справа №756/3788/23 Головуючий у 1 інстанції: Тиха О.О.
провадження №22-ц/824/10288/2023 Головуючий суддя: Олійник В.І.
Іменем України
22 серпня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Кулікової С.В., Сушко Л.П.,
при секретарі: Качалабі О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 13 квітня 2023 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту належності до членів сім'ї та перебування на утриманні, зобов'язання внести до списку осіб, що мають право на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю військовослужбовця,-
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила суд:
- встановити факт того, що вона від 20.05.2015 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно перебувала на утриманні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Хрестище Краматорського району Донецької області;
- встановити факт того, що вона належала до членів сім'ї ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня його смерті, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати Міністерство оборони України включити її (позивача) до списку осіб, що мають право на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю військовослужбовця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Хрестище Краматорського району Донецької області.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 13 квітня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі з тих підстав, що позивачем заявлено вимоги, які не підлягають розгляду в порядку ЦПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до Оболонського районного суду міста Києва.
Скаргу обґрунтовано тим, що суд повинен розглядати дану справу у рамках цивільного судочинства, оскільки спірні правовідносини щодо встановлення факту, який має юридичне значення, регулюються гл. 6 розд. IV ЦПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_6 - представник Міністерства оборони України просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Вказує, що в порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередною нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов?язані з публічно-правовими відносинами заявниці з суб?єктом владних повноважень, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Верховний Суд у постанові від 22 березня 2023 року у справі №290/289/22-ц зазначив, що такий спір пов?язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за заявником певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім?ї військовослужбовця, не пов?язаного з будь-якими цивільними права та обов?язками заявника, їх виникненням, існуванням та припиненням.
Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Тож, у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення позивачки до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.
Вважає, що з урахуванням наведеного, вимоги про встановлення згаданого юридичного факту не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір, пов'язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця, не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням, а отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, тому не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Такі висновки відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з вимогами ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про встановлення факту належності до членів сім'ї та перебування на утриманні, зобов'язання внести до списку осіб, що мають право на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю військовослужбовця, в якому просила суд:
- встановити факт того, що вона від 20.05.2015 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно перебувала на утриманні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Хрестище Краматорського району Донецької області;
- встановити факт того, що вона належала до членів сім'ї ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня його смерті, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати Міністерство оборони України включити позивача до списку осіб, що мають право на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Хрестище Краматорського району Донецької області.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільний справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Встановлено, що відповідач у справі - Міністерство оборони України є спеціально уповноваженим суб'єктом, який уповноважений на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, яку має на меті отримати позивач у разі встановлення факту перебування на утриманні, а також належності до членів сім'ї ОСОБА_5 , який загинув під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 30.01.2020 року у справі №287/167/18-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Визначаючи, чи пов'язується з встановленням факту, виникнення у позивача певних цивільних прав та обов'язків, суд застосовує положення статті 1 ЦК України, за змістом якої цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини), тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.
Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, підлягають вирішенню спори, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
Всі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
Встановлено, що вимоги ОСОБА_1 пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами позивача з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
При цьому суд врахував, що між сторонами виник спір, пов'язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця, не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Також у спірних правовідносинах судом вірно враховано правову мету звернення ОСОБА_1 до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу, оскільки такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.
Суд першої інстанції, врахувавши визначені законом завдання цивільного судочинства, вірно визнав недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується і апеляційний суд, що вимоги ОСОБА_1 не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що позивачем заявлено вимоги, які не підлягають розгляду в порядку ЦПК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, необхідно було відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі, роз'яснивши право звернутися з таким позовом до відповідного адміністративного суду за правилами підсудності, встановленими КАС України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку щодо залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 13 квітня 2023 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 13 квітня 2023 року про відмову у відкритті провадження у справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 29 серпня 2023 року.
Головуючий:
Судді: