"31" серпня 2023 р. Справа153/1174/23
Провадження2/153/292/23-ц
Ямпільський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді - Дзерина М.М.
за участю секретаря судових засідань - Поліш Н.А.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визнання права власності за набувальною давністю,
Позивач звернувся до суду із даним позовом. В обґрунтування позову зазначила наступне: починаючи з травня 2008 року вона вселилась та по сьогоднішній день відкрито, безперешкодно та безперервно володіє, користується та проживає житловому будинку по АДРЕСА_1 . За час володіння вказаним житловим будинком вона неодноразово проводила поточні та капітальні ремонти. У вказаний будинок вона вселилась самостійно, він був у занедбаному стані, там ніхто не проживав. З того часу вона відкрито, безперешкодно та безперервно користується даним будинком, надвірними будівлями та усією прибудинковою територією. На початку травня 2023 року вона звернулась до КП Ямпільського РБТІ та дізналась, що попередній власник вказаного будинку являвся ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємцем його майна являлась дружина ОСОБА_3 , яка не отримувала свідоцтво про право власності на вказаний житловий будинок. З метою захисту свого цивільного права та інтересу, позивач просить суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок по АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги підтримала.
Представник Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області в судове засідання не з'явився, не заперечує проти задоволення позову, про що суду надано заяву за вх.№4949 від 17 серпня 2023 року за підписом міського голови, із клопотанням справу розглянути без участі представника міської ради.
Згідно з ч.ч.3-4 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Із досліджених судом письмових доказів, що є у справі судом встановлено, що з травня 2008 року по даний час ОСОБА_1 добросовісно користується житловим будинком по АДРЕСА_1 (а.с.9).
З копії свідоцтва на право приватної власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 вбачається, що власником даного будинку є ОСОБА_2 (а.с.5-7).
З копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 січня 2001 року встановлено, що після смерті ОСОБА_2 спадщину у вигляді права на земельну частку (пай), грошовий вклад та пайовий вклад, прийняла його дружина ОСОБА_4 . Житловий будинок по АДРЕСА_1 залишився не успадкованим.(а.с.8).
Перевіривши матеріали справи, оцінивши письмові докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:
У відповідності до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно з ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
В судовому засіданні беззаперечно доведено, що з травня 2008 року по даний час позивач добросовісно та відкрито користується житловим будинком по АДРЕСА_1 . Позивач фактично здійснює функції володільця; своїми правомірними діями позивач заволоділа майном і продовжує відкрито, безперервно володіти ним.
Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.
Відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Перебіг строку набувальної давності починається від моменту виникнення володіння.
З аналізу вказаної норми можна зробити висновок, що набувальна давність - це спосіб набуття права власності на нерухомість, який не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а виникає із сукупності певних обставин, а саме: майно може бути об'єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності. Позивачем у справах про набуття права власності за набувальною давністю є володілець чужого майна.
Також, згідно з п.9, 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні встановити, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Позивач довів факт набуття нею права власності за набувальною давністю, оскільки вона добросовісно, відкрито, безперервно користується нерухомим майном на протязі більше п'ятнадцяти років, отже визнання права власності не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Таким чином суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі і є підстави для визнання права власності за набувальною давністю за позивачем.
На стягнення судових витрат позивач не наполягає. Користуючись принципом диспозитивності визначеним ч.1 ст.13 ЦПК України, суд не виходить за межі заявлених позовних вимог, а тому підстав для стягнення судових витрат із відповідача на користь позивача не вбачається.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.344 ЦК України, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визнання права власності за набувальною давністю, - задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності за набувальною давністю нажитловий будинок по АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий М.М. Дзерин