номер провадження справи 17/135/23
25.08.2023 Справа № 908/2020/23
м.Запоріжжя Запорізької області
номер провадження справи 17/135/23
25.08.2023 справа № 908/2020/23
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/2020/23
за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Науково виробнича фірма “Енергосистеми”, 69035, м. Запоріжжя, вул. Зої Космодем'янської , буд. 10
до відповідача: комунального підприємства “Запоріжремсервіс” Запорізької міської ради, 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 23А
про стягнення 123 927,01 грн
Без виклику представників сторін
20.06.23 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 19.06.23 № ES-ОМ-23-031 з вимогами товариства з обмеженою відповідальністю “Науково виробнича фірма “Енергосистеми” (далі ТОВ “НВФ “Енергосистеми”) до комунального підприємства “Запоріжремсервіс” Запорізької міської ради (надалі КП “Запоріжремсервіс” ЗМР) про стягнення заборгованості згідно договору поруки від 17.09.20 № 17/09/01 у розмірі 123 927,01 грн.
20.06.23 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/2020/23 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 26.06.22 судом позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2020/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.
Враховуючи положення ст. 248, ч. 4 ст. 116 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 25.08.23 включно.
Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.
В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві посилається на невиконання відповідачем умов договору поруки №17/09/20 від 17.09.20.
16.08.23на адресу суду від позивача надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн.
Відзив на позов, або будь які заперечення від відповідача до суду не надійшли.
З метою належного повідомлення відповідача про дату, місце та час розгляду справи № 908/2020/23 господарським судом в електронний кабінет відповідача в порядку ст.ст. 120, 121, 176, 242, 252 ГПК України направлявся екземпляр ухвали Господарського суду Запорізької області від 26.06.23 про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Натомість, офіційна електронна адреса відповідно до підпункту 5.8 розділу I Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі - Положення), це: сервіс Електронного кабінету ЄCITC, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄCITC, aбo адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.
Відповідно до п. 17 підрозділу 1 розділу III Положення, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб aбo в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством.
Враховуючи зазначене, перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету
Як свідчить довідка Господарського суду Запорізької області, електронний лист до електронного кабінету КП «Запоріжремсервіс» доставлено 27.06.23 о 00 год. 43 хв.
Судом також враховано, що про хід розгляду справи сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі залежні від нього заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи № 908/2020/23.
Згідно ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до ін. учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи за № 908/2020/23 дозволяють розглянути справу по суті спору.
За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 25.08.23.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
12.05.20 між ПАТ «Запоріжжяобленерго» /кредитор/, ТОВ «ЛАЙРА» /поручитель/ та КП «Запоріжремсервіс» ЗМР /боржник/ укладено договір поруки №13, за умовами п. 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання боржником КП «Запоріжремсервіс» ЗМР зобов'язань за договором про постачання електричної енергії №14424 від 01.11.17 у сумі 123 927,01 грн (залишок за 2018 рік), укладеного між кредитором (в особі ЗМЕМ) та боржником, у випадку невиконання або неналежного виконання боржником названих зобов'язань.
17.09.20 між ТОВ «ЛАЙРА» /кредитор/, ТОВ «НВФ «Енергосистеми» /поручитель/ та КП «Запоріжремсервіс» ЗМР /боржник/ укладено договір поруки №17/09/01, за умовами п. 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання боржником його зобов'язання за договором від 12.05.20 №13, укладеним між ПАТ «Запоріжжяобленерго», кредитором і боржником (надалі іменується «Основний договір»), у випадку невиконання або неналежного виконання боржником названих зобов'язань.
Пунктом 2.1 договору визначено, що під основним договором у цьому договорі розуміють договір від 12.05.20 №13, укладений між кредитором (в основному договорі іменується поручитель), боржником (в основному договорі іменується боржник) та ПАТ «Запоріжжяобленерго» (в основному договорі іменується кредитор). Так, за умовами основного договору кредитор у якості поручителя замість боржника сплатив ПАТ «Запоріжжяобленерго» суму 123 927,01 грн, у т.ч. ПДВ. Права кредитора, відповідно, перейшли до ТОВ «ЛАЙРА» від ПАТ «Запоріжжяобленерго».
Платіжним дорученням №466 від 24.09.20 ТОВ «НВФ «Енергосистеми» сплатило на користь ТОВ «ЛАЙРА» суму 123 927,01 грн, призначення платежу - «перерахування заборгованості за договором поруки №17/09/20 від 17.09.20 без ПДВ».
За умовами п. 4.5 договору №17/09/01, до поручителя, який виконав обов'язок за основним договором, що передбачений п. 1.1. цього договору, переходять усі права кредитора щодо цього обов'язку за основним договором. Боржник зобов'язаний виконати зобов'язання перед поручителем протягом 20 календарних днів від дати одержання боржником від поручителя повідомлення про виконання обов'язку поручителем перед кредитором.
Листом за вих. №ES-OM-20-300 від 12.11.20 ТОВ «Енергосистеми» повідомило ТОВ «Запоріжремсервіс» ЗМР про виконання зобов'язання за договором поруки №17/09/20 у сумі 123 927,01 грн та просило компенсувати зазначену суму.
Листом за вих. №ES-OM-22-015 від 27.01.22 позивач повторно звернувся до відповідача, а також заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади щодо погашення заборгованості.
Листом за вих. №376/01-05 від 14.02.22 відповідач повідомив позивача про наявні фінансові труднощі, зазначивши, що заборгованість за наявності можливості буде погашена у найкоротші терміни.
Листом за вих. № ES-OM-23-014 від 23.03.23 позивач знову звернувся до відповідача з проханням погасити заборгованість.
Листом за вих. №605/01-05 від 10.04.23 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання зобов'язання у встановлений строк через форс-мажорні обставини, викликані введенням на території України воєнного стану.
16.05.23 позивачем надіслано на адресу відповідача претензію на вих. № ES-OM-23-025 від 15.05.23 щодо погашення заборгованості у розмірі 123 927,01 грн.
Листом за вих. №10595/01-05 від 22.05.23 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання зобов'язання у встановлений строк через форс-мажорні обставини, викликані введенням на території України воєнного стану.
Не виконання відповідачем зобов'язання на суму 123 927,01 грн стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення суми заборгованості в примусовому порядку.
Судом прийнято до уваги, що вказані договори в установленому законом порядку не оспорювалися та не визнавалися недійсними. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано.
Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Статтею 546 ЦК України унормовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частиною 2 статті 556 ЦК України визначено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Матеріалами справи підтверджено виконання позивачем визначених договором зобов'язань на суму 123 927,01 грн.
Як вже зазначалось, п. 4.5. договору поруки №17/09/20 передбачено, що боржник зобов'язаний виконати зобов'язання перед поручителем протягом 20 календарних днів від дати одержання боржником від поручителя повідомлення про виконання обов'язку поручителем перед кредитором.
Матеріали цієї справи свідчать, що позивач неодноразово звертався до відповідача з листами та вимогою щодо необхідності виконання зобов'язання з повернення сплаченої грошової суми у розмірі 123 927,01 грн. Проте, відповідачем зобов'язання не виконано, доказів правомірності своїх дій чи бездіяльності щодо не виконання такого свого зобов'язання суду не надано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача щодо стягнення з відповідача 123 927,01 грн. А тому, як наслідок, позовні вимоги підлягають задоволенню.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання КП «Запоріжремсервіс» ЗМР в листах за вих. №605/01-05 від 10.04.23 та №10595/01-05 від 22.05.23 на неможливість виконання зобов'язання у визначений строк через форс-мажорні обставини, обумовлені введенням в Україні воєнного стану, є безпідставними з огляду на те, що строк виконання зобов'язання настав ще задовго до настання форс-мажорних обставин.
Окрім того, умовами договору №17/09/20 не передбачено відстрочення виконання зобов'язання через настання форс-мажорних обставин.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Стосовно розподілу судових витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому, ч. 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивач у позовній заяві вказував, що попередній орієнтовний розміру витрат на правничу допомогу становить 16 000,00 грн та просив стягнути їх з відповідача.
Частиною 1 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, у т.ч., належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Частинами 1 і 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду:
- копію Договору про надання правової допомоги від №1303/0508 від 13.03.23, укладеного між позивачем та адвокатом Бєланом С.В.;
- копію ордеру АР №1127876 від 13.03.23;
- копію додатку до договору №1А від 13.03.23;
- копію акту приймання-передачі наданих послуг від 18.05.23;
- копію додатку до договору №2А від 06.06.23;
- копію акту приймання-передачі наданих послуг від 30.06.23;
- детальний опис наданих послуг за договором від 16.08.23;
- копію платіжної інструкції №167 від 15.08.23 на суму 16 000,00 грн.
За умовами п. 1.1. договору №1303/0508, Адвокат зобов'язується здійснити представництво Клієнта, що вказане в цьо му Договорі, та надати інші види правової допомоги (послуг) Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги (послуг) та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.
Відповідно до п. 1.2. договору, безпосередній зміст професійної правничої допомоги Адвоката за цим Договором полягає в тому, що Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання, яке надалі іменується Доручення, під час строку дії цього Договору здійснити представництво (представити) Клієнта в будь-яких органах, установах та організаціях незалежно від форм власності (у т.ч. в КП «Запоріжремсервіс» ЗМР, будь-яких відділах державної виконавчої служби та приватних виконавців), а також в усіх необхідних су дах (Господарському суді Запорізької області, Центральному апеляційному господарському суді, Верховному суді) по наступним справам:
А) за позовом Клієнта до КП «Запоріжремсервіс» ЗМР про стягнення заборгованості за догово ром поруки №17/09/01 від 17.09.20 в сумі 123927,01 грн., а також, за необхідності, суми пені за відповідний період прострочення, 3% річних та інфляційних втрат згідно ст. 625 ЦК України;
Б) за позовом Клієнта до КП «Запоріжремсервіс» ЗМР про стягнення заборгованості за догово ром поруки №17/09 від 17.09.20 в сумі 225776,63 грн., а також, за необхідності, суми пені за відпо відний період прострочення, 3% річних та інфляційних втрат згідно ст. 625 ЦК України,-
а також надати Клієнту інші види правової допомоги (послуг), пов'язані з досудовим вирішен ням спорів, поданням до господарського суду відповідних позовних заяв та з розглядом відповідних справ в усіх судах.
У п. 3.3. договору сторони погодили, що розміри гонорару (його частини) / вартість послуг визначаються та узгоджуються Сторонами в Додатках до цього Договору в залежності від конкретного змісту/переліку/обсягу правової допомоги та по слуг, які надаються Адвокатом Клієнту за цим Договором. Розмір гонорару/вартість послуг не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт.
Відповідно до 3.5. договору, конкретні умови виплат гонорару (його частин) / оплати послуг, в тому числі розміри передплат (авансів) та строків виплат/оплат, визначаються та узгоджуються Сторонами окремо в кожному із Додатків до цього Договору. В разі, якщо такі умови відрізняються від тих, які наведені в п. 3.4 цього Договору, то Сторонами застосовуються ті умови виплат/оплат, що зазначені в Додатках до цього Договору.
В додатку №1А до зазначено, що відповідно до пунктів 1.3 та 3.3 Договору Сторони погодили надання Адвокатом Клієнту наступної правової допомоги (наступних послуг), а також наступний розмір гонорару/його частини за надання такої допомоги (наступну вартість цих послуг) у фіксованій сумі в межах виконання Адвокатом Доручення, ви значеного в п. 1.2 (А) Договору:
- Дві зустрічі Адвоката з Клієнтом (його представниками) за його адресою: ознайомлення адвоката з необхідними документами та їх аналіз, з'ясування обставин спору та надання представникам Клієнта відповідей на запитання та відповідних консультацій, розгляд і погодження можливих варіантів та пода льших дій - 1600,00 грн,
- Підготовка листа на адресу КП «Запоріжремсервіс» щодо сплати на користь Клієнта заборгованості за договором поруки №17/09/01 від 17.09.2020 р. в сумі 123927,01 грн - 800,00 грн,
- В разі не сплати (не погашення) заборгованості відповідно до вищевказаного листа, підготовка претензії на адресу КП «Запоріжремсервіс» щодо сплати на користь Клієнта заборгованості за договором поруки №17/09/01 від 17.09.2020 р. в сумі 123927,01 грн., в т.ч. з урахуванням відповіді на вищевказаний лист, якщо така матиме місце - 1600,00 грн.
В додатку №2А сторонами погоджено надання Адвокатом Клієнту наступної правової допомоги (наступних послуг), а також наступний розмір гонорару/його частини за надання такої допомоги (наступну вартість цих послуг) у фіксованій сумі в межах надання Адвокатом Доручення, визначеного в п. 1.2 (А) договору:
- Підготовка позовної заяви Клієнта до КП «Запоріжремсервіс» про стягнення суми заборгованості за договором поруки №17/09/01 від 17.09.2020р. в сумі 123 927,01 грн - 12 000,00 грн.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Суд, здійснюючи розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), вказує наступне.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи вказані вище докази на підтвердження заявлених витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 ст. 129 ГПК України.
Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а, натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У даному випадку, з огляду на ступінь складності даної справи (справа не є складною - стягнення суми за договором поруки у розмірі 123 927,01 грн, не містить значної кількості матеріалів, відповідачем фактично сума позовних вимог визнана, про що свідчать відповіді на листи позивача), заявлена до стягнення сума винагороди не має характеру необхідної, не є обґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, а їх стягнення з відповідача в повному обсязі становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципами розумності та справедливості. А тому, зазначена сума підлягає зменшенню при прийнятті відповідного рішення про розподіл судових витрат.
Вказане відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 08.04.20 у справі № 922/2685/19 та ін.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що обґрунтованою та такою, що відповідає зазначеним вище критеріям, є сума винагороди в розмірі 8000,00 грн, яка в даному випадку і підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача за наслідками розгляду даної справи.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з комунального підприємства “Запоріжремсервіс” Запорізької міської ради (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 23А, код ЄДРПОУ 22144952) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Науково виробнича фірма “Енергосистеми” (69035, м. Запоріжжя, вул. Зої Космодем'янської , буд. 10, код ЄДРПОУ 35764186) заборгованість за договором поруки у розмірі 123 927 (сто двадцять три тисячі дев'ятсот двадцять сім) грн 01 коп., судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.
У зв'язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію Російської Федерації проти України … повний текст рішення складено 31.08.2023.
Суддя В.Л. Корсун