про забезпечення позову
01 вересня 2023 року Справа № 915/1347/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши матеріали заяви про вжиття заходів забезпечення позову по справі
за позовом Міністерства юстиції України, вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001 (код ЄДРПОУ 00015622)
електронна пошта: vdmk@mіnjust.gov.ua
vpid@mіnjust.gov.ua
до відповідача Місцевого благодійного фонду “Захист труда”, вул. Фалеєвська, буд. 12, м. Миколаїв, 54000 (код ЄДРПОУ 24059951)
до відповідача Миколаївської обласної організації Комуністичної партії України, вул. Фалеєвська, буд. 12, м. Миколаїв, 54000 (код ЄДРПОУ 23039039)
електронна пошта вказана у ЄДРЮОФОПГФ: nikkom_kpu@_mail.ru
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комуністична партія України, вул. Борисоглібська, буд. 7, м. Київ, 04070 (код ЄДРПОУ 00049147)
електронна пошта вказана у ЄДРЮОФОПГФ: CK-KPU@KPU.KIEV.UA
про визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації, повернення майна
без повідомлення (виклику) учасників процесу
1. Заява про забезпечення позову.
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Міністерство юстиції України з заявою про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 11351/23 від 30.08.2023), в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на нерухоме майно - будівлю загальною площею 122,6 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Миру, 4, м. Очаків, Миколаївської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 670295048103;
- заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування/припинення реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо об'єкта нерухомого майна - будівлі загальною площею 122,6 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Миру, 4, м. Очаків, Миколаївської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 670295048103
Підставою вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначає наступні обставини.
У 2014 році Міністерство юстиції України звернулось до суду з позовом про заборону діяльності Комуністичної партії України, у зв'язку із порушенням партією статті 5 Закону України “Про політичні партії в Україні”, чинної на момент подання позовної заяви.
Рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 826/9751/14, яке набрало законної сили 27.02.2022, позов Міністерства юстиції України до Комуністичної партії України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору: Служби безпеки України, Всеукраїнського об'єднання “Свобода”, Радикальної партії Олега Ляшка, Громадської організації “Воля-Громада-Козацтво”, Української республіканської партії, ОСОБА_1 , за участю Офісу Генерального прокурора про заборону діяльності політичної партії задоволено.
Заборонено діяльність Комуністичної партії України. Передано майно, кошти та інші активи Партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.
Заявник зазначає, що у ході виконання Міністерством юстиції України судового рішення в частині передачі майна, коштів та інших активів Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави встановлено, що після подання позовної заяви Міністерства юстиції України Миколаївською обласною організацією Комуністичної партії України відчужено належне їй майно на користь Місцевого благодійного фонду “Захист труда” на підставі договору дарування, який, як зазначає заявник, є фіктивним, а тому підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.
Заявник зазначає, що спірне майно має бути повернено у власність Обласної організації і в подальшому передане державі, про що Міністерством юстиції України буде подано відповідний позов в установленому порядку.
З метою повного та об'єктивного виконання рішення у справі № 826/9751/14 Міністерством юстиції було вжито заходів щодо моніторингу відповідних відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за результатами якого було встановлено, що у період з 11.07.2014 (дата ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва про відкриття провадження у справі № 826/9751/14) по 29.26.2022 (дата ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду з питань забезпечення позову у справі № 826/9751/14), стосовно об'єктів нерухомого майна та земельних ділянок, які належали Комуністичній партії України та її структурним утворенням на праві власності було вчинено ряд договорів дарування об'єктів нерухомого майна.
Так, зокрема, Миколаївською обласною організацією Комуністичної партії України відчужено будівлю загальною площею 122,6 кв.м, що знаходиться за адресою : вул. Миру, 4, м. Очаків, Миколаївської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 670295048103 (спірне майно), яка відчужена на підставі договору дарування від 08.07.2015 № 1397, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Душейко О.М. (спірний договір).
Набувачем спірного майна на підставі спірного Договору став Місцевий благодійний фонд “Захист труда”, засновником та керівником якого з 1996 року був і є колишній народний депутат України від Комуністичної партії України Матвєєв В.Й., який одночасно є засновником та керівником Миколаївської обласної організації Комуністичної партії України.
Заявник зазначає, що на підставі наведеного є підстави вважати, що у даному випадку Матвєєв Володимир Йосипович як керівник обох сторін спірного договору знав заздалегідь, що такий Договір не буде виконаний, що він має інші цілі, ніж передбачені Договором, тобто між відповідачами умисно укладено фіктивний правочин. Відтак, наведене свідчить, що укладення спірного Договору спрямовано не на реальне настання наслідків договору дарування, а має на меті уникнення передачі майна у державну власність.
З огляду на викладене, Міністерство юстиції звертається до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову шляхом накладення арешту та заборони вчинення реєстраційних дій щодо спірного майна.
Заявник зазначає, що на сьогодні існують об'єктивні ризики того, що Благодійний фонд може вчинити дії, пов'язані із відчуженням спірного майна, отже, застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, без їх застосування інтереси держави Україна будуть порушені.
При цьому види забезпечення позову, а саме накладення арешту та заборона вчинення реєстраційних дій щодо спірного майна, відповідають позовним вимогам та не перешкоджатимуть діяльності Благодійного фонду.
Разом з тим, застосування такого заходу забезпечення позову призведе до менших негативних наслідків у порівнянні з тими, які настануть, якщо відповідний захід не буде вжитий судом.
Заявник зазначає, що наслідки прийняття судового рішення про заборону діяльності Комуністичної партії України варто розуміти як позбавлення права власності на майно, що є санкцією за вчинення правопорушення, що передбачена законом.
Оскільки на сьогодні частина майна, яка належала Комуністичній партії України та її структурним осередкам, зокрема спірне майно, перебуває у власності пов'язаного із Комуністичною партією України Благодійного фонду, тому існують реальні ризики того, що останнім можуть бути вжиті заходи для відчуження цього майна до прийняття рішення у справі, що розглядатиметься.
Вказана обставина унеможливить виконання судового рішення про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Миру, 4, м. Очаків, Миколаївської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 670295048103 та скасування реєстрації права власності на це майна за Благодійним фондом, у разі задоволення позову.
Відтак, і рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 826/9751/14, яке набрало законної сили 27.07.2022 та яким задоволено позов Міністерства юстиції України про заборону діяльності Комуністичної партії України, передачу майна, коштів та інших активів Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави - не буде виконано у повному обсязі та не буде досягнута мета стосовно передачі майна у державну власність.
В заяві Міністерство юстиції України зазначило, що підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні.
Заява обґрунтована приписами ст. 136-139 ГПК України та судовою практикою.
До заяви про вжиття заходів забезпечення позову заявником надано докази сплати судового збору у сумі 1 342, 00 грн. що підтверджується платіжною інструкцією № 1472 від 17.08.2023.
2. Розгляд заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Заява про вжиття заходів забезпечення позову подана до пред'явлення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 140 ГПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Системний аналіз положень ст. 140 ГПК України дозволяє дійти висновку, що за загальним правилом розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється судом без повідомлення учасників справи. Виклик особи, що подала заяву про забезпечення позову, за нормами ч. 3 ст. 140 ГПК України здійснюється судом у разі необхідності вчинення додаткових дій: отримання пояснень, доказів. В свою чергу у випадку недостатності наданих заявником пояснень та доказів - призначається судове засідання (ч. 4 ст. 140 ГПК України).
Враховуючи викладені в заяві про вжиття заходів забезпечення позову обставини справи, проаналізувавши подані заявником докази, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
3. Правове регулювання питання вжиття заходів забезпечення позову.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.
Згідно рішення ЄСПЛ від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні ЄСПЛ від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктами 1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується:
- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.
За змістом ст. 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 17.11.2020 № 922/2419/20).
Позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (постанова КГС ВС від 25.09.2020 № 910/1762/20).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 23.12.2020 № 911/949/20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір та наявна реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати зміст позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Безпідставне застосування заходів забезпечення позову може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Правова позиція викладена в постанові КЦС ВС від 25.11.2020 у справі № 757/61850/18-ц.
У випадку звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року № 910/1040/18.
За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.
При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.
Отже, накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.
З огляду на викладене та враховуючи норми ч. 1 ст. 137 ГПК України, при взятті такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно та/чи грошові кошти, немає необхідності зазначати в резолютивній частині судового рішення про відсутність обмежень, зокрема щодо користування цим майном (постанови Верховного Суду від 19.10.2020 у справі № 915/373/20, від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21).
Подібні правові висновки викладено в постановах КЦС ВС від 15.06.2021 у справі № 757/48375/20 та від 08.10.2020 у справі № 465/4985/18.
4. Висновки суду.
Міністерство юстиції України звернулось до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 11351/23 від 30.08.2023) до пред'явлення позову (ч. 2 ст. 136 ГПК України).
Як вбачається зі змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову Міністерство юстиції України має намір звернутись до суду із позовом, предметом спору якого будуть вимоги про визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, повернення майна у власність держави тощо, тобто позовні вимоги матимуть немайновий характер, що, в свою чергу, свідчить про те, що в спірному випадку судове рішення у разі задоволення позову не вимагатиме примусового виконання, відповідно в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Судом з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 826/9751/14 за позовом Міністерства юстиції України та Державної реєстраційної служби України до Комуністичної партії України, треті особи: Служба безпеки України, Всеукраїнське об'єднання "Свобода", Радикальна партія Олега Ляшка, Громадська організація "Воля-Громада-Козацтво", Українська республіканська партія, ОСОБА_1 за участю Офісу Генерального прокурора про заборону політичної партії адміністративний позов задоволено.
Заборонено діяльність Комуністичної партії України (ідентифікаційний код юридичної особи: 00049147), адреса вул. Борисоглібська, 7, м. Київ, 04070.
Передано майно, кошти та інші активи Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.
Судове рішення набрало законної сили 05.07.2022 та до суду вищої інстанції не оскаржувалось.
Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 15.08.2023 № 342923593) 01.07.2015 за Миколаївською організацією Комуністичної партії України було зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна: будівля, загальною площею 122, 6 кв.м. за адресою вул. Миру, 4, м. Очаків, Миколаївська область (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 670295048103).
