Справа №755/20577/22 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/3940/2023 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
24 серпня 2023року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали провадження за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 25 квітня 2023 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпро, громадянина України, не одруженого, з вищою освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, востаннє вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 27.09.2021 року за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді 4 /чотирьох/ років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_7 до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 27.09.2021 року, остаточно призначивши ОСОБА_7 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді 5 /п'яти/ років позбавлення волі.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянина України, не одруженого, з повною середньою освітою, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19 червня 2020 року за ч. 1 ст. 185 КК України на 4 місяці арешту, покарання відбув,
визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 /трьох/ років 2 /двох/ місяців позбавлення волі.
Цим же вироком вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів,-
Вироком суду встановлено, що 31.03.2021 року о 04 годині 21 хвилин ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебували за адресою: м. Київ, вул. Стальського, на території парку «Аврора», де у них виник злочинний умисел, направлений на вчинення повторного, таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням до приміщення, вчиненого за попередньою змовою групи осіб.
Реалізовуючи свій умисел, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скористались тим, що за їх діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, підійшли до приміщення мобільної вбиральні за вказаною адресою, де розбили скло віконної рами даного приміщення, проникли до приміщення мобільної вбиральні, звідки повторно, таємно викрали водонагрівач «Atlantik», марки «О'PRO Slim РС 30», вартістю 3 129 грн, та конвектор електричний «Термія», марки «ЄВНА 05/230», вартістю 1 428 грн, що належать Київському комунальному об'єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, а викраденим майном розпорядились на власний розсуд, завдавши матеріальної шкоди на загальну суму 4 557 грн.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді.
Також просить повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження.
Захисник зазначає, що вирок суду є необгрунтованим, висновки, викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Вказує, що показання обвинуваченого ОСОБА_7 щодо його непричетності до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення судом не перевірялися, та у вироку не спростовані. При цьому, допитані судом свідки, не підтвердили обставини вчинення обвинуваченим злочину.
Таким чином, захисник вказує на наявність обгрунтованих сумнівів винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Також, захисник звертає увагу на порушення судом першої інстанції права ОСОБА_7 на захист, оскільки останній перебуває в ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор", та наполягав на особистій участі в судових засіданнях суду першої інстанції. Проте, суд першої інстанції безпідставно відмовляв у задоволенні клопотань сторони захисту про особисту участь у суді, а судові засіданні здійснювалися в режимі відеоконференції, що позбавило ОСОБА_7 та його захисника на конфіденційне спілкування з захисником.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_10 просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а кримінальне провадження закрити.
Також, захисник просить повторно дослідити всі обставини кримінального провадження.
Мотивуючи свої вимоги, зазначає, що судом першої інстанції допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а викладені у вироку висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Зазначає, що доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України не доведена поза розумним сумнівом, та не підтверджена належними та допустимими доказами.
Також, зазначає, що судом порушено право обвинуваченого на захист, оскільки судом відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту про безпосередню участь ОСОБА_8 в судовому засіданні в залі суду.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить вирок суду першої інстанції скасувати.
Такі вимоги обгрунтовує тим, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинувачених та їх захисників, які підтримали апеляційні скарги, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних вимог, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, із наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах поданих апеляційних скарг.
Згідно з ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, при ухваленні оскаржуваного вироку зазначених вимог закону місцевим судом було дотримано в повній мірі.
Відповідно до ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Висновки суду першої інстанції про доведеність висунутого обвинувачення, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, та про юридичну кваліфікацію дій обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 185 КК України, колегія суддів вважає обгрунтованими, оскільки вони відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтуються на сукупності допустимих, достовірних та достатніх для цих висновків доказів, які повно, всебічно, об'єктивно та неупереджено досліджені в судовому засіданні.
Доводи апеляційних скарг про недоведеність винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, спростовуються сукупністю зібраних, безпосередньо досліджених та оцінених у відповідності до вимог ст. 94 КПК України доказів.
