Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.
Іменем України
10.07.2006
Справа №2-7/6122-2006А
За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності Переверзєвої И.М., Кіровський район
До відповідача ДПІ у Кіровському районі, смт.Кіровське
Про визнання нечинним рішення.
Суддя І.І. Дворний
При секретарі С.О.Холодняк
представники:
Від позивача - Панагушена Н.І. - пред-к дов. від 23.05.06р.; Переверзєва І.М. - паспорт ЕС 484658
Від відповідача - Мартинов Д.А. - пред-к дов. №102 від 28.12.05р.
Сутність спору: Товариства з обмеженої відповідальністю «Модерн - Декор» звернувся з позовом до господарського суду АРК ДПІ у м.Сімферополі про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що акт перевірки на підставі якого було винесено оспорюванне податкове повідомлення - рішення винесено з порушеннями норм чинного законодавства.
Відповідач проти позовних вимог заперечує по мотивам викладеним в відзову.
На підставі наказу №150 від 24.03.06р. «Про реорганізацію Феодосійськой МДПІ» шляхом створення ДПІ у м.Феодосії, ДПІ у Кіровському районі, ДПІ у Совєтському районі.
Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України» № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Розглянувши матеріали справи, заслуховуючи пояснення представників сторін, суд -
установив:
Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція в м. Феодосія здійснила перевірку суб'єкта підприємницької діяльності Переверзєвої Ірини Миколаївни на предмет дотримання останнім вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг».
Під час перевірки встановлено порушення СПД Переверзєвої І.М. п.п. 5, 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в редакції Закону України № 1776-Ш від 01.06.2000р. (далі - Закон України № 1776-Ш) з наступними змінами і доповненнями, що виразилося в недрукуванні на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій та в незабезпеченні відповідністі сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
За результатами перевірки Феодосійською МДПІ було складено акт № 000767 від 16.01.2006р.
Позивні вимоги підлягають задоволенню з наступних обставин.
В основу податкового рішення №640\23-30\1\0 від 23.01.2006р. покладається акт перевірки, але відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій» №253 від 21.06.01р. рішення про застосування фінансових санкцій мають бути оформлени належним чином.
Крім того, судом встановлена невідповідність номера акта перевірки, спрямованого відповідачем на адресу СПД Переверзєвої І.М., номеру акта перевірки, вказаному в оскаржуємом податковом рішенні. Так, на адресу позивача Феодосійськой МДПІ був направлений акт перевірки від 16.01.2006р. за номером №00767, у той час як в податковому рішенні про застосування штрафних санкцій №640\23-30\1\0 від 23.01.2006 р. вказаний акт перевірки №106\23-30 від 16.01.2006 р. Відповідно до п. 10 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом ДПА України №110 від 17.03.2001 р. факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті. На підставі акту перевірки, згідно з п. 11 зазначеної Інструкції, податковий орган протягом 10 днів з дня реєстрації акту перевірки приймає податкове повідомлення-рішення. Таким чином, судом, відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що дії по прийняттю податкових повідомлень-рішень на підставі акту перевірки, який не був направлений на адресу платника податків та фактично не був винесений, не є з боку Феодосійської МДПІ розсудливими та обґрунтованими.
П. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства передбачено, що Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Оскільки однією з важливих рис доказів є їх допустимість, суд вважає, що докази, які одержані з порушенням порядку їх отримання не можуть бути основою для подальшого прийняття на підставі цих доказів податкових повідомлень-рішень. Таким чином, невідповідність дій податкового органу нормам чинного законодавства тягне за собою незаконність спірних податкових повідомлень-рішень і як наслідок - визнання іх нечинними.
Згідно з п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» N 265/95-ВР від 6.07.1995 р. суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
За невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, ст. 22 Закону України № 265/95-ВР від 6.07.1995 р. передбачена відповідальність у вигляді фінансової санкції у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» N 265/95-ВР від 6.07.1995 р. містом проведення розрахунків вважається місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
З матеріалів справи вбачається, що перевіряючими виявлена невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті у розмірі 706,89 грн., з яких 83,75 грн. - гроші, в касовому апараті. Інша сума у розмірі 623,14 грн. знаходилась у пакеті у відстані від касового апарата. Вказані грошові кошти, згідно з поясненнями позивача були призначені для розрахунків с постачальниками та зберігались на відстані від місця проведення розрахунків, що підтверджується довідками постачальників (а.с. 50-51).
Крім того, Державна податкова адміністрація України в листі № 5354/5/23-2116 від 08.07.2002 р. «Про визначення терміну “місце проведення розрахунків" зазначає, що порушенням статті 22 Закону України N 265/95-ВР від 6.07.1995 р. “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» вважається збереження готівкових коштів за реалізовані товари у межах торгової площі, але не на місці проведення розрахунків, без здійснення операції “службова видача» та оприбуткування у касовій книзі. Отже, порушенням вищезазначеної норми ЗаконуУкраїни №265/95-ВР є зберігання лише грошових коштів, отриманих за реалізовані товари у межах торгової площі, але не на місці проведення розрахунків. Таким чином, суд не може погодитись з висновком відповідача щодо порушення позивачем ст. 22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», оскільки Феодосійською МДПІ не надано суду доказів того, що грошові кошти, які зберігались СПД Переверзєвою І.М. для розрахунків с постачальниками, були отримані нею за реалізовані товари.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення.
Доказів правомірності та обґрунтованості застосування спірним податковим рішенням санкцій до позивача Феодосійською МДПІ не надано.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Оскільки п. 2 ч. 3 розділу УІІ КАС України передбачено, що розмір судового збору визначається відповідно п.п. б п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито», що дорівнює 3,40 грн.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.
Постанова складена у повному обсязі та підписана 14.07.2006р.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 98, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1.Позов задовольнити.
2. Визнати нечинним податкове рішення Феодосійськой МДПІ №000352\640\23-30\1\0 від 23.01.2006р.
3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31118095600002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності Переверзєвої Ірини Миколаївни (Кіровський район, с.Новопокровка, вул. Животноводов,2 ідентифікаційний код 2355001881 ) 3,40грн. державного мита.
Виконавчий документ видати після вступу постанови у законну силу.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного господарського суду.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.