СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/8061/23
пр. № 2/759/3108/23
07 вересня 2023 року
Святошинський районний суд м. Києва, у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Радзівіл А.Б., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -
У квітні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Срібного В.А. звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти у сумі 182 843,00 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 17.09.2021 року між ОСОБА_2 (Сторона 1) та ним (Сторона 2) був укладений попередній договір (надалі - попередній договір), згідно із умовами якого Сторона 1 та Сторона 2 зобов'язувалися у майбутньому до 31.12.2021 року укласти договір купівлі-продажу квартири під номером АДРЕСА_1 (основний договір) у нотаріальній формі та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 2 попереднього договору в підтвердження наміру придбати квартиру та з метою забезпечення оформлення договору купівлі-продажу (основного договору) Сторона 2 передав, а Сторона 1 прийняв грошові кошти у розмірі 80 000,00 грн., що є еквівалентом 2 857,00 доларів США за таким курсом: 1 долар США = 28,00 грн., в рахунок суми, яку Сторона 2 повинна сплатити Стороні 1 при оформленні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Згідно п. 3.5. попереднього договору Сторона 1 зобов'язувалася в т.ч. підготувати за свій рахунок та в строк до укладення основного договору документи, необхідні для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири; надати усі необхідні довідки: про відсутність заборгованості за комунальні послуги, за спожиту електроенергію.
При невиконанні Стороною 1 умов цього договору, ОСОБА_2 повинен повернути протягом десяти днів після спливу терміну, передбаченого п. 1 цього договору, Стороні 2 одержані від нього грошові кошти, тобто, 80 000,00 грн., що є еквівалентом 2 857,00 доларів США за таким курсом: 1 долар США = 28,00 грн. (п. 4 попереднього договору).
28.10.2021 року та 29.11.2021 року ОСОБА_3 отримав від нього двічі по 25 000,00 грн. в рахунок продажу вказаної квартири, що підтверджується власноручно написаними ОСОБА_2 розписками на попередньому договорі від 17.09.2021 року.
Однак, в погоджений сторонами в попередньому договорі строк, а саме: до 31.12.2021 року, основний договір купівлі-продажу квартири під номером АДРЕСА_1 укладено не було, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 умов попереднього договору, а саме, через ненадання ОСОБА_2 документів, необхідних для нотаріального посвідчення основного договору купівлі-продажу квартири.
Вказує, що 30.12.2021 він звернувся до ОСОБА_2 з письмовою пропозицією про укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , однак, ОСОБА_2 проігнорував його пропозицію, у зв'язку з чим договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та ним укладено не було.
10.02.2022 року ОСОБА_2 частково повернув грошові кошти в розмірі 72 800,00 грн., отримані ОСОБА_2 в рахунок продажу вказаної квартири.
В подальшому, протягом 2022 року, а саме 02, 04, 06, 20 травня, 06, 26 червня та 28 липня, ОСОБА_2 знову отримував від нього грошові кошти в рахунок продажу квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується власноручно написаними ОСОБА_2 розписками, як на попередньому договорі, так і окремими розписками.
Зі змісту останньої розписки ОСОБА_2 від 28.07.2022 року вбачається наступне: «Я, ОСОБА_2 , беру в залог, на продажу квартирьі по АДРЕСА_2 за 37 000 долларов у ОСОБА_1 сумму в размере 5 000 долларов, которая будет включена в стоимость расчета. Оформить все недостающие документы на квартиру и продать ее обязуюсь до 1.09.2022. Верить этой и только ей. Все остальные ранее написанные мною прошу считать недействительными. Если сделка не произойдет по моей вине, обязуюсь отдать залог в двойном размере.».
Зазначає, що до цього часу договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та ним не укладено, грошові кошти, отримані ОСОБА_2 в рахунок продажу квартири, не повернуті.
