Справа № 163/1579/23 Провадження №33/802/516/23 Головуючий у 1 інстанції:Павлусь О. С.
Доповідач: Борсук П. П.
06 вересня 2023 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Борсук П. П., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 20 липня 2023 року,
Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого на АДРЕСА_1 , непрацюючого, РНОКПП НОМЕР_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Так, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 12:01 годині 10 липня 2023 року на вулиці Володимирській в місті Любомль Ковельського району Волинської області керував автомобілем «Фольксваген Пассат», номерний знак НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія в установленому порядку проводився на місці зупинки за допомогою приладу Драгер 6810, результат - 1,5 проміле. Таким чином, ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч .1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, оскільки суд першої інстанції не з'ясував всіх фактичних обставин справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним у справі доказам, спрощено підійшов до розгляду справи, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду. В якості основного доводу зазначає про неналежну і поверхневу оцінку доказів судом першої інстанції.
Насамперед апелянт вказує, що працівниками поліції не було роз'яснено йому права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та 268 КУпАП, не вручено направлення до медичного закладу, не надано свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки. Крім того, матеріали справи не містять доказів керування ним транспортним засобом.
Також відсутні докази повідомлення апелянта про розгляд справи в суді першої інстанції, що унеможливило подання ним пояснень та заперечень. У зв'язку з вказаним, судом не було враховано сімейний стан апелянта, який має батька інваліда 2 групи, а тому вказує на необхідність постійно використовувати транспортний засіб.
На підставі вказаного вище, ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову місцевого суду в частині позбавлення права керування транспортним засобом на 1 рік скасувати.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю підтверджується встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами вчинення адміністративного правопорушення та зібраними у відповідності з нормами КУпАП у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 196169; письмовими поясненнями ОСОБА_1 ; результатами алкотеста «Драгер 6810», тест № 3574, та актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; письмовим зобов'язанням ОСОБА_1 не керувати транспортним засобом упродовж подальших 24 годин, яке у відповідності до ст.ст.260, 266 КУпАП є заходом забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення; відеозаписом подій зафіксованих на бодікамеру поліцейського.
Суд обґрунтовано визнав достовірними ці докази, оскільки ними доводиться вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, яке полягає у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Наведені докази узгоджуються між собою, та в своїй сукупності дають можливість чітко відтворити обставини події, які були на момент вчинення правопорушення.
Насамперед в апеляційній скарзі апелянтом фактично не оспорюється ні факт керування ним транспортним засобом, ні проходження відповідного огляду на місці зупинки авто та погодження з його результатом.
Так як вбачається зі відеозапису з нагрудної камери поліцейського (файл 0011) після зупинки транспортного засобу під керування ОСОБА_1 працівником поліції були озвученні останньому виявленні у нього ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим водію було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки автомобіля, з чим перший погодився. В подальшому відеозаписом зафіксовано саму процедуру проходження ОСОБА_1 вказаного огляду за допомогою спеціального технічного приладу Драгер 6810, результат якого становив 1,5 проміле, з яким водій погодився. Крім того, працівниками поліції надано ОСОБА_1 для ознайомлення свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки, що у свою чергу спростовує твердження апелянта про протилежне.
Також на даному відеозаписі чітко вбачається, що ОСОБА_1 вказав про вживання алкогольних напоїв на передодні, а саме пива, вказане узгоджується з наявними в матеріалах справи письмовими поясненнями першого та стверджує перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння.
Крім цього, на відеозаписі (файл 007А) зафіксовано, що працівником поліції запропоновано ОСОБА_1 у разі його незгоди з вказаним вище результатом пройти даний огляд у закладі охорони здоров'я, проте останній відмовився, будь-яких заперечень, зауважень, незгод не висловлював.
На відеозаписі (файл 0012) зафіксовано роз'яснення ОСОБА_1 працівниками поліції прав і обов'язків передбачених ст. 63 Конституції України та 268 КУПАП, що спростовує твердження апелянта про протилежне.
На вказаному відеозаписі відображено також ознайомлення працівником поліції водія ОСОБА_1 зі складеним щодо нього протоколом про адміністративне правопорушення. Під час ознайомлення ОСОБА_1 протоколу останній будь-яких зауважень, заперечень чи пояснень щодо незгоди з результатом освідування не озвучував.
Наявні в матеріалах справи відеозаписи події відповідають вимогам ст. 251 КУпАП, згідно якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.
Таким чином дослідженні файли не викликають сумніву у достовірності відображених на них подій та у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами свідчать про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, слід відмітити, що дії працівників поліції при проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 відповідали вимогам Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та вимогам КУпАП.
Не вручення направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з урахуванням зафіксованої на досліджених відеозаписах відмови ОСОБА_1 від проведення огляду в медичному закладі не впливає на доведеність вини останнього у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції не вбачає порушень вимог КУпАП при проведені огляду водія ОСОБА_1 на визначення стану алкогольного сп'яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення, які могли б стати беззаперечною підставою для скасування судового рішення.
Незгода апелянта з оцінкою місцевим судом доказів у даній справі не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання їх недопустимими, а є лише способом захисту і намаганням спростувати ці докази, які об'єктивно вказують на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Всупереч доводам апеляційної скарги, судом першої інстанції взято до уваги та надано належну оцінку всім доказам, які містяться в матеріалах справи, здобутим у відповідності до вимог закону та які є достатніми для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення поза розумним сумнівом, що у свою чергу спростовує твердження апелянта щодо порушення судом права на справедливий суд.
Висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме, керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у передбаченому законом порядку, та належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності.
Твердження апелянта про неповідомлення його судом про дату, час та місце розгляду матеріалів про вчинення ним адміністративного правопорушення спростовується наявною в матеріалах справи телефонограмою від 17.07.2023. Відповідно вказаної телефонограми секретарем судового засідання було повідомлено першого про час, дату та місце судового засідання за номером телефону, який ним був озвучений працівникам поліції при складанні протоколу. Крім цього, з відеозапису (файл 0012 та 007А) вбачається, що працівниками поліції неодноразово озвучувалося ОСОБА_1 час, дата та місце розгляду адміністративної справи.
Таким чином порушень судом першої інстанції під час розгляду справи, які б стали підставою для скасування по суті правильного судового рішення, під час перевірки його в апеляційному порядку, не встановлено.
Враховуючи вказане вище, підстав для скасування постанови судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , апеляційний суд не знаходить, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову судді суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.294, 295 КУпАП,
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 20 липня 2023 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Копію рішення у справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів надіслати особі, щодо якої його винесено.
Суддя Волинського
апеляційного суду П.П.Борсук