06 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 400/5961/22
адміністративне провадження № К/990/28772/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду 21 червня 2023 року у справі №400/5961/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ НП в Миколаївській області), в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ № 1549 від 16.11.2021 (2022) року;
- визнати протиправним та скасувати наказ № 828 о/с від 16.12.2022;
- поновити позивача на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 8 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області з 16.12.2022;
- стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 16.12.2022 до прийняття судового рішення.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 березня 2023 року позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано пункт 2 наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 16.11.2021 (2022) № 1549 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників відділення поліції № 8 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області»;
- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 16.12.2022 № 828 о/с «По особовому складу»;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 8 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області з 17.12.2022;
- стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.12.2022 по 08.03.2023 в розмірі 23935,80 грн;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду 21 червня 2023 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду 21 червня 2023 року у справі №400/5961/22 було повернуто особі, яка її подала.
21 серпня 2023 року до Суду повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду 21 червня 2023 року у справі №400/5961/22.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник з посиланням на підставу касаційного оскарження, визначену пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Зокрема, скаржник указує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував при вирішенні спору приписи наказу ГУ НП №1030 щодо визначення кола осіб, на яких покладено обов'язок інформування про надзвичайну подію.
Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судом апеляційної інстанції застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка суду під час застосування відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Проте, всупереч зазначених вимог, заявником не указано у чому полягає неправильне застосування конкретної норми права та який висновок щодо її застосування необхідно сформувати Верховним Судом.
Доводи скаржника фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та не містять належного обґрунтування підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Серед іншого, у касаційній скарзі скаржник посилається на підпункти "а", "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності, та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Водночас посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
Судом установлено, що зміст касаційної скарги зводиться до незгоди скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, викладу фактичних обставин справи з посиланням на нормативно-правові акти, однак без належного обґрунтування підпунктів частини четвертої статті 328 КАС України, що суперечить вимогам статті 330 КАС України та унеможливлює вирішення Судом питання про відкриття касаційного провадження.
Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачених статтею 328 КАС України підстав, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
За наведених обставин та враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження і передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду Суд не вирішує.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 334, 341, 353 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду 21 червня 2023 року у справі №400/5961/22 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є статочною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська