Справа № 215/2295/21
1-кп/215/265/23
07 вересня 2023 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду м. Кривого Рогу кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України,
Ухвалою від 11.07.2023 р. Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, ОСОБА_4 , було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою по 08.09.2023 р..
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в зв'язку з призначенням слідуючого судового засідання за межами його дії.
Обвинувачений заперечує проти клопотання прокурора, так як в нього є місце проживання, родичі, які будуть його утримувати під час перебування під домашнім арештом, є син, хоча він не зареєстрований як його батько, але проживав разом. Просить застосувати ст. 181 КПК України, тобто домашній арешт.
Захисник ОСОБА_5 вважає, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню, так як ризики не підтверджені доказами. Просить змінити тримання під вартою на домашній арешт.
Потерпіла ОСОБА_6 залишила вирішення клопотання прокурора на розсуд суду.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши тексти клопотання прокурора та ухвали суду від 11.07.2023 р., вважає, що обвинуваченому слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів виходячи з наступного.
Так, дійсно, згідно ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього кодексу.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також і мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з'ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується в тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного (обвинуваченого); міцність його соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; постійного місця роботи, навчання; репутація, його майновий стан; наявність у нього судимостей; повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється (обвинувачується) особа.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, повинно містити в тому числі виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України.
Тобто, оскільки обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовженні строку його дії, а також посилається прокурор у своєму клопотанні, не змінилися, суд вважає, що інший запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, так як він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ст.121 ч. 2 КК України, яке передбачає покарання від 7 до 10 років позбавлення волі, раніше судимий, у відношенні нього в провадженні Тернівського районного суду м. Кривого Рогу знаходяться на розгляді два кримінальні провадження за ст.185 ч. ч. 2, 3 КК України, а відповідно йому двічі раніше повідомлялося про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень, тобто він може вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілу, свідків, які можуть підлягати допиту в судовому засіданні, чим він може перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вказані ризики, на які в том числі, посилався слідчий суддя при обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та суд при продовженні строку його дії, а також прокурор у своєму клопотанні, продовжують існувати та не зменшилися.
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, суд вважає їх такими, що не здатні на цей час забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час неможливе, відповідні ризики продовжують існувати та не зменшилися, є достатніми та виправдовують тримання особи під вартою.
Наявність таких обставин, як те, що обвинувачений має місце проживання, родичів, які будуть його утримувати, під час перебування під домашнім арештом, а також дитину, батьком якої він не зареєстрований, сама по собі не є підставою для відмови в клопотанні прокурору та зміни тримання під вартою на інший більш м'який запобіжний захід.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 197, 199, 315 КПК України, суд, -
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по 05.11.2023 р..
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з дня вручення її копії.
Суддя: