31 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 420/17186/22
адміністративне провадження № К/990/29240/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі №420/17186/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,-
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнень та ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року про закриття провадження у справі в частині вимог про скасування висновку службового розслідування, просив суд:
- скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 22 листопада 2022 року № 2182 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області» в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції до начальника відділення поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1 ;
- скасувати наказ Головно управління Національної поліції в Одеській області від 1 грудня 2022 року № 1872 о/с по особовому складу про звільнення начальника відділення поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції) Закону України «Про Національну поліцію»;
- поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді начальника відділення поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року позов задоволено:
- скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 22 листопада 2022 року № 2182 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області» в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції до начальника відділення поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1 ;
- скасовано наказ Головно управління Національної поліції в Одеській області від 1 грудня 2022 року № 1872 о/с по особовому складу про звільнення начальника відділення поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції) Закону України «Про Національну поліцію». Поновлено підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді начальника відділення поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2023 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року скасовано та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погоджуючись із цим судовим рішенням, позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 22 серпня 2023 року засобами поштового зв'язку.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі №420/17186/22 та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги й додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку, що її належить повернути скаржнику з таких підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що представник позивача, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України й покликається на те, що судами попередніх інстанції під час прийняття оскаржуваних рішень не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 8 травня 2019 року у справі №807/196/17, від 12 вересня 2019 року у справі №823/1056/16, від 26 лютого 2020 року у справі №805/1851/17-а, від 9 жовтня 2019 року у справі №812/1706/15, від 24 грудня 2019 року у справі №815/2907/19, від 28 листопада 2019 року у справі №802/1969/17-а, від 16 жовтня 2019 року у справі №802/411/17-а. .
Далі у тексті скарги скаржник наводить інші висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 9 жовтня 2019 року у справі №812/1706/15, від 28 листопада 2019 року у справі №802/1969/17-а, від 30 вересня 2021 року у справі №814/334/17, від 30 листопада 2020 року у справі №802/1767/17-а, від 8 травня 2019 року у справі №807/196/17 без зазначення норм права, щодо яких такий висновок сформовано.
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов між собою.
При цьому у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду.
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Всупереч вищенаведеному, скаржником не наведено конкретних висновків суду апеляційної інстанції щодо застосування, зазначених скаржником норм права, які суперечать висновкам Верховного Суду.
При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми під час касаційного розгляду конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Суд зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в мотивувальній частині постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
При встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, як на підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Посилаючись на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, скаржник не наводить належного обґрунтування, яке б свідчило про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом були зроблені висновки.
Доводи касаційної скарги зводяться до аналізу змісту цих постанов, без взаємозв'язку з обставинами цієї справи, що мають індивідуальний характер.
Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстави касаційного оскарження, визначених пунктами 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зазначене свідчить, що позивач формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, у частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі №420/17186/22.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі №420/17186/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.
2. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
3. Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду