ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.09.2023Справа № 910/19732/21
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Горенюк Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", м.Київ
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна", м. Київ
про стягнення 6888,23 грн, -
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" про стягнення 47 395 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним як страховиком транспортного засобу Fiat, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснено виплату страхувальнику страхового відшкодування, внаслідок чого до позивача на підставі статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача як особи, якою застраховано цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу Renault, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , якого визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/19732/21. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження.
Ухвалою від 02.12.2021 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Євроінс Україна" було визначено суму страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та сплачено на рахунок позивача суму страхового відшкодування в розмірі 24 829,23 грн згідно платіжного доручення №12629 від 03.11.2021.
Ухвалою 02.02.2022 судом було постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 02.03.2022.
Ухвалою від 06.04.2022 судом було призначено підготовче засідання на 27.04.2022.
27.04.2022 у зв'язку із неявкою обох сторін, судом було відкладено підготовче засідання на 01.06.2022.
01.06.2022 судом було відкладено підготовче засідання на 29.06.2022.
22.06.2022 на адресу Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про призначення судової експертизи з метою встановлення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
Ухвалою від 29.06.2022 призначено у справі судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.
12.08.2022 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про надання доказів оплати судової експертизи, погодження строку проведення експертизи понад 3 місяці, забезпечення огляду об'єкта дослідження Fiat, державний номер НОМЕР_3 . Вказане клопотання було розглянуто судом ухвалою від 15.08.2022
25.11.2022 до Господарського суду міста Києва надійшло повідомлення №СЕ-19/111-22/30755-АВ від 15.11.2022 Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про неможливість проведення експертизи, з огляду на відсутність рішення суду про проведення експертизи без огляду транспортного засобу за наданими матеріалами справи.
Ухвалою від 05.12.2022 поновлено провадження у справі; призначено підготовче засідання на 11.01.2023.
26.12.2022 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про призначення по справі судової експертизи на підставі наявних в матеріалах справи документів.
Ухвалою від 11.01.2023 призначено судову експертизу у справі.
06.07.2023 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи №910/19732/21 разом з висновком №СЕ-19/111-23/3302-АВ від 19.06.2023 експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
Ухвалою від 17.07.2023 поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання на 16.08.2023.
19.07.2023 представником позивача було подано заяву про зменшення позовних вимог до 6888,23 грн.
У судовому засіданні 16.08.2023 судом було прийнято позивача про зменшення позовних вимог як таку, що відповідає приписам ст.46 Господарського процесуального кодексу України.
16.08.2023 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.09.2023.
Представники сторін у судове засідання 06.09.2023 не з'явились, проте, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями №060003987926 та №0600039879945.
Наразі, з огляду на неявку вказаних учасників судового процесу суд зазначає таке.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Отже, за висновками суду, неявка сторін не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 06.09.2023.
В судовому засіданні 28.06.2023 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України підписано вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
24.08.2020 у місті Київ відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Fiat, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Renault, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою від 20.11.2020 Подільського районного суду міста Києва визнано водія Renault, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 винним у порушенні Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Як свідчать матеріали справи, 03.08.2020 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір №АМ155745 добровільного страхування наземних транспортних засобів, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом - автомобілем Fiat, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Як свідчать матеріали справи, дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 24.08.2020, відповідно до норм чинного законодавства, була визнана позивачем страховим випадком.
На підставі заяви про настання страхового випадку, акту огляду транспортного засобу, ремонтної калькуляції №232274 від 24.08.2020, заяви про виплату страхового відшкодування, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" було здійснено розрахунок страхового відшкодування, складено страховий акт №UA2020082400022/L01/01 від 07.10.2020 на суму 49995 грн.
Позивач, на виконання своїх зобов'язань перед страхувальником за договором страхування наземного транспорту, перерахував суму страхового відшкодування в розмірі 28421,25 грн., що підтверджується платіжним дорученням №476635 від 09.10.2020, в іншій частині на суму 21573,75 грн страхове відшкодування було сплачено шляхом взаємозаліку за недоотриману страхову премію.
Судом вище було встановлено, що постановою від 20.11.2020 Подільського районного суду міста Києва визнано водія Renault, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 винним у порушенні Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Як свідчать матеріали справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Renault, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 , була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Євроінс Україна" згідно полісу серії ЕР №159058647. Розмір франшизи за вказаним полісом становить 2600 грн, ліміт відшкодування по майну - 130 000 грн.
За змістом статті 980 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України «Про страхування» залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.
Згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України і статей 6, 7 Закону України «Про страхування» за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов'язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.
Згідно з ч.1 ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно зі ст.1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.
Отже, після виплати позивачем своєму страхувальнику страхового відшкодування за шкоду, завдану 24.08.2020 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля засобу Fiat, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , до позивача в порядку суброгації перейшло право зворотної вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник позивача мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та статей 993 і 1191 Цивільного кодексу України, набуло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме - до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія (власника) транспортного засобу Renault, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , тобто до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна".
Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2021 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулась до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" із заявою про виплату страхового відшкодування.
Надаючи оцінку розміру страхового відшкодування, яке заявлено до стягнення з відповідача (з урахуванням зменшення позовних вимог), судом враховано таке.
Відповідно до ч.2.1. ст.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно з ч.22.1 ст.22 вказаного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст.29 наведеного нормативно-правового акту у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Таким чином, відповідно до ст.5, п.6 ч.4 ст.6 та п.9 ч.1 ст.7 Закону України «Про страхування» добровільне страхування наземного транспорту та обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є двома різними видами страхування.
Згідно з ч.1 ст.6 та ч.1 ст.25 наведеного Закону добровільне страхування, в т.ч. наземного транспорту, - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Отже, розмір страхового відшкодування, його складові та порядок обрахування встановлюються повністю на розсуд сторін такого договору.
Разом з тим, ч.1 ст.993 Цивільного кодексу України та стаття 27 Закону України «Про страхування» передбачають, що страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування.
Вказівка «у межах витрат», означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.
Вказівка про те, що до такого страховика переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування, служить засобом убезпечення особи, до якої пред'являється вимога, від включення страховиком та страхувальником за договором добровільного майнового страхування до такої вимоги зайвих, необґрунтованих та завищених витрат.
В свою чергу, наведені ч. 22.1 ст.22 та ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в тому числі, визначають, які саме витрати у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються страховиком цивільної відповідальності.
Частина 2.1. статті 2 наведеного Закону прямо визначає пріоритет даного Закону перед положеннями інших актів цивільного законодавства України.
Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню саме страховиком цивільно-правової відповідальності, яким в даному випадку є відповідач, підлягають застосуванню саме спеціальні норми ч. 22.1 ст.22 та ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно зі статтею 29, пункту 32.7 статті 32 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).
Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:
С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;
С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;
С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;
Е З - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №№ 910/3650/16, 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.
Згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.
Як свідчать матеріали справи, а саме розрахунок суми страхового відшкодування, позивачем було враховано при визначенні розміру матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження автомобіля, коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу у розмірі, що дорівнює нулю.
Відповідач у відзиві вказав на те, що позивачем не вірно було визначено розмір страхового відшкодування, тоді як Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Євроінс Україна" було визначено суму страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та сплачено на рахунок позивача суму страхового відшкодування в розмірі 24 829,23 грн згідно платіжного доручення №12629 від 03.11.2021.
Тобто, між сторонами виник спір стосовно розміру завданої внаслідок пошкодження автомобіля шкоди. При цьому, спір має місце не тільки стосовно вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, а і розміру коефіцієнту фізичного зносу, який вирахувано кожною зі сторін.
З огляду на наведене вище, ухвалою від 11.01.2023 призначено судову експертизу у справі; проведення якої доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. На вирішення судового експерта поставлено наступні запитання: Яке значення становить коефіцієнт фізичного зносу складових колісного транспортного засобу Fiat, державний номер НОМЕР_3 , який було пошкоджено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 24.08.2020 у місті Києві? Яка вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (у разі встановлення наявності підстав для його застосування) автомобіля Fiat, державний номер НОМЕР_3 , який було пошкоджено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 24.08.2020 у місті Києві? Вартість визначити станом на момент настання дорожньо-транспортної пригоди.
За наслідками проведення судової експертизи експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України було складено висновок №СЕ-19/111-23/3302-АВ від 19.06.2023.
За приписами ч.1-4 ст.98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
За приписами ст.104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок судової експертизи, складений експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, суд знаходить його таким, що не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості. Належних та допустимих доказів зворотного матеріали справи не містять.
Експертом встановлено, що значення коефіцієнту фізичного зносу складових колісного транспортного засобу Fiat, державний номер НОМЕР_3 , який було пошкоджено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 24.08.2020 у місті Києві, становить 0,56.
Також, за наслідками проведення експертного дослідження експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України встановлено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та податку на додану вартість на витрачені матеріали і замінні складові автомобіля Fiat, державний номер НОМЕР_3 , який було пошкоджено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 24.08.2020 у місті Києві, становить 34 317,46 грн.
За таких обставин, виходячи з вищенаведеного у сукупності, враховуючи визначену за наслідками проведення судової експертизи вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та податку на додану вартість на витрачені матеріали і замінні складові автомобіля Fiat, державний номер НОМЕР_3 , який було пошкоджено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 24.08.2020 у місті Києві, в розмірі 34 317,46 грн та обставини виплати відповідачем позивачу страхового відшкодування в сумі в розмірі 24 829,23 грн згідно платіжного доручення №12629 від 03.11.2021, з огляду на розмір франшизи, який визначено полісом №ЕР 159058647 в розмірі 2600 грн, і який було враховано позивачем, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" про стягнення страхового відшкодування в сумі 6888,23 грн.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Отже, згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на висновки суду щодо задоволення позову, судовий збір та витрати на оплату судової експертизи (підтвердженням понесення яких є платжне доручення №82475 від 15.09.2022 на суму 8155,46 грн) покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" про стягнення 6888,23 грн - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.102, ЄДРПОУ 22868348) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м.Київ, вул.Січових Срільців, буд.40, ЄДРПОУ 20782312) страхове відшкодування в сумі 6888,23 грн, витрати на оплату судової експертизи в розмірі 8155,46 грн та судовий збір в сумі 2270 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 06.09.2023.
Суддя В.В. Князьков