Провадження № 11-кп/818/1366/23 Головуючий І інстанції - ОСОБА_1
Справа № 635/1684/22 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія: в порядку КПК
про повернення апеляційної скарги
05 вересня 2023 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 19 липня 2023 року, -
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 19 липня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.
Задоволено клопотання прокурора, продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 .
Продовжено стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 16.09.2023.
Не погодившись з вказаною ухвалою, обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.
При перевірці апеляційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 396 КПК України, що є підставою для її повернення, виходячи з наступного.
Вичерпний перелік вимог, яким повинна відповідати апеляційна скарга, встановлений статтею 396 КПК України.
Згідно вимог пунктів 3,4,5,6 частини 2 статті 396 КПК України, в апеляційній скарзі поряд з іншим зазначаються: судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив, вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, клопотання про дослідження доказів, а також перелік матеріалів, які додаються.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що вона не відповідає вищевказаним вимогам кримінального процесуального закону.
Відповідно до частини 1 статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
У Рішеннях Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 та від 14 липня 2021 року № 1-р/2021 зазначено, що українська мова, як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.
Також частиною 5 статті 10, пункту 4 частини 1 статті 92 Основного Закону України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова, а у частині 6 статті 13 цього Закону вказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом. Частинами 1, 2 статті 14 Закону України передбачено, що у судах України судочинство проводиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
При цьому за змістом статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
У частині 1 статті 29 КПК України теж регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.
Тобто, згідно з Конституцією України, КПК і зазначеними законами України органи досудового розслідування, прокуратура та суд, як державні органи, а також їх посадові особи при здійсненні своїх повноважень і в інших публічних сферах суспільного життя, зобов'язані використовувати лише державну мову. Це також стосується і прийняття до розгляду документів, складених лише українською мовою.
Викладене узгоджується, зокрема, із Рішенням Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 8-рп/2008, відповідно до якого види судочинства (конституційне, адміністративне, господарське, кримінальне та цивільне) є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення.
Однак, передбачена чинним законодавством України вимога щодо подання документів (у тому числі апеляційних і касаційних скарг) українською мовою не є перешкодою у доступі до правосуддя та не звужує права учасників провадження за мовною ознакою, оскільки процесуальним законодавством гарантовано право учасників провадження щодо користування ними в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють.
Так, процесуальним законодавством України, а саме пунктом 18 частини 3 статті 42 КПК України, передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та, в разі необхідності, користуватися послугами перекладача за рахунок держави. Засуджений має права обвинуваченого, передбачені статтею 42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження (частина 3 статті 43 КПК України).
Особи, які не володіють мовою судочинства, можуть скористатися послугами перекладача для перекладу своїх скарг, клопотань, інших процесуальних документів, зокрема й з метою забезпечення можливості проведення з'ясування судом наявності в особи, яка звертається з апеляційною чи касаційною скаргою, прав і підстав для цього.
У разі, якщо апеляційна скарга складена неукраїнською мовою, апеляційний суд, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження чи призначення судового засідання щодо розгляду скарги, поданої у порядку статей 422, 422-1 КПК України, не зобов'язаний самостійно залучати перекладача у провадженні для перекладу поданої на його розгляд скарги. За цих обставин забезпечення рівності прав осіб у судовому процесі за мовною ознакою і гарантування права на користування ними в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника провадження) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов'язок суду приймати такі документи до розгляду.
У той же час рішенню про повернення апеляційної скарги, якщо особа не усунула недоліків, обов'язково передує процесуальне рішення про залишення апеляційної скарги без руху.
Проте частиною 1 статті 399 КПК України прямо передбачено, що таке процесуальне рішення, як залишення скарги без руху, застосовується до апеляційних скарг на вирок чи ухвалу суду першої інстанції.
Положеннями частини 2 статті 422 та статті 422-1 КПК України передбачено особливий порядок апеляційної перевірки ухвал як слідчих суддів (у тому числі щодо застосування та продовження певних запобіжних заходів, обраних під час досудового розслідування), так і ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. Так, особливість становлять: спрощений порядок подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду; скорочений строк апеляційного оскарження; відсутність стадії відкриття апеляційного провадження; обмежені строки розгляду апеляційної скарги; невідкладність вирішення питання про відновлення порушених прав і свобод заінтересованих осіб.
Вказаними положеннями процесуального законодавства не визначено можливості залишення без руху апеляційних скарг, поданих у порядку статей 422, 422-1 КПК України без додержання вимог, передбачених статтею 396 КПК України, а тому положення статті 398 КПК України, частин 1, 2, пункту 1 частини 3 статті 399 КПК України не можуть бути застосовані до таких апеляційних скарг.
Водночас викладене не виключає можливості повернення таких апеляційних скарг із підстав, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини 3 статті 399 КПК України, що узгоджується з позицією об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловленою у справі № 686/24639/17 (провадження № 51-5496кмо18).
Повернення апеляційної скарги, згідно положень частини 7 статті 399 КПК України, не перешкоджає повторному зверненню обвинуваченого ОСОБА_3 з апеляційною скаргою після усунення зазначених недоліків.
З огляду на викладене, приходжу до висновку про необхідність повернення апеляційної скарги обвинуваченого у зв'язку із тим, що вона складена неукраїською мовою, що суперечить вимогам закону.
Керуючись статтею 399 КПК України, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 19 липня 2023 року, повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою невідкладно надіслати апелянту.
Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня отримання копії судового рішення.
Суддя Харківського
апеляційного суду ОСОБА_2