вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" серпня 2023 р. Справа№ 910/2116/21 (910/8889/22)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Доманської М.Л.
Полякова Б.М.
Секретар судового засідання: Гудько А.В.
За участю представників учасників справи:
від ОСОБА_1 : Турко А.Г. - за ордером серія АА № 1232993 від 05.09.2022;
від ТОВ «Ріо Фін»: Єлисеєв Є.В. - за ордером серія АІ № 1420708 від 05.07.2023;
від ПАТ АБ «Укргазбанк»: Приходько Т.П. - у відповідності до виписки з ЄДРПОУ.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Фін» та Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) (суддя Омельченко Л.В.)
за позовом ОСОБА_1
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Фін»
2) Приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс»
3) Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»
треті особи: 1) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голубнича Ольга Василівна
2) ОСОБА_2
про визнання договорів недійсними
у межах справи № 910/2116/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Фін»
до Приватного акціонерного товариства Автомобільна компанія «Укртранс»
про банкрутство
Короткий зміст позовних вимог
05.09.2022 ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 /позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Фін» (надалі також ТОВ «Ріо Фін»/відповідач-1), Приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» (надалі також ПрАТ «Автомобільна компанія «Укртранс»/відповідач-2), Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (надалі також ПАТ АБ «Укргазбанк»/відповідач-3) про визнання правочину недійсним, у якому просив:
- визнати недійсним Іпотечний договір від 28.12.2007, укладений ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» з АКБ «Київ» (правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк»), в частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 ;
- визнати відсутнім право іпотеки ТОВ «Ріо Фін» на квартиру АДРЕСА_2 .
На обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що останній з 03 березня 2016 року є власником квартири АДРЕСА_2 . Жодних заборон та/або будь-яких інших фактів та обставин, які могли викликати сумнів в законності набуття у власність зазначеної квартири та свідчити про наявності будь-яких обтяжень не існувало, як на момент набуття її у власність так і не існує на даний час.
Однак, в грудні 2021 року позивачу стало відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріо Фін» безпідставно та протиправно стверджує про наявність у останнього права іпотеки на зазначену, належну йому на праві власності квартиру.
Разом з тим, на переконання ОСОБА_1 , Іпотечний договір від 28.12.2007 в частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , укладений ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» з АКБ «Київ» (правонаступником якого є АБ «Укргазбанк») з порушенням вимог ст. 5 Закону 898-ІУ, норма якої не визначала майнові права як предмет іпотеки, тобто з порушенням вимог Закону, що є підставою для визнання його недійсним.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) (суддя Омельченко Л.В.) позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково; визнано недійсним Іпотечний договір від 28.12.2007, укладений між ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» з АКБ «Київ» (правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк»), в частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру, загальною площею 188, 20 кв. м, житловою площею 100,8 кв. м у будинку, що будується на земельній ділянці, розташованій на розі (на перетині) Дмитрова та Анрі Барбюса в Печерському районі міста Києва; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Судове рішення прийнято з посиланням на приписи ст. 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст.ст. 16, 203, 204, 215, 256, 257, 261, 572, 575, 576 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст.ст. 1, 5 Закону України «Про іпотеку» № 898-ІУ від 05.06.2003 та мотивоване тим, що під час укладення оспорюваного Іпотечного договору були порушені вимоги ст. 5 Закону № 898-ІУ у відповідній редакції, оскільки майнові права на окрему квартиру в незавершеному будівництвом житловому будинку не могли бути предметом іпотеки, однак ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» неправомірно передала, а АКБ «Київ» (правонаступником якого є АБ «Укргазбанк») прийняв в іпотеку зазначені майнові права. Укладені у подальшому договори про внесення змін до вказаного Іпотечного договору не містять положень, які б свідчили, що сторонами вносилися зміни в Іпотечний договір з метою приведення його у відповідність з вимогами Закону № 800-УІ.
Також, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання відсутнім права іпотеки ТОВ «Ріо Фін» на квартиру АДРЕСА_2 , оскільки визнання судом недійсним Іпотечного договору від 28.12.2007, укладеного між ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» з АКБ «Київ», в частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , породжує відповідні правові наслідки недійсності правочину у вигляді припинення права іпотеки у іпотекодержателя.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів
Не погодившись із вищевказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зупинити дію рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22); скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) у частині задоволених позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Також не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22), Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріо Фін» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову; в іншій частині оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Апеляційні скарги обґрунтовані порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
05.07.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Ріо Фін», згідно з яким позивач просить суд, відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Ріо Фін» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22).
05.07.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ПАТ КБ «Укргазбанк», у відповідності до якого позивач просить суд, відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПАТ КБ «Укргазбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22).
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2023 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Грек Б.М., Доманська М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2116/21 (910/8889/22) за позовом ОСОБА_1 до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Фін», 2) Приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс», 3) Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання договорів недійсними. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/2116/21 (910/8889/22).
Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 08.05.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Фін» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Грек Б.М., Доманська М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2116/21 (910/8889/22) за позовом ОСОБА_1 до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Фін», 2) Приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс», 3) Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання договорів недійсними. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Фін» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/2116/21 (910/8889/22).
31.05.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/2116/21 (910/8889/22).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22), зокрема, клопотання Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» задоволено та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22); відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) призначено на 05.07.2023; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Фін» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) залишено без руху.
09.06.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Фін» надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Фін» задоволено та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22); відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Фін» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22); об'єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Фін» та Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) в одне апеляційне провадження; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Фін» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) призначено разом з апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» на 05.07.2023.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2293/23 від 27.06.2023 у зв'язку з перебуванням судді Грека Б.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/2116/21 (910/8889/22).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2023 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Доманська М.Л., Поляков Б.М.
Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 27.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Фін» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Доманська М.Л., Поляков Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Фін» та Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Доманська М.Л., Поляков Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) відкладено розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Фін» та Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) на 30.08.2023.
Явка представників сторін
30.08.2023 у судове засідання з'явилися представники Демидова Дмитра Сергійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Фін» та Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк».
Інші учасники справи у судове засідання 30.08.2023 не з'явилися; про причини нез'явлення суд не повідомили.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Також, нормами ст. 120 ГПК України передбачено можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв'язку.
Слід зазначити, що копія, зокрема, ухвали Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) була надіслана судом апеляційної інстанції на електрону адресу та/або в електронні кабінети учасників справи, що підтверджується роздруківкою електронного листування та відповідними довідками про доставку електронного документа.
При цьому, суд апеляційної інстанції виходить з того, якщо учасник справи надав суду електронну адресу, зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник справи бажає/не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них.
З огляду на зазначене, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Разом з тим, колегія суддів робить акцент на тому, що відповідно до приписів частин 6 та 7 статті 6 ГПК України: «Адвокати, реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку».
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).
Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційних скарг за участю представників ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Фін» та Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк».
Позиції учасників справи
Представник Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» у судовому засіданні 30.08.2023 підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просив її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні 30.08.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Фін» підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просив її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову; в іншій частині оскаржуване рішення суду залишити без змін.
30.08.2023 у судовому засіданні представник ОСОБА_1 заперечував проти доводів апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Фін» та Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» з підстав викладених у відзивах на апеляційні скарги та просив залишити їх без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) - без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2016 ОСОБА_1 набув у власність квартиру АДРЕСА_2 на підставі Договору дарування від 03.03.2016, укладеного між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдаровуваний), (а.с. 27-28, т. 1).
Разом з тим, судом встановлено, що 28.12.2007 між АКБ «Київ» (іпотекодержатель) та ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» (іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір, предметом якого є майнові права на ряд квартир, у тому числі майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .
У відповідності до тверджень ОСОБА_1 , зазначеною вище інформацією на момент укладення договору дарування спірної квартири, останній не володів. Про існування обтяження нерухомого майна дізнався в грудні 2021 року.
В подальшому, замовником будівництва - КП «Печерськ -Інвест» вносились зміни до проекту будівництва житлового будинку, внаслідок яких змінювались і характеристики майбутньої квартири. Натомість, зміни до Іпотечного договору від 28.12.2007 не вносились, майнові права на квартиру АДРЕСА_3 , що складається з 2-х житлових кімнат, загальною площею 130,4 кв.м, в іпотеку не передавались.
19.06.2015 на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 61 «Деякі питання участі держави у виведенні з ринку ПАТ «АКБ «Київ», було здійснено передачу активів та зобов'язань ПАТ «АКБ «Київ» на користь АБ «Укргазбанк».
19.12.2015 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено про державну реєстрацію права власності на квартиру кількість кімнат - 2, загальною площею 130,4 кв. м, № 91А за адресою: АДРЕСА_4 , за ТОВ «Каліса».
23.12.2015 ТОВ «Каліса» набуло право власності на квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 130,4 кв.м.
13.01.2016 ТОВ «Каліса» (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) уклали Договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець передає, а покупець приймає у власність належну продавцю на праві власності кватиру АДРЕСА_5 , яка складається з 2-х житлових кімнат, площею 71,2 кв. м, загальною площею 130,4 кв.м.
13.01.2016 ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) уклали Договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець передає, а покупець приймає у власність належну продавцю на праві власності кватиру АДРЕСА_5 , яка складається з 2-х житлових кімнат, площею 71,2 кв.м, загальною площею 130,4 кв.м.
03.03.2016 ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдарований) уклали Договір дарування, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав у власність кватиру АДРЕСА_5 , яка складається з 2-х житлових кімнат, площею 71,2 кв.м, загальною площею 130,4 кв.м.
До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відповідні записи про державну реєстрацію припинення та набуття права власності на квартиру кількість кімнат - 2, загальною площею 130,4 кв.м, № 91А за адресою: АДРЕСА_4 , відповідно до зазначених угод та зареєстровано право власності за ОСОБА_1 .
20.02.2019 між АБ «Укргазбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Реверс Інвест» укладено договір факторингу (відступлення права грошової вимоги) відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Реверс Інвест» набуло права вимоги, зокрема, до ПАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» за договором № 45/07 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії від 14.06.2007 з урахуванням змін та доповнень до кредитного договору з усіма правами та обов'язки кредитора по відношенню до боржника, що належали до цього первісному кредитору за кредитними договорами та за договором забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором - за Іпотечним договором № 2675 від 28.12.2007, в обсязі на умовах, що існуватимуть на момент переходу цих прав.
30.04.2019 ТОВ «Ріо Фін» (новий іпотекодержатель) та ТОВ «Фінансова компанія «Реверс Інвест» (первісний іпотекодержатель) уклали Договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 2098, за яким ТОВ «Ріо Фін» набуло права вимоги в якості іпотекодержателя за Іпотечним договором № 2675 від 28.12.2007.
02.07.2019 ТОВ «Ріо Фін» на підставі Іпотечного договору від 28.12.2007 набуло право власності на квартиру АДРЕСА_5 , про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності на квартиру кількість кімнат - 1, загальною площею 48,2 кв. м, № 91 за адресою: АДРЕСА_4 , за ТОВ «Ріо Фін».
Як зазначалось вище, ОСОБА_1 звертаючись із даною позовною заявою до Господарського суду міста Києва зазначає, що Іпотечний договір від 28.12.2007 в частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , укладений ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» з АКБ «Київ» (правонаступником якого є АБ «Укргазбанк») з порушенням вимог ст. 5 Закону 898-ІУ, норма якої не визначала майнові права як предмет іпотеки, тобто з порушенням вимог Закону, що є підставою для визнання його недійсним.
За наслідками розгляду вищевказаної позовної заяви ухвалено рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) про часткове задоволення позовних вимог, яке наразі оскаржується в апеляційному порядку.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Фін» та Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», обговоривши доводи апеляційних скарг, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті судового рішення, дійшла висновку про задоволення апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Фін», виходячи з наступних підстав.
Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) в частині задоволених позовних вимог.
Так, як зазначалось вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) (суддя Омельченко Л.В.) позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково; визнано недійсним Іпотечний договір від 28.12.2007, укладений між ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» з АКБ «Київ» (правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк»), в частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру, загальною площею 188, 20 кв. м, житловою площею 100,8 кв. м у будинку, що будується на земельній ділянці, розташованій на розі (на перетині) Дмитрова та Анрі Барбюса в Печерському районі міста Києва; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Судове рішення прийнято з посиланням на приписи ст. 179 ГК України, ст.ст. 16, 203, 204, 215, 256, 257, 261, 572, 575, 576 ЦК України, ст.ст. 1, 5 Закону України «Про іпотеку» № 898-ІУ від 05.06.2003 та мотивоване тим, що під час укладення оспорюваного Іпотечного договору були порушені вимоги ст. 5 Закону № 898-ІУ у відповідній редакції, оскільки майнові права на окрему квартиру в незавершеному будівництвом житловому будинку не могли бути предметом іпотеки, однак ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» неправомірно передала, а АКБ «Київ» (правонаступником якого є АБ «Укргазбанк») прийняв в іпотеку зазначені майнові права. Укладені у подальшому договори про внесення змін до вказаного Іпотечного договору не містять положень, які б свідчили, що сторонами вносилися зміни в Іпотечний договір з метою приведення його у відповідність з вимогами Закону № 800-УІ.
Отже, єдиною підставою для визнання недійсним Іпотечного договору від 28.12.2007, укладеного між ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» з АКБ «Київ» (правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк»), в частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру, загальною площею 188, 20 кв. м, житловою площею 100,8 кв. м у будинку, що будується на земельній ділянці, розташованій на розі (на перетині) Дмитрова та Анрі Барбюса в Печерському районі міста Києва, є його невідповідність ст. 5 Закону України «Про іпотеку» № 898-ІУ від 05.06.2003.
За змістом статті 2 Закону України «Про іпотеку» законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, законів України «Про нотаріат», «Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому, цього Закону та інших нормативно - правових актів, а також міжнародних договорів України.
В силу положень статті 1 Закону України «Про іпотеку» в редакції Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» № 3480-IV від 23.02.2006, яка була чинна до 13.01.2009:
іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;
іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.
Приписами статті 5 зазначеного Закону (в редакції до 13.01.2009), предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за певних умов.
Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.
Визнаючи нерухоме майно, яке може бути предметом іпотеки, слід виходити з того, що відповідно до абзацу другого статті 1 Закону України «Про іпотеку» нерухомим майном (нерухомістю) є: земельні ділянки, а також об?єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Застава майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом.
Право на надання майнових прав в іпотеку також свідчить стаття 583 ЦК України, яка була чинна на час укладання Іпотечного договору, відповідно до якої заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.
У розумінні ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Згідно з ч.ч. 8, 9 ст. 55 Закону України «Про нотаріат» іпотечні договори, іпотекою за якими є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують майнові права на нерухомість. Після закінчення будівництва збудована нерухомість продовжує бути предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору. У цьому разі іпотекодержатель на підставі документа про право власності реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на збудовану нерухомість. Якщо іпотечним договором передбачено, нотаріус накладає заборону на відчуження нерухомості, яка є предметом іпотеки, за повідомленням іпотекодержателя.
Приписами статті 18 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка була чинна до 13.01.2009) передбачено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови:
- для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім?я, по-батькові, адресу постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім?я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України;
- зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення;
- посилання на видачу заставної або її відсутність.
Разом з тим, відповідно до положень статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, a також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).
Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п?ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У Законі України «Про іпотеку» (в редакції, яка була чинна до 13.01.2009), визначені підстави недійсності правочину, зокрема:
- правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним (ч. 3 ст. 12);
- у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних у частині першій статті 18 Закону України «Про іпотеку» істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі судового рішення;
- після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними (ч. 4 ст. 36);
- умови договорів, що обмежують право боржника на виконання вимоги за основним зобов'язанням до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, є недійсними (ч. 1 ст. 42).
За таких обставин слід зазначити, що відсутність в статті 5 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка була чинна на час укладання Іпотечного договору), прямої вказівки про право на передачу в іпотеку майнових прав, відсутність заборони на передання в іпотеку майнових прав, не свідчить про неможливість такого передання або взагалі про недійсність такого правочину.
Також, як стаття 5 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, на час укладання Іпотечного договору №2675), та інші положення зазначеного Закону не містять вимог, за яких передача майнових прав в іпотеку є наслідком недійсності правочину.
При цьому, стаття 583 ЦК України (яка була чинна на час укладання Іпотечного договору), прямо передбачає право на передання в іпотеку майнові права.
