ЄУН 193/1213/23
Провадження 1-в/193/156/23
іменем України
28 серпня 2023 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
засудженого ОСОБА_4
(в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Софіївка Дніпропетровської області подання в. о. начальника Державної установи «Софіївська виправна колонія (№45)» ОСОБА_5 про застосування остаточного покарання до засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наявності кількох вироків,
08.08.2023 до Софіївського районного суду Дніпропетровської області надійшло вищевказане подання Державної установи «Софіївська виправна колонія (№45)» (надалі Софіївської ВК № 45) в обґрунтування якого зазначено, що у цій виправні колонії відбуває покарання ОСОБА_4 , якого за вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.03.2021 засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 05.04.2023.
Крім того, зазначено, що до цього ОСОБА_4 теж було засуджено за вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.11.2020 за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, проте на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки. Зазначений вирок набрав законної сили 25.03.2021.
Тому, посилаючись на те, що покарання за вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 30.11.2020 не враховано судом під час призначення покарання за вироком суду, що ухвалений цим же судом пізніше, представник Софіївської ВК-45 просить призначити остаточну міру покарання засудженому ОСОБА_4 з урахуванням цих двох вироків та роз'яснити порядок його виконання.
Представник Софіївської ВК-45 у судове засідання не з'явився, проте направив до суду клопотання згідно з яким просив подання розглянути за його відсутності.
Прокурор у судовому засіданні просив ухвалити рішення у відповідності до вимог норм матеріального та процесуального права.
Засуджений ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечував проти визначення йому остаточного покарання за наявності двох вироків, але за умов, щоб загальний строк покарання не був більший від того строку, який він наразі відбуває, тобто 3-х років позбавлення волі.
Вивчивши подання Софіївської ВК-45 та дослідивши додані до нього документи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про застосування покарання за наявності кількох вироків.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, передбаченого п. 11 ч. 1 ст. 537 КПК України, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.
Судом встановлено, що згідно вироку Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.11.2020 ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки на підставі ст. 75 КК України (а.с. 5-6).
Вказаний вирок набрав законної сили лише 25.03.2021, оскільки оскаржувався прокурором в апеляційному порядку. Так, тільки 25.03.2021 Дніпровським апеляційним судом постановлено кінцеве рішення у справі - закрито апеляційне провадження у зв'язку з відмовою прокурора від апеляційної скарги (а.с. 8).
Судом встановлено, що між датами ухвалення вищевказаного вироку та набрання ним законної сили було постановлено новий вирок відносно ОСОБА_4 , зокрема вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.03.2021 за яким його засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 05.04.2021 (а.с. 2-4).
Відтак вбачається, що вирок від 30.11.2020, за яким ОСОБА_4 засуджено до 3 років позбавлення волі з випробуванням, набрав чинності пізніше вироку від 03.03.2021, тому під час ухвалення його судом (крайнього за ліком), правомірно не був врахований під час признання реальної міри покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Із положень діючого кримінально-процесуального законодавства України слідує, що іспитовий строк - це певний проміжок часу, протягом якого здійснюється контроль за засудженим і останній під загрозою реального відбування призначеного покарання зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки та інші умови випробування.
Відповідно до ч. 1 ст. 165 КВК України, встановлено, що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Отже, суд дійшов висновку, що іспитовий строк, тривалістю 2 роки, який був призначений за вироком суду від 30.11.2020, мав би закінчитися за спливом строку ще 30.11.2022.
Відповідно до ч. 2 ст. 165 КВК України, встановлено, що після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, нагляд припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.
З огляду на викладене, слід вказати, що призначене покарання за вироком суду від 30.11.2020 повинно було виконуватися органом з питань пробації за місцем проживання засудженого.
Представником Софіївської ВК-45 до матеріалів подання додано лише вимогу про судимість засудженого, яка виготовлена станом на 23.04.2021, з якої вбачається останню судимість засудженого за вироком від 30.11.2020, між тим відомості про його виконання та наявності інших судимостей у ній не відображено.
Отже судом установлено, що станом на день розгляду подання іспитовий строк, призначений засудженому ОСОБА_4 за вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.11.2020 закінчився, тобто покарання фактично за ним відбуте, що свідчить про відсутність передумов для призначення покарання згідно правил ст.71 КК України за сукупністю вироків Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, ухвалених ним 30.11.2020 та 03.03.2021 відносно засудженого ОСОБА_4 .
Враховуючи вищевикладене, у задоволенні подання Софіївської ВК-45 про застосування остаточного покарання за вищевказаними вироками до засудженого ОСОБА_4 , як і порядку його виконання, слід відмовити.
Керуючись ст. 78 КК України, ч. 1 ст. 165 КВК України, ст. 537, 539 КПК України, суд
У задоволенні подання в. о. начальника Державної установи «Софіївська виправна колонія (№45)» ОСОБА_5 про застосування остаточного покарання до засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наявності кількох вироків та роз'яснення порядку виконання вироку від 30.11.2020 Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим з моменту вручення йому копії цієї ухвали.
У зв'язку з неявкою усіх учасників судового провадження, фіксація оголошення повного тексту цієї ухвали 01.09.2023 звукозаписувальними технічними пристроями не здійснювалася.
Суддя ОСОБА_1