Справа № 167/85/23
Номер провадження 1-кп/167/29/23
04 вересня 2023 року місто Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання публічного обвинувача - прокурора Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307, частиною 1 статті 309, частиною 1 статті 317 КК України,
01.02.2023 року до Рожищенського районного суду Волинської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021030590000235 від 22.05.2021 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: частиною 2 статті 307, частиною 1 статті 309, частиною 1 статті 317 КК України, та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307 КК України, який ухвалою суду від 13.02.2023 року був призначений до судового розгляду.
31.08.2023 року до суду надійшло клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 на строк 60 ( шістдесят) днів, яке ОСОБА_4 отримав 31.08.2023 року.
Клопотання мотивоване тим, що 11.11.2022 року ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 ( шістдесят) днів, який в подальшому неодноразово продовжений судом. Строк запобіжного заходу закінчується 09 вересня 2023 року.
На даний момент продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України, що дають достатні підстави для продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вказує, що ризики, які враховані слідчим суддею при застосуванні та судом при продовженні запобіжного заходу, на даний час не зменшилися, а тому застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, зокрема особистого зобов'язання, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не може запобігти переліченим ризикам, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні, у тому числі умисних тяжких злочинів, що дає підстави вважати, що обов'язки, передбачені статтею 194 КПК України, обвинуваченим виконані не будуть. Особиста порука не може бути застосована відносно обвинуваченого, оскільки особа, яка б заслуговувала на довіру та яка зможе поручитися за виконання останнім обов'язків, передбачених статтею 194 КПК України, відсутня. Запобіжні заходи у виді домашнього арешту та застави не може бути застосовано, оскільки застосування таких запобіжних заходів не гарантуватиме виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язків, так як останній, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов'язки, може покинути місце свого проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності. Вік та стан здоров'я обвинуваченого дають змогу безперешкодно застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання з підстав, наведених у ньому, та зазначив, що застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти зазначеним в клопотанні ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник у судовому засіданні проти поданого клопотання заперечили і просили обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Заперечення мотивували тим, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, наміру впливати на свідків немає і судом вже досліджено письмові докази, які є недопустими і не підтверджують вину ОСОБА_4 в інкримінованих йому злочинах. Також, на думку сторони захисту, прокурор не довів, що встановлені під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжних заходів обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою статті 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам, згідно частини 2 статті 177 КПК України.
Заслухавши прокурора, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, які заперечити щодо задоволення клопотання прокурора, суд зазначає наступне.
За змістом статтей 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Згідно частини 1 статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати, зокрема, на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти, зокрема, інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до частини 2 статті 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.
Як вбачається з матеріалів справи строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 закінчується 09 вересня 2023 року включно.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Статтею 17 Закону України « Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини « Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України.
Встановлено, що Рожищенським районний судом Волинської області розпочато судовий розгляд по суті у даному кримінальному провадженні, однак не допитано жодного свідка, не заслухано показання обвинувачених. Тобто, в суді на даний час не досліджено обставин обвинувачення настільки, що можна було б судити про істотне зменшення ризиків, які стали підставою для застосування і продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Продовжує також існувати ризик переховування обвинуваченого від суду. Такий висновок суду грунтується на тому, що обвинувачений на момент обрання запобіжного заходу не був працевлаштований, немає зареєстрованого місця проживання, міцних соціальних зв'язків також немає, на його утриманні непрацездатні особи не перебувають.
Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні, у тому числі, умисних тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до десяти років. Така обставина може спонукати ОСОБА_4 : переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
В судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, також судом не отримано відомостей щодо міцних соціальних зв'язків чи іншого комплексу обставин, які би переважили ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України.
Суд доходить до переконання, що жоден із інших альтернативних запобіжних заходів, зокрема: особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, окрім тримання під вартою, не взмозі забезпечити уникненню ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України та належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
На думку суду, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Відтак, суд доходить висновку, що доводи сторони обвинувачення про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 є достатніми для переконання, що існують передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України ризики, які стали підставою для застосування і продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, знайшли своє підтвердження у даному судовому засіданні, і які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою та будь-який більш м'який запобіжний захід є недостатнім для запобігання таким ризикам, а тому є достатні підстави для задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів.
Твердження сторони захисту про те, що прокурор не довів, що встановлені під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою статті 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам, суд критично оцінює з урахуванням вищенаведених підстав.
Стороною захисту не надано суду інших доказів, які б підтверджували доцільність застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, або неможливості застосування до нього запобіжного заходу, про який просить у клопотанні сторона обвинувачення.
Згідно частини 1 статті 197 КПК України, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
На даній стадії процесу судом не допитані обвинувачені та свідки.
Даних про те, що ОСОБА_4 не може утримуватися в умовах СІЗО, у тому числі за станом здоров'я, суду не надано.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги дані про особу ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, тяжкого злочину та кримінального проступку, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років, він являється особою молодого віку, не працює, не навчається, не одружений, непрацездатних осіб на утриманні немає, немає постійного зареєстрованого місця проживання, при цьому є достатні підстави вважати, що вказана особа, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, і, у випадку обрання іншого запобіжного заходу не пов'язаного з ізоляцією, ОСОБА_4 повернеться у теж середовище, де був вчинений злочин, що безумовно також свідчить про наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а тому клопотання прокурора підставне та підлягає до задоволення.
Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в пункті 35 рішення ЄСПЛ « Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення відсутності визначених вище ризиків.
Враховуючи відсутність обставин, передбачених частиною 4 статті 183 КПК України, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 214 720, 00 гривень.
Відповідно до статті 205 КПК України ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Керуючись статтями 176, 177, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 372, 376 КПК України, суд
Клопотання публічного обвинувача - прокурора Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - продовжити строком на 60 ( шістдесят) днів до 02 листопада 2023 року включно.
Строк продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою рахувати з моменту винесення ухвали - 04.09.2023 року.
Визначити розмір застави - 80 ( вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 214 720 ( двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень 00 коп, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою ( заставодавцем) на відповідний депозитний рахунок Рожищенського районного суду Волинської області.
У відповідності до частини 4 статті 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення вищевказаної суми застави, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому вона перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати за викликом до суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому ОСОБА_4 фактично проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання суду свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити по 02 листопада 2023 року включно.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Рожищенського районного суду Волинської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі слідчого ізолятора.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа слідчого ізолятора негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово Рожищенський районний суд Волинської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений ОСОБА_4 зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Контроль за виконанням обвинуваченим обов'язків, у разі внесення застави, покласти на процесуального прокурора ОСОБА_3 .
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Копію ухвали вручити учасникам судового розгляду.
Дата проголошення повного тексту ухвали суду: о 13 год 00 хв 07.09.2023 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1