Справа № 2а-4583/10/2570
13 вересня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді Баргаміної Н.М.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у місті Чернігові до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності, -
01.09.2010 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд припинити підприємницьку діяльність відповідача, мотивуючи позов тим, що відповідач не звітує про здійснення господарської діяльності більше року.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщався завчасно та належним чином, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, заперечення на позов не надав.
Суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи з участю їх повноважних представників, для реалізації ними права судового захисту своїх прав та інтересів. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню на слідуючих підставах.
Встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 07.05.2007 року, перебуває на обліку в ДПІ в м. Чернігові, як платник податків з 07.05.2007 року.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251-XII платники податків зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) та сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Проте відповідач фактично не звітує про здійснення господарської діяльності з моменту реєстрації, що підтверджується актом № 572 від 20.05.2010 року.
Крім того, згідно службової записки № 1318 від 28.05.2010 року відповідач не має податкової заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно ч. І ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 755-УІ від 15.05.2003 року державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Згідно ч.2 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» однією з підстав для припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є неподання ним протягом року податкових декларацій та документів фінансової звітності до органів державної податкової служби.
Суд вважає, що датою вчинення правопорушення, за яке може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації, слід вважати наступний день після спливу річного терміну з моменту неподання відповідних податкових декларацій та іншої фінансової звітності.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи - підприємця, здійснюється за процедурами, встановленими ч. 9-18 ст. 47 цього Закону.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Право органу державної податкової служби звертатися до суду з позовною заявою про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності в зв'язку з неподанням таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством, випливає із положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб-підприємців», а також Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів. Вказана норма кореспондується із нормами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якими визначені підстави для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності внаслідок неподання податкової звітності.
Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи, що відповідач не звітує про господарську діяльність більше року, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 104, 122, 160-163 КАС України, суд -
Позов задовольнити в повному обсязі.
Припинити підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
В день набрання судовим рішенням законної сили надіслати його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи-підприємця для внесення запису щодо цього судового рішення; повідомлення органів, визначених у ч. 3 ст. 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» та вчинення дій щодо проведення процедури припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у встановленому законом порядку.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Баргаміна Н.М.