Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318
Іменем України
07.09.2006
Справа №2-19/10580-2006А
За позовом - Приватного підприємства “Вэлком гейм», м. Феодосія АР Крим.
До відповідача - Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим, м. Феодосія АР Крим
Про визнання недійсними: перевірки від 09.08.2005 р., акту перевірки № 00059 від 09.08.2005 р., повідомлення-рішення № 001957/3485/23-311/0 від 18.08.2005 р.
Суддя Мокрушин В.І.
Секретар Сидельова І.І.
Від позивача - Придачина О.В., гол. економіст, довіреність б/н від 01.09.2006 р.
Від відповідача - Котов А.П., представник, довіреність № 15 від 01.07.2006 р.
Суть спору:
Позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом про визнання недійсними: перевірки від 09.08.2005 р., акту перевірки № 00059 від 09.08.2005 р., повідомлення-рішення № 001957/3485/23-311/0 від 18.08.2005 р. Позовні вимоги мотивовані тим, що дії відповідача не відповідають діючому законодавству.
Відповідач надав заперечення на позов №138/9/10-00 від 26.06.2006 р., згідно яком позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.
Справа слухалася у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями).
Представники сторін відмовилися від послуг перекладача.
Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст.10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350), ст.15 Кодексу адміністративного судочинства України та клопотанням представників сторін вони давали пояснення по справі на російській мові.
Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), п.2-1 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Відповідно до ст.130 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) перед початком слухання справи представникам сторін була вручена пам'ятка про права та обов'язки сторін.
Розглянув матеріали справи, суд -
17.08.2005 року Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією проведена документальна перевірка по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обороту приватним підприємством “Вэлком гейм», про що складений акт № 00059 (а.с.7).
Відповідно до наданого акту відповідачем встановлений факт проведення розрахунків без застосування реєстратора розрахункових операцій; невідповідність грошових коштів в сумі зазначеної в денному звіті РРО. Невідповідність становить 346,00 грн.
Приватному підприємству “Вэлком гейм» направлено податкове повідомлення - рішення № 001957/3485/23-311/0 від 18.08.2005 року про застосування фінансових санкцій у сумі 1925,00 грн.
Згідно із ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Відповідно до п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідач надав заперечення на позов №138/9/10-00 від 26.06.2006р., згідно яком позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до п.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (ратифікована Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на перевищення посадовими особами, що здійснювали перевірку, своїх повноважень.
Посилання позивача на неправомірність проведеної перевірки не ґрунтуються на законі. Стаття 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні» обмежує проведення позапланових перевірок на предмет своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати платниками податків і зборів. Ця стаття не встановлює обмежень на проведення позапланових перевірок дотримання вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
За викладених умов слід зробити висновок про те, що позапланова перевірка здійснена правомірно, а посилання позивача на неправомірність не ґрунтуються на законі.
На підставі викладеного, позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 001957/3485/23-311/0 від 18.08.2005 р. не підлягають задоволенню.
Згідно преамбули Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» цей Закон е спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обов'язкових платежів).
Згідно пунктів 1.2., 1.3 статі 1 цього Закону податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цім Законом або іншими законами України; податковий борг ( недоїмка) - податкове зобов'язання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійне узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Види податків і зборів ( обов'язкових платежів), що справляються на території України визначено статтями 14,15 Закону України» Про систему оподаткування».
Фінансові санкції, встановлені Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не відносяться до категорії податкових зобов'язань у розумінні Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», а тому зазначені фінансові санкції не можуть бути визнані в якості податкового зобов'язання.
У зв'язку з цим податкове повідомлення-рішення № 001957/3485/23-311/0 від 18.08.2005 р. підлягає визнанню недійсним в частині визначення фінансових санкцій у сумі 1925,00 грн. сумою податкового зобов'язання позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.17, 18, 70, 76, 86, 162 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), суд
· Адміністративний позов задовольнити частково.
· Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції № 001957/3485/23-311/0 від 18.08.2005 р. у частині визначення фінансових санкцій у сумі 1925,00 грн. сумою податкового зобов'язання позивача.
· В інший частині у задоволенні позову відмовити.
· Постанову направити сторонам замовленою кореспонденцією.
Постанова може бути оскаржена у апеляційному порядку відповідно до ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова проголошена у судовому засіданні 07.09.2006 року у 10 год. 45 хв.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.