Єдиний унікальний номер 646/1469/23
Номер провадження 22-ц/818/1159/23
05 вересня 2023 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Супрун Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2023 року в складі судді Шиховцова А.О. у справі № 646/1469/23 за скаргою ОСОБА_1 , на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України Гатинюк Тетяни Юріївни, заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України Гатинюк Тетяни Юріївни, заінтересована особа - ОСОБА_2 .
Скарга мотивована тим, що 13 лютого 2023 року у виконавчому провадженні ВП № 51854346 від 05 серпня 2016 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 646/5454/16-ц від 14 липня 2016 року, виданого Червонозаводським районним судом м. Харкова накладено арешт на грошові кошти. 14 лютого 2023 року заявнику стало відомо про те, що 13 лютого 2023 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України Гатинюк Т.Ю. було винесено постанову про арешт його грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках. Станом на 14 лютого 2023 року постанову про арешт коштів боржника від 13 лютого 2023 року заявник від державного виконавця не отримував ні на поштову адресу, ні на адресу електронної пошти. На виконання даної постанови Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» (далі АТ ««УКРСИББАНК») та Акціонерним товариством Комерційним банком «ПРИВАТБАНК» (далі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ) накладено арешт на рахунки, а саме два зарплатні рахунки ОСОБА_1 .
З 17 березня 2022 року заявник є військовослужбовцем та був зарахований до Збройних сул України. У зв'язку з цим, скаржник звернувся до Державної виконавчої служби з проханням зняти арешт з грошових коштів з його зарплатних рахунків, проте листом від 15 березня 2023 року за №31488/М-6467/20.1 йому було відмовлено. Тобто заблоковані всі фінансові джерела для існування його та його родини.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2023 року скаргу задоволено.
Визнано неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України Гатинюк Т.Ю., при винесенні постанови від 13 лютого 2023 року у виконавчому провадженні № 51854346 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на рахунки : в АТ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_1 та в АТ «Укрсиббанк» НОМЕР_2 . Зобов'язано головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України Гатинюк Т.Ю зняти арешт із рахунків відкритих на ім'я ОСОБА_1 в АТ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_1 та в АТ «Укрсиббанк» НОМЕР_2 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що накладення арешту на кошти, що містяться на рахунку боржника ОСОБА_1 , які призначені також і для виплати йому заробітної плати, призводить до порушення конституційних прав громадянина, який працює, на оплату його праці, для забезпечення свого існування та утримання, враховуючи, що рахунки, на якому знаходяться зазначені виплати, відноситься до рахунків, на які не може бути накладено арешт та звернено стягнення повністю, відповідно до статті 70 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, забороняється у період дії воєнного стану: примусове виконання виконавчих написів нотаріусів; відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України, а також прилеглих до неї територій.
16 травня 2023 року Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні скарги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до вимог частини 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що ають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Разом з тим, інформація щодо відкриття боржником рахунків із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом від банківських установ не надходила.
11 липня 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
В судове засідання апеляційного суду сторони - учасники судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 05 вересня 2023 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників отримано Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України та його представником Юлдашевим Ю.М. отримано 25 та 28 серпня 2023 року відповідно(а.с. 179, 182). Заявику ОСОБА_1 судова повістка-повідомлення направлена на його електронну адресу (а.с. 183).
Судову повістку-повідомлення на імя ОСОБА_2 повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою від 28 серпня 2023 року «адресат відсутній за вказаною адресою» ( а.с.180-181), що у відповідності до пункту 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Матеріали справи свідчать, що на виконанні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Т.Ю. перебуває виконавче провадження № 51854346 з примусового виконання виконавчого листа виданого Червонозаводським районним судом м. Харкова № 646/5454/16-ц від 14 червня 2016 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 02 жовтня 2007 року в розмірі 10 064 000 грн. Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2017 року № 646/5454/17 замінено сторону виконавчого провадження, а саме : боржника ОСОБА_3 на ОСОБА_1 .
Постановою від 13 лютого 2023 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Т.Ю. накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, що належать боржнику ОСОБА_1 (а.с. 27-29).
Відповідно до виписок за картковими рахунками клієнта по рахунку АТ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_1 на даний рахунок зараховуються виплати : заробітна плата та може бути зарахована інша виплата (переказ); по рахунку АТ «Укрсиббанк» НОМЕР_2 на даний рахунок зараховуються виплати : заробітна плата, як директор ТОВ «Глобал ТЕХ СЕРВІС» та виплати прирівняні до неї (а.с. 36, 37).
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Згідно з частиною 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини 1 статті 34 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентіві нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах.
При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначено у Розділі IX Закону України «Про виконавче провадження».
Частинами 1, 3 статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Згідно з частиною 1 статті 69 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
Статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено максимальний розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника.
Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження» визначено кошти, на які не може бути звернено стягнення.
Наведене дає підстави для висновку, що законом визначено як перелік виплат, на які не може бути звернено стягнення, так і граничні розміри відрахувань із тих виплат боржника, на які може бути звернено стягнення та, відповідно, накладено арешт виконавцем.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 рокуу справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) сформульовано висновок про те, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця, повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Задовольняючи скаргу суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що у матеріалах справи знаходяться довідка від 25 лютого 2023 року, видана АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якої рахунок № НОМЕР_1 , відкритий для зарахування заробітної плати та може бути зарахована інша виплата (переказ) та довідка від 06 березня 2023 року видана АТ «Укрсиббанк», відповідно до якої рахунок № НОМЕР_2 відкритий для зарахування заробітної плати, як директора ТОВ «Глобал ТЕХ СЕРВІС» та виплати прирівняні до неї (а.с. 36, 37).
Приписами частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого,зокрема, стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю». Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.
За таких обставин, з урахуванням вимог статті 70 Закону України «Про Виконавче провадження», накладення державним виконавцем арешту на грошові кошти, що містяться на вказаному рахунку, призводить до порушення прав ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що інформація щодо відкриття боржником рахунків із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом від банківських установ не надходила, суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки рахунки боржника мають спеціальний режим використання, що підтверджується довідками від 25 лютого 2023 року, виданої АТ КБ «ПриватБанк» та від 06 березня 2023 року, виданої АТ «Укрсиббанк», які ОСОБА_1 були надані державному виконавцю разом з заявами про зняття арешту та розблокуванню банківських рахунків (карт) для отримання заробітної плати (а.с. 45-52).
Доказів зарахування коштів з іншим цільовим призначенням на вказаний рахунок матеріали справи не містять.
Інші доводи апеляційної скарги на висновки суду не впливають, зводяться до необхідності переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка.
Дослідивши матеріали справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції надана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими доказами, висновки суду відповідають обставинам справи.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384, ЦПК України суд,
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України залишити без задоволення.
Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 06 вересня 2023 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
О.Ю.Тичкова