Справа № 158/1387/23
Провадження № 1-кп/0158/98/23
07 вересня 2023 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
потерпілого - ОСОБА_4
захисника обвинуваченого - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці кримінальне провадження № 12023030590000119 від 06.03.2023 року про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, непрацюючого, із середньою освітою, одруженого, раніше судимого вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 18.09.2015 року за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 342, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого 20.09.2019 року у зв'язку з відбуттям покарання, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, -
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 року, введено воєнний стан в Україні на 30 діб, який неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України.
Так, 06.03.2023 року о 20 год. 10 хв. ОСОБА_6 , знаходячись на перехресті вулиць Набережна та Зелена в с. Берестяне Луцького району Волинської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів та керуючись метою заволодіння чужим майном, вчинив напад із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_4 , що виразилось у нанесенні останньому декількох ударів кулаком правої руки та шматком дерев'яної штахети в обличчя зліва, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді гематоми навколо лівого ока з крововиливом під білкову оболонку лівого ока, садна обличчя, забою кисті, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також перелому стінок лівої гайморової пазухи з забоєм м'яких тканин лицевого черепа, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, після чого відкрито заволодів належним потерпілому мобільним телефоном марки «Tecno», зеленого кольору, вартістю 1579,50 грн., яким в подальшому розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_4 майнову шкоду на вищевказану суму.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 4 ст. 187 КК України не визнав та дав суду наступні покази, що 06.03.2023 року впродовж усього дня вживали з ОСОБА_4 алкогольні напої. Близько 20 год., того ж дня, перебував у сусіда, разом із потерпілим ОСОБА_4 , де також вживали спиртні напої. Коли спиртні напої закінчилися він дав ОСОБА_4 70 грн. та попросив піти купити горілки, на що останній погодився. Через деякий проміжок часу ОСОБА_4 повернувся та повідомив, що загубив вказані кошти, які в подальшому вони разом з ним пішли шукати. Вийшовши з території домоволодіння на вулицю ОСОБА_4 штовхнув його та почав втікати, на що він подумав, що останній «заникав гроші» та почав його наздоганяти. Наздогнавши останнього наніс йому удари кулаками по обличчі, внаслідок чого він впав на землю. Після чого, продовжив наносити йому удари ногами та взявши шматок дерев'яної штахети продовжив наносити нею ОСОБА_4 тілесні ушкодження. Пізніше прийшов його брат ОСОБА_7 , який почав розбороняти їх. Потерпілий ОСОБА_4 після припинення бійки попросив його підняти, однак підійшовши до нього у них знову почалася бійка. ОСОБА_7 підбігши до них взяв його за руки, щоб припинити бійку. Після того, як бійка між ними припинилася, його брат ОСОБА_7 знайшов мобільний телефон та запитав чий він, на що він відповів, що його, оскільки його телефон міг випасти в момент бійки. Однак, взявши вказаний телефон у руки побачив, що це ОСОБА_4 та підійшовши до нього повідомив, що телефон йому поверне лише після того, як він віддасть грошові кошти. На вимогу ОСОБА_4 повернути йому вказаний телефон він повідомив, що це «залог» та пішов разом із братом додому. Також, у судовому засіданні підтвердив, що вказаний мобільний телефон було вилучено у нього вдома в ході проведення обшуку працівниками поліції.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав покази свого підзахисного та просив виправдати останнього за ч. 4 ст. 187 КК України, оскільки його в його діях вбачається склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні показав суду, що 06.03.2023 року впродовж усього дня вживали з ОСОБА_6 алкогольні напої. Близько 20 год., того ж дня, перебував у сусіда, разом із обвинуваченим ОСОБА_6 , де також вживали спиртні напої. Останній дав йому 70 грн. та попросив піти купити горілки, на що він погодився. Вийшовши з території даного домоволодіння помітив, що згубив гроші. Повернувшись повідомив про це ОСОБА_6 , який в подальшому разом з ним пішли шукати втрачені кошти. Впродовж незначного проміжку часу ОСОБА_6 покликав його підійти до нього, вказавши що він «заникав гроші» та наніс йому удари кулаками по обличчі, внаслідок чого він впав на землю. Після чого, ОСОБА_6 наносив йому удари ногами та взявши шматок дерев'яної штахети продовжив наносити нею далі тілесні ушкодження. Через деякий проміжок часу прийшов брат ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , який почав розбороняти їх. ОСОБА_6 припинивши наносити йому тілесні ушкодження повернув його на бік та із кармана штанів забрав у нього мобільний телефон. На вимогу повернути йому вказаний телефон ОСОБА_6 повідомив, що це «залог» та пішов разом із братом додому, а він в свою чергу пішов до сестри - ОСОБА_8 , яка викликала медичну допомогу та працівників поліції. Також, у судовому засіданні, щодо міри покарання просив позбавити ОСОБА_6 волі.
Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_6 , його вина у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбою), вчиненому в умовах воєнного стану, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні показів свідків та наявних у матеріалах справи письмових доказів.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала суду, що 06.03.2023 року близько 20 год. поверталася додому після роботи, де на перехресті вулиць Набережна та Зелена в с. Берестяне Луцького району Волинської області почула розмову хлопців між собою, наступного змісту - «гроші давай, а то зараз заріжу». На зроблене нею зауваження, ОСОБА_6 відповів їй - «ідіть собі». Підходячи до свого домоволодіння відчула звуки бійки, зокрема крики та тріск, а тому вирішила повідомити про вказану бійку батьків ОСОБА_6 . У будинку ОСОБА_6 вдома була його матір, яка на зазначене повідомлення ніяк не відреагувала, вказавши, що вона нічого не зробить. Про вказану події вона також повідомила сусідку ОСОБА_10 , яка пішла до брата ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , який в подальшому зупинив бійку.
Також, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , яка приходиться сестрою потерпілого ОСОБА_4 , показала суду, що 06.03.2023 року у вечірню пору доби, до неї зателефонувала сусідка ОСОБА_10 та повідомила про бійку між її братом та ОСОБА_6 . В той час, до будинку зайшов ОСОБА_4 , який був сильно побитий, весь у крові, втрачав свідомість. Вона з чоловіком надавали йому допомогу, поклавши останнього на ліжко та витирали обличчя. Після чого ОСОБА_4 попросив її зателефонувати у поліцію та лікарню. Першими приїхала медична допомога, яка госпіталізувала ОСОБА_4 , оскільки з їхніх слів він перебував у важкому стані. Пізніше їй стало відомо, що бійка виникла у зв'язку із тим, що її брат загубив гроші ОСОБА_6 , який останній дав йому, щоб купити горілку, та в подальшому у ході бійки забрав у нього мобільний телефон.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , показала суду, що 06.03.2023 року близько 20 год. до неї зателефонувала сусідка ОСОБА_9 , яка повідомила про бійку за участю ОСОБА_6 . Внаслідок чого вона вирішила піти до брата ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , щоб повідомити про бійку. Повідомивши ОСОБА_7 про вищевказане, останній пішов на місце бійки та припинив її, забравши ОСОБА_6 додому. Крім того, також зазначила, що проходячи повз місце бійки чула звуки ударів та те, як ОСОБА_7 говорив до брата ОСОБА_6 - «хватить, заспокійся».
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , який приходиться обвинуваченому ОСОБА_6 братом, показав суду, що 06.03.2023 року, близько 20 год. йому повідомила сусідка ОСОБА_10 про бійку за участю брата ОСОБА_6 . Прийшовши на місце бійки побачив, як ОСОБА_6 коліном був впертий на лежачому ОСОБА_4 та наносив йому удари, після чого він відіпхнув ОСОБА_6 і бійка зупинилася. Пізніше біля ніг потерпілого знайшов мобільний телефон, наступивши на нього, на запитання чий телефон, ОСОБА_6 вирвавши його з рук відповів, що його. В подальшому він разом із братом пішли додому. Відходячи від місця події ОСОБА_4 кричав до ОСОБА_6 , щоб останній повернув йому телефон, однак ОСОБА_6 повідомив йому, що це «залог» за гроші.
Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, та іншу подію від 06.03.2023 року, протоколу огляду місця події від 06.03.2023 року, доданої до нього фототаблиці, 06.03.2023 року, близько 19 год. ОСОБА_6 , перебуваючи у с. Берестяне, по вул. Перемоги, на прилеглій території магазину «Продукти», відкрито заволодів мобільним телефон марки «Tecno», зеленого кольору, із застосуванням насильства відносно ОСОБА_4 , що виразилося у нанесені ударів ногами по голові та тілі, чим спричинив останньому майнової шкоди /а.с.31-37/.
Протоколом огляду речей від 08.03.2023 року, оглянуто коробку і під телефону «Tecno POP4», імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 /а.с.38-40/.
Згідно протоколу огляду речей від 16.03.2023 року та доданої до нього ілюстрованої фототаблиці, було оглянуто спеціальний пакет №7076214, в якому знаходилися мобільний телефон марки «Nokia», чорного кольору та мобільний телефон марки «Tecno», зеленого кольору, імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 , які були вилучені під час проведення обшуку затриманого ОСОБА_6 , на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України /а.с.41-52/.
Як вбачається із висновку експерта №СЕ-19/103-23/3130-ТВ від 28.03.2023 року, ринкова вартість бувшого у користуванні мобільного телефону марки «Tecno», моделі «POP4 (BC2c)», станом на 06.03.2023 року, могла складати 1579,50 грн. /а.с.53-59/.
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 21.03.2023 року, за участю ОСОБА_7 , де останній показав місце виявлення брата ОСОБА_6 та ОСОБА_4 06.03.2023 року, в якому положенні знаходилися вказані особи та відтворив дії кожного учасника конфлікту /а.с.61-64/.
Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 22.03.2023 року, за участю ОСОБА_6 , останній категорично відмовився від проведення слідчого експерименту, у присутності свого захисника - адвоката ОСОБА_11 /а.с.65-67/.
Окрім того, відповідно до висновку експерта №161 від 27.03.2023 року - 05.04.2023 року, згідно поданих медичних документів ОСОБА_4 отримав слідуючі тілесні ушкодження: гематома навколо лівого ока з крововиливом під білкову оболонку лівого ока; садна обличчя; забій лівої кисті; перелом стінок лівої гайморової пазухи з забоєм м'яких тканин лицевого черепа. Дані тілесні ушкодження виникли від травмуючої дії тупих предметів (предмета), не виключається можливість при обставинах та в час у вказаних постановах, за ступенем тяжкості перелом стінок лівої гайморової пазухи з забоєм м'яких тканин лицевого черепа відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили розлад здоров'я, решта ушкоджень за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень /а.с.68-69/.
Також, згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 24.04.2023 року, за участю потерпілого ОСОБА_4 , останній відтворив події 06.03.2023 року, показав обставини нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_6 та заволодіння його телефоном /а.с.70-73/.
Так, згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно із ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. вищенаведене рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar vs. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Суд звертає увагу на те, що ст. 187 КК України як склад злочину визначено напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.
Одночасно, диспозицією ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за відкрите викрадення чужого майна поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.
Отже єдиним чинником який відрізняє ці два суміжних складів злочинів є саме ознака небезпечності насильства для життя та здоров'я потерпілого.
Також, при розмежуванні грабежу та розбою визначальним є не тільки наслідки, що настали в результаті застосування насильства до потерпілого, але й сам спосіб дії винної особи.
Як вбачається із матеріалів справи кримінального провадження, зокрема, висновку експерта №161 від 27.03.2023 року - 05.04.2023 року, згідно поданих медичних документів ОСОБА_4 отримав слідуючі тілесні ушкодження: гематома навколо лівого ока з крововиливом під білкову оболонку лівого ока; садна обличчя; забій лівої кисті; перелом стінок лівої гайморової пазухи з забоєм м'яких тканин лицевого черепа. Дані тілесні ушкодження виникли від травмуючої дії тупих предметів (предмета), не виключається можливість при обставинах та в час у вказаних постановах, за ступенем тяжкості перелом стінок лівої гайморової пазухи з забоєм м'яких тканин лицевого черепа відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили розлад здоров'я, решта ушкоджень за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень /а.с.68-69/
Таким чином, за встановлених у даному провадженні фактичних обставин, мав місце розбій, який передбачає напад, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я, а також суд не вбачає підстав для перекваліфікування лій обвинуваченого ОСОБА_6 з ч. 4 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України.
Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні докази, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, суд прийшов до висновку, що вони в своїй сукупності та взаємозв'язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_6 , в частині висунутого обвинувачення.
Перевіряючи правильність кваліфікацій дій обвинуваченого, суд виходить з того, що характер та послідовність дій ОСОБА_6 , обумовлених метою заволодіння ним чужим майном, засіб, характер, спосіб нанесення тілесних ушкоджень, які характеризувались застосуванням фізичного насильства та супроводжувалися нанесенням неодноразових ударів у різні частини тулуба та голови потерпілого ОСОБА_4 та заволодіння майном потерпілого, залишення ним місця злочину і подальше розпорядження чужим майном, - поза розумним сумнівом свідчать про наявність та зміст умислу ОСОБА_6 , направленого саме на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи.
Аналогічний підхід до оцінки дій особи, яка притягається до кримінальної відповідальності за відповідним обвинуваченням, визначено Пленумом Верховного Суду України, яким в п. п. 6, 9, 11 постанови №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» та у п.10 постанови №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», сформульовано, що розбій як злочин проти власності (ст.187 КК України) це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, а під нападом слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного чи психічного насильства, зазначеного в частині першій статті 187 КК.
Небезпечним же для життя чи здоров'я насильством (ст. 187 КК України) визнається умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення.
Тому, невизнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення та надані у судовому засіданні його показання, розцінюється судом як лінія захисту обвинуваченого з метою уникнення кримінальної відповідальності, та яка спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами та показами потерпілого ОСОБА_4 , який зазначив, що після нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_6 забрав у нього мобільний телефон, зазначивши що це «залог» за гроші, а також показами ОСОБА_7 , який вказав, що обвинувачений ОСОБА_6 сказав що це його телефон, а після вимоги потерпілого повернути його останній зазначив, що це «залог» та не повернув його.
При цьому, не приймається до уваги твердження обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що у нього не було умислу на вчинення розбою, тому що телефон потерпілого він присвоїв до повернення йому коштів, які ОСОБА_4 загубив, оскільки вказані дії в їх сукупності (нанесення тілесних ушкоджень, небезпечних для життя та здоров'я, заволодіння майном потерпілого, вчинення вказаних неправомірних дій у період воєнного стану) виходять за межі дозволеного і кваліфікуються ч. 4 ст. 187 КК України.
Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні у їхні сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, суд приходить до висновку про те, що вина ОСОБА_6 доведена повністю. Дії його відповідають складу злочину, передбаченого частиною 4 статті 187 Кримінального кодексу України, і правильно кваліфіковані, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений в умовах воєнного стану.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчинення кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.
У відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, дані про особу винного та обставин справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 суд не вбачає.
До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 відповідно до ст. 67 КК України, суд відносить рецидив злочинів та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Окрім цього, суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який посередньо характеризується за місцем проживання, не працюючий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, вину у вчиненому не визнав, раніше судимий за вчинення умисного корисливого злочину проти власності, звільнений із місця позбавлення волі 20.09.2019 року, його відношення до вчиненого кримінального правопорушення, підстави виникнення конфлікту, які передували вчиненню кримінального правопорушення, дії потерпілого перед вчиненням злочину, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку під час та після вчинення злочинних дій.
Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, який, відповідно до вимог ст. 12 КК України, є особливо тяжким, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , відсутність обставин, що пом'якшують покарання, наявність обставин, що обтяжують покарання, позицію потерпілого, суд вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 187 КК України, оскільки, на думку суду, саме таке покарання і реальне його відбування буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, забезпечує співрозмірність діяння та кари, а також не суперечить таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Підстав для застосування до обвинуваченого ст. ст. 69, 75 КК України суд не вбачає.
Судом також встановлено, що згідно протоколу затримання від 07.03.2023 року, обвинуваченого ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України 06.03.2023 року о 22 год. 30 хв. та згідно ухвали слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 08.03.2023 року, щодо ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_6 перебуває під вартою з 22 год. 30 хв. 06.03.2023 року, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в строк призначеного покарання за даним вироком обвинуваченому ОСОБА_6 слід зарахувати строк його попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили.
Стягнути із ОСОБА_6 в дохід держави судові витрати, пов'язані із проведенням судової товарознавчої експертизи у розмірі 943,90 грн.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 13.03.2023 року - скасувати.
Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Керуючись статтями 323, 324 КПК України, суд, -
Визнати винним ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у виді 8 (вісім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_6 рахувати з моменту його затримання, тобто з 06.03.2023 року, зарахувавши в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою залишити, до набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави судові витрати у розмірі 943 (дев'ятсот сорок три) грн. 90 коп., пов'язані із залученням експерта для проведення судової товарознавчої експертизи.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 13.03.2023 року - скасувати.
Речові докази по справі:
- чоловічу шапку коричневого кольору з балабоном, поміщену до спеціального пакету №PSP2135465 - повернути власнику ОСОБА_6 ;
- два шматки дерев'яної штахети, які поміщені до спеціального пакету №PSP3123698 - знищити;
- мобільний телефон марки «Nokia», який поміщений до спеціального пакету №PSP1172314 - повернути власнику ОСОБА_6 ;
- мобільний телефон марки «Tecno POP4», зеленого кольору, який поміщений до спеціального пакету №2803980, коробкк з-під мобільного телефону марки «Tecno POP4», поміщену до спеціального пакету №0311546 - повернути власнику ОСОБА_4 .
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Ківерцівський районний суд Волинської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя Ківерцівського районного суду ОСОБА_1