Постанова від 30.08.2023 по справі 17-14-01/1494

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2023 р. Справа№ 17-14-01/1494(580/447/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Остапенка О.М.

Полякова Б.М.

Секретар судового засідання: Гудько А.В.

Представники учасників справи у судове засідання не з'явились.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.05.2023 у справі № 17-14-01/1494(580/447/23) (суддя Дорошенко М.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго»

до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

20 січня 2023 року Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» (надалі також - позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 24.10.2022 № 0052870403.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність спірного податкового повідомлення-рішення через неправильне застосування відповідачем абзацу третього підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції Закону України від 12.05.2022 №2260-ІХ в частині визначення кінцевої календарної дати реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, як такої, що не включає 15 липня 2022 року.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.05.2023 у справі № 17-14-01/1494(580/447/23) (суддя Дорошенко М.В.) позов задоволено повністю; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 24.10.2022 №0052870403.

Судове рішення прийнято з посиланням на приписи абзацу третього підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, абзацу третього підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, статей 129, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) та мотивовано тим, що реєстрація 15.07.2022 податкових накладних ПП «Авітех» від 19.04.2022 №1 на суму ПДВ 1374,34 грн та від 19.04.2022 №3 на суму ПДВ 1842,96 грн; ТОВ «Телерадіокомпанія «ТІМ» від 20.04.2022 №213 на суму ПДВ 116,00 грн; ПП «Торгсін-Плюс» від 14.04.2022 №2 на суму ПДВ 1404 грн; ТОВ «Електро Світ» від 20.04.2022 №4 на суму ПДВ 35833, 94 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних відбулася до закінчення встановленого абзацом третім підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції Закону України від 12.05.2022 №2260-ІХ граничного терміну їх реєстрації задля включення їх позивачем до податкового кредиту квітня 2022 року, а отже у відповідача не було підстав для збільшення суми податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за квітень 2022 року на 40571,00 грн і застосування до позивача передбаченого пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України штрафу в сумі 4057,10 грн, тому спірне податкове повідомлення визнано неправомірним та скасовано його.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вищевказаним рішенням суду, Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 09.05.2023 у справі № 17-14-01/1494(580/447/23) та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст.201, пункту 69.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу.

Крім того, на переконання скаржника, прийменник «до» розуміється як встановлення певної межі чи часового проміжку, і оскільки у добі 24 години, то застосування прийменника «до» перед числовим значенням (числівником), в даному випадку «до 15 числа» слід розуміти як граничну межу, яка закінчується 23 год 59 хв 59 сек. 14 числа, тобто 15 число не включається в граничний термін для реєстрації податкових накладних.

У апеляційній скарзі скаржник зазначає, зокрема, що Головним управління ДПС у Черкаській області проведено камеральну перевірку податкової декларації податку на додану вартість № 9053239594 від 19.05.2022, поданою ПАТ «Черкасиобленерго» за квітень 2022 року.

При перевірці показників розділу II «Податковий кредит» податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2022 року встановлено, що платником податків ПАТ «Черкасиобленерго» включено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від контрагентів постачальників на загальну суму податку на додану вартість у розмірі - 40571 грн, які зареєстровані з порушенням строку реєстрації, а саме 15 липня 2022 року.

Отже, доводи апеляційної скарги зводяться до того, що перевіркою достовірно та в повному обсязі враховано обставини, які існували на момент проведення перевірки, факти порушень є доведеними, податкове повідомлення-рішення, винесене y чіткій відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

14.07.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким останнє просить суд, відмовити у задоволенні апеляційної скарги Головного управління ДПС у Черкаській області, а рішення Господарського суду Черкаської області від 09.05.2023 у справі № 17-14-01/1494(580/447/23) залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2023 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Грек Б.М., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 у справі № 17-14-01/1494(580/447/23) витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 17-14-01/1494(580/447/23) за позовом Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.05.2023 у справі №17-14-01/1494(580/447/23) до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №17-14-01/1494(580/447/23).

21.06.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №17-14-01/1494(580/447/23).

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2251/23 від 26.06.2023 у зв'язку з перебуванням судді Грека Б.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 17-14-01/1494(925/45/23).

У відповідності до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2023 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 у справі № 17-14-01/1494(580/447/23) апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.05.2023 у справі № 17-14-01/1494(580/447/23) залишено без руху.

30.06.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 у справі № 17-14-01/1494(580/447/23), зокрема, відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.05.2023 у справі № 17-14-01/1494(580/447/23) призначено на 30.08.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 у справі № 17-14-01/1494(580/447/23), поміж іншого, задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 17-14-01/1494(580/447/23).

Явка представників сторін

У судове засідання 30.08.2023 представники учасників справи не з'явились; про час, місце та дату судового засідання повідомлялись завчасно та належним чином; про причини нез'явлення суд не повідомили.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами ст. 120 ГПК України передбачено можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв'язку.

Слід зазначити, що копія, зокрема, ухвали Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 у справі № 17-14-01/1494(580/447/23) була надіслана судом апеляційної інстанції на електрону адресу та/або в електронні кабінети учасників справи, що підтверджується роздруківкою електронного листування та відповідними довідками про доставку електронного документа.

При цьому колегія суддів робить акцент на тому, що відповідно до приписів частин 6 та 7 статті 6 ГПК України: «Адвокати, реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку».

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).

Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті.

При цьому, як зазначалось вище, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 у справі № 17-14-01/1494(580/447/23) задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 17-14-01/1494 (580/447/23).

Однак, судове засідання 30.08.2023 в режимі відеоконференції не відбулося через технічні причини наявні у представника позивача.

Також, у вищезазначеній ухвалі суду, Чорний Костянтин Олександрович був повідомлений про те, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 у справі №580/447/23 відкрито провадження, розгляд її здійснюватиметься у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 передано справу №580/447/23 до Господарського суду Черкаської області для її розгляду в межах справи №17-14-01/1494 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго».

16 лютого 2023 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов відзив із запереченнями проти позову, в обґрунтування яких відповідач підтвердив правильність застосування ним абзацу третього підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції Закону України від 12.05.2022 №2260-ІХ в частині визначення граничного терміну реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.03.2023 у складі судді Дорошенка М.В. прийнято справу №580/447/23 до свого провадження для її розгляду в межах справи №17-14-01/1494 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго», присвоєно справі №580/447/23 єдиний унікальний номер №17-14-01/1494(580/447/23), вирішено розглядати її у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

20 вересня 2022 року державний інспектор відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Черкаській області Тетяна Кузьменко проведена камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість від 19.05.2022 №9053239594 за квітень 2022 року, поданої публічним акціонерним товариством «Черкасиобленерго», склала і підписала за результатами цієї перевірки акт камеральної перевірки від 20.09.2022 №4126/23-00-04-03-04/22800735, згідно з яким при перевірці показників ІІ «Податковий кредит» податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2022 року встановлено, що публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» включило до складу податкового кредиту податкові накладні своїх від контрагентів: ПП «Авітех» від 19.04.2022 №1 на суму ПДВ 1374,34 грн та від 19.04.2022 №3 на суму ПДВ 1842,96 грн; ТОВ «Телерадіокомпанія «ТІМ» від 20.04.2022 №213 на суму ПДВ 116,00 грн; ПП «Торгсін-Плюс» від 14.04.2022 №2 на суму ПДВ 1404 грн; ТОВ «Електро Світ» від 20.04.2022 №4 на суму ПДВ 35833, 94 грн, разом на загальну суму ПДВ 40571,24 грн, які (податкові накладні) були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну їх реєстрації, а саме 15.07.2022, попри те, що згідно із Законом України від 12.05.2022 № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» граничним строком реєстрації таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є 14.07.2022.

Отже, як встановлено судом першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго», включивши до податкового кредиту квітня 2022 року суму податку на додану вартість в розмірі 40571,24 грн на підставі перелічених вище податкових накладних, зареєстрованих з порушенням строку їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, порушило вимоги пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого неправомірно зменшило на вказану суму позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вказаний звітний (податковий) період.

На підставі акта камеральної перевірки від 20.09.2022 № 4126/23-00-04-03-04/22800735 відповідач прийняв спірне податкове повідомлення рішення, яким визначив позивачу суму грошового зобов'язання в розмірі 44628,10 грн. за рахунок збільшення суми податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за квітень 2022 року на 40571,00 грн. і застосування до позивача передбаченого пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України штрафу в сумі 4057,10 грн.

Позивач не погодився із прийнятим відповідачем спірним податковим повідомленням рішенням і подав на нього скаргу від 02.11.2022 №9149/09-03 до Державної податкової служби України.

19 грудня 2022 року Державна податкова служба України прийняла рішення №16935/6/99-00-06-01-05-06, яким спірне податкове повідомлення рішення залишила без змін, а скаргу позивача від 02.11.2022 №9149/09-03 без задоволення.

В подальшому, позивач звернувся з відповідним позовом до Черкаського окружного адміністративного суду про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення через неправильне застосування відповідачем абзацу третього підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції Закону України від 12.05.2022 №2260-ІХ в частині визначення кінцевої календарної дати реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, як такої, що не включає 15 липня 2022 року.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті судового рішення, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області та закриття провадження у справі № 17-14-01/1494(580/447/23), виходячи з наступних підстав.

В силу ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 125 Конституції України встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №911/1834/18, від 11.01.2022 у справі №904/1448/20).

Тобто, юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Предметом розгляду у цій справі є позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 24.10.2022 №0052870403.

Вимога заявлена в межах справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (18002, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Гоголя, 285; ЄДРПОУ 22800735).

Банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені спеціальним Кодексом України з процедур банкрутства, прийнятим відповідно до Закону України від 18.10.2018 №2597-VІІІ та введеним в дію з 21.10.2019.

Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 905/813/20).

За правилами предметної юрисдикції господарських судів у п.8 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Згідно з частиною 13 статті 30 Господарського процесуального кодексу України справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника, тобто є справами виключної підсудності.

Отже, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16, постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20, від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19).

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможним боржником. При цьому обов'язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності вимог кредиторів в порядку черговості встановленому законом. Тому провадження у справах про банкрутство об'єктивно формується на засадах конкуренції кредиторів.

Таким чином, призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (висновок, викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №910/9535/18 та від 09.09.2021 у справі №916/4644/15).

Дотримання цього принципу забезпечується, зокрема, концентрацією судових спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про його банкрутство відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України та кореспондуючими цій нормі правилами статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

У відповідності до частини 1, абзацу 1 частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Частиною 3 статті 7 Кодексу України встановлено правило, за яким матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Законодавець визначив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі №918/335/17, від 15.06.2021 у справі №916/585/18(916/1051/20), постанови Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі №910/1116/18, від 12.01.2021 у справі №334/5073/19, від 23.09.2021 року у справі №904/4455/19).

У постановах від 15.05.2019 у справі №289/2217/17, від 12.06.2019 у справі №289/233/18, від 19.06.2019 у справах №289/718/18 та №289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства має здійснюватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.

Якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу (наведена правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20).

Як передбачено частиною 1 статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Отже, Кодекс України з процедур банкрутства розширив юрисдикційність господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності боржника та раніше розглядалися судами інших юрисдикцій, визначивши критерій впливу спору на майнові активи боржника вирішальним при з'ясуванні питання щодо необхідності його розгляду в межах справи про банкрутство однієї із сторін.

Системний аналіз змісту приписів статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства у сукупності із зазначеними нормами Господарського процесуального кодексу України щодо предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) свідчить, що принцип концентрації в межах справи про банкрутство всіх спорів, у яких стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна є універсальним і норми Господарського процесуального кодексу України чи Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють винятків із цього правила.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що Кодекс України з процедур банкрутства у статті 7 розширив підсудність господарському суду спорів, стороною яких є боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, визначивши за змістом цієї норми критерій впливу на майнові активи боржника вирішальним при з'ясуванні питання щодо необхідності розгляду спору в межах справи про його банкрутство.

Разом з тим, абзацом 4 частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

За приписами Кодексу України з процедур банкрутства зміст судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства полягає у тому, що рішення чи дії боржника та третіх осіб, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що за змістом пункту 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства у межах справи про банкрутство підлягають вирішенню питання судового контролю і у справах, якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, однак за умови, що вирішення такого спору вплине на майнові активи боржника, або на суб'єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов'язки.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем (державним органом) існують публічно-правові відносини, пов'язані з реалізацією відповідачем своїх владних повноважень щодо проведення перевірок позивача в частині дотримання останнім вимог податкового законодавства.

