31.08.2023 Справа № 908/2731/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя господарського суду Запорізької області Зінченко Н.Г., розглянувши матеріали заяви про вжиття заходів забезпечення позову (подається до пред'явлення позову) Міністерства юстиції України, (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, ідентифікаційний код юридичної особи 00015622)
особи, які можуть отримати статус учасника справи (відповідача):
1. Обласний благодійний фонд «ПАРСЕК», (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 93, кв. 42, ідентифікаційний код юридичної особи 26468367)
2. Запорізька обласна організація Комуністичної партії України, (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 93, кв. 42, ідентифікаційний код юридичної особи 25218088)
Заінтересована особа (третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача): Комуністична партія України, (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 7, ідентифікаційний код юридичної особи 00049147)
Без виклику учасників справи
29.08.2023 до господарського суду Запорізької області від Міністерства юстиції України, м. Київ надійшла заява вих. № б/н від 24.08.2023 (вх. № 18390/08-08/23 від 29.08.2023) про вжиття заходів забезпечення позову (подається до пред'явлення позову), якою заявник на підставі ст., ст. 136-139 ГПК України просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
1) накладення арешту на нерухоме майно - магазин літ. А, загальною площею 50,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, м. Кам'янка-Дніпровська, вул. Гоголя, буд. 2з, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 421522023224;
2) заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування/припинення реєстрації прав власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо об'єкта нерухомого майна - магазину літ. А, загальною площею 50,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, м. Кам'янка-Дніпровська, вул. Гоголя, буд. 2з, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 421522023224.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2023 заяву про вжиття заходів забезпечення позову (подається до пред'явлення позову) у справі № 908/2731/23 розподілено судді Зінченко Н.Г.
Як зазначено в заяві про вжиття заходів забезпечення позову підставами для звернення Міністерства юстиції України до суду із даною заявою стали наступні обставини.
У 2014 році Міністерство юстиції України звернулось до суду з позовом про заборону діяльності Комуністичної партії України у зв'язку із порушенням партією статті 5 закону України «Про політичні партії в Україні», чинної на момент подання позовної заяви.
Рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 826/9751/14, яке набрало законної сили 27.07.2022, позов Міністерства юстиції України до Комуністичної партії України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби безпеки України, Всеукраїнського об'єднання «Свобода», Радикальної партії Олега Ляшка, Громадської організації «Воля-Громада-Козацтво», Української республіканської партії, ОСОБА_1 , за участю Офісу Генерального прокурора, про заборону діяльності політичної партії, задоволено. Заборонено діяльність Комуністичної партії України. Передано майно, кошти та інші активи Партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.
Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку переходу у власність держави майна, коштів та інших активів забороненої судом політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2022 № 896 (зі змінами) (далі - Порядок), після набрання законної сили рішенням суду про заборону політичної партії, у резолютивній частині якого зазначено про передачу майна політичної партії у власність держави, Міністерство юстиції України вживає заходів до розшуку майна політичної партії, зокрема за відомостями єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України.
Абзацом першим пункту 3 Порядку передбачено, що за результатом заходів із розшуку майна політичної партії Міністерство юстиції України складає та затверджує перелік майна політичної партії, переданого у власність держави.
З метою повного та об'єктивного виконання рішення суду у справі № 826/9751/14 Міністерством юстиції було вжито заходів щодо моніторингу відповідних відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за результатами якого було встановлено, що з моменту відкриття провадження у справі № 826/9751/14 стосовно об'єктів нерухомого майна та земельних ділянок, які належали Комуністичній партії України та її структурним утворенням на праві власності, було вчинено ряд договорів дарування об'єктів нерухомого майна.
Зокрема, у ході виконання Мін'юстом судового рішення в частині передачі майна, коштів та інших активів Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави встановлено, що Запорізькою обласною організацією Комуністичної партії України відчужене належне їй майно, а саме - магазин літ. А, загальною площею 50,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, м. Кам'янка-Дніпровська, вул. Гоголя, буд. 2з, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 421522023224, на користь Обласного благодійного фонду «ПАРСЕК» на підставі договору дарування від 01.09.2014 № 2466, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В.
Заявником додано до заяви Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 342918192 (сформована 15.08.2023), якою підтверджується реєстрація права власності Обласного благодійного фонду «ПАРСЕК» на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 421522023224, за адресою: Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, м. Кам'янка-Дніпровська, вул. Гоголя, буд. 2з, площею 50,3 кв.м; тип об'єкта: магазин літ. А, підстава державної реєстрації прав: договір дарування, серія та номер: 2025, від 28.07.2014, відомості внесено до реєстру приватним нотаріусом Кияниця Н.В.
Заявник вважає, що договір дарування від 01.09.2014 № 2466, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В., є фіктивним, а тому підлягає визнанню недійсним у судовому порядку. Також, спірне майно має бути повернено у власність КПУ і в подальшому передане державі, про що Мін'юстом буде подано відповідний позов в установленому порядку.
Як зазначає заявник, згідно із інформацією, отриманою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником та керівником Обласного благодійного фонду «ПАРСЕК» є Бабурін Олексій Васильович.
Разом з цим, Бабурін Олексій Васильович був обраний членом керівних органів Комуністичної партії України на підставі протоколу з'їзду Комуністичної партії України від 19.06.1993.
Крім того, наявні відомості про включення його до складу керівних органів КПУ (Президії КПУ) на XXXIX з'їзді КПУ та Першому організаційному Пленумі ЦК КПУ від 26.06.2005.
В подальшому він також обирався членом керівних органів Комуністичної партії України на підставі постанови 42 з'їзду Комуністичної партії України від 22.06.2008 та постанови 44 з'їзду Комуністичної партії України від 19.06.2011.
Таким чином, спірне майно безоплатно передано до Організації, керівником якої є один із лідерів Комуністичної партії України.
Отже, є підстави вважати, що у даному випадку сторони договору знали заздалегідь, що такий договір не буде виконаний, що він має інші цілі, ніж ним передбачені, а відтак між відповідачами умисно укладено фіктивний правочин.
Наведене свідчить, що укладення, зокрема, спірного договору спрямовано не на реальне настання наслідків договору дарування, а має на меті уникнення передачі майна у державну власність.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про політичні партії в Україні» у разі виявлення порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій, встановлених Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, невідкладно звертається до суду з адміністративним позовом про заборону політичної партії, у тому числі в разі виявлення фактів вчинення політичною партією дій, спрямованих на: ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення; порушення рівноправності громадян залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; поширення відомостей, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України.
Частиною другою статті 21 зазначеного Закону передбачено, що заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск керівних органів, обласних, міських, районних організацій політичних партій, її первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії.
Відповідно до ч. 4 ст. 21 вказаного вище Закону у разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається у рішенні суду. Перехід такого майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 83-15 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року № 228 встановлено, що Міністерство юстиції України, зокрема, вживає визначених законом заходів у разі порушення політичними партіями Конституції та законів України, звертається до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії або про заборону політичної партії; вживає заходів до розшуку майна забороненої судом політичної партії; затверджує перелік майна, коштів та інших активів забороненої судом політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень, що передається у власність держави.
Таким чином, саме на Міністерство юстиції України покладені повноваження щодо вжиття заходів до розшуку майна забороненої політичної партії, складення та затвердження переліку майна політичної партії, переданого у власність держави, тобто саме Мін'юст є заінтересованою особою у спірних правовідносинах щодо визнання спірного договору недійсним, повернення нерухомого майна у власність Комуністичної партії України для подальшого забезпечення передачі цього майна у власність держави.
Як зазначає Міністерство юстиції України, на сьогодні існують об'єктивні ризики того, що Благодійний фонд «ПАРСЕК» може вчинити дії, пов'язані із відчуженням спірного майна, отже застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, без їх застосування інтереси держави Україна будуть порушені.
При цьому, види забезпечення позову, а саме накладення арешту та заборони вчинення реєстраційних дій щодо спірного майна, відповідають позовним вимогам та не перешкоджатимуть діяльності Благодійного фонду «ПАРСЕК».
Наслідки прийняття судового рішення про заборону діяльності Комуністичної партії України варто розуміти як позбавлення права власності на майно, що є санкцією за вчинення правопорушення, що передбачена законом.
Оскільки на сьогодні частина майна, яка належала Комуністичної партії України та її структурним осередкам, зокрема спірне майно, перебуває у власності пов'язаного із Партією Благодійного фонду «ПАРСЕК», тому існують реальні ризики того, що останнім можуть бути вжиті заходи для відчуження цього майна до прийняття рішення у справі, що розглядатиметься.
Вказана обставина унеможливить виконання судового рішення про визнання недійсним договору дарування об'єкту нерухомого майна - магазину літ. А, загальною площею 50,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, м. Кам'янка-Дніпровська, вул. Гоголя, буд. 2з, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 421522023224, та скасування реєстрації права власності на це майно за Благодійним фондом, у разі задоволення позову.
Відтак, у такому разі і рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 826/9751/14, яке набрало законної сили 27.07.2022 та яким задоволено позов про заборону діяльності Комуністичної партії України, передачу майна, коштів та інших активів Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави - не буде виконано у повному обсязі та не досягнута мета стосовно передачі майна у державну власність.
Разом з тим застосування заходів забезпечення позову, щодо яких міністерством юстиції України подано відповідну заяву, призведе до менших негативних наслідків у порівнянні з тими, які настануть, якщо відповідні заходи не будуть вжиті судом.
З приводу вжиття заходів забезпечення позову у спорах з немайновими вимогами Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначив, що у разі звернення позивача до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Подібні правові позиції також викладені у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 902/1264/20 від 13.08.2021, № 924/790/18, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 25.02.2020 у справі № 924/789/18.
За змістом п., п. 1, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
З огляду на вищевикладене, на думку заявника, у випадку задоволення судом заяви про забезпечення позову, відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення, оскільки потенційне завдання збитків Обласному благодійному фонду «ПАРСЕК», які можуть виникнути в результаті застосування забезпечувальних заходів, не передбачається.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
У відповідності до ч. 4 цієї ж статті заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно зі ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану Міністерством юстиції України заяву про вжиття заходів забезпечення позову (подається до пред'явлення позову) та додані до неї документи відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновків, що подана заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом, виходячи з наступного.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник з обраними заявником заходами забезпечення позову.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. (Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 12.09.2018 у справі № 910/7912/18, від 21.09.2019 у справі № 902/483/18, від 08.10.2018 у справі № 913/257/18 та від 10.01.2019 у справі № 910/11906/18).
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
За змістом норм Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Оцінюючи обґрунтованість та адекватність заходів забезпечення позову щодо яких Міністерством юстиції України подана відповідна заява, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову спроможне унеможливити ефективний захист чи поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів держави, за захистом яких Міністерство звернувся до суду.
Одним із завдань господарського судочинства у відповідності до вимог статті 2 ГПК України є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів юридичних осіб.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду. Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» зазначено, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.
Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Враховуючи викладене, у даному випадку, за висновками суду, застосування обраних заявником заходів забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивача.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову, щодо яких подано заяву, сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді і в разі задоволення позову - забезпечить захист прав і законних інтересів позивача.
Отже, заходи забезпечення позову, із заявою про застосування яких Міністерство юстиції України звернувся до суду, є розумним, адекватним та ефективним способом забезпечення позову та відповідають меті вжиття заходів щодо забезпечення позову, якою є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів заявника, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.
Керуючись ст., ст. 73, 74, 86, 137, 140, 234, 235 ГПК України, господарський суд
1. Заяву Міністерства юстиції України, м. Київ про вжиття заходів забезпечення позову (подається до пред'явлення позову) задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна: магазин літ. А, загальною площею 50,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, м. Кам'янка-Дніпровська, вул. Гоголя, буд. 2з, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 421522023224.
3. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування/припинення реєстрації прав власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо об'єкта нерухомого майна - магазину літ. А, загальною площею 50,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, м. Кам'янка-Дніпровська, вул. Гоголя, буд. 2з, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 421522023224.
Боржником за даною ухвалою є: Обласний благодійний фонд «ПАРСЕК», (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 93, кв. 42, ідентифікаційний код юридичної особи 26468367).
Стягувачем за даною ухвалою є: Міністерства юстиції України, (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, ідентифікаційний код юридичної особи 00015622).
4. Дана ухвала підлягає обов'язковому виконанню на всій території України з моменту її винесення та набрання законної сили, а саме з 31.08.2023, виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень, є виконавчим документом зі строком пред'явлення до 01.09.2026.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 140 ГПК України).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 31.08.2023.
Електронна адреса господарського суду Запорізької області: inbох@zp.arbitr.gov.ua, телефон контакт-центру 0-800-501-492.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.
Суддя Н.Г. Зінченко