Справа № 523/10928/22
Провадження №6/523/12/23
"30" серпня 2023 р. м. Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді - Мурманової І.М.,
за участю секретаря судового засідання - Іванченко В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі заяву ОСОБА_1 , стягувач: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -
Від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Суворовського районного суду м. Одеси із заявою про визнання виконавчого листа такими, що не підлягає виконанню звернулась представник боржника адвокат Гусельщикова Марина Анатоліївна.
В обґрунтування заяви адвокат зазначила, що в провадженні Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження ВП № 59308600 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3806/09 виданого Суворовським районним судом м. Одеси 03.02.2010 року. Представник зазначає, що даний виконавчий лист має бути визнано таким, що не підлягає виконанню, оскільки, виконавче провадження за даним виконавчим листом відкрито с пропущенням строків на його пред'явлення. Строк пред'явлення виконавчого листа до виконання становив 3 роки, з 04.12.2009 року по 04.12.2012 року, однак, виконавчий лист було пред'явлено до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання, а саме 05.09.2013 року, що підтверджується відповідним записом державного виконавця.
На підставі викладеного представник боржника просить: визнати виконавчий лист у справі №2-3806/09 виданий Суворовським районним судом м. Одеси 03.02.2010 року, таким, що не підлягає виконанню.
В останнє судове засідання представник боржника адвокат Гусельщикова Марина Анатоліївна не з'явилась, надала суду заяву про можливість розгляду справи за її відсутності, просила заяву задовольнити, в поданій заяві зокрема, звернула увагу на те, що в судовому засіданні було досліджено оригінал виконавчого провадження, та в матеріалах справи є всі докази надані стороною заявника на підтвердження обставин заявлених вимог (а.с.88-89).
Представник стягувача Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до суду не з'явися, 04.10.2022 року (вх. № 6746) представник стягувача звернувся до суду з заявою щодо можливості розгляду справи за відсутності представника (а.с.20), аналогічна заява надійшла до суду 31.10.2022 р та 19.12.2022 р. (а.с.25;31).
З урахуванням викладеного, враховуючи, що учасники провадження про час та місце слухання справи повідомлені, представник боржника та представник стягувача звернулись з заявами про слухання справи за їх відсутності, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності сторін на підставі поданих заяв та документів.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши заяву про визнання виконавчого листа такими, що не підлягають виконанню, матеріали цивільної справи, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 1 закону «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Частиною 2 статті 432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.
Так, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов'язку повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Так, помилковою є видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню).
Судова практика допускає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, з підстав його помилкової видачі, якщо вже після видачі виконавчого листа по справі рішення суду було скасоване.
В інформаційному листі ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року» звернуто увагу судів на те, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
Судом для встановлення фактичних обставин справи, ухвалою суду від 23.01.2023 року було витребувано від Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) оригінал виконавчого провадження, та здійснено виклик державного виконавця, в провадженні якого перебуває виконавче провадження, до суду з метою надання пояснень щодо виконання рішення суду, роз'яснення відміток проставлених у виконавчому документі .
В судовому засіданні, яке відбулось 17.08.2023 року держаний виконавець Бурлаков В.В. надав суду для огляду оригінал виконавчого листа та щодо відміток проставлених у виконавчому документі пояснив, що дійсно на виконавчому документі є відмітка 05.09.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження з підстав передбачених п. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла станом на 2013 рік.
Згідно копії виконавчого листа, та дослідженого в судовому засіданні його оригіналу, судом встановлено, що на виконавчому листі державним виконавцем 05.09.2013 року проставлено відмітку про відмову у відкритті провадження на підставі п.1.ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження».
Відповідно до положення п. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції 2013р ) зазначено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.
Згідно копії виконавчого листа, судом встановлено, що виконавчий лист було видано 03.10.2010 року, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання до 04.12.2012 року, 05.09.2013 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі п.1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження».
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
За змістом статті 432 ЦПК України виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
При цьому словосполучення "або з інших причин" стосується саме припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов'язання визначені главою 50 розділу І книги п'ятої ЦК України.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Як роз'яснив ВСС України в інформаційному листі від 01 липня 2015 року "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" у зв'язку з відсутністю чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у суддів виникали труднощі під час її застосування. Так, словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.
Окрім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.
Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин: - помилковість видачі виконавчого листа; - боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов'язок припинився; - обов'язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов'язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).
Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Разом з тим, за наявності судового рішення про стягнення боргу, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, заявником при зверненні до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не доведено, що ним було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого його обов'язок припинився, або його обов'язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених положеннями статті 432 ЦПК України.
При цьому у стягувача залишається право на поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, у разі доведеності (ст. 433 ЦПК України).
Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Положення статті 129-1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.
У пілотному рішенні у справі "Бурдов проти Росії" від 7 травня 2002 року Європейський суд, вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права ("право на суд"), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їхньої справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухваленого будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова "судового розгляду" .
У справі "Soering vsUK" [5] Європейський суд визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Виконання будь-якого рішення суду є обов'язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень й доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Порушення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню (постанова Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі №593/841/14-ц).
Натомість пропуск строку пред'явлення виконавчого документа до виконання може бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження. Встановлення обставин дотримання строків пред'явлення виконавчого документа до виконання підлягає з'ясуванню, зокрема, під час оскарження дій чи бездіяльності державного чи приватного виконавця, пов'язаних з вирішенням питання про відкриття виконавчого провадження, а тому не мають правового значення під час розгляду питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись вищенаведеними положеннями цивільного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених ст. 432 ЦПК України для визнання виконавчого листа №2-3809/09 виданого 03.02.2010 року таким, що не підлягає виконанню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 81, 247, 258, 260, 431, 432 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження», суд, -
У задоволені заяви ОСОБА_1 , стягувач: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» нова назва акціонерне товариство «Райффайзен Банк», про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Одеського апеляційного суду.
Суддя: