ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" вересня 2023 р. справа № 300/3039/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 про зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_2 (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ) про зобов'язання до вчинення дій.
Позовна заява обґрунтована тим, що солдат ОСОБА_1 , 1972р.н., вч НОМЕР_1 , мобілізований Городенківським РТЦК та СП Івано-Франківської області з березня 2022 року та на даний час ї особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААГ 194205. Окрім того, в ОСОБА_1 є дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з 01.11.2021 р. є особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААВ 415740, у зв'язку з чим позивач подав до військової частини НОМЕР_1 рапорт від 28.04.2023 про звільнення з військової служби з підстави, що передбачена підпунктом “Г” пункту 2 частини 3 статті 26 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу”. У травні 2023 року позивачу було повернуто рапорт з резолюцією, де зазначено, що згідно з Законом України “Про військовий обов'язок та військову службу” третя група інвалідності не є підставою для звільнення. Також представник позивача зазначає, що згідно із довідкою МСЕК серії 12 ААГ №194205 позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи, що пов'язана з проходженням військової служби, тим самим позивач при звільненні має безумовне право на отримання одноразової грошової допомоги, яка призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” позивач з дня звільнення з військової служби вправі відповідно до ст. 48 названого Закону подати до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки заяву про призначення пенсії.
Ухвалою суду від 01.06.2023 відкрито провадження та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
04.09.2023 судом винесено ухвалу про часткове закриття провадження у справі, у зв'язку з відмовою представника позивача від двох позовних вимог.
Відтак, до розгляду в судовому порядку належать такі позовні вимоги:
- зобов'язати відповідача вжити заходів щодо отримання у день звільнення одноразової грошової допомоги, що призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2023 року, та щодо отримання пакету документів для призначення пенсії, як особі з інвалідністю ІІІ групи, що набута під час виконання обов'язків військової служби по мобілізації під час захисту Батьківщини;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 подати звіт про повне виконання судового рішення.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, наявного у справі, ухвалу про відкриття провадження від 01.06.2023 відповідач отримав 10.06.2023.
Заяв чи клопотань відповідач суду не подав, правом на подання відзиву на позов у строк, визначений частиною 5 статті 162, частиною 1 статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України та встановленого ухвалою суду від 01.06.2023, не скористався. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.
Отже, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
У період з 26.06.2023 по 10.07.2023 включно головуючий суддя у справі перебував у відпустці.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 мобілізований до лав ЗСУ Городенківським РТЦК та СП Івано-Франківської області з березня 2022 року.
Згідно із довідкою МСЕК серії 12 ААГ № 194205 (вих.№11194) від 05.10.2022 позивач встановлено ІІІ групу інвалідності, що пов'язана з проходження військової служби.
28.04.2023 ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту "Г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
У травні 2023 року позивачу було повернуто рапорт з резолюцією, де зазначено, що згідно з Законом України “Про військовий обов'язок та військову службу” третя група інвалідності не є підставою для звільнення. У зв'язку із вказаними обставинами позивач звернувся до суду з даним позовом, в свою чергу під час розгляду справи судом, наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) позивача звільнено зі служби. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) н.п. Комишуваха від 15.06.2023 №167 солдата ОСОБА_1 , електрика-дизеліста польової лазні взводу забезпечення командних пунктів батальйону матеріального забезпечення виключено зі списків особового складу частини та направлено для зарахування на військовий облік до Коломийського РТЦК та СП Івано-Франківської області (підстава - наказ від 13.06.2023 №165-РС). При звільненні позивача відповідачем не було вжито заходів для отримання військовослужбовцем коштів, які призначаються і виплачуються у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2023 року, та щодо отримання пакету документів для призначення пенсії, як особі з інвалідністю ІІІ групи, що набута під час виконання обов'язків військової служби по мобілізації під час захисту Батьківщини, що слугувало підставою для захисту позивачем своїх прав в судовому порядку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Відповідно до п.4 ч.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Згідно з приписами п.б ч.1 ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст), регламентується Порядком одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві , затвердженого постановою Кабіету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975).
Відповідно до пунктів 3, 6 Порядку № 975, положення яких корелюються із нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема, є:
у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується:
1) військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи; 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи; 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи;
2) військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі: 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи; 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи;70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Згідно п. 11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи і про реєстрацію місця проживання (за наявності);
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, або особа, звільнена з військової служби, якому (якій) виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, подає уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - восьмому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів) (п. 12 Порядку №975 ).
Пунктом 13 Порядку №975 визначено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Із процитованого видно, що військовослужбовець подає уповноваженому органу заяву із відповідними документами, а останній подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 Порядку. Розпорядник ж у місячний строк приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання. При цьому, призначення і виплата допомоги здійснюється центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Суд вказує на те, що пунктом 17 Порядку №975 визначено, що особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.
Отже, уповноваженим органом до якого мав би звернутись позивач із заявою про виплату одноразової допомоги є військова частина НОМЕР_1 .
У матеріалах справи відсутні докази подання заяви щодо виплати одноразової допомоги до уповноваженого органу. Відтак, вжиття заходів щодо отримання у день звільнення одноразової грошової допомоги, що призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2023 року, не можливе без звернення позивача до військової частини НОМЕР_1 шляхом подання визначеної законом заяви та відповідних документів.
З огляду на вказане, суд звертає увагу на те, що вирішення питання наявності права на грошову допомогу, є прерогативою відповідача. За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що заявлені вимоги до військової частини НОМЕР_1 є необгрунтованими, оскільки позивач не звертався щодо виплати одноразової допомоги до уповноваженого органу.
Разом з тим, ураховуючи також позовну вимогу щодо зобов'язання вжиття заходів стосовно отримання пакету документів для призначення пенсії, як особі з інвалідністю ІІІ групи, що набута під час виконання обов'язків військової служби по мобілізації під час захисту Батьківщини, суд зазначає.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Аналіз наведених норм свідчить, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачеві необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
Відсутність порушеного права або неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у свої рішеннях від 01.02.2018 у адміністративній справі № 800/502/17 та від 08.02.2018 адміністративній справі № 800/191/17.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушення прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішення чи вчиненні дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Отже, у розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди має похідний характер від встановлення судом самого факту їх порушення, адже відсутність порушеного права, свободи чи інтересу виключає необхідність їх захисту або відновлення.
Саме по собі порушення вимог закону діями (бездіяльністю) або рішеннями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх незаконними є доведеність позивачем порушення цими діями або рішенням безпосередньо його прав та охоронюваних законом інтересів.
З огляду на зазначене, під час вирішення спору суд повинен встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Враховуючи викладене, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача внаслідок прийняття рішення.
Схожа позиція висловлена в окремих рішеннях Конституційного Суду України, зокрема рішення від 25.11.2017 № 6-рп/1997 та рішення від 25.12.1997 № 9-зп/1997.
Окрім того, суд звертає увагу на рішення Верховного Суду від 28.02.2019 у адміністративній справі № 522/3665/17, в якому зазначено, що в контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу збоку суб'єкта владних повноважень.
Водночас, суд здійснює відновлення саме порушеного права особи, а не захист від можливих порушень її прав у майбутньому. Тобто обов'язковою умовою надання правового захисту судом є саме наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Суд наголошує, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18.
Позивачем та його представником не доведено, яким саме чином реально порушене право ОСОБА_1 щодо отримання пакету документів для призначення пенсії, як особі з інвалідністю ІІІ групи, адже ним не подано до суду рішення відповідача щодо відмови у такому зверненні та не обгрунтовано дії/бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , в результаті подання відповідної заяви. При цьому, суд зауважує, що прямого обов'язку відповідача щодо вчинення таких дій законом не передбачено.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що вимоги, заявлені до військової частини НОМЕР_1 , не підлягають задоволенню за відсутності самого спору, адже позивач не звертався про виплату допомоги та отримання документів для призначення пенсії до уповноваженого органу.
Відповідно до ч.5 ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.