Справа №752/16291/19 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/3983/2023 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
Ухвала
24 серпня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали провадження за апеляційними скаргами прокурора, захисника обвинуваченого на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 22 травня 2023 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, з освітою вищою, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
визнано винуватим та призначити покарання за ч.2 ст. 369-2 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень.
Вироком суду встановлено, ОСОБА_7 , з метою зловживання впливом, 20.02.2019 року, приблизно о 12.30 год. у кабінеті офісного приміщення цокольного поверху за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, 17Б, під час усної бесіди з громадянином України ОСОБА_10 , прийняв пропозицію від останнього на одержання неправомірної вигоди (грошові кошти) для себе від водіїв, на яких було складено адміністративні протоколи про адміністративні правопорушення з вилученням посвідчення водія на право керування транспортними засобами, за обіцянку здійснення впливу на невстановлених досудовим розслідуванням службових осіб управління патрульної поліції у м. Києва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, які згідно вимог пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1086 «Про затвердження Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення» відповідальні за зберігання вилучених посвідчень та згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» уповноважені на виконання функцій держави, про прийняття рішення останніми про повернення посвідчення водія на право керування транспортними засобами їх власникам до винесення ухвали суду.
14.03.2019 року близько 17:00 год., знаходячись у ресторані «Ваrіbаr», за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 89А, діючи умисно, під контролем працівників правоохоронних органів, отримав від ОСОБА_10 неправомірну вигоду у сумі 600 доларів США для себе за обіцянку здійснення впливу на невстановлених досудовим розслідуванням службових осіб управління патрульної поліції у м. Києва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, які згідно вимог пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1086 «Про затвердження Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення» відповідальні за зберігання вилучених посвідчень, та згідно вимог п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» уповноважені на виконання функцій держави, за прийняття ними рішення про повернення вилученого у ОСОБА_11 посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Крім того, 20.03.2019 p., близько 15:05 год., знаходячись у ресторані «Ваrіbаr», за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 89А, діючи умисно, під контролем працівників правоохоронних органів, ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_10 неправомірну вигоду у сумі 600 доларів США для себе за обіцянку здійснення впливу на невстановлених досудовим розслідуванням службових осіб управління патрульної поліції у м. Києва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, які згідно вимог пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1086 «Про затвердження Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення» відповідальні за зберігання вилучених посвідчень, та згідно вимог п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» уповноважені на виконання функцій держави, за прийняття ними рішення про повернення вилученого у ОСОБА_12 посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Отримавши неправомірну вигоду у вищезазначений час 20.03.2019 ОСОБА_7 передав ОСОБА_10 два посвідчення водія ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_7 визнати не винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 369-2 КК України та виправдати його у зв'язку з недоведеністю, що в його діях є склад кримінального правопорушення.
Такі вимоги обгрунтоває тим, що судом першої інстанції допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Зазначає, що суд першої інстанці встановлючи кваліфікуючу ознаку об'єктивної сторони злочину, вдався до припущень та стосовно дій ОСОБА_7 застосував закон про кримінальну відповідальність, який не підлягає застосуванню.
Вказує, що суд першої інстанції дав неправильну оцінку доказам та незаконно послався на них як на доказ вини обвинуваченого, натомість не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на висновки суду, зокрема покази ОСОБА_7 , які не спростовано жодними об'єктивними доказами
Також, захисник зазначає, що висновки суду грунтуються на недопустимих доказах.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного ОСОБА_7 покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 369-2 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
Мотивуючи такі вимоги, зазначає, що суд першої інстанції в повній мірі не врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого, а також дані про особу обвинуваченого, у зв'язку з чим призначив ОСОБА_7 покарання, яке є явно несправедливим внаслідок м'якості.
Зазначає, що згідно примітки до ст. 45 КК України, ОСОБА_7 вчинив саме корупційний злочин, що викликає тотальну недовіру громадян до органів влади, підриває їхній авторитет і має наслідком виникнення у людей відчуття незахищеності та безпорадності. Наразі обвинувачений ОСОБА_7 офіційно не працює, не одружений, немає на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, не займається суспільно корисною працею, що дає можливість зробити висновок пре те, що він заслуговує на покарання у виді позбавлення волі та свідчить про неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, позицію прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зазначених вимог закону судом першої інстанції дотримано в повному обсязі.
Відповідно до ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину при наведених у вироку обставинах, підтверджуються зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку, з якою погоджується колегія суддів.
Покладені в основу вироку докази повністю викривають обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а твердження захисника про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження вини обвинуваченого у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення були предметом ретельної перевірки судом першої інстанції.
Суд навів належне мотивування своїх висновків щодо доведеності вини обвинуваченого у вчиненні злочину, за який його засуджено, з яким погоджується колегія суддів.
Так, обвинувачений ОСОБА_7 винним себе не визнав та пояснив, що після звільнення з ДП «Інформ-Ресурси» вирішив надавати юридичні послуги та розмістив на сайті оголошення. Через певний час до нього звернувся ОСОБА_13 , з метою отримання вилученого у його брата посвідчення водія. З ОСОБА_14 вони узгодили план дій, а також гонорар ОСОБА_7 за роботу. Пізніше ОСОБА_13 також попросив забрати посвідчення водія товариша брата. На третій зустрічі ОСОБА_13 передав йому пакети документів на двох осіб. ОСОБА_7 приїхав в патрульну поліцію взяв чек, номер черги, підійшов до інспектора адміністративної практики, який перевірив документи та видав йому два посвідчення водія. При зустрічі з ОСОБА_14 та передачі йому посвідчень водіїв, його затримали. Стверджує, що від ОСОБА_11 та ОСОБА_12 мав доручення, які передавав працівникам поліції. Кошти від ОСОБА_15 отримав як гонорар за виконану роботу.
Незважаючи на заперечення обвинуваченим своєї вини, суд першої інстанції, безпосередньо дослідив докази по справі та дійшов правильного висновку про наявність у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 є безпідставними та спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами, зокрема:
- показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_7 запропонував йому вступити в корупційну схему, а саме щодо повернення водійських посвідчень водіям, яких зупинили за водіння в нетверезому стані. Звернувся до ОСОБА_7 оскільки у його брата забрали водійське посвідчення, при цьому, під час евакуації тз брату передали візитку на ОСОБА_7 , який ніби може вирішити питання з повернення посвідчення водія. ОСОБА_13 зустрівся з ОСОБА_16 в приміщенні патрульної поліції, на що останній зазначив, що може вирішити його питання за 600 долларів США гроші, у нього тут усе налагоджено і проблем не буде. Його насторожила та обставина, що ці питання ОСОБА_17 має намір та, як він сказав, можливості вирішувати за гроші, без рішення суду, тому вирішив звернутися в поліцію, щодо дій останнього, вважаючи їх незаконними.
- показаннями свідка ОСОБА_18 , який повідомив, що ОСОБА_10 звертався в поліцію з приводу вимагання у нього коштів.
Вина ОСОБА_7 підтверджується також і дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами, які не викликають сумніву у суду апеляційної інстанції щодо їх належності та допустимості, а саме: заявою ОСОБА_10 про злочин; протоколом від 20.03.2019 року затримання ОСОБА_7 та обшуку останнього; заявою ОСОБА_10 про добровільну видачу слідчому посвідчень водія на ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , та, для огляду, власного мобільного телефону«Appel» модель iPhone, візитки ; протоколом огляду речей; постановою про визнання речовими доказами;протоколом огляду компакт-диску з відеозаписами датованими 14.03.2019 року та 20.03.2019 року;наказом голови ліквідаційної комісії про звільнення ОСОБА_7 ;постановою від 13.03.2019 року прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виді контролю за вчинення злочину стосовно ОСОБА_7 з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження; постановою від 20.03.2019 року прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виді контролю за вчинення злочину стосовно ОСОБА_7 з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, які проведено на підставі ухвали слідчого судді Чернігівського апеляційного суду; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, які проведено на підставі ухвали слідчого судді Чернігівського апеляційного суду; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, які проведено на підставі ухвали слідчого судді Чернігівського апеляційного суду; копією постанови судді Оболонського районного суду м. Києва, від 04 квітня 2019 року ОСОБА_11 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КК України;копією постанови судді Солом'янського районного суду м. Києва, від 12 квітня 2019 року ОСОБА_12 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КК України; відповіддю заступника начальника Управління патрульної поліції у м. Києві від 20.05.2019 року за № 23157/41/11/4/02-2019.
Із ухваленого судом першої інстанції вироку слідує, що суд належним чином проаналізував досліджені докази і, дотримуючись вимог ч.3 ст.374 КПК України, зазначив з яких саме підстав дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину.
Суд першої інстанції дослідив надані стороною обвинувачення докази, ретельно їх перевірив, проаналізував, детально виклав зміст та результати їх аналізу в вироку і дав їм належну оцінку. Зазначені докази узгоджуються між собою, не містять суперечностей, прямо підтверджують існування обставин, що підлягали доказуванню у кримінальному провадженні, сумнівів щодо їх достовірності не викликають, а доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі і поясненнях під час апеляційного розгляду кримінального провадження, їх не спростовують.
Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України отримано в порядку, визначеному КПК України, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 про недопустимість доказів, які покладені в основу вироку суду не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, оскільки порушень під час їх отримання визначених ст. 87 КПК України колегією суддів не встановлено.
Посилання сторони захисту на відстуність в діях ОСОБА_7 об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, було належно перевірено в суді першої інстанції, та, колегія суддів погоджується висновком суду про те, що відсутність в обвинувальному акті посилання на конкретну особу уповноважену на виконання функцій держави, на яку ОСОБА_7 обіцяв здійснити вплив на прийняття рішення, не дає підстав вважати про відсутність об'єктивної сторони в діях обвинуваченого, оскільки, незважаючи що такі особи в ході досудового розслідування не були встановлені, лише службові особи управління патрульної поліції у м. Києва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, які згідно вимог пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1086 «Про затвердження Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення» відповідальні за зберігання вилучених посвідчень водіїв, і є особами уповноваженими на виконання функцій держави.
Також, суд вірно відкинув доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_7 у визначений законодавством спосіб отримав посвідчення водіїв, а кошти від ОСОБА_10 він отримав лише як гонорар за цю роботу, встановивши, що свідок ОСОБА_10 лише готував заяви від імені водіїв за зразком наданим ОСОБА_16 , і водії не уповноважували його офіційно на вчинення щодо їх водійських посвідчень певних дій, в тому числі на їх отримання. Більше того, як видно з відповіді заступника начальника Управління патрульної поліції у м. Києві від 20.05.2019 року на запит слідчого, як уже зазначалось вище, відмічено, що повернення водію вилученого у нього посвідчення до прийняття судом рішення у справі про адміністративне правопорушення є можливим у випадках, якщо судом не прийнято рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справа про адміністративне правопорушення не розглянута у встановлений законом строк.
Таким чином, відсутність законодавчо визначених підстав для повернення посвідчень водіїв, які були вилучені у зв'язку з вчиненням ними адміністративних правопорушень передбачених ст. 130 КУпАП, та щодо яких адміністративні матеріали ще не були розглянуті судом, вказаує на те, що ОСОБА_17 міг та обіццяв отримати посвідчення водіїв, протоколи щодо яких ще не були предметом судового розгляду і строки розгляду яких не пройшли, для передачі ОСОБА_10 лише шляхом обіцянки здійснити вплив та здійснення впливу на осіб уповноважених на виконання функцій держави відповідальних за зберігання посвідчень.
Доводи захисника про недопустимість доказів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та всіх похідних від них доказів, не заслуговують на увагу, оскільки першочергово в ЄРДР кримінальне провадження було внесене за ч.3 ст. 368 КК України, і в межах розслідування кримінального провадження саме за цією статтею, слідчим, згідно вимог процесуального законодавства, було отримано дозволи суду на проведення НСРД та їх проведено. В подальшому, після з'ясування певних обставин щодо статусу обвинуваченого на момент вчинення інкримінованого діяння, було змінено правову кваліфікацію дій обвинуваченого, що, як вважає суд узгоджується та не іде в розріз з вимогами КПК України, і не дає підстав для визнання доказів, зокрема матеріалів НСРД недопустимими доказами, оскільки останні отримані в установленому процесуальним законодавством порядку і які як окремо, так в сукупності з іншими доказами, підтверджують винність обвинуваченого.
Всупереч доводам апеляційної скарги захисника, місцевим судом взято до уваги та надано належну оцінку всім доказам, які містяться в матеріалах кримінального провадження, здобутим у відповідності до вимог кримінального процесуального закону та які є достатніми для висновку про доведеність обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України поза розумним сумнівом.
Посилання захисника на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, не знайшли свого підтвердження перевіркою матеріалів кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність колегія суддів вважає безпідставними.
Так, частиною 2 статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Так, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 вид і міру покарання, суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, офіційно не працює. Відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.
На підставі вищенаведеного, суд першої інстанції визнав за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 369-2 КК України, у виді штрафу, з чим погоджується колегія суддів, оскільки таке покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Підстав вважати призначене покарання явно несправедливим через м'якість, апеляційним судом не встановлено.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які можуть бути підставами для зміни чи скасування вироку щодо ОСОБА_7 колегією суддів не встановлено.
Виходячи з наведеного, апеляційні скарги захисника та прокурора слід залишити без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 22 травня 2023 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисника та прокурора - залишити без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 22 травня 2023 року щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 369-2 КК України - без змін.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: