29.08.2023м. СумиСправа № 920/701/23
Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/701/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімтекстиль” (вул. Лінійна, буд. 22, м. Суми, 40007)
до відповідача Акціонерного товариства “Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування “Насосенергомаш” (пл. Привокзальна, буд. 1, м. Суми, 40004)
про стягнення 98 966 грн 17 коп.
Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 98 966 грн 17 коп., в тому числі 78 606 грн 60 коп. заборгованості за отриманий товар, 17 394 грн 06 коп. інфляційних втрат, 2965 грн 51 коп. 3% річних відповідно до договору поставки № 0902/21 від 09.02.2021, укладеного між сторонами.
Ухвалою від 29.06.2023 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/701/23, визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Згідно зі ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвала від 29.06.2023 про відкриття провадження у справі № 920/701/23 була надіслана відповідачу за адресою місцезнаходження та отримана останнім 04.07.2023, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
14.07.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 4391/23 від 14.07.2023), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що поставка товару за видатковими накладними від 16.02.2022 № РН-0000028, від 23.02.2022 № РН-0000039 була проведена не в рамках договору поставки від 09.02.2021 № 0902/21. Хоча у видаткових накладних і зазначені реквізити договору, поставку по вказаним накладним не можна вважати поставкою по договору оскільки товар вказаний у накладних відсутній у специфікації від 09.02.2021 № 1 до договору. Станом на дату подання позову, відповідач не отримував від позивача вимоги щодо оплати товару, поставленого за видатковими накладними, у зв'язку з чим відповідач не порушив строк оплати, встановлений ст. 530 Цивільного кодексу України. Оскільки у відповідача відсутнє порушення господарського зобов'язання, до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції. Також відповідач зазначає, що листом від 28.02.2022 № 26-07/01519, розміщеним на офіційному сайті АТ “Сумський завод “Насосенергомаш”, відповідач заявив про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за договорами (контрактами), зокрема у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану. Відповідач вважає, що належним чином виконав свій обов'язок щодо інформування позивача про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Торгово-промислова палати України підтвердила форс-мажорні обставини листом від 28.02.2022 № 2024/02.0- 7.1. Також відповідач зазначає, що 24.02.2022 Правлінням Національного Банку України була прийнята Постанова “Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану” від 24.02.2022 № 18, відповідно до якої зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти рф, за винятком операцій зазначених у п. 15 постанови. Кінцевим бенефіціарним власником відповідача є громадянин рф, тому АТ “Сумський завод “Насосенергомаш” не мав та і не має фактичної можливості здійснити оплату по договору навіть, якщо б строк оплати настав, такі обставини не залежать від волі АТ “Сумський завод “Насосенергомаш”.
Відповідь на відзив станом на 29.08.2023 від позивача до суду не надходила.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
09.02.2021 між сторонами укладений договір поставки № 0902/21 за умовами якого позивач зобов'язується виготовити та передати у власність відповідачу, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити на умовах договору продукцію, кількісні та якісні характеристики якої викладені у специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору.
Згідно з п. 2.1. договору позивач поставляє товар (партію товару) автомобільним транспортом на умовах FCA - м. Суми. При тлумаченні умов поставки мають силу Міжнародні правила тлумачення торгівельних термінів Інкотермс в редакції 2010 року.
Строк поставки товару - протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами специфікації на товар (партію товару), якщо інше не зазначено в специфікації (п. 2.3. договору).
Датою поставки товару (партії товару) вважається дата, вказана у видатковій накладній та в товарно-транспортній накладній (п. 2.4. договору).
Відповідно до п. 2.7. договору, право власності на товар (партію товару) та ризики переходять від постачальника до покупця з моменту передачі товару (партії товару).
Згідно з п. 3.2. договору покупець здійснює оплату в розмірі 100% загальної вартості товару (партії товару) відповідно до рахунку-фактури на банківський рахунок постачальника протягом 30 днів з моменту постачання товару, якщо інше не вказано в специфікації.
Договір вважається діючим з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2022 (п. 9.4. договору).
Відповідно до матеріалів справи 08.02.2022 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000026 на оплату товару вартістю 40 365 грн 60 коп., рахунок-фактуру № СФ-0000029 - на оплату товару вартістю 38 241 грн 00 коп.
Відповідно до видаткової накладної № РН-0000028 від 16.02.2022 позивач поставив відповідачу товар вартістю 40 365 грн 60 коп., видаткової накладної № РН-0000039 від 23.02.2022 - товар вартістю 38 241 грн 00 коп. Загальна вартість поставленого товару - 78606 грн 60 коп.
Товар отримав уповноважений представник відповідача Ганжа Олександр Миколайович за довіреностями № 349 від 14.02.2022 та № 429 від 22.02.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив поставлений товар, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 78606 грн 60 коп.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.
Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд встановив, що факт поставки позивачем відповідачу та отримання останнім товару за договором на загальну суму 78 606 грн 60 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема рахунками-фактури, видатковими накладними, що підписані сторонами, довіреностями на отримання товару.
Твердження відповідача про те, що поставка товару за видатковими накладними здійснена не на підставі договору суд вважає необґрунтованими, оскільки посилання на договір є у видатковій накладній № РН-0000028 від 16.02.2022, а також рахунку-фактури № СФ-0000029 від 08.02.2022 на підставі якого постачався товар згідно з видатковою накладною № РН-0000039 від 23.02.2022.
Відсутність найменування товару у специфікації № 1 від 09.02.2021, на що вказує відповідач, не спростовує факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару відповідно до договору.
Строк оплати товару визначений у п. 3.2. договору - покупець здійснює оплату товару відповідно до рахунку-фактури протягом 30 днів з моменту постачання товару.
Суд встановив, що відповідач не розрахувався за отриманий товар у встановлений договором строк, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача; заборгованість становить 78 606 грн 60 коп. Доказів сплати боргу відповідач не подав.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховані 3 % річних в загальній сумі 2965 грн 51 коп. за період з 25.03.2022 до 26.06.2023 та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 17 394 грн 06 коп. за період з квітня 2022 року по травень 2023 року, виходячи з суми заборгованості в розмірі 78 606 грн 60 коп., з урахуванням строків розрахунків, передбачених договором.
Відповідач вказує на форс-мажорні обставини.
За приписами ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до п. 7.1.-7.4. договору сторона звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, якщо це явилось наслідком дії обставин непереборної сили (форс-мажору), наприклад: стихійного лиха; військові дії, страйки, масові безлади і хвилювання, дії органів державної влади, що роблять неможливим виконання договору, будь-які інші обставини поза межами розумного контролю сторін, що перешкоджають виконанню договору.
Строк виконання зобов'язань за договором подовжується на час дії зазначених обставин непереборної сили за умови, що сторона для якої настав форс-мажор, у триденний термін з моменту настання цих обставин сповістила іншу сторону про настання форс-мажорних обставин.
Належним підтвердженням настання форс-мажорних обставин та строку їх дії є відповідний документ Торгово-промислової палати України.
У разі, якщо обставини форс-мажору діють протягом більш 3-х місяців, сторони проведуть переговори з питань подальшого виконання або розірвання договору та проведення взаєморозрахунків.
Відповідно до листа від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, Статуту ТПП України засвідчує форсмажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Разом з цим, суд зазначає, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки стороною договору має бути доведено не лише настання цих обставин, але і їх безпосередній, прямий вплив на можливість належного виконання зобов'язання з урахуванням часу та місця його виконання у конкретних правовідносинах.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Суд встановив, що відповідачем не доведено причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання зобов'язань щодо оплати товару у встановлені договором строки.
Відповідач не подав доказів на підтвердження перебування у скрутному фінансовому становищі, доказів того, що внаслідок введення в Україні воєнного стану відповідач не в змозі здійснювати господарську діяльність та виконувати взяті на себе грошові зобов'язання за договором.
Також суд зазначає, що лист від 28.02.2022 № 26-07/01519, розміщений на офіційному сайті товариства, в якому відповідач заявив про настання форс-мажорних обставин по договорам (контрактам), у зв'язку із введенням воєнного стану, не є належним доказом письмового повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин за договором, оскільки такий лист не містить ні інформації про договір, ні інформації про контрагента. Докази надсилання позивачу такого листа або повідомлення про розміщення відповідної інформації на сайті товариства відповідач не подав.
Доводи відповідача про те, що він не має можливості виконати свої зобов'язання, у зв'язку із забороною банкам, на підставі постанови НБУ №18 від 24.02.2022, здійснювати видаткові операції за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти рф, суд не приймає, оскільки обмеження видаткових операцій, які введені Національним банком України, не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку виконання договірного зобов'язання.
Суд враховує, що відповідач не подав доказів, які свідчать, що ним вживались заходи для виконання обов'язку з оплати товару, доказів, які підтверджують повідомлення позивача про неможливість виконання зобов'язання через введені Національним банком України обмеження видаткових операцій.
За цих обставин суд вважає відсутніми підстави для продовження строку виконання зобов'язання з оплати товару, звільнення відповідача від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань щодо оплати товару.
Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 78 606 грн 60 коп. заборгованості за поставлений товар, 2965 грн 51 коп. 3% річних, 17 394 грн 06 коп. інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 5 статті 129 ГПК України).
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Суд встановив, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 920/701/23 в сумі 5000 грн 00 коп. підтверджується договором про надання професійної правничої (правової) допомоги № 23/06-01 від 01.06.2023, додатком № 01 від 23.06.2023 до договору, актом виконаних робіт (наданих послуг) № 01 від 27.06.2023, рахунком № 00000001ХТ від 26.06.2023, ордером на надання правничої (правової) допомоги № 1038378 від 23.06.2023, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 000674 від 18.03.2020.
Суд вважає, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та наданих адвокатом послуг, ціною позову.
Відповідач правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, не скористався.
Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2684 грн. 00 коп., витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування “Насосенергомаш” (пл. Привокзальна, 1, м. Суми, Сумська область, 40011, код ЄДРПОУ 05785448) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімтекстиль” (вул. Лінійна, буд. 22, м. Суми, Сумська область, 40007, код ЄДРПОУ 23292264) 78 606 грн 60 коп. заборгованості за товар, 2965 грн 51 коп. 3% річних, 17 394 грн 06 коп. інфляційних втрат, 2684 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 5 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене та підписане суддею 01.09.2023.
Суддя Д. В. Вдовенко