"30" березня 2010 р.справа № 4/387/08-АП
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Коршуна А.О.
при секретарі судового засідання: Гулій О.Г.
за участю представників:
позивача: - не з'явився
відповідача: - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 12309»
на постанову господарського суду Запорізької області від 30.10.2008 року
у справі №4/387/08-АП
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 12309»
до Управління Пенсійного фонду України в Кам'янсько-Дніпровському районі Запорізької області
про визнання нечинною вимоги про сплату боргу № 170 від 02.06.2008 року, -
ВАТ «Автотранспортне підприємство 12309»звернулося до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кам'янсько-Дніпровському районі Запорізької області про визнання нечинною вимоги про сплату боргу № 170 від 02.06.08.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що в провадженні господарського суду Запорізької області знаходилась справа № 27/242/06-АП про стягнення з ВАТ «АТП 12309»на користь Управління Пенсійного фонду України в Кам'янсько-Дніпровському районі Запорізької області 28070,56 грн. заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.09.05 по 31.03.06. Незважаючи на те, що судове рішення у справі № 27/242/06-АП ще не набуло законної сили, відповідачем за період з 20.04.05 по 19.03.08 прийнято ряд рішень про нарахування ВАТ «АТП 12309»штрафних санкцій та пені, а 02.06.08 позивачу виставлена вимога № 170 про сплату боргу, згідно якої станом на 20.05.08 заборгованість ВАТ «АТП 12309»по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування становить 49446,74 грн.
Постановою господарського суду Запорізької області від 30 жовтня 2008 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову з підстав пропуску строку, встановленого п.13 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»для оскарження вимоги про сплату боргу до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені судом належним чином, що підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення, які знаходяться в матеріалах справи.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені п.6 ст. 20 Закону строки та в повному обсязі страхову внески.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст.20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою ст.20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. (ч.2 ст.106 вказаного Закону).
Відповідно до ч.3 ст.106 цього ж Закону територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
02.06.08 відповідачем виставлена вимога №170 у зв?язку з несплатою позивачем страхових внесків за квітень 2008 року (строк оплати до 20.05.08) в розмірі 1897,25 грн. Крім того, до вказаної вимоги увійшли фінансові санкції в сумі 29582,29 грн., пеня в сумі 17967,00 грн., нараховані у зв?язку з порушеням позивачем строків сплати (перерахування) сум страхових внесків відповідачем відповідно до ч.8, п.2 ч. 9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», про що в порядку ч.13 ст.106 цього Закону відповідачем винесені рішеня:
№ 86 від 16.04.08, яким накладені фінансової санкції на суму 27243,43 грн. та нарахована пеня 17617,27 грн.
№ 87 від 16.04.08, яким накладені фінансової санкції на суму 1254,26 грн. та нарахована пеня 341,72 грн.
№ 88 від 16.04.08, яким накладені фінансової санкції на суму 2456,19 грн. та нарахована пеня 863,63 грн.
Управлінням Пенсійного фонду України в Кам'янсько-Дніпровському районі вимога від 02.06.08 №170 разом з заявою № 2384/01-02 від 25.06.08 про відкриття виконавчого провадження направлена до державної виконавчої служби Кам'янсько-Дніпровського районного управління юстиції Запорізької області для примусового стягнення заборгованості в сумі 1895,98 грн. оскільки сума недоїмки 47550,76 грн. (фінансова санкція та пеня) заявлена раніше.
Відповідно до ч.13 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.
За правилами, встановленими в ч.14 ст.106 цього ж Закону рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.
У разі якщо страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, отримали рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатили зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику.
Суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків.
Суми пені та штрафів можуть бути включені до вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування цих фінансових санкцій пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався положення ч.13 ст.106 наведеного вище Закону і виходив з того, що законодавчо встановлений цією нормою строк для оскарження в судовому порядку позивачем пропущений, що відповідно до ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови в задоволенні позову.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки ч.13 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на яку посилається суд першої інстанції стосується рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів, тоді як предметом оскарження в межах даної справи є правомірність вимоги, винесеної відповідачем в порядку ч.3 ст.106 цього Закону.
В розумінні ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»вимога про сплату недоїмки та рішення про нарахування пені та накладання штрафів за своєю правовою суттю є різними документами, які виносяться органами Пенсійного фонду, з різним правовм навантаженням і різними правовими наслідками.
Частина 3 статті 106 наведеного Закону не встановлює строків судового оскарження вимоги про сплату недоїмки, внаслідок чого до спірних правовідносин слід застосовувати положення ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв?язку з чим, враховуючи, що оскаржувана позивачем вимога № 170 від 02.06.08 отримана ним 09.06.08 (а.с.28), з позовом до суду позивач звернувся 31.07.08 -з дотриманням законодавчо встановленого строку.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання нечинною вимоги № 170 від 02.06.08 задоволенню не підлягають.
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України, покладаючи на суб'єкт владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову, разом з тим не звільняє позивача від обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).
Посилання позивача на той факт, що справа №27/242/06, предметом розгляду якої є питання правомірності нарахування та сплати зазначених сум, знаходиться на розгляді у Вищому адміністративному суді України, колегія суддів не приймає до уваги.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Таким чином відповідно до ч.13 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»строки сплати пені та штрафів, нараховані рішеннями виконавчого органу Пенсійного фонду, зупиняються до винесення судом рішення у справі, тобто набрання судовим рішенням законної сили.
Інші обставини в підтвердження неправомірності вимоги відповідача про сплату недоїмки № 170 від 02.06.08 позивачем не визначені, в матеріалах справи відсутні.
З огляду на викладене, твердження позивача про передчасне нарахування суми недоїмки оскаржуваною вимогою, порушенння відповідачем засад і механізмів функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а також прав та охоронюваних законом інтереси позивача є помилковими.
Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ВАТ «АТП 12309»залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Запорізької області від 30 жовтня 2008 року у справі № 4/387/08-АП залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий: І. Ю. Добродняк
Судді:Н. А. Бишевська
А. О. Коршун