Отже, відносини між сторонами є такими, що виникли з податкового законодавства та фактично стосуються повноважень відповідача та їх реалізації.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, що викладений в постанові від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19, з прийняттям Кодексу України з процедур банкрутства законодавець змінив правила визначення юрисдикції таких спорів, сконцентрувавши розгляд усіх майнових та ряду немайнових вимог у межах однієї судової процедури банкрутства в судах господарської юрисдикції задля повного та комплексного вирішення усіх правових проблем неплатоспроможної особи (як фізичної, так і юридичної), яка може бути визнана банкрутом (ліквідована) за наслідком такої процедури, що матиме наслідком закриття (припинення) провадження з розгляду спорів у всіх інших юрисдикційних органах з вимогами до неї.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.09.2021 року у справі №905/2030/19 зазначила, що Кодексу України з процедур банкрутства та Господарський процесуальний кодекс України є нормативними актами рівної юридичної сили (кодексами). Отже, у випадку колізії норм між статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства та статтею 20 Господарського процесуального кодексу України повинні застосовуватися ті процесуальні норми, які прийняті пізніше. Відтак у правовідносинах щодо визначення розміру податкових зобов'язань боржника у справі про банкрутство шляхом оскарження рішення податкового органу переважному застосуванню з 21.10.2019 підлягають норми статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Велика Палата Верховного Суду послалася також на те, що з прийняттям Кодексу України з процедур банкрутства законодавець відніс до юрисдикції господарського суду у справі про банкрутство як розгляд спорів боржника з конкурсними кредиторами, так і розгляд його спорів з поточними кредиторами (ч. 2 ст. 7, абз. 3 ч. 8 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства), на відміну від попереднього регулювання Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та іншими процесуальними кодексами України.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, з огляду на обставини здійснення щодо позивача - платника податків - провадження у справі про банкрутство, підвідомчість спору, який виник після 21.10.2019 слід визначати із застосуванням норм статті 7 КУзПБ як закону, що прийнятий пізніше, та якими розгляд такого спору віднесено до юрисдикції господарського суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго».

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.04.2023 у справі №320/12137/20 відступила від указаних висновків у справі №905/2030/19 та зазначила наступне: «Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою якнайповнішого задоволення в ній вимог кредиторів - приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ».

«Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя статті 7 КУзПБ).

Аналізуючи зміст наведених приписів КУзПБ у взаємозв'язку з нормами статті 20 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов'язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.

До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якому є боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору: стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб'єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов'язки.

Водночас регламентація процесуальних відносин нормами матеріального права без об'єктивної необхідності створює перешкоди для належної реалізації принципу правової визначеності, що має об'єктивні ризики при правозастосуванні.

Правила визначення юрисдикції визначає насамперед процесуальний кодекс (ГПК України, КАС України), а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким є КУзПБ.

Водночас у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України йдеться про звернення до суду з «майновими вимогами до боржника», а у статті 7 КУзПБ - про «всі майнові спори, стороною в яких є боржник».

При цьому спеціальними нормами, що визначають юрисдикцію господарських судів, є приписи саме частини першої статті 20 ГПК України, пунктом 8 якої прямо передбачено, що не відносяться до юрисдикції господарських судів спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Ураховуючи сутність і правову природу спірних правовідносин, приписи процесуального закону мають превалюючу дію при розв'язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції.»

Зміст наведеної правової позиції свідчить про те, що Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спори про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відносяться до юрисдикції адміністративного суду.

Аналогічна правова позиція була підтверджена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.07.2023 по справі №908/129/22 (908/1332/22).

Відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України такі висновки мають враховуватися під час вирішенні спору.

У справі, що розглядається, позовні вимоги стосуються перевірки законності дій суб'єкта владних повноважень, суть спору про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення свідчить про публічно-правовий характер такого спору та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Приймаючи до уваги висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20, висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18.07.2023 у справі №908/129/22(908/1332/22), за якими спори, зокрема, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, належать до юрисдикції адміністративних судів, колегія суддів доходить до висновку про закриття провадження у справі, що розглядається, на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, дійшовши висновку про закриття провадження у справі, апеляційний господарський суд не має права давати оцінку нормам права, що регулюють спірні правовідносини, оскільки вказані питання підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті судом адміністративної юрисдикції.

У відповідності до частини другої статті 278 Господарського процесуального кодексу, України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Частиною 4 статті 278 ГПК України у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Частиною 2 ст. 231 ГПК України визначено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, скасувати оскаржуване рішення, як таке, що ухвалено з порушенням правил юрисдикції господарських судів та закрити провадження у справі.

При цьому суд апеляційної інстанції роз'яснює позивачеві, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 253-255, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 09.05.2023 у справі № 17-14-01/1494(580/447/23) скасувати.

3. Закрити провадження у справі № 17-14-01/1494(580/447/23) за позовом Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

4. Справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення направити за підсудністю до Черкаського окружного адміністративного суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано - 08.09.2023.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді О.М. Остапенко

Б.М. Поляков