Справа № 184/1729/21
Провадження № 1-кп/0182/970/2023
08.09.2023 м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого -судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку в залі суду в м. Нікополі об'єднані кримінальні провадження, відомості про вчинені кримінальні правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.07.2021 за № 12021041360000159, 09.08.2021 за № 12021041360000188, по обвинуваченню
ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Орджонікідзе, Дніпропетровської області, який зареєстрований та фактично проживає у АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_4 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - м. Орджонікідзе, Дніпропетровської області, який зареєстрований у АДРЕСА_2 , фактично проживає у АДРЕСА_3
у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 289 КК України,
за участю сторін судового провадження
прокурора ОСОБА_5
(в режимі ВКЗ з Орджонікідзевського міського суду),
обвинувачених ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ з ДУВП №4),
ОСОБА_3
(в режимі ВКЗ з Орджонікідзевського міського суду),
захисників ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ з Орджонікідзевського
міського суду), ОСОБА_7 ,
У провадженні Нікопольського міськрайонного суду перебувають об'єднані кримінальні провадження, відомості про вчинені кримінальні правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.07.2021 за № 12021041360000159, 09.08.2021 за № 12021041360000188 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 289 КК України.
Щодо обвинуваченого ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого було продовжено до 18.09.2023.
Оскільки строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 незабаром спливає, прокурор просив суд продовжити строк тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше двох місяців, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу, а саме ризики переховування від органу слідства і суду, до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання, бо він повною мірою усвідомлює невідворотність покарання і настання для нього передбачених законом обмежень його прав та свобод; продовження злочинної діяльності, оскільки ОСОБА_4 не має постійного місця роботи та законного джерела доходів. Прокурор вважає, що інші, менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_4 проти продовження строків тримання під вартою заперечував та просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_3 - в будинку, де він фактично мешкає з матір'ю.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 також підтримав клопотання свого підзахисного та також просив змінити ОСОБА_4 запобіжний захід на домашній арешт за зазначеною ним адресою. Посилається на те, що ОСОБА_4 є інвалідом ІІІ групи, має на утриманні 2-х неповнолітніх дітей, а мати обвинуваченого не заперечує, щоб її син проживав з нею, оскільки вона проживає сама і потребує допомоги.
Вислухавши думку сторін судового провадження, суд враховує наступне.
Як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюєься у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, які, відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких. При цьому суд враховує позицію ЄСПЛ, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав (наприклад «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.07.2011 та інших), що «термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення». Тим більш, що відповідно до практики ЄСПЛ факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягнення цілі якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ „Феррарі-Браво проти Італії".
Крім того, ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, не зважаючи на існування презумпції не винуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (наприклад, рішення ЄСПЛ „Нечипорук і Йонкало проти України" від 21.07.2011, „Осаковський проти України" від 17.07.2014 та ін).
Як встановлено в судовому засіданні, продовжують існувати ризики того, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд вважає, що існує певна ймовірність того, що останній, з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій. Зазначене підтверджується тим, що ОСОБА_4 після вчинення злочину ухилявся від слідства і з 10.08.2021 по 23.05.2023 перебував у державному розшуку, а тому, усвідомлюючи невідворотність покарання і настання передбачених законом обмежень прав та свобод, обвинувачений може переховуватись від суду.
Також суд враховує наявність ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, бо, перебуваючи на свободі, обвинувачений може продовжувати злочинну діяльність - вчиняти кримінальні правопорушення аналогічні тим, в яких він обвинувачується. Суд приймає до уваги і репутацію обвинуваченого, який не має постійного місця роботи та законних джерел доходів, що може стати причиною вчинення ОСОБА_4 нових злочинів, так як це є єдиним його джерелом заробітку. Все це, на думку суду та з огляду на інтереси суспільства, потребує продовження строків тримання під вартою обвинуваченому.
Судом встановлено, що наявні процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, наразі існують, є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який; обставини, які слугували підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наразі не змінились та не зменшились. Тому суд не вбачає підстав для зміни або скасування раніше обраної для ОСОБА_4 міри запобіжного заходу.
Тому, зважаючи на відомі обставини кримінального провадження, на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає, що доведено наявність обставин, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
Оскільки строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому закінчується 18.09.2023, тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
Разом з тим, відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України, обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд, слідчий суддя зобов'язаний визначити обвинуваченому розмір застави, достатній для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК.
Враховуючи всі обставини справи, особу обвинуваченого, суд вважає доцільним обрати заставу - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 80 520 грн.
Керуючись ч.3 ст. 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою задовольнити, в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника про зміну запобіжного заходу відмовити.
Продовжити щодо ОСОБА_4 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 дію запобіжного заходу тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше, ніж на два місяці, тобто до 07 листопада 2023 р.
Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави у сумі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 80 520 грн. для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави і зобов'язаний виконувати наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися із м. Покров, Дніпропетровської обл., в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі нез'явлення за викликом до суду без поважних причин або неповідомлення про причини своєї неявки або порушення обов'язків, покладених цією ухвалою, застава звертається у дохід держави.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду м. Кривого Рогу. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Суддя: ОСОБА_1