"28" серпня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/1973/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
секретар судового засідання: Курко Ю.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Донченко Н.С.;
від відповідача: Лопушанський О.І.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного підприємства “АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ” (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі Південної філії Державного підприємства “АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ” (Адміністрація морського порту Південний) (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, 11; код ЄДРПОУ 38728549);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЙЕ Енергія” (01010, місто Київ, вулиця Острозьких Князів, будинок 32/2; код ЄДРПОУ 38863790);
про стягнення 19795,54 грн.
1. Суть спору.
11.05.2023 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№2041/23) ДП “АМПУ” в особі Південної філії ДП “АМПУ” (Адміністрація морського порту Південний) до відповідача - ТОВ “ЦЕНТРАЛЬНА ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ”, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 19 795,54 грн, у т.ч.: пеню у загальному розмірі 13 559,91 грн, 3% річних у загальному розмірі 863,10 грн, інфляційне збільшення суми боргу у загальному розмірі 5 372,53 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення п.5.1 договору купівлі-продажу природного газу №65-В-АМПУ-2020 №41АР167-952-20 від 14.09.2020, повернув позивачу надмірно сплачену суму попередньої оплати із значимим порушенням строку.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 було відкрито провадження у справі №916/1973/23 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.06.2023.
19.05.2023 до суду від позивача надійшли заяви про вступ у справу як представника (вх. № 16726/23 та вх. № 16725/23).
22.05.2023 від позивача до суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 16829/23).
05.06.2023 до суду від ТОВ “ЙЕ Енергія” надійшли заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх. № 18447/23) та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 18452/23).
08.06.2023 від ТОВ “ЙЕ Енергія” до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 18881/23).
У судовому засіданні 12.06.2023 судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення розгляду справи на 31.07.2023.
21.06.2023 до суду від позивача надійшов відповідь на відзив (вх. № 20533/23).
06.07.2023 до суду від ТОВ “ЙЕ Енергія” надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 22397/23).
У судовому засіданні 31.07.2023 судом ухвалою у протокольній формі було оголошено перерву у розгляді справи до 28.08.2023.
У судовому засіданні 28.08.2023 з'явився представник позивача, який підтримав позовну заяву та просив суд її задовольнити, а також з'явився представник відповідача, який заперечував проти задоволення позовних вимог.
У судовому засіданні 28.08.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та відкладено складення повного рішення на строк, визначений ч.6 ст. 233 Господарським процесуальним кодексом України.
3. Аргументи учасників справи.
3.1. Доводи Державного підприємства “АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ” в особі Південної філії Державного підприємства “АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ” (Адміністрація морського порту Південний).
Позивач зазначає, що правовідносини, що виникли між державним підприємством “АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ” та товариством з обмеженою відповідальністю “ЙЕ Енергія”, врегульовані договором купівлі-продажу природного газу від 14.09.2020 № 65-В-АМПУ-2020/41АР167-952-20 (Договір).
Позивач звертає увагу, що попередньою назвою відповідача є товариство з обмеженою відповідальністю “ЄГАЗ” (код ЄДРПОУ 38863790), яка змінена у подальшому на ТОВ “ЙЕ Енергія” (код ЄДРПОУ 38863790), про що сторонами було укладено відповідну додаткову угоду від 02.10.2020 № 1.
Позивач повідомляє, що Адміністрацією морського порту Південний направлено Постачальнику заявку від 23.03.2022 № 688/27-02-04/Вих із проханням виділити ліміти на постачання природного газу у квітні 2022 року для Південної філії “АМПУ” у обсягах 8000,00 м.3.
Як зазначає позивач, 24.03.2022 постачальником виставлений рахунок на оплату №62004778 на суму 277 311,13 грн з урахуванням ПДВ, що включає в себе вартість природного газу та вартість послуг замовленої потужності.
Згідно тверджень позивача, зазначений рахунок оплачений Адміністрацією у повному обсязі 31.03.2022.