В свою чергу, Іпотечний договір № 2675 відповідно до умов цивільного законодавства укладений внаслідок домовленості двох сторін, спрямований на встановлення цивільних прав та обов'язків, які мають самостійний та похідний характер від основного зобов'язання за Кредитним договором; вчинений у письмовій формі, містить усі істотні умови та нотаріально посвідчений. Під час укладення договору іпотеки сторони були вільними в його укладанні, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, зокрема загальних положень про договір та спеціальних вимог - статті 583 ЦК України, інших актів цивільного законодавства - Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечними сертифікатами», Закону України «Про нотаріат», звичаїв ділового обороту - боржник отримав грошові кошти на певних умовах забезпечення, що стимулює його до виконання зобов'язань, що відповідає загальним принципам розумності та справедливості.
Відтак, оспорюваний Іпотечний договір № 2675 та договори про внесення змін до нього на момент їх вчинення не суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, зокрема, Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про нотаріат», а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Зміст іпотечного договору становить певні умови для сторін правочину, які також відображені в Кредитному договорі з підстав похідного характеру оспорюваного договору від останнього, які забезпечують виконання умов кредитного договору та визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обов'язковими до актів цивільного законодавства.
Як вбачається з пункту 1.4 Іпотечного договору № 2675, майнові права, які передаються в іпотеку за цим договором, належать Іпотекодавцю - ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс», на підставі договору № 315 участі в будівництві житлового будинку з вбудовано - прибудованими приміщеннями та підземним гаражем на розі вулиць Димитрова та А. Барбюса у Печерському районі м. Києва від 12 вересня 2003 року, укладеного між Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією та Комунальним підприємством «Печерськ - Інвест», додатку № 2 до договору № 315 від 12.09.2003, від 29.11.2007, договору підряду № 20р на будівництво житлового будинку з вбудовано - прибудованими приміщеннями та підземним гаражем (місцями для паркування машин) на розі вулиць Димитрова та А. Барбюса у Печерському районі м. Києва, укладеного 27 квітня 2006 року між Комунальним підприємством «Печерськ - Інвест», ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс», Державним будівельним комбінатом Управління справами Верховної Ради України.
Як вбачається з посвідчувального напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Голубничої О.В, який вчинений 28.12.2007 при посвідченні Іпотечного договору № 2675, Іпотечний договір підписаний у присутності нотаріуса; серед іншого нотаріусом перевірено належність ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» майнових прав, що передаються в іпотеку.
Також, факт того, що іпотекодавцем нотаріусу були надані документи, підтверджують майнові права на нерухомість, свідчить посвідчувальний напис, що накладений на забороні відчуження.
Зазначене свідчить, що під час посвідчення Іпотечного договору № 2675, Іпотекодавцем на виконання вимог Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про нотаріат» були подані документи, які підтверджують майнові права на нерухомість.
Також, необхідно зазначити, що на спірні правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», оскільки хоч в преамбулі і зазначено, що він встановлює відносини у системі іпотечного кредитування, а також перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном, проте відповідно до статті 2 Закону України «Про іпотеку» він є нормативно - правовим актом, з якого складається законодавство України про іпотеку, оскільки стаття 5 передбачає підстави виникнення іпотеки, і такі підстави відповідають ЦК України, Закону України «Про іпотеку» в редакції як до 13.01.2009 так і після 14.01.2009, та вимогам ч.ч. 8, 9 ст. 55 Закону України «Про нотаріат».
Так, згідно з ст. 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (в редакції, яка діяла на час укладення Іпотечного договору № 2675), іпотека виникає відповідно до цього Закону та Закону України «Про іпотеку» щодо нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено.
Оцінка предмета іпотеки здійснюється за згодою сторін, якщо інше не передбачено іпотечним договором. Іпотечний договір має бути укладений у письмовій формі та нотаріально посвідчений. Нотаріальне посвідчення іпотечного договору проводиться за місцезнаходженням нерухомості, яка є предметом іпотеки, або за місцезнаходженням іпотекодержателя чи іпотекодавця.
Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість. Іпотекодавцем за таким іпотечним договором може бути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва. Обтяження майнових прав іпотекодавця на такий предмет іпотеки підлягає реєстрації у встановленому законом порядку.
Необхідно вказати, що усі ці вимоги були виконані сторонами правочину.
Крім цього, слід врахувати, що статтею 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
В силу 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є двостороннім, якщо правами та обов?язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Отже, за положеннями ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
За таких обставин, якщо враховувати, що Закон України «Про іпотеку» не передбачав передачу майнових прав в іпотеку, то в такому випадку оспорюваний правочин укладений у відповідності до статті 6 ЦК України, який відповідає загальним засадам цивільного законодавства та особливим вимогам, зокрема нотаріальне посвідчення та інші умови, які визначені Законом України «Про іпотеку».
Водночас у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом: вчинення нового правочину; погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це необхідно було для даного правочину, а таке погодження не було раніше здійснено тощо. Сторони також не позбавлені права вчинити правочин про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом (крім зміни ціни в договорі після його виконання. оскільки згідно з частиною третьою статті 632 ЦК України така зміна не допускається). Якщо згаданий правочин (про внесення змін) не суперечить вимогам закону, господарський суд приймає судове рішення, виходячи з його умов. При цьому господарським судам необхідно мати на увазі, що законом не передбачено заборони стосовно надання правочинові, - в тому числі про внесения змін до іншого правочину, - за згодою сторін зворотної дії в часі.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 910/6553/17.
Так, після набуття чинності Законом України № 800-VI від 25.12.2008 протягом 2008 - 2012 років до Договору іпотеки неодноразово вносилися зміни якими підтверджено, що предметом іпотеки є майнові права на квартири, зокрема, й на квартиру №91, a саме:
- договір про внесення змін до іпотечного договору, посвідчений 30.05.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. за реєстровим № 1572;
- договір про внесення змін до іпотечного договору, посвідчений 27.06.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. за реєстровим № 1978;
- договір про внесення змін до іпотечного договору, посвідчений 28.08.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. за реєстровим № 2777;
- договір про внесення змін до іпотечного договору, посвідчений 28.11.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. за реєстровим № 3619;
- договір про внесення змін до іпотечного договору, посвідчений 29.07.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. за реєстровим № 2660;
- договір про внесення змін до іпотечного договору, посвідчений 23.08.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. за реєстровим № 1944.
Таким чином, укладаючи, зокрема, 23.08.2012 договір про внесення змін до іпотечного договору, сторони узгодили, що інші умови іпотечного договору, не змінені цим договором, залишаються без змін і сторони підтверджують за ним свої зобов'язання.
Отже, вказаним вище правочином, сторони самі усунули у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним шляхом внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом, що помилково не було враховано місцевим господарським судом.
За таких обставин, судом першої інстанції не застосовано до спірних відносин ст. 1 Закону України «Про іпотеку» та ст. 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» у відповідній редакції.
Відтак, Іпотечний договір № 2675 та внесені до нього зміни договорами є такими, що відповідають Цивільному кодексу України, Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» та Закону України «Про нотаріат».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Щодо клопотання Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» про застосування строків позовної давності, необхідно зазначити таке.
Відповідно до приписів ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
При цьому, за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного суду від 17.02.2022 у справі №760/16111/15-ц, від 25.01.2018 у справі №910/7394/17 та від 13.03.2018 у справі №911/1555/17.
За вказаних обставин, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви з підстав її необґрунтованості та недоведеності, то в даному випадку відсутні підстави для розгляду клопотання Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» про сплив строків позовної давності та можливого застосування відповідних наслідків.
Крім того, суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх заперечень проти апеляційних скарг колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Частиною 1 статті 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Фін» та Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк», у зв'язку з чим Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Розподіл судових витрат
Судовий збір за подачу апеляційних скарг, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладається судом на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-271, 273, 275, 277, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Фін» та Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) залишити без змін.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Фін» (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 59, код ЄДРПОУ 42567894) судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одна) грн 50 коп.
5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, код ЄДРПОУ 23697280) судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одна) грн 50 коп.
6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
7. Справу № 910/2116/21 (910/8889/22) повернути до Господарського суду міста Києва.
8. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складено та підписано - 08.09.2023.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді М.Л. Доманська
Б.М. Поляков