Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321
Іменем України
21.08.2006
Справа №2-23/9364-2006А
Запозовом Відкритого акціонерного товариства “Сімбудтранссервіс», 95493, АР Крим, м.Сімферополь, с.ГРЕС, вул.Монтажна,8
До відповідача Державної податкової інспекції в м.Сімферополі, 95053, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Мате Залкі,1
Про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень
Суддя Г.М.Іщенко
При секретарі Єменджієвої А.М.
представники:
Від позивача Чернова О.О.- представник, дов. від 01.12.2005р. №14/01-485
Від відповідача Булат К.М.- представник, дов. від 08.08.2005р. №14200/9/10
Сутність спору: Відкрите акціонерне товариство “Сімбудтранссервіс» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі про визнання недіючими та скасування податкових повідомлень-рішень: №0009231701/0 від 14.10.2005р., №0009231701/1 від 12.12.2005р. про визначення податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 27516,00грн. При цьому позивач вважає, що оскільки товариство в розрахунку відобразило кількість транспортних засобів, що є за станом на 01.01.2005р. і по них вже обчислило податкове зобов'язання виходячи з колишніх ставок ст.6 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», то не має ніяких підстав для зміни суми подальших платежів за всі майбутні календарні квартали 2005р.
26.05.2006р. в суд від позивача надійшли доповнення до адміністративного позову, згідно яким позивач просить визнати недіючими та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі: №0009231701/0 від 14.10.2005р., №0009231701/1 від 12.12.2005р., №0009231701/2 від 18.05.2006р.
У судовому засіданні 10.08.2006р. позивач надав клопотання, згідно якому просить визнати не чинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі: №0009231701/0 від 14.10.2005р., №0009231701/1 від 12.12.2005р., №0009231701/2 від 18.05.2006р., а в частині визнання недіючими та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень відмовився від адміністративного позову.
Ухвалою від 10.08.2006р. господарський суд АР Крим прийняв відмову Відкритого акціонерного товариства “Сімбудтранссервіс» від адміністративного позову щодо визнання недіючими та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м.Сімферополі: №0009231701/0 від 14.10.2005р., №0009231701/1 від 12.12.2005р., №0009231701/2 від 18.05.2006р. і закрив в цій частині провадження у справі.
В судовому засіданні 21.08.2006р. позивач надав клопотання, яким просить визнати не чинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі: №0009231701/0 від 14.10.2005р., №0009231701/1 від 12.12.2005р., №0009231701/2 від 18.05.2006р. про донарахування податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 27057,00грн.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов та вказує, що Законом України від 25.03.2005р. №2505-1У “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005р.» та інші законодавчі акти України» внесені зміни до ст.3 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», якими збільшено ставки податку на деякі види транспортних засобів. Закон України від 25.03.2005р. №2505-1У “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005р.»та інші законодавчі акти України» неконституційним не визнаний, не скасований, тобто позивач повинен був керуватися його положеннями стосовно ставок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів.
Згідно з п.6 Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України» №2953-1У від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р. до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
встановив:
13.10.2005р. Державною податковою інспекцією в м.Сімферополі була проведена документальна перевірка дотримання вимог податкового і валютного законодавства Відкритого акціонерного товариства “Сімбудтранссервіс» за період з 01.07.2003р. по 30.06.2005р.
Актом перевірки №904/23-1/01268621 встановлено порушення п.2 Заключних положень Закону України «Про внесення змін у Закон України «Про державний бюджет України на 2005 рік та інші законодавчі акти України» за №2505-1У від 25.03.2005р. - донараховано 27057,00грн. податку з власників транспортних засобів за 2 квартал 2005р.
На підставі вказаного акту, 14.10.2005р. відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0009231701/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів в сумі 27516,00грн., у тому числі: основний платіж - 27346,00грн., штрафні санкції в сумі 170,00грн., яке було оскаржено позивачем до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі.
Згідно рішенню Державної податкової інспекції в м.Сімферополі від 06.12.2005р. №34774/10/25 про результати розгляду первісної скарги податкове повідомлення-рішення від 14.10.2005р. №0009231701/0 залишено без змін і винесене податкове повідомлення-рішення від 12.12.2005р. №0009231701/1 про визначення податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів в сумі 27516,00грн., у тому числі: основний платіж - 27346,00грн., штрафні санкції в сумі 170,00грн., яке було оскаржено позивачем до Державної податкової адміністрації в Автономній Республіки Крим.
Рішенням Державної податкової адміністрації в Автономній Республіки Крим від 06.02.2006р. №217/10/25-007 про розгляд повторної скарги залишені без змін податкові повідомлення-рішення: від 14.10.2005р. №0009231701/0 та від 12.12.2005р. №0009231701/1 про визначення податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів в сумі 27516,00грн., у тому числі: основний платіж - 27346,00грн., штрафні санкції в сумі 170,00грн., і відповідачем направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №0009231701/2 від 18.05.2006р. про визначення податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів в сумі 27516,00грн., у тому числі: основний платіж - 27346,00грн., штрафні санкції - 170,00грн., яке було оскаржено позивачем до Державної податкової адміністрації України.
Відповідно рішенню Державної податкової адміністрації України від 18.04.2006р. №4356/6/25-0215 про результати розгляду повторної скарги Державна податкова адміністрація України залишає без змін податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі від 14.10.2005р. №0009231701/0 ( від 12.12.2005р. №0009231701/1) з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації в Автономній Республіки Крим від 06.02.2006р. №217/10/25-007, прийнятого за розглядом повторної скарги, а скаргу - без задоволення.
