07 вересня 2023 року Справа №160/21098/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Відповідача-1: Військової частини НОМЕР_1 , до Відповідача-2: Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
21.08.2023р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернулось з адміністративним позовом до Відповідача-1: Військової частини НОМЕР_1 , до Відповідача-2: Військової частини НОМЕР_2 та просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення військовослужбовця за період з 26.02.2022 року по 30.06.2022 року, з 23.07.2022 року по 19.04.2023 року без використання посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачеві грошове забезпечення військовослужбовця за період з 26.02.2022 року по 30.06.2022 року, з 23.07.2022 року по 19.04.2023 року з використанням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.07.2022 року по 13.07.2022 року, з 20.04.2023 року по 13.06.2023 року без використання посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачеві грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.07.2022 року по 13.07.2022 року, з 20.04.2023 року по 13.06.2023 року з використанням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачеві грошової компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2022 рік та 2023 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і встановлює строк для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Пунктом 5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у позовній заяві зазначаються, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Разом з тим, зі змісту позову вбачається, що позивачем не викладено обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення та не зазначено про докази, що підтверджують вказані обставини, з урахуванням того, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами - з 1 січня 2020, 2021, 2022 та 2023 років складає 2102 гривні, в порушення вимог п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, у позові не викладено обставин та не зазначено про докази, що підтверджують вказані обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги з приводу визнання протиправною бездіяльності відповідачів-1, 2 щодо нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення військовослужбовця, з урахуванням того, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень є його пасивною поведінкою (не вчинення жодних дій), тоді як нарахування та виплата грошового забезпечення є конкретними діями суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені в судовому порядку згідно ст.ст.2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, в порушення вимог п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.
За приписами ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, позивач у позові посилається на те, що йому не здійснена виплата компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022, 2023 роки; не проведено нарахування та виплату грошового забезпечення з використанням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022р. на відповідний тарифний коефіцієнт, проте, відповідних доказів (як от, копій розрахункових листів чи інших доказів) до позову не додано, в порушення вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, у клопотанні щодо поновлення строку звернення до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що до самого дня звільнення з військової служби він приймав безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, проте, доказів безпосередньої участі в бойових діях з 2022 по день звільнення, в порушення вимог ч.4, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст.160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Вищезазначені недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем у п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до канцелярії суду:
1) адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням норм ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:
- із зазначенням у ньому викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення, з урахуванням того, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами - з 1 січня 2020, 2021, 2022 та 2023 років складає 2102 гривні та зазначити про докази, що їх підтверджують, у відповідності до вимог п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;
- із зазначенням у позові викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги з приводу визнання протиправною бездіяльності відповідачів-1, 2 щодо нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення військовослужбовця, з урахуванням того, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень є його пасивною поведінкою (не вчинення жодних дій), тоді як нарахування та виплата грошового забезпечення є конкретними діями суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені в судовому порядку згідно ст.ст.2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, та зазначити про докази, що їх підтверджують, у відповідності до вимог п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;
2) доказів не здійснення позивачеві виплати компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022, 2023 роки, у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
3) доказів не проведення позивачеві нарахування та виплати грошового забезпечення з використанням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022р. на відповідний тарифний коефіцієнт (як от, копій розрахункових листів чи інших доказів), у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
4) доказів безпосередньої участі в бойових діях з 2022 по день звільнення, у відповідності до вимог ч.4, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись п.5 ч.5 ст.160, ч.4, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ст. ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відповідача-1: Військової частини НОМЕР_1 , до Відповідача-2: Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачеві у п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до канцелярії суду:
1) адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням норм ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:
- із зазначенням у ньому викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення, з урахуванням того, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами - з 1 січня 2020, 2021, 2022 та 2023 років складає 2102 гривні та зазначити про докази, що їх підтверджують, у відповідності до вимог п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;
- із зазначенням у позові викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги з приводу визнання протиправною бездіяльності відповідачів-1, 2 щодо нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення військовослужбовця, з урахуванням того, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень є його пасивною поведінкою (не вчинення жодних дій), тоді як нарахування та виплата грошового забезпечення є конкретними діями суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені в судовому порядку згідно ст.ст.2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, та зазначити про докази, що їх підтверджують, у відповідності до вимог п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;
2) доказів не здійснення позивачеві виплати компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022, 2023 роки, у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
3) доказів не проведення позивачеві нарахування та виплати грошового забезпечення з використанням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022р. на відповідний тарифний коефіцієнт (як от, копій розрахункових листів чи інших доказів), у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
4) доказів безпосередньої участі в бойових діях з 2022 по день звільнення, у відповідності до вимог ч.4, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст.294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва