Справа № 158/2504/23
Провадження № 1-кп/0158/153/23
07 вересня 2023 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілої - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці кримінальне провадження №12023030590000326 від 05.06.2023р. про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Цумань, Ківерцівського району Волинської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
04 червня 2023, близько 23 години 30 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи на вул. Грушевського біля житлового будинку № 60, що в смт. Цумань, Луцького району Волинської області, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, в умовах воєнного стану, введеного на підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. «Про на підставі Указу Президента України №64\2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022р., введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, та подальшим продовженням строку воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, згідно Указу Президента України № 133/2022 від 14.03.2022р., який затверджено Законом України № 2119-IX від 15.03.2022р., та з подальшим продовженням строку воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, згідно з Указом Президента №259/2022 від 18.04.2022р., який затверджено Законом України № 2212-IX від 21.04.2022р. та подальшим продовженням строку воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022р., який затверджено Законом України № 2263-IX від 22.05.2022р., та з подальшим продовження строку воєнного стану з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, згідно з Указом Президента №573/2022 від 12.08.2022р., який затверджено Законом України № 2500-IX від 15.08.2022р. та продовженням строку воєнного стану з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2022 строком на 90 діб, згідно з Указом Президента № 757/2022 від 07.11.2022р., який затверджено Законом України № 2738-ІХ від 16.11.2022р., та продовженням строку воєнного стану з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, згідно з Указом Президента № 58/2023 від 06.02.2023р., який затверджено Законом № 2915-IX від 07.02.2023р. та продовженням строку воєнного стану з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, згідно з Указом Президента № 254/2023 від 01.05.2023р., який затверджено Законом № 3057-IX від 02.05.2023р., переслідуючи корисливу зацікавленість та керуючись метою відкритого викрадення чужого майна, діючи умисно, відкрито викрав мобільний телефон марки «Samsung» моделі А-32 темно-сірого кольору, вартістю 3800 гривень, належний ОСОБА_4 , яким в подальшому розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_4 майнову шкоду на вищевказану суму.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину з приводу пред'явленого йому обвинувачення визнав в повному об'ємі, не заперечив того факту, що 04 червня 2023р., близько 23 години 30 хвилин, перебуваючи в АДРЕСА_2 він, наздогнавши потерпілу ОСОБА_4 відкрито викрав належний їй мобільний телефон марки «Samsung» моделі А-32 темно-сірого кольору, по якому вона розмовляла тримаючи у руці. Вказаний мобільний телефон вилучений у нього працівниками поліції. Відшкодував завдані його діями збитки потерпілій. У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 підтримав позицію свого підзахисного, не оспорює фактичні обставини справи. Просить з врахуванням особи обвинуваченого, ряду пом'якшуючих покарання обставин призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 349 КПК України обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені. Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Також враховуючи те, що ОСОБА_5 в повному об'ємі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставинами, наведеними у обвинувальному акті, беручи до уваги те, що інші учасники судового розгляду не оспорюють вказані обставини, і судом встановлено, що останні правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позицій, суд визнає недоцільним дослідження інших письмових доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілої, дослідженням характеризуючих даних на особу обвинуваченого, доказів що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, витрат на проведення експертних досліджень у кримінальному провадженні.
Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що 04.06.2023р. о 23 год. 30 хв. в смт. Цумань по вул. Грушевського, Луцького району Волинської області вона поверталась додому та розмовляла по мобільному телефону. На вулиці було темно, вуличне освітлення не світилось. Позаду себе почула кроки, але не оберталась. В цей час особа, яким виявився обвинувачений ОСОБА_5 підійшовши ззаду, обхопив своїми руками її за тулуб в ділянці грудей, повалив на землю та забрав належний їй мобільний телефон з яким в подальшому зник в невідомому їй напрямку. Прийшовши додому, розповіла своїм батькам про дану подію, які зателефонували в поліцію. Обвинуваченим ОСОБА_5 їй відшкодовано завдані збитки в сумі 9500 грн. Наполягає на суворій мірі покарання щодо обвинуваченого ОСОБА_5 .
Показання обвинуваченого ОСОБА_5 щодо фактичних обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення є послідовними та змістовними, відповідають даним, наведеним у обвинувальному акті. На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 , який своїми умисними діями, що виразились у відкритому викладенні чужого майна (грабіж), вчиненому в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 186 КК України.
Такий висновок суду ґрунтується також і на практиці Європейського суду з прав людини, викладеній, зокрема, у рішенні в справі «Коваль проти України» від 19.10.2006 року, відповідно до п.113 якого вбачається, що «основна мета статті 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) у межах кримінального провадження забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого кримінального обвинувачення. Стаття 6 Конвенції в цілому гарантує обвинуваченому ефективну участь у кримінальному провадженні. Основним аспектом права на справедливий суд є те, що розгляд кримінальної справи, включаючи елементи кримінального провадження, які відносяться до процедури, повинен бути змагальним і в ньому має забезпечуватись рівність сторін обвинувачення і захисту (див. рішення від 16 лютого 2000 року у справі «Роув і Дейвіс проти Сполученого Королівства»).
При кваліфікації дій обвинуваченого суд ураховує, що Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
Згідно пунктів 3-4 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 N 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», які віднайшли своє відображення у позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 11 вересня 2019 року в справі № 725/2266/18, слідує, що грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд у відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, є особою молодого віку, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, на даний час не працевлаштований, має місці соціальні зв'язки, добровільно відшкодував потерпілій завдані його діями збитки.
Обставини, які згідно зі ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого є: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення злочину особою вперше, добровільне відшкодування завданих збитків.
Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне, визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (див. постанови ККС ВС від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к; від 09.10.2018 року у справі №756/4830/17-к).
Обвинувачений висловив щирий жаль з приводу учинених ним дій та осуд своєї поведінки.
Судом враховується, що обвинувачений має постійне місце проживання, має міцні соціальні зв'язки, є особою молодого віку, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення - повне визнання вини, щире каяття, завдана шкода є незначною, яка добровільно відшкодована обвинуваченим.
Крім того, за частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […]призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим. Про це свідчить пункт 3 частини першої статті 65 Кодексу, відповідно до якого суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом'якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […](абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .
З огляду на наведене Конституційний Суд України в рішенні від 15.06.2022 № 4-р(II)/2022 зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […]має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).
Згідно ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. Вказана норма Закону передбачає, що у кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 07.06.2023р. (справа №760/10355/22, провадження №51-1828км23).
Відповідно до принципу індивідуалізації покарання, суд, керуючись принципом справедливості, вважає, що для досягнення мети попередження кримінальних правопорушень та виправлення ОСОБА_5 необхідно призначити йому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України, адже таке буде покликане запобігти можливому вчиненню обвинуваченим кримінальних правопорушень у майбутньому і сприятиме його виправленню та перевихованню з усвідомленням суспільної небезпечності діяння.
Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Процесуальні витрати по справі, пов'язані із проведенням судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/103-23/6726-ТВ від 23.06.2023р. в сумі 956 грн. 00 коп. та судової трасологічної експертизи №СЕ-19/103-23/6947-ТР від 23.06.2023р. в сумі 1912 грн. 00 коп., а всього на загальну суму 2868 грн. 00 коп., які підтверджено документально, згідно ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_5 в дохід держави.
Питання про речові докази та арешт майна у даному кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. ст. 100, 174 КПК України.
Цивільний позов не заявлено.
Застосований ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 08 червня 2023р. та продовжений у ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 04 серпня 2023р. відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд -
Визнати винним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 4-х (чотирьох) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Застосований відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Судові витрати по справі за проведення судової товарознавчої експертизи та судової трасологічної експертизи в сумі 2868 (дві тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн. 00 коп. стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 08.06.2023р. - скасувати.
Речові докази:
- мобільний телефон марки «Sigma» чорного кольору, IMEI НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , який поміщено до спеціального пакету №PSP1189126, кросівки фірми «BONOT» синього кольору; спортивні штани чорного кольору фірми «Fashion»; кофта чорного кольору фірми «ICEMAN»; кофта сірого кольору фірми «Blu Jeans», належні ОСОБА_5 , які поміщено до спеціального пакету №ВУМ 4009593, та які визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12023030590000326 та згідно квитанції №650 передані на відповідальне зберігання до камери схову речових доказів відділення поліції №1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області за адресою: м. Ківерці, вул. Залізнична, 52, Луцького району Волинської області - повернути ОСОБА_5 .
- мобільний телефон марки «Samsung» А-32, який поміщено до спеціального пакету №2803997, який визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12023030590000326 та згідно квитанції №650 передано на відповідальне зберігання до камери схову речових доказів відділення поліції №1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області за адресою: м. Ківерці, вул. Залізнична, 52, Луцького району Волинської області - повернути потерпілій - ОСОБА_4 ;
- два сліди низу взуття зафіксовані у двох гіпсових зліпках, які поміщено до спеціального пакету №2066852 та які визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12023030590000326 та згідно квитанції №650 передані на відповідальне зберігання до камери схову речових доказів відділення поліції №1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області за адресою: м. Ківерці, вул. Залізнична, 52, Луцького району Волинської області - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Ківерцівський районний суд Волинської області.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя Ківерцівського районного суду ОСОБА_1