Станом на дату розгляду даної заяви про вжиття заходів забезпечення позову Місцевий благодійний фонд «Захист труда» (код ЄДРПОУ 24059951) є власником вищевказаного об'єкта нерухомого майна: будівля, загальною площею 122, 6 кв.м. за адресою вул. Миру, 4, м. Очаків, Миколаївська область (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 670295048103). Дата державної реєстрації права власності 08.07.2015, підстава - нотаріально посвідчений договір дарування № 1397 від 08.07.2015.
Нотаріально посвідчена копія договору дарування № 1397 від 08.07.2015, укладеного між Миколаївською обласною організацією Комуністичної партії України та Місцевим благодійним фондом «Захист труда», долучена заявником до матеріалів справи.
Відповідно до поданих суду витягів з ЄДРЮОФОПГФ засновником та керівником одночасно як Миколаївської обласної організації Комуністичної партії України (код ЄДРПОУ 23039039) та Місцевого благодійного фонду «Захист труда» (код ЄДРПОУ 24059951) є ОСОБА_2 .
Звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, Міністерство юстиції України зазначило, що наслідки прийняття судового рішення про заборону діяльності Комуністичної партії України варто розуміти як позбавлення права власності на майно, що є санкцією за вчинення правопорушення, що передбачена законом. Оскільки на сьогодні частина майна, яка належала Комуністичній партії України та її структурним осередкам, зокрема, спірне майно, перебуває у власності, пов'язаного із Комуністичною партією України Благодійного фонду, тому існують реальні ризики того, що останнім можуть бути вжиті заходи для відчуження цього майна до прийняття рішення у справі, що розглядатиметься.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач має обґрунтоване припущення про існування реальної загрози того, що Благодійний фонд, виступаючи зареєстрованим власником спірного нерухомого майна, може повторно відчужити спірне майно на користь будь-яких третіх осіб, що, в свою чергу, призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави в межах даної справи без нових звернень до суду.
Відтак, вказане фактично знівелює мету судового захисту та зумовить необхідність понесення додаткових витрат бюджетних коштів держави.
Отже, припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави, за захистом яких позивач має намір звернутись до суду, є обґрунтованим.
З огляду на викладені в заяві про вжиття заходів забезпечення позову обставини, з метою запобігання ймовірного відчуження відповідачем Благодійним фондом об'єкту нерухомого майна (квартири), розташованої за адресою вул. вул. Маслозаводська, 6, кв. 1, м. Нова Одеса, Новоодеський район, Миколаївська область, іншім особам, врахувавши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а також заборони іншим особам (реєстраційним органам) вчиняти дії щодо предмета спору (реєстрація речових прав відносно нерухомого майна) є обґрунтованими, адекватними, співмірними до позовних вимог заходами забезпечення позову.
Суд враховує, що вказані заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та застосовуються з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які можуть мати відповідні негативні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, що може бути встановлено лише за результатами розгляду спору по суті.
При цьому, суд зазначає, що обрані заходи забезпечення позову на період розгляду судом спору, не будуть перешкоджати діяльності відповідача Місцевого благодійного фонду «Захист труда», оскільки не позбавляють останнього його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення діяльності тощо, а лише тимчасово обмежують право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Отже, вказаний захід має наслідком лише збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі № 914/120/19.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність заяви Міністерства юстиції України про забезпечення позову, оскільки забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а також заборони іншим особам (реєстраційним органам) вчиняти дії щодо предмета спору (реєстрація речових прав відносно нерухомого майна) в спірному випадку відповідає принципам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно і предметом майбутніх позовних вимог. При цьому, вжиття вказаних заходів забезпечення позову не матиме наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів як учасників спору, так і осіб, що не є учасниками даного судового провадження. Натомість, невжиття заявлених заходів забезпечення позову може мати наслідком порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, що в свою чергу матиме наслідком необхідність звернення позивачу до суду з новими позовними вимогами, зокрема, щодо недійсності договорів, правочинів, щодо скасування державної реєстрації прав тощо.
Заява про забезпечення позову судом задоволена.
Відповідно до ч. 3 ст. 138 ГПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. 137, 140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити заяву Міністерства юстиції України про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 11351/23 від 30.08.2023).
2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 915/1347/23, а саме:
Накласти арешт на нерухоме майно - будівлю загальною площею 122,6 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Миру, 4, м. Очаків, Миколаївської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 670295048103.
Заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування/припинення реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо об'єкта нерухомого майна - будівлі загальною площею 122,6 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Миру, 4, м. Очаків, Миколаївської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 670295048103.
Стягувач: Міністерство юстиції України, вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001 (код ЄДРПОУ 00015622)
Боржник: Місцевий благодійний фонд “Захист труда”, вул. Фалеєвська, буд. 12, м. Миколаїв, 54000 (код ЄДРПОУ 24059951)
Ухвала є виконавчим документом відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Строк пред'явлення ухвали до виконання відповідно до вимог ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 144 ГПК України).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256, 257, 258 ГПК України.
Ухвалу підписано 01.09.2023.
Суддя Е.М. Олейняш