Беручи до уваги, що у розписці ОСОБА_2 від 28.07.2022 року не було погоджено строк виконання зобов'язання щодо повернення ним коштів, він як кредитор, звернувся до ОСОБА_2 з письмовою вимогою у порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, в якій просив протягом семи днів з моменту пред'явлення цієї вимоги повернути йому грошові кошти у розмірі 365 686,00 грн., або іншу суму в гривнях, яка згідно із офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ на день платежу, дорівнюватиме 10 000,00 доларів США.
Однак, і вказана вимога залишена відповідачем ОСОБА_2 без відповіді та задоволення. Отримані грошові кошти ОСОБА_2 до цього часу не повернув.
Вважає, що оскільки основний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 не укладено у термін до 31.12.2021 року, встановлений попереднім договором від 17.09.2021 року; у термін до 10.01.2022 року вказаний у його пропозиції від 30.12.2021 року, а також, у термін до 01.09.2022 року, як зобов'язувався ОСОБА_2 в своїй розписці від 28.07.2022, зобов'язання, встановлене попереднім договором від 17.09.2021 року, вважається припиненим, а тому, відповідно до ст. 1212 ЦК України ОСОБА_2 зобов'язаний повернути йому майно (грошові кошти), сплачені останнім на виконання вказаного зобов'язання, яке є припиненим.
Попереднім договором від 17.09.2021 року та розпискою ОСОБА_2 від 28.07.2022 року було визначено грошовий еквівалент зобов'язання в доларах США. Отже, сума грошових коштів, що підлягає поверненню у гривнях визначається за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на день платежу.
Станом на 03.05.2023 року Національним Банком України встановлено офіційний курс гривні до долара США в розмірі 36,5686 грн. за 1 долар США.
Тобто, згідно із розпискою ОСОБА_2 від 28.07.2022 року він зобов'язаний повернути еквівалент 5 000,00 доларів США, що згідно із офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 03.05.2023 року, становить 182 843,00 грн.
Однак, ОСОБА_2 відмовляється повернути вказану суму коштів, у зв'язку з чим змушений звернутися до суду з цим позовом для примусового стягнення грошових коштів.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Постановлено повідомити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про розгляд даної справи шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 30).
Представник позивача до початку судового засідання через канцелярію суду подав заяву, в якій просив справу слухати за відсутністю позивача та його представника. Вказав, що позивач підтримує та просить задовільнити в повному обсязі свою позовну заяву, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачу ОСОБА_2 ухвала про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками двічі направлялись на його останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , та на адресу місця проживання: АДРЕСА_2 .
Згідно наявних у матеріалах справи довідок про причини повернення/досилання конверти повернулись до суду із відмітками «повертається» та «за закінченням терміну зберігання».
Судом враховується рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, згідно якого у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві), яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.
Про кожне судове засідання відповідач ОСОБА_2 був повідомлений шляхом розміщення оголошення на веб-сайті судової влади України.
Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв'язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду за місцем його реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.
Зважаючи на вищезазначене, суд прийшов до висновку про можливість вирішення питання про стягнення грошових коштів.
Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до матеріалів даної справи, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, причини неявки у судове засідання суду не повідомив, правом на подання відзиву не скористався. Також, представник позивача у поданій заяві вказав, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
З підстав наведених вище, суд прийшов до висновку про можливість заочного розгляду справи.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв?язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні не подавалися.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 17.09.2021 року між ОСОБА_2 (Сторона 1) та ОСОБА_1 (Сторона 2) укладено попередній договір, за умовами якого сторони зобов'язались у майбутньому до 31.12.2021 року укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а.с. 6).
Згідно п. 2 договору в підтвердження наміру придбати квартиру та з метою забезпечення оформлення договору купівлі-продажу (основного договору) ОСОБА_1 передав, ОСОБА_2 прийняв грошові кошти у розмірі 80 000,00 грн., що є еквівалентом 2 857,00 доларів США за таким курсом: 1 долар США = 28,00 грн., в рахунок суми, яку ОСОБА_1 повинен сплатити ОСОБА_2 при оформленні договору купівлі-продажу квартири.
