06 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 914/127/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т. М. (головуючий), Булгакової І. В., Колос І. Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (далі - АТ «ПроКредит Банк», скаржник)
на рішення Господарського суду Львівської області від 30.06.2022,
додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 14.07.2022
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.08.2023
у справі №914/127/20
за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства «ПроКредит Банк»
про стягнення збитків в розмірі 3 320 191, 28 грн,
АТ «ПроКредит Банк» 01.09.2023 через «Скриню» Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 30.06.2022, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 14.07.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 у справі №914/127/20, та прийняти у справі №914/127/20 нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №914/127/20 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуючий, Булгакової І. В., Колос І. Б.
АТ «ПроКредит Банк» 04.09.2023 через «Скриню» Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду подало клопотання про зупинення виконання судових рішень.
Відповідно до частини четвертої статті 294 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
У поданій касаційній скарзі АТ «ПроКредит Банк», з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що:
- апеляційний суд не врахував системні та сталі висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.02.2022 у справі №916/2825/20, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 щодо застосування статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у спорах про стягнення збитків;
- апеляційний суд не врахував системні та сталі висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 26.11.2019 у справі №914/3224/16, від 24.11.22 у справі №916/1591/17 щодо застосування статті 261 ЦК України в контексті обрахунку строків позовної давності.
Також у поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, на відсутність висновку Верховного Суду щодо комплексного застосування статей 22, 261 ЦК України та статті 37 ЗУ «Про іпотеку» в контексті строків позовної давності.
АТ «ПроКредит Банк» у поданій касаційній скарзі зазначає й про те, що суд першої інстанції порушив вимоги статті 80 ГПК України, що призвело до прийняття ним незаконного додаткового рішення, оскільки: дійшов помилкового висновку про поважність причин пропуску строку на подання доказів та, як наслідок, протиправно стягнув такі витрати зі скаржника; неправильно взяв до уваги докази, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, подані з порушенням норм процесуального права, тоді як суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам скаржника й залишив його без змін.
Враховуючи наведене, касаційна скарга АТ «ПроКредит Банк» подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, а саме пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Отже, на момент відкриття касаційного провадження доводи касаційної скарги не є очевидно неприйнятними, а відтак подані матеріали достатні для касаційного розгляду на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Щодо клопотання скаржника про зупинення дії оскаржуваних судових рішень зі справи, яке обґрунтовано тим, що:
- АТ «ПроКредит Банк» є стабільною прибутковою фінансовою установою, а тому зупинення виконання Оскаржуваних судових рішень про стягнення З 320 191,28 грн до перегляду їх в касаційному порядку не призведе до неможливості їх виконання у майбутньому і не порушить прав ОСОБА_1 ;
- існують об'єктивні підстави вважати, що поворот виконання Оскаржуваних судових рішень після їх скасування у касаційному порядку буде неможливим або, принаймні, потребуватиме значних зусиль та часу від АТ «ПроКредит Банк» та призведе до порушення й обмеження його майнових прав та інтересів, оскільки є підстави вважати, що у разі примусового виконання оскаржуваних судових рішень і перерахування стягнутих грошових коштів позивачу, останній може використати їх на власний розсуд. В подальшому у разі скасування оскаржуваних судових рішень відсутність грошових коштів на рахунках позивача може бути суттєвим ускладненням, наприклад, для здійснення повороту виконання судового рішення, що зумовить необхідність ініціювання нових судових процесів. При цьому такі припущення скаржника ґрунтуються на доводах клопотання позивача від 18.01.2023 про зменшення або відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 та касаційної скарги, у яких він зазначав про отримання ним за підсумками 2022 року річного доходу у загальній сумі 1 446 831, 79 грн та прибутку у розмірі 290 000, 00 грн (засвідчені копії касаційної скарги та клопотання додаються). Більше того, скаржник зазначає, що лише за 2023 рік щодо ОСОБА_1 як боржника було відкрито 11 виконавчих проваджень (НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11) стягувачем за якими є держава, в т. ч. в особі її органів (засвідчена роздруківка із АСВП додається);
- примусове виконання Оскаржуваних судових рішень призведе до внесення записів до Автоматизованої системи виконавчих проваджень, Єдиного реєстру боржників, програмно-аналітичних сайтів, що може нанести шкоду бездоганній діловій репутації Банку, спровокувати негативний інформаційний фон навколо нього, негативно вплинути на відносини зі клієнтами.
З аналізу абзацу другого частини четвертої статті 294 та статті 332 ГПК України вбачається, що заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має містити обґрунтування необхідності зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії.
Повноваження суду стосовно зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії унормовано положенням частини першої статті 332 ГПК України, відповідно до якого суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Однак необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Клопотання про зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії, має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, підтверджені належними доказами. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.
Заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали/не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов'язки) та наявністю доказів в підтвердження таких обставин (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 28.10.2019 у справі №904/94/19).
Сумніви скаржника щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм права під час постановлення оскаржених судових рішень покладені в основу касаційної скарги та за умов дотримання їх відповідності нормам ГПК України є підставою для перегляду цих рішень судом касаційної інстанції. Водночас вони (аргументи для касаційного оскарження) не обґрунтовують підстави для зупинення виконання оскаржених судових рішень або зупинення його дії та не можуть аргументовано свідчити про таку необхідність.
Сама по собі незгода учасника судового процесу із судовим рішенням не є достатньою підставою для зупинення його виконання або для зупинення його дії, оскільки правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи по суті у касаційному порядку судові рішення. За таких міркувань Суд відхиляє доводи заявника в цій частині.
Суд, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки тощо.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що у разі зміни або скасування судового рішення після його виконання статтею 333 ГПК України унормовано вирішення питання про поворот виконання рішення, постанови.
Суд має право зупинити виконання судових рішень, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди. При цьому сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати свою заяву належним чином і навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.
Разом з тим в ухвалі про зупинення виконання судового рішення суд не вправі обґрунтовувати своє рішення припущеннями, суд має навести підстави для такого зупинення.
Аналізуючи доводи скаржника, Суд виходить з того, що саме по собі твердження скаржника, що судові рішення прийнятті з порушенням не свідчать про автоматичну необхідність їх зупинення. Право на оскарження само по собі не є причиною зупинення виконання судового рішення. Подаючи заяву АТ «ПроКредит Банк» не надало будь-яких доказів з яких можна дійти висновку щонайменше, що розпочалося провадження з виконання судового рішення. Копія касаційної скарги ОСОБА_1 від 14.12.2022 у справі № 914/127/20, клопотання ОСОБА_1 про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги та роздруківка із Автоматизованої системи виконавчих проваджень від 01.09.2023 12:09 надані скаржником до клопотання про зупинення виконання судових рішень не свідчить і не підтверджує ймовірність утруднення захисту його прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів, адже для відновлення порушених прав необхідно докласти значних зусиль та витрат тощо.
Слід зауважити, що за змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини першої статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Крім того, Касаційний господарський суд враховує те, що необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (§ 43).
Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції»).
Суд враховує, що у клопотанні скаржника про зупинення дії оскаржуваних судових рішень не наведені аргументовані та обґрунтовані доводи, що дають підстави для висновку про необхідність зупинення їх дії, а наведені мають декларативний характер, а тому твердження оцінюються як припущення, адже відсутні буд-які докази на підтвердження факту необхідності зупинення дії оскаржуваних судових рішень як і факту провадження дій щодо виконання.
Враховуючи викладене, зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов'язком суду, та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення й з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції належно обґрунтованих і підтверджених підстав для висновку про необхідність зупинення дії оскаржуваних судових рішень до закінчення касаційного перегляду, в задоволенні клопотання скаржника слід відмовити.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 294 ГПК України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження у справі №914/127/20 за касаційною скаргою Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» на рішення Господарського суду Львівської області від 30.06.2022, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 14.07.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 у справі №914/127/20.
2. Призначити розгляд касаційної скарги у засіданні Верховного Суду Касаційного господарського суду на 26 вересня 2023 року о 12:30 у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, кімн. №302.
3. Учасники справи мають право подати відзиви на касаційну скаргу до 21 вересня 2023 року до Верховного Суду Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, або через «Електронний суд». Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень.
4. Відмовити Акціонерному товариству «ПроКредит Банк» у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 30.06.2022, додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 14.07.2022 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 у справі №914/127/20.
5. Довести до відома учасників справи, що їхня явка в судове засідання є необов'язковою. З урахуванням воєнного стану сторони можуть подати до Верховного Суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
6. Повідомити учасників справи, що з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистема відеоконференцзв'язку, у зв'язку з чим відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.
7. Витребувати матеріали справи №914/127/20 Господарського суду Львівської області за позовом за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» про стягнення збитків в розмірі 3 320 191, 28 грн.
8. Копію ухвали надіслати до Господарського суду Львівської області та Західного апеляційного господарського суду для виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Колос