Справа № 199/7213/23
(2-о/199/267/23)
Іменем України
07.09.2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі головуючого судді - Авраменка А.М.,
при секретарі судового засідання - Хамула А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа - Амур-Нижньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, -
06 вересня 2023 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська через свого представника звернулись заявники із вищевказаною заявою, в якій просили суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме народження ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь АР Крим спільної дитини - сина ОСОБА_3 . Свою заяву мотивували тим, що від шлюбу у заявників народилась вищевказана спільна дитина, отримати всі необхідні медичні документи на яку, а також свідоцтво про народження зразка, який видається органами ДРАЦС України, у заявників немає можливості внаслідок соціально-політичної ситуації, що склалась. За таких обставин, посилаючись на необхідність належної реєстрації дитини та неможливість це зробити з огляду на об'єктивні складнощі і перепони, заявники просили суд задовольнити подану ними заяву в повному обсязі.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2023 року заяву окремого провадження прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку призначено до судового розгляду з повідомленням учасників справи.
В судове засідання заявники, їх представник, заінтересована особа не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Однак резолютивна частина заяви містить у собі клопотання представника заявників про розгляд справи у його відсутність та відсутність заявників. За таких обставин суд у відповідності до ст.ст.10, 211, 223, 294, 317 ЦПК України вважає за можливе провести судове засідання та здійснити розгляд справи за відсутності учасників її розгляду, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ст.247 ч.2 ЦПК України.
Дослідивши матеріали цивільної справи окремого провадження, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 10 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було укладено шлюб, зареєстрований Виконавчим комітетом Мирнівської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим за актовим записом №51. Внаслідок такої реєстрації шлюбу ОСОБА_4 змінила своє прізвище на « ОСОБА_5 ». Викладені обставини підтверджуються копіями паспортів громадян України на ім'я заявників, копією означеного свідоцтва про шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України в м. Сімферополь АР Крим у заявників народилась спільна дитина - син ОСОБА_3 , про що органом реєстрації актів громадянського стану, що діє на вказаній тимчасово окупованій території України, видано свідоцтво про народження, зразок якого за зовнішніми ознаками не відповідає тому, який видається територіальними органами ДРАЦС України. Викладені обставини підтверджуються копією означеного свідоцтва про народження, копіями медичних документів.
Правовідносини з приводу встановлення факту, що має юридичне значення, - факту народження особи на тимчасово окупованій території України врегульовані положеннями Конституції України, Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року), СК України, ЦПК України, Закону України «Про державну реєстрації актів цивільного стану», Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5 (далі - Правила).
Так, ст.7 Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року), ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, передбачено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
За змістом ст.ст.122, 133 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
Відповідно до ст.144 СК України батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові. Реєстрація народження дитини засвідчується свідоцтвом про народження, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
Згідно ст.ст.2, 6, 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», п.п.1, 2, 3 Розділу І Правил державна реєстрація народження фізичної особи здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження.
Нормою ст.13 ч.1-4 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», п.1 Глави 1 Розділу ІІІ Правил визначено, що державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Положеннями п.2 Глави 1 Розділу ІІІ Правил визначено, що підставами для проведення державної реєстрації народження дитини є: а) медичний висновок про народження, сформований в Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров'я відповідно до Порядку формування та видачі медичних висновків про народження в Реєстрі-медичних висновків електронної системи охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18 вересня 2020 року №2136; б) медичне свідоцтво про народження (форма №103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року №545; в) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма №103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року №545; г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма №106-2/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року №545; ґ) медичний документ, виданий компетентним суб'єктом іншої держави, що підтверджує факт народження, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. При відсутності наведених підстав для державної реєстрації народження, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження такою жінкою.
За змістом ст.ст.1, 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав. Тимчасово окупованою територією визнається і територія АР Крим та м. Севастополь, а датою початку їх тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
За змістом ст.13 ч.4 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», п.п.2, 4 Глави 1 Розділу ІІІ Правил слідує, що за відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Згідно до ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Відповідно до ст.293 ч.2 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Нормою ст.315 ЦПК України закріплено перелік таких юридичних фактів, що підлягають встановленню в порядку окремого провадження, де серед іншого зазначено, що суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно ст.317 ч.ч.1, 3 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім'ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. У рішенні про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18 квітня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12 серпня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07 листопада 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України №№58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 6 лютого 2023 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Указом Президента України №254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 01 травня 2023 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Указом Президента України №451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26 липня 2023 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
Пунктом 8 Глави 1 Розділу ІІІ Правил передбачено, що державну реєстрацію народження на підставі рішення суду про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України проводить відділ державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду в день надходження такого рішення в паперовій формі або будь-який відділ державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника в день отримання рішення суду у спосіб, передбачений абзацами п'ятим, шостим п.3 глави 1 розділу II цих Правил.
Нормою ст.3 Конституції України встановлено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За змістом ст.ст.13, 89, 294 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті наведених норм законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої заяви і необхідність її задоволення. Правова позиція суду та прийняте на її підставі рішення ґрунтуються на тому, що згідно норм Конституції України та наведених положень законів забезпечення можливості реалізації та захист прав, свобод та інтересів громадян є одним із головних обов'язків держави, виконання якого не може бути вибірковим. Отже, держава повинна захищати та сприяти реалізації законних прав, свобод та інтересів всіх своїх громадян, в тому числі права на проведення державної реєстрації актів цивільного стану як офіційного визнання і підтвердження державою фактів, з якими пов'язується подальше виникнення в громадян певних цивільних прав і обов'язків, реалізація яких залежить від можливості прийняття до уваги фактичних даних, викладених в документах, складених та виданих органами, що діють на тимчасово окупованій території України.
Стосовно даної цивільної справи, то правом, яке держава має захищати та забезпечувати можливість для реалізації, є право заявників, як громадян України, яке є одночасно і їх обов'язком, на державну реєстрацію народження своєї дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а відтак і забезпечення реалізації вже вказаною дитиною заявників свого права на державну реєстрацію свого народження, на набуття громадянства України за народженням. Натомість, реалізація вказаних прав в позасудовому порядку наразі неможлива з об'єктивних причин - неможливості прийняття у відповідності до ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державними органами України, в тому числі органами ДРАЦС України, документів, якими посвідчується факт, дату, місце народження дитини, а також дані про її батьків.
Разом з тим, згідно практики ЄСПЛ, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні, а саме висновків ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), а також згідно Консультативного висновок Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case) (так званий «намібійський виняток») не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій окупованій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. Схожі правові висновки містить постанова Верховного Суду від 16 листопада 2022 року по справі №759/1443/22.
Отже, керуючись наведеними вище нормами законодавства та спираючись на вищезазначені правові висновки, приймаючи до уваги значення, яке має встановлення факту народження дитини для реалізації майнових та особистих немайнових прав її батьків, якими є заявники, а також прав самої дитини, враховуючи, що викладені в наданих суду документах, виданих на тимчасово окупованій території України, де органи державної влади України тимчасово не діють, фактичні дані не суперечать і повністю узгоджуються з іншими доказами у справі, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи і досліджені судом докази в своїй сукупності та взаємозв'язку дозволяють суду в повній мірі переконатись в дійсності заявленого до встановлення юридичного факту, а саме в народженні ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 в м. Сімферополі АР Крим, Україна, батьком якого є громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а матір'ю громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У відповідності до ст.ст.317, 430 ЦПК України дане рішення суду має бути допущене до негайного виконання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 124 Конституції України, ст.7 Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року), ст.ст.122, 133, 144 СК України, ст.ст.2, 6, 9, 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст.ст.1, 3, 9, 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», п.п.1, 2, 3 Розділу І, п.п.1, 2, 4, 8 Глави 1 Розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, ст.ст.2, 4, 7, 19, 23, 76-81, 211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315-319, 352, 354, 355, 430 ЦПК України ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), заінтересована особа - Амур-Нижньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (м.Дніпро, пр. Слобожанський, 15), про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, - задовольнити.
Встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини чоловічої статі - ОСОБА_3 , місце народження - Україна, АР Крим, м. Сімферополь, батько дитини - громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати дитини - громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур - Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.
Суддя А.М. Авраменко