Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318
Іменем України
14.08.2006
Справа №2-19/8581-2006А
За позовом - Приватного підприємства Фірми «Строй-гарант», смт. Кіровське, АР Крим
До відповідача - Феодосійської МДПІ, м. Феодосія, АР Крим
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та спонукання до виконання певних дій
Суддя Мокрушин В.І.
Секретар Сидельова І.І.
Від позивача - не з'явився
Від відповідача - Мартинов Д.А., держ. інспектор, довіреність № 116/10/10-0 від 14.06.2006 р.
Суть спору:
Позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції від 18.01.2006 року № 0000611500/0 в частині пред'яви податкового зобов'язання по штрафним санкціям у сумі 316,72 грн. та спонукання Феодосійської МДПІ внести зміни до лицьового рахунку по податку на додану вартість шляхом відображення платіжного доручення № 26 від 18.06.2001 року у сумі 2943,50 грн. і по єдиному податку шляхом відображення платіжного доручення №27 від 18.06.2001 року у сумі 1059,45 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що дії відповідача не відповідають діючому законодавству.
Позивач заявою уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000611500/0 від 18.01.2006 р. Феодосійської МДПІ в частині пред'явлення податкового зобов'язання по штрафним санкціям в сумі 316,72 грн.; спонукати Феодосійську МДПІ провести по особистому рахунку по ПДВ ПП фірми “Строй-Гарант» сплату платіжного доручення № 26 від 18.06.2001 р. в сумі 2943,50 грн.; по єдиному податку ПП фірми “Строй-Грант» сплату платіжного доручення № 27 від 18.06.2001 року в сумі 1059,45 грн., як раніш сплачені; спонукати Феодосійської МДПІ зарахувати зайве сплачену суму податкових платежів за рахунок погашення послідуючих податкових платежів; стягнути з відповідача судові витрати.
Відповідач надав заперечення на позов, позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.
Справа слухалася у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями).
Представникі сторін відмовилися від послуг перекладача.
Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст.10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350), ст.15 Кодексу адміністративного судочинства України та клопотанням представників сторін вони давали пояснення по справі на російській мові.
Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), п.2-1 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Відповідно до ст.130 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) перед початком слухання справи представникам сторін була вручена пам'ятка про права та обов'язки сторін.
Розглянув матеріали справи, суд -
Приватне підприємство Фірма «Строй-гарант» зареєстровано у якості юридичної особи 27.11.2000 року, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію (а.с.32).
18.06.2001 року позивачем було перераховано до державного бюджету податок на додану вартість у сумі 2943,50 грн.
18.06.2001 року позивачем було перераховано до державного бюджету єдиний податок у сумі 1059,45 грн.
Проте сплачені позивачем гроші не були зараховані до бюджету в зв'язку з банкрутством банка «Україна».
05.09.2001 року Кіровська МДПІ (правопопередник відповідача) винесла розпорядження від 05.09.2001 року №004026 про припинення операцій по рахунках позивача у фінансово-кредитних установах у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань (а.с. 13), у зв'язку з чим позивач перерахував суму заборгованості до бюджету ще раз.
28.03.2006 року позивачу вручено податкове повідомлення-рішення від 18.01.2006 року № 0000611500/0 про застосування до фірми «Строй-гарант» штрафних санкцій у сумі 316,72 грн.
Згідно із ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Відповідно до п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Факт перерахування коштів через банк «Україна» у заявленій сумі сторони у процесі розгляду справи не оспорювали.
Позивач заявою уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000611500/0 від 18.01.2006 р. Феодосійської МДПІ в частині пред'явлення податкового зобов'язання по штрафним санкціям в сумі 316,72 грн.; спонукати Феодосійську МДПІ провести по особистому рахунку по ПДВ ПП фірми “Строй-Гарант» сплату платіжного доручення № 26 від 18.06.2001р. в сумі 2943,50 грн.; по єдиному податку ПП фірми “Строй-Грант» сплату платіжного доручення № 27 від 18.06.2001 року в сумі 1059,45 грн., як раніш сплачені; спонукати Феодосійської МДПІ зарахувати зайве сплачену суму податкових платежів за рахунок погашення послідуючих податкових платежів; стягнути з відповідача судові витрати.
Відповідач надав заперечення відповідно до якого він позовних вимог не визнає та просить у задоволенні позову відмовити, оскільки зобов'язання платника податків не припиняється у зв'язку з невиконанням банком платіжного доручення на перевод грошей.
Згідно із п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (від 21.12.2000 року № 2181 із змінами та доповненнями) податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно із п.1.3 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (від 21.12.2000 року № 2181 із змінами та доповненнями) узгоджене або встановлене судом податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій при їх наявності), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня на суму такого податкового зобов'язання, є податковим боргом.
Згідно із ч.3, 4 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» (від 25.06.1991 року № 1251 із змінами та доповненнями) обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку.
Згідно із п.1.24 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» (від 05.04.2001 року № 2346 із змінами та доповненнями) переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі.
Згідно із п.1.15 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» (від 05.04.2001 року № 2346 із змінами та доповненнями) ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування і подачі відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.
Згідно із п.22.4 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» (від 05.04.2001 року № 2346 із змінами та доповненнями) ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.
Згідно із п.1.3 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» (від 05.04.2001 року № 2346 із змінами та доповненнями) дата валютування - зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача.
Згідно із п.16.5.2 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (від 21.12.2000 року № 2181 із змінами та доповненнями) днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.
Відповідно до листа територіального відділення дирекції банку «Україна» грошові вимоги позивача у сумі 4002,95 грн. не визнані ліквідаційною комісією, оскільки заявлені податковою інспекцією та зареєстровані за нею у реєстрі кредиторів за відповідним номером (а.с.15, 16).
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що відповідач мав намір двічі отримати кошти від позивача, а саме: через процедуру банкрутства та безпосередньо від позивача, а тому його дії не відповідають діючому законодавству.
Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації у АР Крим № 150 від 24.03.2006 року діяльність Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції припинена шляхом реорганізації (а.с.44-45). Правонаступником у відношеннях, які є предметом розгляду у господарському суді, є Державна податкова інспекція в Кіровському районі АР Крим.
Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) суд призводить заміну відповідача її правонаступником - Державною податковою інспекцією в Кіровському районі АР Крим.
З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.
Суд повертає позивачу 82,60 грн. зайво сплаченого державного мита.
Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями).
На підставі викладеного та керуючись ст.17, 18, 70, 76, 86, 162 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), суд
· Провести заміну Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції (вул. Кримськая, б.82-В, м.Феодосія, АР Крим) на Державну податкову інспекцію в Кіровському районі АР Крим (вул. Фрунзе, 4, смт. Кіровське, Кіровський район, АР Крим).
· Адміністративний позов задовольнити.
· Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000611500/0 від 18.01.2006 р. Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції (вул. Кримськая, б.82-В, м.Феодосія, АР Крим).
· Спонукати Державну податкову інспекцію в Кіровському районі АР Крим (вул. Фрунзе, 4, смт. Кіровське, Кіровський район, АР Крим) відобразити у особистому рахунку з податку на додану вартість фірми “Строй-Гарант» (вул. Заводськая, б.9, смт. Кіровське, Кіровський район, АР Крим) сплату в сумі 2943,50 грн.
· Спонукати Державну податкову інспекцію в Кіровському районі АР Крим (вул. Фрунзе, 4, смт. Кіровське, Кіровський район, АР Крим) відобразити у особистому рахунку по єдиному податку фірми “Строй-Гарант» (вул. Заводськая, б.9, смт. Кіровське, Кіровський район, АР Крим) сплату в сумі 1059,45 грн.
· Спонукати Державну податкову інспекцію в Кіровському районі АР Крим (вул. Фрунзе, 4, смт. Кіровське, Кіровський район, АР Крим) зарахувати зайве сплачену суму податкових платежів у рахунок погашення послідуючих податкових платежів з цих податків.
· Повернути фірмі “Строй-Гарант» (вул. Заводськая, б.9, смт. Кіровське, Кіровський район, АР Крим) з державного бюджету (р/р 31118095600002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополя, ЄДРПОУ 22301854) 82,60 грн. зайво сплаченого державного мита.
· Повернути фірмі “Строй-Гарант» (вул. Заводськая, б.9, смт. Кіровське, Кіровський район, АР Крим) з державного бюджету (р/р 31118095600002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополя, ЄДРПОУ 22301854) 3,40 грн. державного мита.
· Постанову направити сторонам замовленою кореспонденцією.
Постанова може бути оскаржена у апеляційному порядку відповідно до ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова проголошена у судовому засіданні 14.08.2006 року у 11 год. 40 хв.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.