведеного слідує, що позовна давність виражається у встановленні часових меж для захисту порушеного права в суді. Відповідно пропуск строку позовної давності, не впливаючи на дійсність самого права, є підставою для ухвалення рішення про відмову у позові. Тобто належне особі право існує не тільки у межах строків позовної давності, але і після їх спливу. Боржник, який добровільно виконав зобов'язання, не має права вимагати повернення виконаного, посилаючись на те, що на момент такого виконання строк позовної давності сплинув, адже його обов'язок як такий продовжував існувати. Утім, примусити боржника виконати свій обов'язок шляхом звернення до суду вже не можна.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦКУ позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Тобто суд не вправі за власною ініціативою застосовувати позовну давність. Враховуючи, що вимоги стосовно форми заяви сторони про застосування позовної давності законом не встановлені, остання може бути викладена як у вигляді окремого клопотання, так і у відзиві на позов.
Окрім цього, виходячи з положень наведеної вище ч. 4 ст. 267 ЦК України, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, пред'явлених позивачем до відповідача, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.
За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Загальна позовна давність поширюється на всі вимоги, за винятком тих, для яких законом установлений інший (довший чи коротший) період часу для реалізації права на судовий захист (спеціальний строк).
У силу ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у п. 8.4 постанови від 25.05.2021 р. у справі № 910/11027/18 ( Провадження № 12-185гс19 ) звертає увагу на те, що якщо особі завдано шкоди, то вона може вважатися такою, що довідалася або могла довідатися про порушення свого права не з того дня, коли їй стало відомо про вчинення дій, якими може бути завдано шкоди, а з дня, коли вона має змогу оцінити розмір такої шкоди.
Отже, Позивач може вважатися таким, що довідався про порушення свого права не з того дня, коли йому стало відомо про вчинення дій, якими було завдано шкоди (04.10.2017), а з 03.03.2018 р. - дня, коли Позивач отримав змогу оцінити розмір такої шкоди.
Враховуючи, що регламентна виплата була проведена позивачем 27.03.2018, відтак з 28.03.2018 розпочався перебіг загального строку позовної давності.
Відповідно Рішення 29 березня 2023 року Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (справа № 210/5651/20) у задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з регламентною виплатою в порядку регресу, - відмовлено: з урахуванням статті 1172 ЦК України цивільно-правову відповідальність за шкоду, яка була завдана з вини ОСОБА_1 під час виконання ним своїх трудових обов'язків, несе роботодавець ПрАТ “ЕЛЕКТРОМАШПРОМСЕРВІС”.
Позивач намагався вирішити даний спір з Відповідачем в досудовому порядку, шляхом звернення до Відповідача з листом (рекомендованими): листом - попередженням з вимогою про сплату боргу від 27.03.2018 року за №3-05/9096, про необхідність відшкодування витрат МТСБУ в сумі 35476,37 грн., що підтверджується даним листом, однак попередження з вимогою залишилась ним без реагування і задоволення, в добровільному порядку витрати не компенсовані МТСБУ.
В зв'язку з вище наведеним Моторно (транспортне) страхове бюро України вирішила подати позов до належного відповідача.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 було установлено карантин, строк якого неодноразово продовжувався.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ “Прикінцеві та перехідні положення” ЦК України було доповнено, зокрема, п.12 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Зазначений Закон набрав чинності 02.04.2020
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 продовжено дію карантину до 30.04.2023 року.
Таким чином, названим Законом на період дії карантину, тобто з 22 березня 2020 року і по 30 квітня 2023 року строки позовної давності були продовжені. Вказане передбачає, що строк позовної давності, який повинен був закінчуватися у період дії карантину є діючим протягом всього строку дії карантину до кінця його завершення, відповідно посилання відповідача на пропуск строку позовної давності позивачем, судом не приймається.
Враховуючи, що набрання чинності вищевказаним Законом мало місце до спливу трирічного строку позовної давності (28.03.2021), суд дійшов висновку, що у даному випадку строк загальної позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, у силу прямої вказівки закону є продовженим на строк дії встановленого карантину.
Аналогічний за змістом висновок на підставі зазначених положень законодавства викладений Верховним Судом у постановах від 06.05.2021 у справі №903/323/20, від 25.08.2021 у справі №914/1560/2021, від 08.02.2022 у cправі № 918/964/20.
Відтак суд зауважує про відсутність підстав вважати, що з даною вимогою МТСБУ звернулося до суду 02.05.2023 з пропуском встановленого законом строку позовної давності, як на тому наполягає відповідач, у силу чого виключаються і правові підстави для відмови у позові в частині стягнення 38 253,37 грн через сплив позовної давності.
За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 38 253,37 грн. страхового відшкодування у повному обсязі.
У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат пов'язаних з регламентною виплатою в порядку регресу в сумі 35 476,37грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Щодо судового збору.
Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ЕЛЕКТРОМАШПРОМСЕРВІС" (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Героїв Ато, буд. 71, приміщення 2; код ЄДРПОУ 05476747) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8; код ЄДРПОУ 21647131) страхове відшкодування у розмірі 35 476,37 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано - 07.09.2023.
Суддя В.Г. Бєлік