Справа № 146/743/23
"30" серпня 2023 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.,
з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в смт. Томашпіль цивільну справу
ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Томашпільська об'єднана територіальна громада
вимоги позивача: про визнання майнового права та права власності на спадкове майно
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
26 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею в порядку спадкування після смерті її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 майнове право на земельну частку (пай) розміром 2,49 в умовних кадастрових гектарах, що перебувала у колективній власності Комаргородського КСП ім.Котовського Томашпільського району, сертифікат на земельну частку (пай) серія ВН № 0200616 та право власності на земельну ділянку, площею 3,9162 га, яка розташована на території Комаргородської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН № 023811.
Даний позов обґрунтовано наступним.
ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Липівка Тульчинського району Вінницької області померла баба позивачки ОСОБА_3 .
Після її смерті відкрилася спадщина на все майно, в тому числі на: земельну частку (пай) розміром 2,49 в умовних кадастрових гектарах, що перебувала у колективній власності Комаргородського КСП ім.Котовського Томашпільського району, сертифікат на земельну частку (пай) серія ВН № 0200616.
Єдиним спадкоємцем майна покійної баби залишився батько позивачки, ОСОБА_2 , який спадщину фактично прийняв так як проживав разом із бабою в одному будинку, але своє право не оформив та ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
Після смерті батька позивачки відкрилася спадщина на все його спадкове майно, в тому числі на на земельну ділянку, площею 3,9162 га, яка розташована на території Комаргородської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН № 023811.
Позивачка вказує, що вона є єдиним спадкоємцем після смерті батька. Позивачка зазначає, що подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, але через те, що відсутні правовстановлюючі документи їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 30 травня 2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 27 червня 2023 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 27 червня 2023 року підготовче засідання у справі відкладено на 10 серпня 2023 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 10 серпня 2023 року підготовче засідання у справі відкладено на 30 серпня 2023 року.
Доводи учасників справи.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, однак представник позивача, адвокат Щетніцький В.С. надіслав до суду заяву, згідно якої просив про розгляд справи без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримав, та просив їх задовольнити.
Представник відповідача, Томашпільської об'єднаної територіальної громади в судове засідання не з'явився, однак направив на адресу суду заяву, в якій зазначив, що просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів, відповідно вимог ст.211 ЦПК України.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Суд, розглянувши заяви сторін, оцінивши їх належність та достовірність, сприяючи всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.
Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов'язковість судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).
Згідно ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Главою 29 ЦК України ( ст.ст. 386-394 ) регулюється захист права власності.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Комаргород, Томашпільського району Вінницької області помер ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
До відносин спадкування необхідно застосовувати законодавство чинне на час відкриття спадщини.
Спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в день смерті спадкодавця ОСОБА_2 .
В цей час діяв ЦК України (2003 року). Згідно цього, зазначений нормативно-правовий акт потрібно застосувати для вирішення цих спірних правовідносин.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч.1 ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
Прийняття спадщини - це акт, який поширюється на всі об'єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.
Факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_2 та спадкоємцем ОСОБА_1 підтверджується копією свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 , де її дошлюбним прізвищем значиться « ОСОБА_4 » та копією свідоцтва про народження ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 де її батьком значиться ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 1261 ЦК України-перша черга спадкоємців за законом- у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Отже, позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги спадкування за законом на майно, що залишилося після смерті її батька ОСОБА_2 та спадщину прийняла, оскільки була малолітньою на момент його смерті.
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно № 00039070107 від 30 березня 2023 року матір'ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 є ОСОБА_3 .
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В цей час діяв ЦК УРСР (1963 року), який відповідно підлягає застосуванню для вирішення цих спірних правовідносин.
За змістом розділу VІІ вказаного Кодексу, прийняття спадщини - це акт, який поширюється на всі об'єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.
Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Момент відкриття спадщини міститься в правилі ст. 525 цього Кодексу, а саме моментом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР (1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 550 ЦК УРСР (1963 року), якщо спадкоємець в установлений ст. 549 цього Кодексу строк вступив в управління або володіння спадковим майном чи його частиною, суд з цих підстав вирішує питання не про продовження пропущеного строку, а про визнання права на спадкове майно (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 24.06.1983 року (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин)).
Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР - перша черга спадкоємців за законом-при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Згідно довідки Комаргородського старостинського округу Томашпільської селищної ради № 275 від 25.04.2023 року, після смерті ОСОБА_2 , залишилося спадкове майно, що складається із земельної ділянки розміром 3,9162 га, право на яку посвідчено державним актом серії ВН № 623811 виданого розпорядженням Томашпільської РДА 27.03.2003 року за № 126. Після смерті ОСОБА_2 , спадкоємцем за законом залишилася дочка ОСОБА_1 , яка спадщину фактично прийняла.
Згідно довідки Комаргородського старостинського округу Томашпільської селищної ради № 278 від 25.04.2023 року, після смерті ОСОБА_2 , залишилося спадкове майно, що складається із земельної ділянки № НОМЕР_2 , згідно сертифіката серії ВН №0200616, розміром 2,49 ум.кад.га, який належить його матері ОСОБА_3 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . ОСОБА_2 спадщину прийняв, але не оформив. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали разом, були прописані в одному будинку та вели спільне господарство. Після смерті ОСОБА_2 , спадкоємцем за законом залишилася дочка ОСОБА_1 , яка спадщину фактично прийняла. Інших спадкоємців немає.
Як вбачається зі ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема прийняття спадщини.
Як видно із копії державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ВН № 023811, даний державний акт видано 08.04.2003 року на підставі розпорядження Томашпільської районної державної адміністрації від 27 березня 2003 року № 126 та відповідно до нього ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3,9162 га, що розташована на території Комаргородської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Кадастровий номер земельної ділянки : 0523982200:02:002:0060.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, зокрема відмови у видачі свідоцтва про спадщину.
Як вбачається із відповіді державного нотаріуса Тульчинської державної нотаріальної контори від 13.05.2023 року №281/02-14 на заяву ОСОБА_1 , останній відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 оскільки відсутні правовстановлюючі документи на ім'я спадкодавця.
Як вбачається із відповіді державного нотаріуса Тульчинської державної нотаріальної контори від 13.05.2023 року №287/02-14 на заяву ОСОБА_1 , останній відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 оскільки відсутні правовстановлюючі документи на ім'я спадкодавця.
Згідно абзацу 3 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини.
Як вбачається із відповіді Державного нотаріального архіву Вінницької області від 12.06.2023 року на запит суду від 30.05.2023 року, спадкова справа після померлого ОСОБА_2 та померлої ОСОБА_3 не відкривалась.
Відповідно до п. 5 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» передбачена видача сертифікатів на право на земельну частку.
Згідно ст.1-2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: - рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Згідно п. 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.
Згідно довідки №6 від 24.04.2023 Відділу №6 Управління надання адміністративних послуг від 24.04.2023 вартість земельної частки (паю) №867, що належала покійній ОСОБА_3 , згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0200616 та розташована за межами населеного пункту с.Комаргород Тульчинського району Вінницької області (колишня Комаргордська сільська рада Томашпільського району Вінницької області) площею 2,49 ум.кад.га, станом на 20.04.2023 становить 84182 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 померла, не подавши заяви про виділення земельної частки (паю) у натурі, а тому і не отримала державного акта на право власності на земельну ділянку.
Отже, за наявності сертифіката на право на земельну частку, виданого на ім?я спадкодавця, спадкоємець успадковує право на цю земельну ділянку, що є передумовою для оформлення ним в подальшому права власності на цю земельну ділянку і отримання відповідних документів про право власності.
Висновки суду за результатом розгляду справи.
Згідно ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясовування і дослідження інших обставин справи.
Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За наведених обставин, враховуючи, що позивачкою доведено, що вона є спадкоємцем за законом після смерті свого батька ОСОБА_2 , на момент смерті спадкодавця перебувала в малолітньому віці, таким чином спадщину прийняла, відповідачем визнано позовні вимоги ОСОБА_1 , визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що за ОСОБА_1 може бути визнано в порядку спадкування за законом право на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачкою ОСОБА_1 , при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 1684 грн., а тому враховуючи вимоги ч.1 ст. 142 ЦПК України, позивачці необхідно повернути з державного бюджету 842 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 220, 328, 396, 640, 657, 1216-1218, ч. 1 ст. 1220, ст. 1221, ч. 1 ст. 1222, ч. 1 ст.. 1225, ч. 1, 2 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 5 ст. 1268 ЦК України, статтями 12, 13, 76-89, 90, 95, 141, 163, 200, 263, 265, 293, 315, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Томашпільської об'єднаної територіальної громади про визнання майнового права та права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 майнове право в порядку спадкування після смерті її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на земельну частку (пай) розміром 2,49 в умовних кадастрових гектарах, що перебувала у колективній власності Комаргородського КСП ім.Котовського Томашпільського району, сертифікат на земельну частку (пай) серія ВН № 0200616.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 а саме на земельну ділянку, площею 3,9162 га, яка розташована на території Комаргородської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН № 023811, кадастровий номер земельної ділянки 0523982200:02:002:0060.
Повернути ОСОБА_1 п'ятдесят відсотків сплаченого за квитанцією № 5 від 24.05.2023 року та квитанцією № 2 від 24.05.2023 року судового збору, а саме в сумі 842 грн. (вісімсот сорок дві гривні).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 10 листопада 2020 року органом 0532, РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач: Томашпільська об'єднана територіальна громада, Код ЄДРПОУ: 043262128, адреса: 24205, Вінницька область, Тульчинський район, смт.Томашпіль, пл.Тараса Шевченка, 1.
Суддя: О. В. Пилипчук