Позивач звертає увагу, що 25.03.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Договору, згідно з якою сторони дійшли згоди, що ціна природного газу за 1000,0 кубічних метрів природного газу, спожитого протягом періоду з 01.04.2022 по 30.04.2022 з урахуванням тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і виходу в/з газотранспортну(ої) систему(и) (замовлена (договірна) потужність) складає 34 663,89 грн. з ПДВ.
У подальшому, згідно тверджень позивача, сторонами за Договором підписаний акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2022 № РГК82007799, відповідно до якого Південна філія ДП “АМПУ” (адміністрації МП Південний) у квітні 2022 року спожила природний газ у кількості 5 775 м3.
Таким чином, у квітні 2022 року споживач не використав попередньо визначений ліміт та не використав природний газ і послуги замовленої потужності на загальну суму 77 213,21 грн, яка, в свою чергу, на думку позивача, на підставі абз. 3 п. 5.1. Договору підлягала поверненню на рахунок Споживача до 20.05.2022.
Проте, згідно тверджень позивача, у супереч умовам Договору, надмірно сплачені кошти у розмірі 77 213,21 грн., були повернені Постачальником на рахунок Південної філії ДП “АМПУ” 04.10.2022, тобто з простроченням на 136 днів.
Отже, позивач зазначає, що у постачальника виник обов'язок щодо повернення споживачу надмірно сплачених коштів у загальному розмірі 77 213,21 грн, однак, в порушення умов Договору зазначені кошти надійшли на рахунок Адміністрації із значим порушенням строку, з огляду на що позивачем заявлено до стягнення із відповідача пеню у загальному розмірі 13 559,91 грн, 3% річних у загальному розмірі 863,10 грн, інфляційне збільшення суми боргу у загальному розмірі 5 372,53 грн.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідачем не надано жодного підтверджуючого доказу того, що введений воєнний стан та військова агресія є обставиною непереборної сили (форс-мажором), яка унеможливила виконання саме договору купівлі-продажу природного газу від 14.09.2020 № 65-В- АМПУ-2020/41АР167-952-20 саме ТОВ “ЙЕ Енергія”.
Також позивач звертає увагу суду, що Додаткова угода № 2 підписана сторонами 25.03.2022, тобто через 29 днів після початку збройної агресії проти України; рахунок на оплату № 62004778 виставлений відповідачем 24.03.2022, тобто через 28 днів після початку збройної агресії проти України; природній газ постачався позивачу протягом квітня 2022 року, тобто у період між 36-м та 65 днем початку збройної агресії проти України; акт приймання передачі природного газу підписаний сторонами 30 квітня 2022 року, тобто на 65 день після початку збройної агресії проти України.
Тобто, оскільки природний газ за Договором був поставлений відповідачем Адміністрації у квітні 2022 року, отже на думку позивача, ТОВ “ЙЕ Енергія” у той період було спроможне здійснювати свою діяльність, та введення воєнного стану на території України не призвело до неможливості виконання умов Договору зі сторони постачальника.
3.2. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю “ЙЕ Енергія”.
ТОВ “ЙЕ Енергія” вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Відповідач зазначає, що військова агресія російської федерації проти України та введення на території України воєнного стану визнаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) для всіх суб'єктів господарської діяльності та є такими, що унеможливлюють виконання зобов'язань за договорами.
При цьому, відповідач звертає увагу що відповідно до п. 8.2 Договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі.
Згідно тверджень відповідача, у зв'язку з тим, що протягом перших десяти днів з моменту початку війни діяльність ТОВ “ЙЕ Енергія” була спрямована в першу чергу на належне виконання в умовах постійних обстрілів багатьох населених пунктів України критично важливої для суспільства та держави функції із забезпечення споживачів енергоресурсами та організацію безпечних умов праці для своїх співробітників, здійснити повідомлення про виникнення обставин непереборної сили у строк, визначений п. 8.2. Договору, було об'єктивно неможливо.
ТОВ “ЙЕ Енергія” також звертає увагу, що факт настання повномасштабної агресії російської федерації проти України був загальновідомим, та відповідно ДП “АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ”, як і інші суб'єкти господарювання, було обізнано про вказану обставину, що, в свою чергу, на думку відповідача, свідчить про відсутність необхідності здійснення ТОВ “ЙЕ Енергія” повідомлення про настання форс-мажору.
Наслідки розпочатої широкомасштабної агресії російської федерації проти України, зокрема низький рівень розрахунків клієнтів за спожиті енергоресурси та наявні макроекономічні проблеми в країні, серед яких зростання інфляції та девальвація національної валюти, зумовлюють ускладнення в роботі ТОВ “ЙЕ Енергія”, спричиняють погіршення фінансового стану підприємства та відповідно призводять до неможливості належного виконання зобов'язань за укладеними договорами.
При цьому відповідач наголошує, що про зазначені обставини він повідомляв позивача листом №0401/202- від 04.01.2023, у відповідь на претензію позивача за вих. № 1601/27-01-05/Вих від 09.12.2022, вказуючи, що у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, значним фінансовим навантаженням та водночас необхідністю подальшого належного виконання в умовах війни критично важливої для суспільства та держави функції із забезпечення споживачів енергоресурсами, ТОВ “ЙЕ Енергія”, відповідно до пункту 8.1. Договору, звільняється від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за Договором, тому ТОВ “ЙЕ Енергія” не зобов'язане сплачувати пеню в розмірі 13559,91 грн, інфляційне збільшення боргу, яке складає 5372,53 грн, а також три проценти річних від простроченої суми в сумі 863,10 грн.
Також ТОВ “ЙЕ Енергія” повідомляє, що для виникнення права на повернення коштів на підставі абз.3 п.5.1 договору від 14.09.2020 р. № 65-В-АМПУ-2020, сторони повинні були здійснити коригування обсягів газу в бік зменшення, яке (коригування) відбувається шляхом укладання додаткової угоди відповідно до п.2.7 Договору, яка між сторонами не укладалась.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає, що твердження позивача про те, що постачальником зі свого боку погоджений об'єм спожитого позивачем природного газу, на думку відповідача, не відповідає умовам Договору про механізм коригування обсягів Газу.
У зв'язку з тим, що сторони за Договором не здійснили коригування обсягів Газу у спосіб передбачений Договором, тому обов'язок Відповідача, передбачений абз. 3 пункту 5.1. Договору (з урахуванням додаткової угоди № 1) про перерахування на поточний рахунок Споживача надмірно сплачену суму попередньої оплати за Газ - не виник. На думку відповідача, такого обов'язку у відповідача, відповідно до умов Договору, не було і немає.
Також відповідач зазначає, що відповідно до абз.2 п.5.4 Договору "Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором".
Отже, на думку відповідача, за відсутності коригування обсягів Газу за квітень 2022 року, та за відсутності вимоги Споживача про повернення надміру сплачених ним коштів в сумі 77213,21 грн мають вважатись передоплатою за Договором на наступні періоди, оскільки Договір діяв до 31.12.2022 року згідно п.13.2 Договору.
Тому, згідно тверджень відповідача, за відсутності коригувань обсягів Газу в порядку п.2.6, 2.7 Договору, з урахуванням абз.2 п.5.4 Договору, враховуючи що основний Договір діяв, Постачальник міг справедливо очікувати на замовлення постачання природного газу від Споживача на наступні періоди постачання, про що свідчить Додаток №2 до Договору "Обсяги закупівлі Газу у поточному році".
Таким чином, умови абз.2 п.5.4 Договору вдруге переконують, що у Відповідача не виникло обов'язку перерахування на поточний рахунок Споживача надмірно сплачену суму попередньої оплати за Газ, яка мала вважалась Сторонами передоплатою.
Також відповідач додає, що умови проекту Договору в цілому були запропоновані Державним підприємством "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" і Відповідач не вносив до нього жодних коригувань, а отже, умови п.2.6, 2.7, абз.3 п. 5.1 та абз.2 п.5.4 Договору були включені у Договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under The dominant sinfluence of the party ).
У зв'язку з цим, на думку відповідача, особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови.
4. Обставини справи, встановлені судом.
14.09.2020 р. між ТОВ “ЙЕ Енергія” (Постачальник) та ДП “АМПУ” (Споживач) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 65-В-АМПУ-2020/41АР167-952-20 (Договір), згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати споживачу природний газ у власність (надалі - “Газ” або “Товар”), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ на умовах даного Договору.
У п.1.2 Договору передбачено, що цей Договір надає можливість постачальнику постачати природний газ філіям споживача.
У п.1.3 Договору сторони визначили, що найменування, адреси та коди ЕІС філій споживача наведені в додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно п.1.4 Договору, газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем виключно для власних потреб.
Відповідно до п.2.1 Договору, за цим Договором у поточному році постачальник зобов'язується передати, а споживач зобов'язується оплатити та прийняти газ в обсягах відповідно до даних, наведених у додатковій угоді, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Положеннями п.2.5 Договору передбачено, що обсяг газу та строки його поставки визначаються та узгоджуються на кожен місяць шляхом подання Споживачем заявки постачальнику щодо прогнозного споживання природного Газу (далі - Заявка). Заявка подається постачальнику у письмовій формі поштою або з використанням факсу та інших засобів електронного зв'язку до 12-00 години 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу. Постачальник зобов'язаний протягом одного робочого дня з моменту отримання заявки, підтвердити споживачу її прийняття до виконання (шляхом використання факсу або інших засобів електронного зв'язку) або відхилити її з наданням обґрунтованих письмових пояснень споживачу щодо неможливості прийняття до роботи даної заявки. На підставі заявки споживача, підтвердженої постачальником, у постачальника виникають зобов'язання щодо поставки газу, а у споживача виникають зобов'язання щодо оплати отриманого газу.
У п.2.6 Договору сторони погодили, що коригування обсягів газу протягом місяця поставки визначається шляхом подання споживачем постачальнику добових номінації (реномінації): до 12-00 годин доби, що передує добі постачання природного газу (D-1) - подає планову заявку (номінація); до 17-00 годин доби, в якій здійснюється постачання природного газу (D) - подає коригування планового обсягу (реномінація). Відкориговані протягом місяця поставки газу не повинні перевищувати договірні обсяги газу у відповідному місяці, зазначені у відповідних додатках (додаткових угодах) до цього Договору.
Коригування договірних обсягів Газу та періодів поставки Газу узгоджується сторонами шляхом підписання додаткових угод до даного Договору (п.2.7 Договору).
Згідно п.3.4 Договору, приймання-передача газу, поставленого постачальником споживачу у відповідному місяці, оформлюється щомісячними актами приймання-передачі товару.
Відповідно до п.3.5 Договору, акти приймання-передачі товару, що зазначені у пункті 3.4 цього Договору, складаються споживачем за формою, наданою постачальником, до 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним.
Оплата за поставлений споживачу газ здійснюється на умовах попередньої оплати, до 1 числа відповідного розрахункового періоду сплачується обсяг замовленого газу, відповідно Заявки, за умови отримання рахунку від Постачальника, який надається у термін, достатній для проведення банківських розрахунків з можливістю надходження грошових коштів на рахунок Постачальника до 1 числа відповідного розрахункового періоду. Рахунок на оплату надається Споживачу Постачальником електронними засобами передачі інформації (електронною поштою або з використанням факсу) та у письмовій формі поштою. До оплати Споживач приймає той примірник рахунку на оплату, який він отримає першим… У разі здійснення коригування обсягів Газу в бік зменшення, Постачальник перераховує на поточний рахунок Споживача надмірно сплачену суму попередньої оплати за Газ до 10 числа місяця наступного за місяцем передачі Газу (п.5.1. Договору).
У п.5.2 Договору сторони погодили, що датою оплати споживачем газу є дата надходження грошових коштів на рахунок постачальника.
Згідно п. 5.4. Договору, в платіжних дорученнях споживач повинен обов'язково зазначати номер цього Договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у споживача за цим Договором. Постачальник має право зарахувати кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за газ. поставлений в попередні періоди за цим Договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.
Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.
Споживач зобов'язується: оплатити та прийняти Газ на умовах цього Договору (п.6.1.1 Договору).
Положеннями п.6.2.5 Договору передбачено, що споживач має право: зменшувати обсяг товару залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього Договору.
Відповідно до п.7.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору .
У п. 7.4.5. Договору сторони погодили, що за прострочення термінів повернення надмірно сплаченої суми попередньої оплати за газ, постачальник сплачує споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день прострочення платежу, від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення.
Згідно п.7.7 Договору, відшкодування збитків споживачем постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:
1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання газу, що закуплений споживачем за цим Договором, буде менший від підтвердженого Постачальником обсягу газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому Споживачем), Постачальник має право вимагати від Споживача відшкодування обґрунтованих збитків у розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від вартості невикористаного обсягу газу за звітний період;
2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання газу споживачу постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період, постачальник має право вимагати, від споживача відшкодування обґрунтованих збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:
В = (Vф - Vn) х Ц х К,
де:
Уф - об'єм (обсяг) газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за Договором;
Уп - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період;
Ц - ціна Газу за Договором:
К - коефіцієнт, який дорівнює « 0»
Положеннями п.7.8 Договору передбачено, що відшкодування додаткових витрат споживачем не здійснюється, якщо фактичний обсяг споживання в розрахунковому періоді відрізняється від підтвердженого обсягу природного газу не більше ніж на ±5%.
Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання цього Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо) (п.8.1 Договору).
У п.8.2 Договору передбачено, що сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 (десять) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Згідно п.8.3 Договору, доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим відповідним компетентним органом. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення обставин непереборної сили позбавляє сторони посилатись на них.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 р. в частині поставки Товару, а в частині прийняття Товару та здійснення розрахунків - до повного їх виконання (п.13.1 Договору).
У п.13.2 Договору сторони погодили, що дія Договору вважається продовженою на наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до останнього дня терміну дії Договору жодна з сторін письмово не повідомила іншу сторону про припинення даного Договору у встановлений термін .
Невід'ємною частиною цього Договору є: додаток № 1 - Найменування, адреси та коди ЕІС філій (п.14.1.1 Договору); додаток № 2 - Обсяги закупівлі Газу у поточному році (п.14.1.2 Договору).
Додатковою угодою від 02.10.2020 р. № 1 до Договору, зокрема:
- у зв'язку зі зміною назви постачальника, а саме з ТОВ “ЄГАЗ” на ТОВ “ЙЕ Енергія”, до Договору внесено відповідні зміни;
- в абз.1 п.2.6 Договору слова “номінації (реномінації)” замінено словами “номінацій (реномінацій)”;
- в абз.3 п.5.1 Договору цифру “10” замінено цифрою “20”.
Додатковою угодою від 25.03.2022 № 2 до Договору сторонами погоджено, що ціна природного газу за 1000,0 кубічних метрів природного газу, спожитого протягом періоду з 01.04.2022 р. по 30.04.2022 р., з урахуванням тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортну(ої) систему(и) (замовлена (договірна) потужність) складає 34663,89 грн з ПДВ.
З матеріалів справи вбачається, що ДП “АМПУ” звернулось до ТОВ “ЙЕ Енергія” з листом від 23.03.2022 № 688/27-02-04/Вих, в якому просило завести ліміт на постачання природного газу Південної філії на квітень 2022 року в об'ємі 8 тис. м3.
ТОВ “ЙЕ Енергія” виставлено ДП “АМПУ” рахунок на оплату від 24.03.2022 №62004778 на суму 277 311,13 грн.
Водночас, як стверджується ДП “АМПУ”, та не заперечується відповідачем, зазначений рахунок був сплачений 31.03.2022 у повному обсязі.
На виконання умов Договору, постачальником в квітні 2022 року поставлено споживачу природний газ обсягом 5775 м3 на суму 200 097,92 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2022 № РГК82007799.
У подальшому ДП “АМПУ” звернулось до ТОВ “ЙЕ Енергія” з претензією від 09.12.2022 № 1601/27-01-05/Вих із вимогою сплатити нараховані пеню, 3% річних та інфляційне збільшення сум боргу.
ТОВ “ЙЕ Енергія” 04.10.2022, тобто до подачі позову, повернуло ДП “АМПУ” надмірно сплачену попередню оплату за природний газ в сумі 77 213,21 грн.
Таким чином, саме несвоєчасне повернення попередньої оплати за природний газ і стало підставою для звернення до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про сплату пені, 3% річних, інфляційних нарахувань.
5. Позиція суду.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із частиною першою статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом пункту 3 частини першої статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 509, частини першої статті 627 Цивільного кодексу України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов'язує сторони виконувати зобов'язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 Цивільного кодексу України).
Частинами першою та другою статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно із статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частин першої та другої статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).
В силу положень статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом, ДП “АМПУ”, як споживачем, на виконання умов пункту 5.1. договору перераховано ТОВ “ЙЕ Енергія” 277311,13 грн попередньої оплати вартості природного газу за квітень 2022 року, що не заперечується відповідачем.
В свою чергу, на виконання умов договору постачальником у квітні 2022 року поставлено споживачу природний газ обсягом 5775 м3 на суму 200 097,92 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2022 №РГК82007799.
Відтак, у ТОВ “ЙЕ Енергія” виникло зобов'язання з повернення суми попередньої оплати за природний газ у розмірі 77 213,21 грн, оскільки ДП “АМПУ” спожито у квітні 2022 року природного газу на суму 200 097,92 грн.
Вказане зобов'язання, відповідно до положень частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, фактично виникло у відповідача у зв'язку із закінченням обумовленого сторонами у пункті 5.1 договору кінцевого строку повернення суми попередньої оплати - 20 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу, тобто 20.05.2022.
Натомість ТОВ “ЙЕ Енергія” прострочило своє грошове зобов'язання з повернення суми попередньої оплати у розмірі 77 213,21 грн, оскільки здійснило повернення цієї суми лише 04.10.2022 року, що є порушенням приписів статей 525, 526, 530, 629, 693 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського України та пункту 5.1. договору (з урахуванням додаткової угоди №1 від 02.10.2020 № 1).
Доводи ТОВ “ЙЕ Енергія”, про домовленість сторін про повернення коштів попередньої оплати лише після здійснення коригування обсягів газу у бік зменшення, яке (коригування) в силу положень пункту 2.7. договору має здійснюватися шляхом підписання додаткових угод до договору, яка не укладалась, судом відхиляються, оскільки:
-по-перше, вказане зобов'язання фактично виникло у відповідача у зв'язку із підписанням в порядку пункту 3.4. договору акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2022 №РГК82007799, у зв'язку з чим ТОВ “ЙЕ Енергія” було відомо про фактичний обсяг (5775 м) та вартість (200 097,92 грн) спожитого ДП “АМПУ” у квітні 2022 року природного газу, а отже, і про факт переплати у розмірі 77213,21 грн, та закінченням, відповідно до положень частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, обумовленого сторонами у пункті 5.1 договору кінцевого строку повернення суми попередньої оплати (20 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу, тобто 20.05.2022), який виходячи із суті зобов'язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів;
- по-друге, у пункті 2.7. договору йдеться про коригування договірних обсягів газу, а не обсягів щомісячного споживання; останні коригуються шляхом подання споживачем постачальнику односторонніх добових номінацій (реномінацій) на виконання пункту 2.6. договору.
У зв'язку з наведеним, спростовуються доводи відповідача про те, що у ДП “АМПУ” не виникло право вимагати від ТОВ “ЙЕ Енергія” повернення надмірно сплаченої суми попередньої оплати за поставлений у квітні 2022 року природний газ.
Водночас щодо посилань відповідача на абзац 2 п. 5.4. Договору та тверджень, що за відсутності коригування обсягів газу за квітень 2022 року, та за відсутності вимоги споживача про повернення надміру сплачених ним коштів в сумі 77213,21 грн вони мають вважатись передоплатою за Договором на наступні періоди, оскільки Договір діяв до 31.12.2022 року згідно п.13.2 Договору, суд зазначає таке:
Згідно п. 5.4. Договору, кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.
Отже, на думку суду, сторони чітко передбачили, що кошти, які були перераховані на рахунок відповідача, щодо оплати рахунку № 62004778 від 24.03.2022, були правомірно зараховані ТОВ “ЙЕ Енергія”, як передплата за договором.
Однак, зобов'язання щодо повернення надмірно сплаченої суми попередньої оплати за газ, відповідно до п.5.1. Договору, як вже було встановлено судом, виникло у відповідача у зв'язку із підписанням в порядку пункту 3.4. договору акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2022 №РГК82007799, у зв'язку з чим ТОВ “ЙЕ Енергія” було відомо про фактичний обсяг (5775 м3) та вартість (200 097,92 грн) спожитого ДП “АМПУ” у квітні 2022 року природного газу, а отже, і про факт переплати у розмірі 77213,21 грн.
З огляду на зазначене, судом не приймаються до уваги твердження відповідача, щодо правомірності зарахування грошових коштів в сумі 77213,21 грн, у якості передоплати за Договором на наступні періоди.
Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, господарський суд доходить висновку про доведеність факту несвоєчасного виконання ТОВ “ЙЕ Енергія” грошового зобов'язання з повернення надмірно сплаченої попередньої оплати за фактично непоставлений природний газ за договором.
Водночас судом не приймаються до уваги посилання відповідача на військову агресію російської федерації проти України, як підстави для відмови у задоволенні позовних вимог у даній справі з огляду на таке:
На території України, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.
Відповідно до ст. 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та ОМС повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України).
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов'язань/обов'язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, а зацікавленій особі необхідно довести факт їх виникнення та те, що обставини є непереборними для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їхню надзвичайність і невідворотність.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 25 січня 2022 р. №904/3886/21, від 01.06.2021 у справі №910/9258/20.
Саме лише посилання сторони у справі на наявність непереборних обставин та надання підтверджуючих доказів не можуть вважатися безумовним доведенням відповідних обставин. Саме суд на підставі наявних у матеріалах справи доказів повинен встановити, чи справді обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними та незворотними, та об'єктивно зробили належне виконання стороною зобов'язання неможливим.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 липня 2019 р. у справі № 917/1053/18.
З листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, розміщеного на офіційному сайті ТПП України, вбачається, що військова агресія "є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами... по зобов'язанням, виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)".
Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Суд звертає увагу, що військова агресія російської федерації проти України можуть бути визнані форс-мажорними обставинами у разі наявності між ними та неможливістю виконання зобов'язань причинно-наслідкового зв'язку.
Тобто, форс-мажорні обставини звільняють лише від відповідальності за порушення зобов'язання, яке повинно було бути виконано в період, коли форс-мажорні обставини діяли, а не від відповідальності за подальше прострочення зобов'язання, яке повинно було бути виконаним заздалегідь до виникнення форс-мажорних обставин. Крім того, факт визнання обставин форс-мажорними не є підставою для звільнення від виконання зобов'язань чи їх зміни або припинення.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ “ЙЕ Енергія” не сплачує пеню, 3% річних та інфляційні втрати, вважаючи, що на можливість своєчасного повернення ним коштів вплинули форс-мажорні обставини у вигляді війни в України, яка призвела до низького рівня розрахунків клієнтів з ТОВ “ЙЕ Енергія” за спожиті енергоресурси, макроекономічних проблем в країні тощо.
Не ставлячи під сумнів те, що війна та пов'язані з нею дії є обставинами непереборної сили, господарський суд вказує, що відповідачем не надано доказів того, що у даному випадку форс-мажор вплинув на його спроможність повернути кошти ДП “АМПУ”.
Отже, існування причинно-наслідкового зв'язку між форс-мажором та невиконанням ТОВ “ЙЕ Енергія” договірного зобов'язання не доведено.
Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що ТОВ “ЙЕ Енергія”, дотримуючись положень п.8.2 Договору, не пізніше ніж протягом десяти календарних днів з моменту виникнення форс-мажору повідомило про нього іншу сторону у письмовій формі.
Враховуючи викладене, те, що дії, спрямовані на забезпечення споживачів енергоресурсами та організацію безпечних умов праці для співробітників під час війни, не можуть бути достатнім обґрунтуванням для неповідомлення ДП “АМПУ” про виникнення обставин непереборної сили, господарський суд відхиляє посилання відповідача стосовно того, що виникнення форс-мажорних обставин є підставою для звільнення його в даному випадку від відповідальності за неналежне виконання Договору.
Водночас у матеріалах справи відсутні докази оплати нарахованих та заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних витрат та пені.
Разом з тим з огляду на те, що відповідач свої зобов'язання в частині повернення суми надмірно сплаченої попередньої оплати у розмірі 77 213,21 грн, не виконав у встановлений строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.
За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 863,10 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 5372,53 грн., суд встановив його обґрунтованість та арифметичну правильність.
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У п. 7.4.5. Договору сторони погодили, що за прострочення термінів повернення надмірно сплаченої суми попередньої оплати за газ, постачальник сплачує споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день прострочення платежу, від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Частини 1, 2, 4 статті 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
Як передбачено ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
В силу положень ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.
Враховуючи те, що ТОВ “ЙЕ Енергія” належним чином не виконувало договірні зобов'язання в частині повернення суми надмірно сплаченої попередньої оплати у розмірі 77 213,21 грн, позивачем було нараховано пеню у розмірі 13559,91 грн, та суд вважає таке нарахування обґрунтованим.
Так, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що вказаний розрахунок є вірним, а отже, з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 13559,91 грн.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності та враховуючи визнання відповідачем позову, що не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позовні вимоги ДП “АМПУ” в особі Південної філії ДП “АМПУ” (Адміністрація морського порту Південний) до відповідача - ТОВ “ЦЕНТРАЛЬНА ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ” щодо стягнення з відповідача грошових коштів у загальному розмірі 19 795,54 грн, у т.ч.: пеня у загальному розмірі 13 559,91 грн, 3% річних у загальному розмірі 863,10 грн, інфляційне збільшення суми боргу у загальному розмірі 5 372,53 грн, обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2684 грн, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 130, 191, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЙЕ Енергія” (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 32/2, код ЄДРПОУ 38863790) на користь Державного підприємства “АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ” (01135, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Чорноморської філії Державного підприємства “АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 38728418) пеню у сумі 13559/тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять/грн 91 коп., інфляційні втрати у сумі 5372/п'ять тисяч триста сімдесят дві/грн 53 коп., 3% річних у сумі 863/вісімсот шістдесят три/грн 10 коп. та судовий збір у сумі 2684/дві тисячі шістсот вісімдесят чотири/грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 04 вересня 2023 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська