Справа № 630/441/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/905/23 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.121 КК України
16 серпня 2023 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши в приміщенні Харківського апеляційного суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 на вирок Люботинського міського суду Харківської області від 09 травня 2023 року стосовно ОСОБА_7 , -
Вироком Люботинського міського суду Харківської області від 09 травня 2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Протопопівка Дергачівського району Харківської області, громадянина України, українця, з повною середньою-спеціальною освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, раніше судимого вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 25 липня 2012 року за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, звільненого 10 грудня 2019 року з ДУ «Диканівська виправна колонія (№12)» на підставі ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2019 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 2 місяці і 12 днів, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі.
Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Строк відбування покарання для ОСОБА_7 визначено рахувати з 11 березня 2023 року, тобто з моменту фактичного затримання, та зарахувано строк попереднього ув'язнення у строк покарання.
Цим вироком встановлено, що ОСОБА_7 11 березня 2023 року приблизно о 22-00 год. (більш точного часу на досудовому розслідуванні не встановлено), перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, разом зі своєю дружиною ОСОБА_9 , знайомими ОСОБА_10 та ОСОБА_11 знаходилися у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де розпивали спиртні напої. Під час вживання алкогольних напоїв у ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з потерпілим ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зав'язався конфлікт, у якому у ОСОБА_7 виник прямий умисел, спрямований на заподіяння потерпілому ОСОБА_11 тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
В ході конфлікту ОСОБА_7 , діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання наслідків у вигляді тілесних ушкоджень, підбіг до потерпілого ОСОБА_11 , тримаючи у правій руці кухонний ніж, та наніс вказаним ножем останньому один удар у спину в ліву поперекову область.
Протиправними злочинними діями ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_11 спричинені тілесні ушкодження: проникаюча колото-різана рана лівої поперекової області, раньовий канал якої проходить поверх 12 ребра зліва, купол діафрагми та проникає у ліву плевральну порожнину, що супроводжується гемопневмотороксом, яке утворилося від травматичної дії гострого предмету, володіючого властивостями колюче-ріжучого предмету, та могли утворитися не пізніше 11 березня 2023 року. За ступеням тяжкості проникаюча колото-різана рана поперекової області зліва з її наслідками відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.
Не погодившись з рішенням районного суду захисник ОСОБА_8 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок Люботинського міського суду Харківської області від 09 травня 2023 року, пом'якшивши призначене ОСОБА_7 покарання та звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
В своїх апеляційних доводах захисник посилається на те, що судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання не враховані усі обставини, що помякшують покарання обвинуваченому, а саме те, що її підзахисний у вчиненому злочині щиро розкаявся, визнав свою вину в повному обсязі, сприяв розкриттю злочину, вибачився перед потерпілим, цивільний позов не заявлено, обвинувачений не заперечував щодо стягнення з нього судових витрат, а також надав свою згоду у розгляді справи у спрощеному порядку, у зв'язку з чим апелянт вважає призначене покарання занадто суворим.
Вислухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту і просили пом'якшити призначене ОСОБА_7 покарання, звільнивши від його відбуття з випробуванням, заперечення прокурора, який просив залишити без задоволення подану апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
Дії обвинуваченого кваліфіковано правильно, висновки суду відносно фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі ч.2 ст.394 та ч.1 ст.404 КПК України, не перевіряє.
Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до ст.3 Конституції України, людина, життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, обвинуваченому ОСОБА_7 призначено покарання умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, у виді позбавлення волі строком 6 років, тобто наближеного до мінімальних розмірів, встановлених санкцією ч.1 ст.121 КК України.
При цьому належить взяти до уваги те, що суд першої інстанції мотивував таке рішення не лише ступенем тяжкості вчиненого злочину, але і врахував конкретні обставини справи та наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Крім того, суд при призначенні покарання врахував дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , а саме те, що він був засуджений за вчинення особливо тяжких злочинів проти життя. Крім того, обвинувачений має повну середню освіту, офіційно не працює, перебуває у шлюбі і фактично проживає в будинку за місцем проживання дружини, за місцем проживання характеризується як емоційна і нестримана людина, на обліку у лікарів-нарколога і -психіатра не перебуває, під час відбування покарання у виправній колонії отримав спеціальність зварювальника.
Також судом першої інстанції встановлено обставину, що пом'якшують покарання, у виді щирого каяття, а також обставину, що обтяжує покарання, відповідно до ст.67 КК України, - вчинення злочину особою, яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння.
Вказані обставини чітко, логічно та мотивовано вказані у мотивувальній частині вироку при обґрунтуванні судом певного виду та міри покарання, які призначено обвинуваченому.
Колегія суддів, враховуючи фактичні обставини, відомості про особу обвинуваченого, який раніше засуджувався за вчинення особливо тяжких злочинів проти життя та здоров'я особи, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 - п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, а також наявність обставини, що обтяжує покарання, не погоджується з апеляційними доводами захисника щодо необхідності пом'якшення ОСОБА_7 покарання у зв'язку з тим, що останній розкаявся у вчиненому злочину та визнання своєї вини.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_7 , а також попередження вчинення ним нових злочинів не можливе без його ізоляції від суспільства, а будь-яке пом'якшення призначеного покарання чи звільнення від його відбування з випробуванням, на підставі ст.75 КК України, - не стане ефективним та дієвим для досягнення мети щодо його виправлення.
Апеляційна скарга захисника не містять доводів, які могли свідчити про наявність обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також свідчать про явну несправедливість призначеного покарання у виді 6 років позбавлення волі за умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, через його суворість, з огляду на тяжкість вчиненого злочину, фактичні обставини його скоєння та відомості про особу обвинуваченого, з урахуванням положень статті 414 КПК України та приписів статей 50, 65 КК України.
Цих обставин не надано стороною захисту і під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення.
Апеляційні доводи захисника про те, що ОСОБА_7 одружений та проживає разом із дружиною, на думку колегії суддів, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого, не є достатніми для пом'якшення призначеного покарання та звільнення ОСОБА_7 від його відбування з випробуванням, оскільки ці обставини існували і на момент вчинення злочину та не спинили від його вчинення.
Крім того, питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, фактичні обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
За таких обставини, апеляційне прохання захисника про зміну вироку та призначення ОСОБА_7 більш м'якого покарання із його звільненням від відбування з випробуванням, з урахуванням наведених ним доводів, належить вважати безпідставним, оскільки вони мають суто суб'єктивний характер.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що при призначенні обвинуваченому покарання, суд у повній мірі дотримався вимог кримінального закону, що містяться у нормах ст.ст. 65, 66, 67 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також дослідивши відомості про особу обвинуваченого та врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину.
З огляду на викладене, при апеляційному перегляді кримінального провадження не встановлено підстав для застосування норм ст.ст.75, 76, 69, 69-1 КК України.
Таким чином, призначене судом першої інстанції покарання у той спосіб, як це зазначено у вироку, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому відповідає вимогам ст.ст. 50 та 65 КК України, оскільки за своїм видом і розміром є справедливим, а тому підстав для зміни оскаржуваного вироку за апеляційними доводами захисника немає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування ухваленого обвинувального вироку, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Люботинського міського суду Харківської області від 09 травня 2023 року стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий -
Судді -