Позивач просить визнати не чинними три податкових повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі: №0009231701/0 від 14.10.2005р., №0009231701/1 від 12.12.2005р., №0009231701/2 від 18.05.2006р. про донарахування податку з власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів в сумі 27057,00грн.
Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Сімбудтранссервіс» підлягають задоволенню через наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. визначено що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії її реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, у якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002р. №429, зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов'язань.
Підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів в сумі 27346,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 170,00грн. стали наступні обставини.
З акту перевірки вбачається, що за станом на 01.01.2005р. на балансі підприємства знаходилася 141 одиниця автотранспортних засобів, що є об'єктом оподаткування. Розрахунок з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2005р. зроблений позивачем на зазначену кількість транспортних засобів та поданий до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі своєчасно - 25.02.2005р. (сума податкового зобов'язання - 84718,35грн.).
Відповідач прийшов до висновку, що позивачем в порушення Закону України «Про знесення змін у Закон України «Про державний бюджет України на 2005рік» та інші законодавчі акти України» від 25.03.2005р. №2505-1У, згідно якому завищено ставки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів на окремі види транспортних засобів, не зроблено перерахунок податкових зобов'язань з податку з власників транспортних засобів, внаслідок чого позивач занизив податкове зобов'язання за 2 квартал 2005р. на 27057,00грн. (згідно розрахунку позивача за 2 квартал 2005р. підлягає сплаті 21181,00грн., за даними перевірки - 48238,00грн.), підлягає донарахуванню 27346,00грн. податку з власників транспортних засобів.
Суму донарахованого зобов'язання податку з власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів в розмірі 459,00грн. ( основний платіж - 289,00грн. штрафні санкції - 170,00грн.) позивач не оспорює, а оспорює донарахування податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів за 2 квартал 2005р. в сумі 27057,00грн.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про протиправність рішень суб'єктів владних повноважень обов'язок доказування правомірності таких рішень покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Податок з власників транспортних засобів та інших транспортних засобів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 1 січня поточного року. Нарахована сума податку вказується в розрахунку, що надається в податкові органи в термін, встановлений для річного звітного періоду (ст.6 Закону України «Про податок із власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів»).
Матеріалами справи підтверджено, що позивач своєчасно надав у Державну податкову інспекцію в м.Сімферополі розрахунок з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на зазначену кількість.
Зміни до Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991р. №1963-Х11 були внесені Законом України від 25.03.2005р. №2505-1У «Про внесення змін у Закон України «Про державний бюджет України на 2005 рік та інші законодавчі акти України» , який набрав сили з 31.03.2005р.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. №1251 зміни щодо ставок податків, механізму сплати податків і надання пільг вносяться в закони України не пізніше чим за шість місяців до початку бюджетного року і набирають сили з початку бюджетного року.
Суд приходить до висновку, що Відкрите акціонерне товариство “Сімбудтранссервіс» обґрунтовано і правомірно не зробило перерахунок податкових зобов'язань з податку з власників транспортних засобів і самохідних машин і механізмів за 2 квартал 2005р. Отже, донарахування відповідачем податкових зобов'язань з податку з власників транспортних засобів в сумі 27057,00грн. неправомірно.
Визначення Відкритому акціонерному товариству “Сімбудтранссервіс» податкових зобов'язань з податку з власників транспортних засобів в сумі 27057,00грн. є неправомірним і висновки акту перевірки згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України мали бути підтверджені відповідачем.
На підставі наявних у справі доказів, оцінка яких відповідає вимогам ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено факт відсутності зазначених порушень з боку позивача, оскільки Відкрите акціонерне товариство “Сімбудтранссервіс» в розрахунку відобразило кількість транспортних засобів за станом на 01.01.2005р. і обчислило податкове зобов'язання, отже, немає ніяких підстав для зміни суми подальших платежів за всі майбутні календарні квартали 2005р.
Таким чином, невірне застосування відповідачем норм матеріального права спричинило прийняття неправильних податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м.Сімферополі: №0009231701/0 від 14.10.2005р., №0009231701/1 від 12.12.2005р., №0009231701/2 від 18.05.2006р. про донарахування податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 27057,00грн., що є підставою для визнання їх не чинними.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституцію і закони України, інші нормативно-правові акти, права і інтереси громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати надані їм права.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Сімбудтранссервіс» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому на підставі п.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вступна та резолютивна частини постанови оголошені в судовому засіданні 21.08.2006р. Постанова складена у повному обсязі 28.08.2006р.
На підставі викладеного та керуючись статтями 94, 98, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
1.Позов задовольнити.
2.Визнати не чинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі №0009231701/0 від 14.10.2005р. про донарахування податку з власників транспортних засобів в сумі 27057,00грн.
3.Визнати не чинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі №0009231701/1 від 12.12.2005р. про донарахування податку з власників транспортних засобів в сумі 27057,00грн.
4.Визнати не чинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі №0009231701/2 від 18.05.2006р. про донарахування податку з власників транспортних засобів в сумі 27057,00грн.
5.Стягнути з Державного бюджету України (код платежу 22090200, одержувач - Державний бюджет м.Сімферополя, рахунок 31118095600002, Управління Державного казначейства в АР Крим, ЗКПО 22301854, МФО 824026) на користь Відкритого акціонерного товариства “Сімбудтранссервіс» (95493, АР Крим, м.Сімферополь, с.ГРЕС, вул.Монтажна,8, рахунок 26002301320652 в КРУ ПІБ України м.Сімферополя, ЗКПО 01268621, МФО 324430) 3,40грн. державного мита.
6.Виконавчий документ видати після набрання постановою законної сили.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.