Так, обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та показав, що на місці події у день вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 можливо перебував, до вбиральні не заходив. Наявність сліду мізинця його руки на зовнішній стороні вбиральні пояснив тим, що залишив його випадково, оскільки не офіційно працював різноробочим на будівництві вказаної вбиральні.
Обвинувачений ОСОБА_8 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та показав, що на міці події присутній не був, слід його руки на зовнішній стороні вбиральні пояснив тим, що раніше користувався вбиральнею.
Незважаючи на таку позицію обвинувачених стосовно невизнання вини у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, їх винуватість доводиться наступними доказами:
-показаннями свідка ОСОБА_11 який пояснив, що у приміщенні вбиральні, яка належала «Київзеленбуду», було розбите вікно та викрадено водонагрівач і конвектор.
- показаннями свідка ОСОБА_12 про те, що він працював у пункті прийому вторинної сировини та в день події до нього прийшов ОСОБА_7 та здав до пункту прийому вторинної сировини водонагрівач та конвектор, які були в справному стані. Крім цього, свідок ОСОБА_12 додав, що в пункт прийому сировини ОСОБА_7 приходив з іншим чоловіком.
Наведені покази свідків не викликають сумнівів у їх достовірності та узгоджуються з дослідженими судом письмовими доказами: даними які відображені у протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 31.03.2021 року; протоколом огляду місця події від 31.03.2021 року; довідкою Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» від 18.11.2021 року; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.11.2021 року вбачається, що свідок ОСОБА_12 впізнав особу, зображену на фото № 4, як особу, яка викрала майно та здала його в пункт прийому вторинної сировини- ОСОБА_7 ; протоколом проведення слідчого експерименту від 18.11.2021 року та доданого до нього DVD-R диску протоколом перегляду відеозапису від 30.11.2021 року та доданого до нього DVD-R диску; висновком експерта № CE-19/111-21/31168-Д від 02.07.2021 року; листом заступника директора Київського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_13 від 27.07.2021 року; висновком експерта СЕ-19/111-21/54396-Д від 11.11.2021 року; висновком експерта СЕ-19/111-21/56798-Д від 22.11.2021 року,
Вищезазначені, досліджені безпосередньо судом першої інстанції докази суд апеляційної інстанції вважає належними, допустимими та в сукупності достатніми для встановлення існування обставин, що підлягали доказуванню у кримінальному провадженні, та які у своїй сукупності вказують на умисний характер дій обвинувачених і відтворюють обставини вчиненого ними злочину та їх винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 отримано в порядку, визначеному КПК України, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Всупереч доводів апеляційних скарг, суд першої інстанції у повному обсязі дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття рішення в справі, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому слідстві докази та дав їм у сукупності належну оцінку, що вказує наведений у вироку аналіз доказів, та дійшов обгрунтованого висновку про доведеність "поза розумним сумнівом" винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, з яким погоджується і колегія суддів.
Зважаючи на вищевикладене, твердження сторони захисту щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вони повнісю спростовуються вироком суду.
Доводи захисників про те, що судом першої інстанції було порушено право обвинувачених на захист, не знайшло свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, оскільки суд першої інстанції вирішуючи питання про безпосередню участь обвинувачених в судовому засіданні, з урахуванням думки всіх учасників судового провадження виніс вмотивовану ухвалу про участь ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і режимі відеоконференції
Таким чином, доводи апеляційних скарг про необхідність скасування вироку суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
На думку колегії суддів призначене судом першої інстанції покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 цілком відповідає ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним та достатнім для їх виправлення, попередження нових злочинів і домірне скоєному.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не виявлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів і вимог поданої апеляційної скарги і не знаходить підстав для скасування вироку, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги - залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 25 квітня 2023 року щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженими, які тримаються під вартою, - в той самий строк з дня вручення їм копії судового рішення.
Головуючий:
Судді: