ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.09.2023Справа № 910/21291/21
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Горенюк Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "НИВКА"
про визнання недійсним рішення загальних зборів
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: не з'явився
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нивка" в особі Голови Правління Циганок Віталія Івановича про визнання недійсним рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нивка", результати яких оформлені Протоколом №13 від 04.04.2021 щодо прийняття кошторису на 2021 рік, в тому числі внеску на утримання багатоквартирного будинку 9 грн на м2.
Позивач в обґрунтування заявленого позову стверджує, що рішення загальних зборів в частині затвердження кошторису Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нивка" на 2021 рік суперечить вимогам п. 8 Розділу ІІІ Статуту, оскільки рішення загальних зборів про визнання переліку та розмірів внесків і платежів співвласників вважається прийнятим, якщо за нього проголосували не менш як дві третини від усіх співвласників багатоквартирного будинку, що становить 72,66 голосів (дві третини від 109 співвласників). Крім того, за доводами позивача, при проведенні загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку "Нивка", які оформлені Протоколом № 13 від 04.04.2021 було порушено ч. 6, ч. 7 та ч. 8 ст. 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та п. 8 Розділу ІІІ Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нивка".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою від 03.05.2023 Верховного Суду рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Згідно протоколу від 09.05.2023 автоматизового розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Князькову В.В. З урахуванням викладеного вище, справа підлягає призначенню до розгляду.
Ухвалою від 10.05.2023 суддею Князьковим В.В. прийнято справу №910/21291/21 до свого провадження, призначено підготовче засідання на 07.06.2023.
07.06.2023 відкладено підготовче засідання на 28.06.2023.
28.06.2023 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.07.2023.
19.07.2023 розгляд справи по суті було відкладено на 06.09.2023.
Позивачем у судовому засіданні 06.09.2023 позовні вимоги було підтримано в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 06.09.2023, як і в попередні засідання суду не з'явився, пояснень по суті спору під час нового розгляду справи не надав, проте, про дату час та місце розгляду справи вказаний учасник судового процесу був належним чином повідомлений.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_9 ( рішенням №4977/5018 Київської міської ради "Проперейменування вулиці Бударіна в Святошинському районі міста Києва" назву вулиці змінено на вулицю Українського відродження. . Даних щодо інших адрес відповідача матеріали справи не містять.
Конверт з ухвалою суду було вручено адресату, що підверджується поштовим повідмоленням №0600033895108.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з процесуальними документами у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Наразі, з огляду на неявку вказаного учасника в судове засідання суд зазначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Отже, за висновками суду, неявка відповідача 3 не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 06.09.2023.
В судовому засіданні 06.09.2023 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "НИВКИ" є юридичною особою, зареєстрованою у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14.12.2016, номер запису: 10721020000035423, та діє на підставі Статуту, затвердженого рішенням Установчих зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку від 26.11.2016 та Протоколом №1 від 26.11.2016.
Позивач, ОСОБА_1 , є власником квартири АДРЕСА_1 , в підтвердження чого позивачем надано свідоцтво про право власності серії САС №616204 від 21.01.2009.
Пунктом 1 Розділу ІІ статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "НИВКА", затвердженого протоколом загальних зборів №1 від 26.11.2016, визначено, що метою створення Об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.
Органами управління Об'єднання є загальні збори співвласників, правління і ревізійна комісія (ревізор) Об'єднання (п. 1 Розділу ІІІ статуту).
Пунктом 3 розділу ІІІ статуту зазначено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема затвердження кошторису, балансу Об'єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Пунктом 7 Розділу ІІІ статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "НИВКИ" передбачено, що на загальних зборах цим Статутом встановлюється порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах, при якому кожний співвласник (його представник) під час голосування має один голос незалежно від кількості та площі квартир та нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Рішення загальних зборів про визнання переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку, або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосували не менш як дві третини від усіх співвласників багатоквартирного будинку. Рішення загальних зборів по іншим питанням вважаються прийнятими, якщо за нього проголосували співвласники (їхні представники), які разом мають більше половини від загальної кількості голосів співвласників (п. 8 Розділу ІІІ Статуту).
За замістом п. 5 Розділу ІV Статуту кошторис Об'єднання за подання правління Об'єднання щороку затверджується загальними зборами не пізніше 01 січня поточного року, якщо інший строк не встановлено загальними зборами співвласників.
Якщо інше не встановлено рішенням загальних зборів співвласників, кошторис повинен передбачати такі статті витрат: витрати на утримання і ремонт спільного майна; витрати на оплату комунальних та інших послуг; витрати фондів Об'єднання; інші витрати.
04.04.2021 були проведені загальні збори співвласників багатоквартирного будинку "НИВКА", що розташований за адресою: АДРЕСА_9 , які оформлені протоколом № 13. На загальних зборах співвласників багатоквартирного будинку "НИВКА" були прийняті наступні рішення:
- переобрання членів Правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "НИВКА", за підсумком голосування "за" проголосувало 64 співвласників, що становить 3524,0 м2 загальної площі квартир та/або нежитлових приміщень, "проти" проголосувало 4 співвласників, що становить 205,0 м2 загальної площі квартир та/або нежитлових приміщень, "утримались" 3 співвласників, що становить 203,0 м2 загальної площі квартир та/або нежитлових приміщень;
- переобрання членів Ревізійної комісії Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "НИВКА" за підсумком голосування "за" проголосувало 66 співвласників, що становить 3660,0 м2 загальної площі квартир та/або нежитлових приміщень, "проти" проголосувало 3 співвласників, що становить 153,0 м2 загальної площі квартир та/або нежитлових приміщень, "утримались" 2 співвласників, що становить 119,0 м2 загальної площі квартир та/або нежитлових приміщень;
- затвердження кошторису Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "НИВКА" на 2021 рік, за підсумком голосування "за" проголосувало 64 співвласника, що становить 3524,0 м2 загальної площі квартир та/або нежитлових приміщень, "проти" проголосувало 5 співвласників, що становить 305,0 м2 загальної площі квартир та/або нежитлових приміщень, "утримались" 2 співвласників, що становить 103,0 м2 загальної площі квартир та/або нежитлових приміщень.
Згідно змісту протоколу №13 від 04.04.2021 загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "НИВКА" на зборах взяли участь у голосуванні співвласники в кількості 7 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 483 кв.м. У письмовому опитуванні взяли участь співвласники в кількості 64 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку загальною площею 3449 кв.м. Загалом у голосуванні взяли участь 71 співвласники, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку загальною площею 3932 кв.м. Загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку складає 109 осіб.
Наразі, за твердженнями позивача, рішення загальних зборів в частині затвердження кошторису Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нивка" на 2021 рік підлягає визнанню недійсним як таке, що суперечить вимогам пункту 8 Розділу ІІІ статуту, оскільки рішення загальних зборів про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників вважається прийнятим, якщо за нього проголосували не менш як дві третини від усіх співвласників багатоквартирного будинку, що становить 72,66 голосів (дві третини від 109 співвласників). До того ж, обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилався на те, що в листах опитування та голосування, проведеного на загальних зборах 04.04.2021, частково відсутні відомості щодо виду документів, які підтверджують право власності на квартиру/нежитлове приміщення, ім'я та по батькові співвласників, чим порушено вимоги частини 7 статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку"; у листах опитування до протоколу від 01.03.2020 №12 та протоколу від 04.04.2021 № 13 були виявлені різні підписи у власників квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 ; в листах опитування до протоколу від 04.04.2021 № 13 власник квартири АДРЕСА_7 проголосував два рази - 07.04.2021 та 13.04.2021;в листах опитування до протоколу від 04.04.2021 № 13 відсутній підпис особи, яка проводила опитування, чим порушено частину 8 статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх - обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позову. При цьому, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 по справі №924/316/21 вказано, що наведена норма визначає об'єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Аналогічний правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 10.11.2021 по справі №910/8060/19.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Одночасно, слід зазначити, що згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно приписів ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 зауважено, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 по справі №917/664/19 зауважив, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Таким чином, виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Відповідно до статті 385 Цивільного кодексу України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначаються Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (в редакції, що діяла станом на дату скликання та проведення загальних зборів; надалі - Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку"), об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Частиною 2 статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Основна діяльність Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Отже, вищезазначений Закон визначає Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Згідно із частиною 1 статті 85 Цивільного кодексу України, непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
Частиною 1 статті 98 та частиною 1 статті 99 Цивільного кодексу України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019р. у справі №462/2646/17 наведено правовий висновок, що відповідно до якого правовідносини між власником нерухомого майна у житловому будинку та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке створене у тому ж будинку, найбільш подібні до спорів, пов'язаних із діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Тобто, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, тобто з підстав, які не є безумовними згідно із законом, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства, а також оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Суд зауважує, що для вирішення питання щодо наявності чи відсутності правових підстав для визнання недійсним спірного рішення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку слід дослідити чи відповідає вимогам чинного законодавства це рішення, і у випадку його невідповідності законодавству, слід дослідити чи були порушені відповідним рішенням права та законні інтереси позивача, саме як учасника товариства.
Як вказувалось судом вище, за твердженнями позивача, рішення загальних зборів в частині затвердження кошторису Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нивка" на 2021 рік підлягає визнанню недійсним як таке, що суперечить вимогам пункту 8 Розділу ІІІ статуту, оскільки рішення загальних зборів про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників вважається прийнятим, якщо за нього проголосували не менш як дві третини від усіх співвласників багатоквартирного будинку, що становить 72,66 голосів (дві третини від 109 співвласників). До того ж, обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилався на те, що в листах опитування та голосування, проведеного на загальних зборах 04.04.2021, частково відсутні відомості щодо виду документів, які підтверджують право власності на квартиру/нежитлове приміщення, ім'я та по батькові співвласників, чим порушено вимоги частини 7 статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку"; у листах опитування до протоколу від 01.03.2020 №12 та протоколу від 04.04.2021 № 13 були виявлені різні підписи у власників квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 ; в листах опитування до протоколу від 04.04.2021 № 13 власник квартири АДРЕСА_7 проголосував два рази - 07.04.2021 та 13.04.2021;в листах опитування до протоколу від 04.04.2021 № 13 відсутній підпис особи, яка проводила опитування, чим порушено частину 8 статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх - обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, приймаючи до уваги вказівки, які надано Верховним Судом у постанові від 03.05.2023 по справі №910/21291/21, господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позову. При цьому, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 9 статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема: питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд; визначення обмежень на користування спільним майном.
Згідно з частиною 14 статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.
Пунктом 8 розділу ІІІ статуту встановлено, що рішення загальних зборів про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку, або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосували не менш як дві третини від усіх співвласників багатоквартирного будинку. Рішення загальних зборів по іншим питанням вважаються прийнятими, якщо за нього проголосували співвласники (їхні представники), які разом мають більше половини від загальної кількості голосів співвласників.
Відповідно до пункту 5 розділу ІV статуту кошторис об'єднання за поданням правління об'єднання щороку затверджується загальними зборами не пізніше 1 січня поточного року, якщо інший строк не встановлено загальними зборами співвласників.
Якщо інше не встановлено рішенням загальних зборів співвласників, кошторис повинен передбачати такі статті витрат: витрати на утримання і ремонт спільного майна; витрати на оплату комунальних та інших послуг; витрати фондів об'єднання; інші витрати.
Відповідно до змісту оскаржуваного рішення загальних зборів, оформленого протоколом №13 від 04.04.2021, було прийнято рішення щодо затвердження кошторису Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "НИВКА" на 2021 рік, за підсумком якого проголосувало "за" - 64 співвласника, що становить 3524,0 м2 загальної площі квартир та/або нежитлових приміщень, "проти" - 5 співвласників, що становить 305,0 м2 загальної площі квартир та/або нежитлових приміщень, "утримались" - 2 співвласники, що становить 103,0 м2 загальної площі квартир та/або нежитлових приміщень.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 910/5179/20 викладено правову позицію, відповідно до якої кошторис - це затверджений у встановленому порядку фінансово-плановий документ, який містить відповідні статті і суми витрат коштів на утримання об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Отже, прийняття рішення про затвердження кошторису є реалізацією господарських функцій у такому непідприємницькому товаристві його вищим органом управління - зборами об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що для визначення необхідної кількості голосів із питання визначення переліку та розміру внесків і платежів співвласників судам належить, поряд із приписами частини чотирнадцятої статті 10 Закону № 2866-ІІІ, застосовувати положення статуту ОСББ, які можуть не передбачати спеціальних вимог щодо кількості голосів, що необхідні для прийняття рішення по такому питанню, у дві третини загальної кількості голосів співвласників, і тоді зазначене питання буде вирішуватися більшістю голосів співвласників. Такі ж правила застосовуються і до рішень про затвердження кошторису на утримання будинку та прибудинкової території, оскільки кошторис визначає розмір видатків, які мають бути покриті внесками і платежами співвласників.
Отже, у випадку коли статутом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку передбачено, що питання про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, то таке правило застосовується і до рішення про затвердження кошторису.
Пунктом 8 розділу ІІІ статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "НИВКА" передбачено, що рішення загальних зборів зокрема про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, вважається прийнятим, якщо за нього проголосували не менш як дві третини від усіх співвласників багатоквартирного будинку.
При цьому слід враховувати, що відповідно до частини 12 статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Разом з тим статутом об'єднання може бути встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах (частина 13 статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Згідно з пунктом 7 розділу ІІІ статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "НИВКА" на загальних зборах цим статутом встановлюється порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах, при якому кожний співвласник (його представник) під час голосування має один голос незалежно від кількості та площі квартир та нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
На виконання вказівок Верховного Суду, судом під час нового розгляду справи було встановлено, що оскільки загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку "НИВКА" по АДРЕСА_8 , складає 109, а отже, 2/3 від вказаної кількості - як необхідна кількості голосів для прийняття рішення про затвердження кошторису, становить 72,66.