Пунктом 3 попереднього договору визначені істотні умови основного договору, зокрема:
- об'єкт: квартира під АДРЕСА_2 ;
- ціна об'єкту визначена сторонами у розмірі 1 120 000,00 грн., що є еквівалентом 40 000,00 доларів США за таким курсом: 1 долар США = 28,00 грн.;
- витрати, пов'язані з нотаріальним посвідченням основного договору, сплачує покупець;
- зобов'язання ОСОБА_2 ;
- інші умови основного договору, які не встановлені цим договором, погоджуються сторонами у основному договорі.
Згідно п. 4 попереднього договору при невиконанні Стороною 1 умов цього договору, він повинен повернути протягом 10 днів після спливу терміну, передбаченого п. 1 цього Договору, Стороні 2 одержані від нього грошові кошти, тобто 80 000,00 грн., що є еквівалентом 2 857,00 доларів США за таким курсом: 1 долар США = 28,00 грн.
При невиконанні Стороною 2 умов цього договору грошові кошти, які були передані, залишаються у Сторони 1 (п. 5 договору).
Одностороння відмова від виконання зобов'язань за цим договором не допускається. У разі, якщо одна сторона ухиляється від виконання зобов'язань за цим договором (тобто ухиляється від укладення основного договору), інша сторона вправі звернутись до суду з вимогою про примушення укласти основний договір, на умовах, визначених цим договором. Якщо за п'ять днів після спливу терміну, передбаченого п. 1 цього договору, не буде укладено договір купівлі-продажу квартири, або жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення, зобов'язання за цим договором припиняються. Сторони домовились, що пропозиція направляється у вигляді листа або телеграми, або може бути передана через нотаріуса у порядку ст. 84 Закону України «Про нотаріат» (п. п. 6-8 попереднього договору).
На звроті попереднього договору від 17.09.2021 містяться записи: від 28.10.2021 року«Я ОСОБА_2 взял в счёт продажи 25 000,00 грн. Итого 105 000,00 грн.»; від 29.11.2021 року «Я ОСОБА_2 взял в счёт продажи 25 000,00 грн. Итого 130 000,00 грн.»; від 10.02.2022 року «Вернул 72 800,00 грн. Я ОСОБА_2 отдал 72 800 с 130 000 остаток 57 200 обязуюсь в течении 7 дней вернуть».
30.12.2021 року ОСОБА_1 направлено ОСОБА_2 пропозицію про укладення договору купівлі-продажу квартири (а.с. 7-8).
06.06.2022 року ОСОБА_2 написано розписку про те, що «Я, ОСОБА_2 беру в залог на продажу квартиры по АДРЕСА_2 за тридцать семь тысяч долларов у ОСОБА_1 сумму в размере четыре тысячи шестсот шестдесят два доллара 4 662 дол. которая будет включена в момент полного расчёта. В случае невозврата залог обязуюсь в двойном размере. Обязуюсь выполнить сделку в течении 2х месяцев» (а.с. 9).
28.07.2022 року ОСОБА_2 написано розписку про те, що «Я, ОСОБА_2 беру в залог на продажу квартиры по АДРЕСА_2 за 37 000 долларов у ОСОБА_1 сумму в размере 5 000 долларов. которая будет включена в стоимость расчёта Оформить все недостающие документы на квартиру и продать ее обязуюсь до 1.09.2022
Верить этой и только ей. Все остальные ранее написанные мною прошу считать недействительными. Если сделка не произойдет по моей вине, обязуюсь отдать залог в двойном размере.» (а.с. 10).
18.04.2023 року ОСОБА_1 направлено ОСОБА_2 вимогу в порядку ст. 530 ЦК України (а.с. 11-14).
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 635 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Разом з тим, ст. 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Зі змісту попереднього договору від 17.09.2021 року вбачається, що він містить зобов'язання сторін про укладення у визначений ними час договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в майбутньому на умовах, встановлених попереднім договором, також сторони обумовили предмет майбутнього договору купівлі-продажу, його ціну та інші істотні умови основного договору; містить і умови про порядок забезпечення виконання зобов'язання укласти основний договір. Проте, попередній договір не посвідчено нотаріально.
За таких обставин, враховуючи положення ЦК України та зміст попереднього договору, надходить до висновку про те, що підписаний сторонами попередній договір в розумінні ст. 635 ЦК України є неукладений, оскільки сторонами не дотримано обов'язкової нотаріальної форми для договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладення якого сторони обумовили в майбутньому.
В той же час, предметом даного позову є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 182 843,00 грн. (еквівалент5 000,00 доларів США) за розпискою від 28.07.2022 року на підставі ст. 1212 ЦК України.
З даного приводу суд зазначає наступне.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13.02.2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).
Виходячи із норм ст. 1212 ЦК України, правова природа безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) - це відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збережено за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Результат системного аналізу зазначених положень закону дає підстави вважати, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошових коштів).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунено за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 29.09.2014 року у справі № 6-122цс14.
Зі змісту поданих позивачем письмових доказів, а саме: попереднього договору від 17.09.2021 року, розписок від 06.06.2022 року та від 28.07.2022 року, не вбачається жодних обов'язків, які походять саме з боргових зобов'язань, тобто зобов'язань, які виникли внаслідок передачі цих коштів. Зі змісту останніх випливає, що в зазначені дати позивач не позичав відповідачеві грошей, отже, між сторонами не виникли відносини, які випливають з договору позики.
Разом з тим, аналізуючи розписку, видану ОСОБА_2 ОСОБА_1 , суд вбачає, що за її змістом вона отримала як завдаток 5 000,00 доларів США у рахунок укладання в майбутньому договору купівлі-продажу АДРЕСА_1 . На випадок неможливості укладення договору купівлі-продажу квартири сторони узгодили, що відповідач поверне отримані грошові кошти у подвійній сумі. Отже, зміст розписки свідчить про наявність між сторонами зобов'язальних (договірних правовідносин), що виключає можливість застосування ст. 1212 ЦК України.
При цьому в разі неукладення основного договору купівлі-продажу, задля чого укладалася розписка, норми ЦК України спеціально передбачають правові наслідки цього, відмінні від ст. 1212 ЦК України.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Отже, ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов'язання.
Аванс не має забезпечувальної функції, якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові.
Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу квартири.
Оскільки договір купівлі-продажу квартири між сторонами у справі укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, передана позивачем грошова сума відповідачу 5 000,00 доларів США, що еквівалентно 182 843,00 грн., є авансом, який підлягає поверненню позивачу, а не завдатком.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 13.02.2013 року у справі № 6-176цс12, від 25.09.2013 року у справі № 6-82цс13 та від 13.02.2016 року у справі № 6-176цс12, та Верховного Суду від 30.01.2019 року № 461/5297/16-ц.
Доказів протилежного відповідачем не надано, тому позов підлягає до задоволення.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач надає суду квитанцію 3 28657 від 02.05.2023 року, зі змісту якої вбачається, що позивач здійснив платіж у розмірі 1 828,43 грн. (а.с. 16).
Зважаючи на те, що інших доказів на підтвердження судових витрат позивач не надає, суд розглядає питання щодо розподілу судових витрат у межах сплаченого судового збору.
Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача на користь позивача у розмірі 1 828,43 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 ) грошові кошти в розмірі 182 843,00 грн. (сто вісімдесят дві тисячі вісімсот сорок три гривні 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 ) судовий збір у розмірі 1 828,43 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять вісім гривень 43 копійки ).
Заочне рішення може бути переглянуте Святошинським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Н.О.Горбенко