18.08.2023 Справа № 756/3748/23
Справа № 756/3748/23
Провадження № 2/756/2777/23
18 серпня 2023 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Тихої О.О.,
за участю секретаря судового засідання Кренджеляк А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.», ОСОБА_2 , третя особа - Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» (далі - ТОВ «СК «Ю.Ес.Ай.») , ОСОБА_2 , третя особа - Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовна заява обґрунтована тим, що 07.01.2019 приблизно о 06 год. 00 хв., в м. Києві на перехресті бул. Шевченка з вул. Петлюри сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Daewoo-Gentra», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «BMW-318», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, крім того, пасажир автомобіля «BMW-318», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_4 отримала тяжкі тілесні ушкодження, а водій транспортного засобу «Daewoo-Gentra», номерний знак НОМЕР_1 , легкі тілесні ушкодження.
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 01.11.2021 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у межах санкції вказаної статті.
На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» відповідно до Полісу № АМ8364093.
Згідно зі Звітом від 26.01.2019 № 1462_19.59.8364093-130 про оцінку вартості (розміру)майнової шкоди власнику КТЗ Daewoo-Gentra», номерний знак НОМЕР_1 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування коефіцієнта фізичного зносу становить 152 136,78 грн., при цьому, вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, а отже, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Daewoo-Gentra», номерний знак НОМЕР_1 , становить 105 059,07 грн.
20.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» з заявою про страхове відшкодування.
Згідно з умовами страхового полісу № АМ8364093 страхова сума відшкодування становить 100 000,00 грн., при цьому франшиза дорівнює 1000,00 грн.
Проте, на сьогоднішній день страхове відшкодування позивачу не сплачено.
У зв'язку з наведеним, посилаючись на положення п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просить позов задовольнити, стягнути з ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» на його користь страхове відшкодування у розмірі 99 000,00 грн. (без ПДВ); стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, у сумі 53 136,78 грн., витрати, пов'язані з проведенням оцінки вартості майна у сумі 1000,00 грн., а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою судді від 29.03.2023 було відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового розгляду.
12.06.2023 відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що визнає позовні вимоги частково та вважає, що з нього підлягає стягненню 6059,07 грн., як різниця між розміром відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу (105 059,07 грн.) та страховим відшкодуванням, передбаченим полісом страхування цивільно-правової відповідальності з урахуванням франшизи (99 000,00 грн.). Витрати, пов'язані з проведенням оцінки вартості майна у сумі 1000,00 грн., стягнути з нього та страхової у рівних частках, з кожного по 500 грн.
Представник позивача - адвокат Борух С.В. надав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Представник ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомили, про дату, місце та час слухання справи були повідомлені належним чином, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подали.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього процесуальний кодекс України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 07.01.2019 приблизно о 06 год. 00 хв., в м. Києві на перехресті бул. Шевченка з вул. Петлюри сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Daewoo-Gentra», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «BMW-318», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, крім того, пасажир автомобіля «BMW-318», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_4 отримала тяжкі тілесні ушкодження, а водій транспортного засобу «Daewoo-Gentra», номерний знак НОМЕР_1 , легкі тілесні ушкодження.
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 01.11.2021 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у межах санкції вказаної статті.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на викладене та відповідно до положення ст. 82 ЦПК України, а також засад інституту доказування у цивільному судочинстві, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 01.11.2021, який набрав законної сили.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «BMW-318», номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована в ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» відповідно до Полісу № АМ8364093, яким передбачено страхову суму за шкоду, заподіяну майну - 100 000,00 грн.; франшизу - 1000,00 грн.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
За загальним правилом обов'язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела.
Володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений судом від відповідальності у двох випадках: якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого.
У першому випадку слід довести: наявність обставин непереборної сили; її надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов; причинний зв'язок між даною обставиною і завданою шкодою. У даному випадку ризик невідшкодування шкоди покладається на самого потерпілого.
Разом з тим, метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, законом встановлено порядок відшкодування шкоди у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
За ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно п. 34.1 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідно до вимог п. 36.4. ст. 36 зазначеного вище Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування).
З матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 20.01.2023 звернувся до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» з заявою про страхове відшкодування.
Станом на день розгляду вказаної справи страхове відшкодування позивачу не сплачено.
Як вбачається зі Звіту від 26.01.2019 № 1462_19.59.8364093-130 про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди власнику КТЗ «Daewoo-Gentra», номерний знак НОМЕР_1 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування коефіцієнта фізичного зносу становить 152 136,78 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу (коефіцієнт 0,397), тобто вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ««Daewoo-Gentra», номерний знак НОМЕР_1 , становить 105 059,07 грн.
Згідно з умовами Полісу № АМ8364093 страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну - 100 000,00 грн., при цьому франшиза складає - 1000,00 грн.
Згідно ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно до п.12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. При цьому п. 36.6 ст. 36 вказаного Закону передбачено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З урахуванням вищевказаного, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ТДВ «Ю.Ес.Ай.» на користь позивача 99 000,00 грн. суми невиплаченого страхового відшкодування, яке розраховано, виходячи з розміру матеріального збитку, завданого позивачу, зменшеного на суму франшизи, передбачену полісом обов'язкового страхування.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Тобто, якщо позивачу недостатньо сплаченого страховиком відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування.
Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Отже, аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.
Таким чином, якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків, завданих потерпілому, останній має право пред'явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Згідно зі статтями 29, 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або робото здатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів.
Якщо для відновлення пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно-пошкодженого транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 331/6395/18.
Таким чином, коефіцієнт фізичного зносу застосовується лише для розрахунку суми страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а з винного водія підлягає стягненю різниця між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням.
У зв'язку з тим, що вартість матеріального збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, перевищує суму страхового відшкодування, суд приходить до висновку про те, що з відповідача ОСОБА_2 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 53 136,78 грн., як різниця між сумою вартості відновлювального ремонту 152 136,78 грн. та страховим відшкодуванням в межах ліміту відповідальності страховика (99 000,00 грн.).
Позивачем надано докази на підтвердження завданих йому збитків, відповідачем ОСОБА_2 вказаний розмір збитків, визначений у звіті, не спростовано, клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи для визначення розміру завданих позивачу збитків під час судового розгляду відповідачем не заявлено.
Інші доводи відповідача, які наведені у відзиві, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Як вбачається з положень п. 3 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.
Відповідно до квитанції № 1462 від 11.01.2019 року позивачем за проведення оцінки сплачено 1000,00 грн.
Оскільки позовні вимоги позивача задоволені, то вказані судові витрати також підлягають стягненню з відповідачів в дольовому порядку пропорційно до задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 9, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.», ОСОБА_2 , третя особа - Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 99 000 (дев'яносто дев'ять тисяч) гривень 00 копійок; витрати за проведення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 650 (шістсот п'ятдесят) гривень 70 копійок, витрати по сплаті судового збору у розмірі 991 (дев'ятсот дев'яносто одна) гривня 46 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 53 136 (п'ятдесят три тисячі сто тридцять шість) гривень 78 копійок; витрати за проведення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 349 (триста сорок дев'ять) гривень 30 копійок; витрати по сплаті судового збору у розмірі 529 (п'ятсот двадцять дев'ять) гривень 91 копійка.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач 1 - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.», код ЄДРПОУ 32404600, місцезнаходження: м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, буд. 4, корп. 6.
Відповідач 2 - ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа - Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), ЄДРПОУ 21647131, місцезнаходження: бул. Русанівський, буд.8, м. Київ, 02154.
Суддя О.О.Тиха