Проте, як вказувалось вище, згідно змісту протоколу №13 від 04.04.2021 загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "НИВКА" на зборах взяли участь у голосуванні співвласники в кількості 7 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 483 кв.м. У письмовому опитуванні взяли участь співвласники в кількості 64 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку загальною площею 3449 кв.м. Загалом у голосуванні взяли участь 71 співвласники, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку загальною площею 3932 кв.м.
Тобто, з наведеного полягає, що для прийняття загальними зборами Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нивка" рішення про затвердження кошторису на 2021 рік, в тому числі, внеску на утримання багатоквартирного будинку 9 грн за м2 на зборах співвласників багатоквартирного будинку був відсутній кворум, що є беззаперечною підставою для визнання таких рішень недійними.
При цьому, суд вважає за доцільне зауважити, що надання оцінки доводам позивача стосовно того, що в листах опитування та голосування, проведеного на загальних зборах 04.04.2021, частково відсутні відомості щодо виду документів, які підтверджують право власності на квартиру/нежитлове приміщення, ім'я та по батькові співвласників, чим порушено вимоги частини 7 статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку"; у листах опитування до протоколу від 01.03.2020 №12 та протоколу від 04.04.2021 № 13 були виявлені різні підписи у власників квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 ; в листах опитування до протоколу від 04.04.2021 № 13 власник квартири АДРЕСА_7 проголосував два рази - 07.04.2021 та 13.04.2021;в листах опитування до протоколу від 04.04.2021 № 13 відсутній підпис особи, яка проводила опитування, у даному випадку взагалі ніяким чином не плине на наведені вище висновки суду щодо відсутності кворуму для прийняття рішення про затвердження кошторису, як підстави для визнання його недійсним. При цьому, судом враховано, що оспорювані позивачем листи опитування фактично були враховані при визначенні у протоколі загальних зборів кількості осіб, які прийняли рішення в голосуванні. При цьому, саме за прийняття оспорюваного рішення згідно протоколу проголосувало лише 64 співвласника, тобто, у будь-якому випадку менше, ніж того вимагає статут Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "НИВКА".
Аналогічним чином суд критично ставиться і на посилання позивача в якості обґрунтування позовних вимог на попередні рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "НИВКА" та на обставини відсутності підстави вважати, що було дотримано порядок скликання загальних зборів.
Одночасно, за висновками суду, матеріалами справи підтверджуються обставини порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 сопорюваним рішенням, оскільки за приписами ст.14 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник має право: брати участь в управлінні об'єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об'єднання; обирати та бути обраним до складу статутних органів об'єднання; знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки; одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об'єднання; вимагати від статутних органів захисту своїх прав та дотримання співвласниками правил добросусідства. Одночасно, у статті 15 вказаного нормативно-правового акту визначено, що співвласник зобов'язаний, зокрема, виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
З представлених до матеріалів справи доказів вбачається, що за 2021 позивачу нараховується оплата внесків на утримання будинку, отже, оспорювань рішення дійсно впливає на права та обов'язки ОСОБА_1 як співвласника багатоквартирного будинку.
Надаючи оцінку іншим доводам позивача судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,
вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від
27 вересня 2001 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування заявника, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не впливають на висновки суду щодо задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат за наслідками нового розгляду справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Частиною 1 статті 4 вказаного Закону України встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п. п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється в сумі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги; за подання касаційної скарги на рішення суду - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб з 1 січня 2270 гривень.
Тобто, за подання розглядуваного позову ставка судового збору становила 2270 грн, за подання апеляційної скарги - 3405 грн, а касаційної скарги - 4540 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовом позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2270 грн згідно квитанції №0.0.2391454399.1 від 22.12.2021, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва - 3405 грн згідно квитанції №54 від 18.10.2022 та за подання касаційної скарги - 6810 грн згідно квитанції №57 від 20.03.2023.
З огляду на наведене вище, за наслідками нового розгляду справи, розподілу згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України підлягають витрати позивача на оплату судового збору у розмірі, визначеному згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а не фактично сплаченому заявником, а саме за подання позову 2270 грн, за подання апеляційної скарги - 3405 грн, а касаційної скарги - 4540 грн, що загалом становить 10 215 грн.
Враховуючи висновки суду щодо задоволення позовних вимог, витрати позивача на сплату судового збору на загальну суму 10215 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нивка" про визнання недійсним рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нивка", результати яких оформлені протоколом №13 від 04.04.2021, щодо прийняття кошторису на 2021 рік, в тому числі, внеску на утримання багатоквартирного будинку 9 грн за м2 - задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нивка", результати яких оформлені протоколом №13 від 04.04.2021, щодо прийняття кошторису на 2021 рік, в тому числі, внеску на утримання багатоквартирного будинку 9 грн за м2.
3. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нивка" (АДРЕСА_9, ЄДРПОУ 41027296) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_9 , іпн НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 10 215 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 06.09.2023.
Суддя В.В. Князьков