Справа № 643/6104/23
Провадження № 2/643/2493/23
08.09.2023 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді: Поліщук Т.В.,
за участю секретаря судового засідання: Костенюк А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача в якому просить розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 05.02.2016 Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 99.
В обґрунтування позову зазначено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 05.02.2016. Від шлюбу мають малолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Поступово відносини між подружжям стали погіршуватись, виникали непорозуміння з приводу різних побутових питань. З січня 2022 року подружжя не проживає разом. З 24.02.2022 між сторонами відсутнє взаєморозуміння, шлюбно-сімейні відносини фактично припинилися. Примирення між подружжям не є можливим, а подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою суду від 10.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідач подав до суду заяву в якій зазначив, що позов визнає в повному обсязі.
Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 05.02.2016 уклали шлюб, який зареєстрований Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 99 (а.с.8).
Сторони мають малолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ., що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 27.09.2016 (а.с.9).
Відповідач ОСОБА_2 є громадянином Російської Федерації (а.с.10).
З урахуванням наведеного, суд під час вирішення вищевказаної справи повинен керуватися положеннями Закону України «Про міжнародне приватне право» (далі - Закон).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону встановлено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону вибір права - право учасників правовідносин визначити право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.
Зі ст. 7 Закону слідує, що при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України.
Згідно зі ст. 55 Закону право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу.
Відповідно до ст.56 Закону України «Про міжнародне приватне право» форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України.
Статтею 63 Закону встановлено, що припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до ст. 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до вимог ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.
Виходячи із змісту ч. 3 та ч. 4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Оскільки сторони не підтримують шлюбні відносини, разом не проживають, спільне господарство не ведуть, позивачка та відповідач бажаю розірвати шлюб та сторони у встановлений законом строк заяву про розірвання шлюбу не відкликали, суд вважає за необхідне шлюб сторін розірвати.
Відповідно до ч.1 ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Позивачка виявила бажання залишити прізвище набуте у шлюбі, а саме « ОСОБА_5 » про що зазначила у позовній заяві.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 247 ч. 2, 259, 264-265,274-279 ЦПК України, ст. ст. 110, 112 СК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 05 лютого 2016 року у Московському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 99 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - розірвати.
Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 прізвище « ОСОБА_5 ».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин РФ, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Т.В. Поліщук