Справа № 202/14978/23
Провадження № 1-кс/202/7329/2023
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
08 вересня 2023 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні № 12022040000000672 від 05.07.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, -
Слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 01 вересня 2023 року клопотання слідчого відповідно до статті 171-172 КПК України було повернуто прокурору для усунення недоліків.
07 вересня 2023 року прокурором після усунення недоліків повторно було подано клопотання про арешт майна.
Дане клопотання обґрунтоване тим, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022040000000672 від 05.07.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, а саме за фактом замаху на заволодіння правом власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 .
06.07.2023 слідчим була винесена постанова про визнання вищевказаної квартири речовим доказом.
Прокурор вважає, що в разі не застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вищевказаної квартири існує ризик її відчуження або передання в оренду чи користування третім особам.
За цих підстав прокурор просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 37,2 кв.м., жилою площею 17,2 кв.м., яка відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 23.07.1998 року належала на праві приватної власності ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заборонити будь-яким іншим особам, їх захисникам чи законним представникам, поручителям, відчуження, користування та розпорядження вказаним об'єктом нерухомого майна.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду клопотання був повідомлений, його неявка не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України слідчий суддя розглядає клопотання без виклику власника або володільця майна, що підлягає арешту.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора про арешт майна підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне:
Слідчим суддею встановлено, що Слідчим управлінням ГУНП у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022040000000672 від 05.07.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, за фактом замаху на заволодіння шахрайським шляхом майном - квартирою ОСОБА_5 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
З матеріалів клопотання вбачається, що зазначена квартира належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 23.10.1998 року.
Після смерті ОСОБА_5 в жовтні 2021 року П?ятою державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа на підставі заяви ОСОБА_6 .
Водночас копії матеріалів спадкової справи, що долучені до клопотання прокурора, не містять даних та доказів наявності у особи, яка звернулася за оформленням спадщини, спадкових прав.
Обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відносно вищевказаного нерухомого майна на цьому етапі досудового розслідування підтверджується протоколом огляду від 01.12.2022 року у кримінальному провадженні № 12021040000000460 від 15.06.2021, протоколом проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 42021040000000669 від 26.11.2021 року, протоколами допиту свідків - мешканців будинку АДРЕСА_3 та іншими доказами.
Постановою слідчого від 06 липня 2023 року квартира АДРЕСА_1 , визнана речовим доказом.
За змістом частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з частиною другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК України).
Так,за приписами статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (частина четверта статті 170 КПК).
Відповідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Частиною 12 ст. 170 КПК України передбачено, що заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.
Матеріали клопотання свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення і, що квартира, на яку прокурор просить накласти арешт, була об'єктом кримінально протиправних дій, а, отже, відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, визнана речовим доказом у кримінальному провадженні.
При цьому існує загроза незаконного переоформлення права власності на зазначену квартиру третіми особами, відчуження та розпорядження нею, оскільки є достатні підстави вважати, що був вчинений злочин, так як під час проведення слідчих та процесуальних дій виявлені документи, які стосуються цього майна, у третіх осіб, права яких на це майно не підтверджені належними доказами.
Отже, матеріали клопотання прокурора доводять наявність достатніх підстав для накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
На переконання слідчого судді, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси володільця цього майна, накладення арешту не матиме тяжких наслідків, оскільки на сьогодні істина у кримінальному провадженні не встановлена, арешт майна носить тимчасовий характер.
Тому з метою забезпечення кримінального провадження та запобігання відчуженню та розпорядженню вищевказаною квартирою, яка є речовим доказом у кримінальному провадженні, на неї необхідно накласти арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження.
Поряд із цим, оскільки вищевказана квартира виступала об'єктом злочину та, зважаючи на свою специфіку як речового доказу, вона не може містити слідів злочину чи інших відомостей, які мають значення для досудового розслідування та можуть бути втрачені, слідчий суддя вважає, що клопотання в частині заборони користування арештованою квартирою задоволенню не підлягає.
Слідчий суддя звертає увагу, що в даному випадку мета арешту полягає у запобіганні незаконному заволодінню правом власності на квартиру, що належала ОСОБА_5 , та її подальшого відчуження.
Матеріали клопотання не містять даних, що зазначена спадщина на теперішній час визнана відумерлою або, що відносно цього майна відповідно до закону вживаються цивільно-правові заходи з охорони спадкового майна.
Згідно з копіями протоколів допиту свідків у квартирі на теперішній час мешкають особи. При цьому судове рішення щодо незаконності зайняття ними цього житла та їх виселення відсутнє.
Матеріали клопотання не містять достатніх доказів, що без заборони користування житлом не буде досягнута дієвість у кримінальному провадженні, яке здійснюється за фактом незакінченого замаху на заволодіння майном.
Тому сама по собі заборона відчуження та розпорядження квартирою буде достатнім та ефективним способом запобігання продовженню протиправних дій та збереження майна як речового доказу.
Отже, клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка є речовим доказом у кримінальному провадженні № 12022040000000672 від 05.07.2023, шляхом заборони відчуження та розпорядження нею.
В іншій частині клопотання відмовити.
Роз'яснити, що відповідно до частини 1 статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, або якщо арешт накладено необґрунтовано мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Слідчий суддя ОСОБА_7