Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 320
Іменем України
05.09.2006
Справа №2-24/10011-2006
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Спільне українсько-литовське підприємство (СУЛП) “Агромакс», (10029, м. Житомир, вул. Ватутіна, 55 а).
До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Луксор», (м. Сімферополь, вул. Монтажна, 2).
Про стягнення 35223,30 грн.
Суддя Колосова Г.Г.
Від позивача - не з'явився.
Від відповідача - Терещенко І.С. - юрист, довіреність від 17.09.2005р.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 35223,30 грн. штрафу на підставі п. 9.3 договору дистриб'юції № 234 від 30.11.2005р.
Уточнивши позовні вимоги, позивач просить стягнути з відповідача 25263,30 грн. штрафу у зв'язку з арифметичною помилкою при підготовці позовної заяви.
У судове засідання 05.09.2006р. позивач явку свого представника не забезпечив.
До дня судового засідання від нього надійшли пояснення по позову, з клопотанням про розгляд справи у відсутність представника позивача.
Відповідач у судових засіданнях та у відзиві на позов позовні вимоги позивача не визнає за мотивами, викладеними у них.
Справа розглядається за наявними у ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд, -
У позовній заяві позивач посилається на те, що 30.11.2005р. між сторонами був укладений договір дистриб'юції № 234 з протоколом розбіжностей № 1 (а.с. 7-11).
Згідно з п. 5.1 договору він укладений на строк до 31.12.2006р.
Відповідно до п. 1.4 договору у редакції протоколу розбіжностей право на застосування штрафу до Дистриб'ютора виникає у Постачальника у разі, якщо перший не візьме 20т. товару в асортименті у Постачальника до 10 числа кожного послідуючого місяця.
Згідно з п. 9.3 договору порушення Дистриб'ютором вимог п. 1.4 тягне застосування до нього штрафу у розмірі 10% в місяць від вартості залишку товару, який залишився неодержаним Дистриб'ютором з метою реалізації. Вартістю в такому випадку сторони домовились вважати вартість останньої в такому місяці реалізації партії товару Постачальником Дистриб'ютору.
У позовній заяві позивач посилається на те, що в порушення умов договору Дистриб'ютор 17.01.2006р. отримав від позивача товару у загальній кількості 14530 т на суму 48567 грн., що підтверджується видатковою накладною № АМ-0000144 від 17.01.2006р. і довіреністю на отримання товару ЯЛР № 360112 від 18.01.2006р.
Тобто, на думку позивача, відповідач не докупив у січні 2006р. - 5470т товару.
Більше товару відповідач від позивача не одержував.
Розрахувавши у позовній заяві умовну вартість 1 тони товару в асортименті як 3,34 грн/кг, позивач просить стягнути штраф у розмірі 35223,30 грн. за порушення відповідачем умов п. 1.4 договору у грудні 2005р.-травні 2006р.
Уточнивши позовні вимоги у зв'язку з арифметичною помилкою, позивач просить стягнути 25263,30 грн. штрафу за той же період, оскільки згідно з вказаною видатковою накладною відповідач отримав 17.01.2006р. товар у загальній кількості 19330т. на загальну суму 48567 грн. (а.с. 21).
Тому умовна вартість 1 тони товару в асортименті становить 2,51 грн/кг.
Позивач проти позивних вимог заперечує, посилаючись на те, що 06.12.2005р. шляхом передання факсимільним зв'язком між сторонами укладений договір дистриб'юції № 234, у відповідності до якого позивач зобов'язався передавати, а відповідач приймати та сплачувати товар.
Згідно п. 1.2 договору асортимент товару і ціни узгоджені сторонами у додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору та підлягає підписанню обома сторонами. Однак вказаний додаток узгоджений та підписаний не був.
12.12.2005р. шляхом факсимільного зв'язку відповідач надіслав позивачеві вимогу надати проект додатку № 1 із зазначенням асортименту та ціни на товар, що поставляється. У випадку ненадання вказаного додатку відповідач не зможе виконати умови договору, а саме п. 1.4, крім того, відповідач вимагає розірвання договору.
Як доказ надсилання вказаного листа відповідач надав рахунок № 31095 за телекомунікаційні послуги за грудень 2005р., розшифровку за міжміські розмови за грудень 2005р., податкову накладну та журнал реєстрації вихідної кореспонденції (а.с. 48-56).
Доводи відповідача не можуть бути взяті до уваги у зв'язку з наступним.
У судове засідання відповідач надав екземпляр договору, що датований 30.11.2005р., який він отримав від позивача факсимільним зв'язком 06.12.2005р. згідно відмітці (а.с. 22-25).
Позивач надав оригінал договору № 234, підписаний сторонами та скріплений печатками, який також датований 30.11.2005р.
Текст обох екземплярів договорі співпадає.
Відповідно до п. 1.2 договору Постачальник передає товар на умовах: Дистриб'ютор від свого імені продає товар третім особам на території АР Крим (далі - територія). Асортимент товару, ціни узгоджені сторонами в додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного договору і підлягає підпису обома сторонами.
Згідно з п. 1.1 договору Постачальник передає, а Дистриб'ютор приймає і оплачує на умовах і в порядку, визначеному даним договором, фасовані крупи і макарони в асортименті, в подальшому товар, в кількості та по цінах, вказаних в накладних, що будуть свідчити про прийом-передачу товару від Постачальника до Дистриб'ютора, і являються невід'ємною частиною договору.
Специфікація - додаток до договору відсутня.
Але, з матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав від позивача товар по видатковій накладній від 17.01.2006р., в якій вказані асортимент, кількість товару, його ціна.
Вказаний факт відповідач не оспорює.
Крім того, якщо фактичні обставини справи свідчать про те, що сторонами взято на себе зобов'язання (договір підписаний сторонами, виконується ними), то такий договір слід вважати укладеним на умовах, що звичайно ставляться до такого виду договорів і які можуть бути визначені у тому числі шляхом тлумачення договору.
Тобто, договір, який повністю або частково виконаний сторонами, може бути визнаний укладеним і за відсутності певної умови, якщо фактичні дії щодо виконання договору свідчать про домовленість сторін укласти договір.
Таким чином, договір № 234 укладений між сторонами за будь-яких умов.
Посилання відповідача на надсилання 12.12.2005р. позивачеві вимоги надати проект додатку № 1 із зазначенням асортименту та ціни на товар, та вимоги про розірвання договору також не приймаються судом до уваги.
Розшифровка за міжміські розмови за грудень 2005р., надана відповідачем, не може бути належним доказом надсилання цього листа, тому що в ній вказаний лише час спілкування з абонентом. Та чи є це час на відправку факсограми, чи просто розмова, встановити неможливо.
Згідно з поясненнями позивача, вказаний лист він від відповідача не отримував.
Однак, якщо припустити, що вказаний лист був усе-таки надісланий позивачу, про що є відмітка у журналі реєстрації вихідної кореспонденції, це не є доказом розірвання договору.
Для розірвання договору слід керуватися загальними положеннями, що регулюють порядок припинення дії договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Таким чином, договором та законом не передбачене припинення зобов'язання на вимогу однієї сторони, інших доказів, у тому числі розірвання договору у судовому порядку, відповідач суду не надав.
Тому, уточнені вимоги позивача про стягнення 25263,30 грн. штрафу, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, у тому числі розрахунком та підлягають задоволенню.
Оскільки позивач, уточнивши позовні вимоги, фактично відмовився від стягнення 9960,00грн. штрафу, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України. Судові витрати в цій частині підлягають віднесенню на позивача.
Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам у порядку ст.49 ГПК України.
У судовому засіданні оголошені вступна і резолютивна частини рішення.
Рішення оформлене у відповідності зі ст.84 ГПК України і підписане 11 вересня 2006 року.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.49, п. 4 ст. 80, 82-84 ГПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Луксор», (м. Сімферополь, вул. Монтажна, 2, р/р 260000275401 в банку «Фінанси і кредит», МФО 384889, Ідент. код 311031401274) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-литовське підприємство “Агромакс», (10029, м. Житомир, вул. Ватутіна, 55 а, р/р 26000055900067 в Житомирському РВ «Приватбанк», МФО 311744, Ідент. код 31538489) 25263,30 грн. штрафу, 252,63 грн. державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 84,63 грн.
У частині стягнення 9960,00грн. провадження у справі припинити.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.