24.08.2023 Справа № 756/5496/23
Справа № 756/5496/23
Провадження № 2/756/3203/23
24 серпня 2023 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Тихої О.О.,
секретаря судового засідання Кренджеляк А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Лисенко Сергій Олексійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позову зазначає, що 26.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Сазоновою О.М. вчинено виконавчий напис № 21406 про стягнення з нього як з боржника на користь ТОВ «ВВС-Факторинг» заборгованості за Договором про надання коштів у позику № 9877719 від 31.08.2019, укладеного між позивачем та ТОВ «ФК «АРАГОН», за період з 31.03.2020 по 01.06.2021 у сумі 5276,00 грн. та плати за вчинення виконавчого напису у сумі 850,00 грн., на загальну суму 6126,00 грн.
Вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням вимог чинного законодавства України, а отже наявні всі підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню, з огляду на наступне.
Так, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Сазонова О.М. при вчиненні виконавчого напису нехтувала чинними нормами діючого законодавства, які регулюють вчинення виконавчих написів по кредитних договорах, оскільки перед вчиненням оскаржуваного виконавчого напису не перевірила безспірність суми боргу за Договором про надання коштів у позику № 9877719 від 31.08.2019. Крім того, нотаріусом не враховано, що пункт 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі № 826/20084/14 - визнано незаконним та нечинним. При цьому, на думку позивача, нотаріусом порушено процедуру вчинення оспорюваного виконавчого напису, оскільки такий напис вчинено на документі, який не був посвідчений нотаріально, у той же час, як зазначає позивач, про існування виконавчого напису він дізнався лише під час примусового виконання виконавчого провадження, відкритого на підставі вищевказаного виконавчого напису нотаріуса. Однак, жодних письмових вимог відповідача щодо усунення ним порушень щодо сплати кредиту він не отримував.
Враховуючи наведене, позивач просив задовольнити позовні вимоги та вирішити питання щодо судових витрат.
Ухвалою від 08.05.2023 відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає, просить їх задовольнити та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
Треті особи у судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
Враховуючи, що у судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31.08.2019 року між ТОВ «ФК «АРАГОН» та ОСОБА_1 було укладено Договором про надання коштів у позику № 9877719.
26.11.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Сазоновою О.М. вчинено виконавчий напис № 21406 про стягнення з ОСОБА_1 як з боржника на користь ТОВ «ВВС-Факторинг», як нового Кредитора, який є правонаступником всіх прав та обов'язків ТОВ «ФК «АРАГОН» на підставі Договору про надання фінансових послуг факторингу № 31/03.2020 від 31.03.2020, заборгованості за Договором про надання коштів у позику № 9877719 від 31.08.2019, укладеного між позивачем та ТОВ «ФК «АРАГОН», за період з 31.03.2020 по 01.06.2021 у сумі 5276,00 грн. та плати за вчинення виконавчого напису у сумі 850,00 грн., на загальну суму 6126,00 грн.
19.01.2022 приватним виконавецем виконавчого округу м. Києва Лисенком С.О. відкрито виконавче провадження на підставі вищевказаного виконавчого напису нотаріуса (ВП № 68217814), в рамках якого постановою від 19.01.2022 накладено арешт на кошти боржника.
Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно п.19 ст.34 Закону України "Про нотаріат" виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Згідно ст.87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Відповідно до п. п. 1.1., 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.
Безспірний борг - це борг, що визнається боржником та кредитором і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника вимога кредитора вважається безспірною.
Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року затверджено Перелік документів (далі - Перелік), за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Постановою Кабінету Міністрів України, №662 від 26.11.2014 року внесено зміни до вказаного Переліку та доповнено перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом « Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», відповідно до якого для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору;б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.»
Разом з тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі № 826/20084/14, яку ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, залишено без змін, визнано незаконною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Згідно з пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Отже, на момент вчинення виконавчого напису набрало чинності судове рішення, яким визнано незаконною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України, №662 від 26.11.2014 року, якою доповнено Перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Вказана обставина дає змогу дійти висновку про те, що вчинений виконавчий напис для стягнення боргу з позивача вчинений на правочині, що не передбачає звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів, оскільки на момент його вчинення зміни до Переліку, якими було запроваджено можливість вчинення виконавчих написів по стягненню заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин, було визнано нечинними судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Крім того, слід зазначити, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 не погоджується з сумою заборгованості, не вважає її безспірною. Вказані твердження позивача відповідачем належними доказами не спростовані.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16).
Враховуючи, що позивач не був у встановленому законом порядку проінформований про наявність у нього заборгованості за кредитним договором та розмір вказаної заборгованості, строк, у який належить погасити існуючу заборгованість, а також наслідки її непогашення, суд приходить до висновку про те, що у даному випадку заборгованість, визначена в оспорюваному виконачому написі, не є безспірною.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 21406, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Сазоновою О.М 26.11.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВВС-Факторинг» заборгованості за Договором про надання коштів у позику № 9877719 від 31.08.2019, укладеного між позивачем та ТОВ «ФК «АРАГОН», за період з 31.03.2020 по 01.06.2021 у сумі 5276,00 грн. та плати за вчинення виконавчого напису у сумі 850,00 грн., на загальну суму 6126,00 грн.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).
Інші доводи позивача, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що 21.09.2022 між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Яреськом Т.В. було укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги № 2181.
Згідно з пунктом 3.1. Договору розмір гонорару визначається сторонами окремо додатковою угодою.
Так, п. 2 Додатку №2 від 28.04.2023 передбачено, що гонорар за домовленістю сторін складає фіксовану суму 6000,00 грн. Вказана сума сплачена позивачем, що підтверджується розрахунковою квитанцією № 28/04/2023.
Зважаючи на викладене, ураховуючи складність та значення справи для сторін, обсяг проведеної роботи представником позивача, який підтверджений належними та допустимими доказами, а також те, що вони не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та пропорційність заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та необхідність їх стягнення з відповідача на користь позивача у розмірі 6000,00 грн.
Згідно з ч.6 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Лисенко Сергій Олексійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 21406, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Сазоновою Оленою Миколаївною 26.11.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» заборгованості за Договором про надання коштів у позику № 9877719 від 31.08.2019, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «АРАГОН», за період з 31.03.2020 по 01.06.2021 у сумі 5276,00 грн. та плати за вчинення виконавчого напису у сумі 850,00 грн., на загальну суму 6126,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» на користь держави, в особі Державної судової адміністрації України, судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників :
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг», код ЄДРПОУ 37686875, місцезнаходження: м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, буд. 10/10;
Третя особа 1: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Сазонова Олена Миколаївна, місцезнаходження: м. Київ, б-р. Лесі Українки, буд.9, кім.134;
Третя особа 2: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Лисенко Сергій Олексійович, місцезнаходження: АДРЕСА_2.
Суддя О.О. Тиха