08 вересня 2023 р. № 400/8169/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний, суд у складі головуючого судді Бульби Н.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2
до:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020,
про:визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі- позивачка) звернулась до адміністративного суду із вимогами:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області від 15.09.2022 № 084750008125 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 періоди з 19.02.1984 по 23.03.1990, з 30.03.1991 по 05.07.1995;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 та призначити пенсію з 07.09.2022.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що Головним управлінням ПФУ у Миколаївській області позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 29 років. До страхового стажу не зараховано:
- періоди її роботи у колгоспі з 19.02.1984 по 23.03.1990, оскільки не зазначено номери та дати документів за кожний рік, на підставі яких внесено дані про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві;
- з 30.03.1991 по 05.07.1995, оскільки відсутня назва підприємства в записі про прийняття на роботу.
Позивачка вважає, що зазначені перiоди її роботи неправомiрно та безпiдставно не було включено вiдповiдачем до загального страхового (трудового) стaжу, що надає право на призначення пенсiї за віком.
Ухвалою суду від 06.07.2023 відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач позов не визнав, просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В письмовому відзиві на позов зазначив, що Головним управління ПФУ розглянуто заяву позивача та прийнято рішення від 15.09.2022 №084750008125, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 № 1058 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. До страхового стажу позивачки не зараховано період роботи в колгоспі з 19.02.1984 по 23.03.1990, оскільки відсутні документи щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів). Також, до страхового стажу позивачки не зараховано період роботи з 30.03.1991 по 05.07.1995, оскільки всупереч приписам Інструкції № 58 у трудовій книжці відсутні назва підприємства в записі про прийняття позивачки на роботу. Відтак, страховий стаж на день звернення із заявою про призначення пенсії склав 25 років 09 місяці 10 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
07.09.2022 позивачка звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Закон № 1058-IV).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 15.09.2022 № 084750008125 позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю страхового стажу відповідно до норм Закону №1058-IV.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Страховий стаж позивачки складає 25 років 09 місяців 10 днів.
Згідно з матеріалами справи, до страхового стажу позивачки не були зараховані періоди її роботи в колгоспі з 19.02.1984 по 23.03.1990, оскільки не зазначено номери та дати документів за кожний рік, на підставі яких внесено дані про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві. Також, до страхового стажу позивачки не зараховано період роботи з 30.03.1991 по 05.07.1995, оскільки у трудовій книжці відсутні назва підприємства в записі про прийняття позивачки на роботу.
Частиною 1 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 20 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, розповсюдження даної постанови №637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження трудового стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Судом встановлено, що у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_2 міститься запис про її роботу у період з 19.02.1984 по 23.03.1990 у колгоспі ім. Жовтневої революції. Крім того, містяться записи про виконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві.
Отже, спірний період роботи позивачки у колгоспі протиправно не зараховано до страхового стажу.
Щодо посилання відповідача на те, що період роботи з 30.03.1991 по 05.07.1995 не зарахований до страхового стажу, оскільки відсутня назва пiдприємства в записі про прийняття на роботу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Такий висновок відповідача є безпідставним, оскільки на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, доводи відповідача щодо порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, суд не може брати до уваги, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві.
При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що право особи на пенсію гарантоване Конституцією і законами України, пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування певних документів, відсутніх не з вини такої особи, збереження яких не може нею контролюватись, тому на цю особу не може покладатись відповідальність за їх збереження.
Враховуючи викладене, період роботи позивачки у колгоспі з 19.02.1984 по 23.03.1990, з 30.03.1991 по 05.07.1995 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Миколаївській області протиправно не було зараховано до її страхового стажу під час призначення пенсії за віком.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірності своїх дій, що є підставою для задоволення позову.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги повністю, суд використовує повноваження, передбачені ч. 2 ст. 9 КАС України та самостійно визначає формулювання резолютивної частини судового рішення, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Позивачкою сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2147,20 гривень.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду у Миколаївській області від 15.09.2022 № 084750008125 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код 13844159) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) періоди роботи з 19.02.1984 по 23.03.1990, з 30.03.1991 по 05.07.1995 у колгоспі ім. Жовтневої революції та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.09.2022 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 2147,20 (дві тисячі сто сорок сім грн двадцять коп) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 08.09.2023.
Суддя Н.О. Бульба