апеляційне провадження №33/824/3575/2023
справа №752/11428/23
28 серпня 2023 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поліщук Н.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 09 червня 2023 року
у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працює технічним працівником в університеті ім. Т.Г.Шевченка, проживає за адресою АДРЕСА_1 , -
встановив:
Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №267523 від 09 червня 2023 року, ОСОБА_1 09 червня 2023 року близько 01:40 годин за адресою: АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно рідної матері ОСОБА_2 , а саме словесне ображення, агресивно себе поводила, чим вчинила правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 09 червня 2023 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень. Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 536,80 гривень.
Не погодившись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 09 червня 2023 року, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Вказує, що з події, що описана у протоколі не убачається, якими саме діями та яке саме психологічне насильство скаржниця вчинила у відношенні до своєї матері.
Посилається на те, що жодних доказів факту домашнього насильства матеріали справи не містять.
Звертає увагу, що норма статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, а конфлікт який виник між скаржницею та її матір'ю не є домашнім насильством.
Звертає увагу, що при розгляді справи не встановлено обов'язкового елементу складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, а саме завдання або можливості завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілої.
В судове засідання ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 , не з'явились, про дату, час, та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У прохальній частині апеляційної скарги ОСОБА_1 просила суд розглядати справу за її відсутності.
Перевіривши та дослідивши матеріали адміністративної справи, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно даних протоколу ВАВ №267523 ОСОБА_1 09 червня 2023 року близько 01:40 годин за адресою: АДРЕСА_1 словесно ображала та агресивно себе поводила відносно матері ОСОБА_2 .
З даних рапорту оперативного чергового Голосіївського управління поліції ГУНП у м. Києві убачається, що 09 червня 2023 року о 01:45 годині надійшло повідомлення із служби 102 про те, що 09 червня 2023 року о 01:44 годині за адресою: АДРЕСА_2 , у ОСОБА_1 (заявниця) конфлікт з матір'ю ОСОБА_2 (а.с.2).
З письмових пояснень ОСОБА_2 убачається, що 09 червня 2023 року близько 01:50 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 викликала працівників поліції ніби-то через те, що ОСОБА_2 її ображала. ОСОБА_2 вказала, що ситуація складається таким чином, що ОСОБА_1 створює ОСОБА_2 нестерпні умови проживання, обмежує користування квартирою. Зазначила, що ОСОБА_1 до ОСОБА_2 постійно проявляє агресію без причини та забирає частину пенсії (а.с. 3).
ОСОБА_1 у письмових поясненнях вказала, що 09 червня 2023 року вона викликала поліцію у зв'язку з тим, що між нею та її матір'ю - ОСОБА_2 виникла сварка з приводу користування квартирою. ОСОБА_2 агресивно себе поводила, словесно ображала та нецензурно висловлювалась, що ОСОБА_1 емоційно відреагувала, почала вирішувати цей конфлікт. Просила провести профілактичну бесіду (а.с.4).
Згідно форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, складеної старшим лейтенантом поліції Моринченком С.І., визначено постраждалою особою ОСОБА_2 , кривдником ОСОБА_1 , а також визначено низький рівень небезпеки (а.с. 6-7).
Згідно термінового заборонного припису стосовно кривдника ОСОБА_1 серії АА №120727 від 09 червня 2023 року установлено, що такий винесено строком на 5 діб, а саме заборонено ОСОБА_1 в будь-який спосіб контактувати із ОСОБА_2 (а.с. 8).
Статтею 1 КУпАП визначено:
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Частиною 1 статті 9 КУпАП визначено:
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 10 КУпАП визначено:
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Статтею 23 КУпАП визначено:
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до статті 251 КУпАП:
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стаття 251 КУпАП не встановлює переваг одних доказів над іншими. Докази можуть доповнювати один одного або спростовувати.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, у тому числі, за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року №2229-VIII, домашнім насильством є діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно пункту 14 статті 1 вказаного Закону, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Пунктами 4 та 7 частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється, зокрема, на батьків (мати, батько) і дитина (діти).
З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди.
Таким чином, зокрема, нецензурні висловлювання формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Доводи скаржника про те, що мав місце конфлікт, а не домашнє насильство, відхиляються апеляційним судом, оскільки матеріалами справи підтверджено виникнення насильницьких стосунків, при цьому насильство є результатом свідомих дій ОСОБА_1 , підкріплене агресією, а не прагненням розв'язати конфлікт.
Апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновку суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення , підстав для скасування постанови районного суду апеляційний суд не убачає.
Керуючись статтями 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 09 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Поліщук