Провадження № 11-сс/824/4653/2023 Головуючий в 1 інст.: ОСОБА_1
Справа № 757/29901/23 Доповідач: ОСОБА_2
09 серпня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою, з доповненнями захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 липня 2023 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, працюючого на посаді голови Макарівського районного суду Київської області, зареєстрованого: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 липня 2023 року задоволено клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Києві ОСОБА_10 про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 та продовжено підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в межах строків досудового розслідування, тобто до 26 серпня 2023 року включно.
Зобов'язано Територіальне управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Києві, утриматись від порушення презумпції невинуватості відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, з доповненнями в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання, застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, з доповненнями апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді, як й усі інші процесуальні дії та рішення, прийняті щодо ОСОБА_7 у вказаному провадженні, ухвалені вочевидь бездоказово та невмотивовано, не мають нічого спільного із законом, натомість - є результатом «суспільного запиту» на негайне покарання штучно створеного образу «судді-вбивці» аби обґрунтувати необхідність безальтернативного тримання під вартою.
Апелянт вказує на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 , підозри за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, з огляду на те, що ні в рапорті поліцейського про обставини події ДТП та встановлених учасників ДТП (в т.ч. водія ТЗ - ОСОБА_7 ), на підставі якого було внесено відомості в ЄРДР, ні за фабулою зазначеною у витягу ЄРДР - жодної інформації про перебування водія - останнього у стані алкогольного сп'яніння, ні про наявність ознак алкогольного сп'яніння не зазначено. Відсутні й відомості про відмову від проходження швидкого тесту на «Драгер».
Станом на момент ухвалення оспорюваного судового рішення 17.07.2023, яким продовжено строк безальтернативного тримання під вартою ОСОБА_7 , продовж більше 50 календарних днів - в матеріалах, поданих в обґрунтування клопотання будь-які докази перебування його в стані алкогольного сп'яніння - відсутні.
Технічна частина версії обвинувачення щодо механізму розвитку події ДТП (обґрунтованість підозри), як й усі відповідні експертні дослідження, базується на об'єктивній можливості водія ОСОБА_7 завчасно виявити та уникнути наїзду на пластикові огороджувальні блоки та дорожні знаки, які не зафіксовані у жодному документі кримінального провадження, а з'явилися виключно у неперевіреній та технічно неспроможній версії головного свідка обвинувачення ОСОБА_11 .
При цьому,покази підозрюваного ОСОБА_7 , як підтверджено матеріалами, не прийняті до уваги жодним експертом (експерту на дослідження не передавались), будь-які слідчі дії (в т.ч. слідчий експеримент) за участі підозрюваного - не проводився.
Також апелянт зазначає, що в частині мети та доцільності застосування найсуворішого безальтернативного запобіжного заходу то за весь час тримання під вартою ОСОБА_7 з останнім проведено одну слідчу дію - допит. Клопотання захисту щодо проведення інших слідчих дій за участі підозрюваного ОСОБА_7 (в т.ч. слідчий експеримент) - залишені без уваги.
Крім того апелянт вказує на те, що слідчим суддею не встановлено, будь-які ймовірні ризики кримінального провадження, тому належну процесуальну поведінку можливо забезпечити в інший спосіб.
Потерпілим у кримінальному провадженні № 62023100120000416 ОСОБА_12 , подано заперечення на апеляційну скаргу, з доповненнями захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , в яких останній просить відмовити у задоволенні вказаної апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу слідчого судді залишити без зміни.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників та підозрюваного, в підтримку вимог апеляційної скарги, з доповненнями, яку останні просили задовольнити з наведених в ній підстав, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з доповненнями сторони захисту та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені у апеляційній скарзі, з доповненнями доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга, з доповненнями захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими підчас судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Ухвала слідчого судді про продовження строку тримання особи під вартою повинна відповідати вимогам ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Доводи захисника про те, що слідчий суддя виніс незаконну та необґрунтовану ухвалу, не ґрунтуються на змісті оскаржуваної ухвали.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, встановлено, що Другим слідчим відділом територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022100120000416 від 26.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що Указом Президента України від 29.12.2017 № 443/2017 ОСОБА_7 призначено на посаду судді Макарівського районного суду Київської області.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3, приблизно о 23 годині 57 хвилин, ОСОБА_7 , маючи ознаки перебування у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем LEXUSES350, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався проїзною частиною проспекту Берестейського у місті Києві у напрямку від вулиці Костянтина Герасименка до вулиці Миколи Ушакова, із перевищенням максимально дозволеної на даній ділянці дороги швидкості у 5 км/год., чим створював потенційну небезпеку дорожньому руху.
У час, коли ОСОБА_7 , наближався до контрольно-пропускного пункту, перед яким були встановленні заборонні дорожні знаки 3.29 та 3.41 Правил дорожнього руху України, які попереджали про наближення до контрольно-пропускного пункту № 758, встановленого відповідно до п. 5 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455, та вказували на поетапне зниження швидкості до 5 км/год, на зазначеному контрольно-пропускному пункті перебував військовослужбовець Національної гвардії України ОСОБА_13 , який встановлював огородження.
Під час руху ОСОБА_7 допустив порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 «б», 2.9 «а», 12.2, 12.3, 12.9 «б» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), відповідно до яких:
п. 1.5 - «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п. 2.3 - «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим транспортним засобом у дорозі;
п. 12.2 - «у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги»;
п. 2.9 - «Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;
п. 12.3 - «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»;
п. 12.9 - «водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил».
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_7 виявились у тому, що він, перебуваючи з ознаками алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем LEXUSES350, реєстраційний номер НОМЕР_1 , усвідомлюючи що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, зухвало ігноруючи вимоги заборонних дорожніх знаків 3.29 та 3.41 ПДР, які зобов'язували його поступово зменшити швидкість до 5 км/год. та зупинитись на контрольно-пропускному пункті для перевірки, маючи об'єктивну змогу завчасно виявити попереду себе огородження контрольно-пропускного пункту та військовослужбовця ОСОБА_13 , які розташовувалися попереду в напрямку його руху, та, як наслідок, обрати безпечні прийоми керування, не зважаючи на наявність штучного освітлення ділянки дороги, наражаючи на небезпеку інших учасників дорожнього руху, створюючи загрозу життю та здоров'ю громадян, не зміг вірно оцінити дорожню обстановку та її зміни, відволікся від керування транспортним засобом у дорозі, внаслідок чого, рухаючись із очевидним порушенням швидкісного режиму, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, та навпроти буд. № 139 по проспекту Перемоги у місті Києві, здійснив наїзд на тимчасову огорожу контрольно-пропускного пункту та військовослужбовця ОСОБА_13 , який ніс службу.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження від яких загинув на місці пригоди.
Порушення водієм ОСОБА_7 вимог пунктів 1.5, 2.3 «б», 2.9 «а», 12.2, 12.3, 12.9 «б» ПДР спричинили виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідки.
Таким чином, ОСОБА_7 , підозрюється у порушені правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Заступником Генерального прокурора 26.05.2023 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 27 травня 2023 року № 536/0/15-23 задоволено подання заступника Генерального прокурора ОСОБА_14 та надано згоду на утримання під вартою судді Макарівського районного суду Київської області ОСОБА_7 .
27.05.2023 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21 липня 2023 року без визначення розміру застави (справа № 757/21613/23-к).
19.06.2023 ухвалою Київського апеляційного суду ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2023 року про застосування запобіжного заходу залишено без змін, а апеляційну скаргу захисника в інтересах ОСОБА_7 , - без задоволення (провадження № 11сс/824/3608/2023).
Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62022100120000416 від 26.05.2023 на підставі постанови заступника керівника Київської міської прокуратури продовжено до 3 (трьох) місяців, тобто до 26.08.2023, у зв'язку із необхідністю проведення слідчих та процесуальних дій.
14.07.2023 слідчий Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Києві ОСОБА_10 , за погодженням прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
На обґрунтування вимог даного клопотання, з урахуванням вище викладеного сторона обвинувачення послалась також на те, що підозра ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, обґрунтовується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколом огляду місця ДТП від 26.05.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 26.05.2023; протоколом допит свідка ОСОБА_16 від 26.05.2023; протоколами допиту свідка ОСОБА_17 від 26.05.2023 та від 02.06.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 02.06.2023; протоколом допиту ОСОБА_18 від 07.06.2023; допитами інших свідків; лікарським свідоцтвом про смерть та довідкою про причину смерті від 26.05.2023 № 010-2987; протоколами огляду нагрудних камер поліцейських ОСОБА_19 , ОСОБА_15 та ОСОБА_20 від 27.05.2023 та 31.05.2023; протоколом огляду ділянки проїзної частини, проведеного 05-06.06.2023; схемою розміщення дорожніх знаків на проїзній частині проспекту Берестейського, 139 у м. Києві станом на 25.05.2023, наданою листом КП «Центр організації дорожнього руху» від 07.06.2023; картою виїзду швидкої медичної допомоги № 7877 від 26.05.2023, завірена копія якої надана листом КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» від 13.06.2023; протоколом слідчого експерименту з свідком ОСОБА_11 , проведеним 08-09.06.2023; висновком експерта Державного науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України від 27.05.2023 № КСЕ-19-23/29296-БД; висновком експерта Державного науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України від 27.05.2023 № СЕ-19-23/29327-БД; висновком експерта Державного науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України від 29.05.2023 № СЕ-19-23/29328-БД; висновком експерта Державного науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України від 05.06.2023 № СЕ-19-23/30558-БД; висновком експерта Державного науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України від 14.06.2023 № СЕ-19-23/30765-ФХД; висновком експерта Державного науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України від 05.06.2023 № СЕ-19-23/29748-ІТ; висновком експерта Державного науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України від 20.06.2023 № СЕ-19-23/33459-ІТ; висновком експерта Державного науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України від 21.06.2023 № СЕ-19-23/31231-ІТ; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
У кримінальному провадженні призначено низку судових експертиз, допитано значну кількість свідків, тому підозрюваний, перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість використати свою службову діяльність для здійснення впливу або тиску на експертів та свідків як особисто, так і за допомогою третіх осіб, щоб схилити їх до надання неправдивих свідчень або відмови від показань під час судового розгляду. Може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки обізнаний з методами роботи правоохоронних органів, має значний досвід роботи у правовій сфері, у тому числі у кримінальному судочинстві, має багато знайомих серед працівників правоохоронних органів і суду, що може бути використано ним з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Провести зазначені слідчі та процесуальні дії раніше, у межах строку досудового розслідування, не виявилось можливим, оскільки вони виконуються послідовно, по мірі проведення комплексу інших необхідних слідчих (розшукових) дій та після встановлення слідством нових даних щодо обставин вчиненого тяжкого злочину та закінчення відповідних експертних досліджень, а також зважаючи на великий обсяг запланованих слідчих (розшукових) дій, потреба у здійсненні яких зумовлена метою забезпечення повноти, всебічності та неупередженості дослідження обставин кримінального провадження.
Крім того, слідчий зазначив, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину. Проте його перебування на волі унеможливить запобігання існуючим у вказаному випадку ризикам, передбаченим п.п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Вказане свідчить про неможливість запобігання цим ризикам, шляхом застосування відносно нього більш м'яких запобіжних заходів, які не забезпечать його належної поведінки.
17.07.2023 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання слідчого та продовжено підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в межах строків досудового розслідування, тобто до 26 серпня 2023 року включно.
Також зобов'язано Територіальне управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Києві, утриматись від порушення презумпції невинуватості відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і спливу строку досудового розслідування.
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для продовження ОСОБА_7 , строку тримання під вартою перевірялись судом при розгляді клопотання. При цьому був вислуханий підозрюваний ОСОБА_7 , доводи прокурора в підтримку поданого клопотання та заперечення щодо його задоволення сторони захисту, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 , у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 , з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 , до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-3 КК України є вірогідною, що дає підстави для продовження йому строку тримання під вартою з метою запобігання ризикам, встановленим та доведеним стороною обвинувачення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При цьому колегія суддів бере до уваги, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_7 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Також під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявні докази в достатній мірі підтверджують існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України у кримінальному провадженні, в якому підозрюється ОСОБА_7 , оцінив, всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України та вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Також слідчий суддя дослідив доводи викладені в клопотанні та з урахуванням, тяжкості та суспільної небезпечності кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 , а також наявності ризиків на які посилалась сторона обвинувачення, а тому, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним ризикам.
Всупереч твердження апелянта, колегією суддів встановлено, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для продовження ОСОБА_7 , строку тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, які на даний час не зменшилися та продовжують існувати, що підтверджується вище викладеним.
Оскільки заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились та виправдовують тримання підозрюваного під вартою, клопотання слідчого задоволено слідчим суддею обґрунтовано та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 . ,на строк до 26.08.2023 року, в межах строку досудового розслідування та в межах вимог клопотання про продовження строку тримання під вартою.
Також, при розгляді клопотання відповідно до вимог ч. 3 ст. 199 КПК Українидосліджені обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування. Слідчий суддя місцевого суду ретельно дослідив доводи клопотання слідчого відносно обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання підозрюваного ОСОБА_7 , під вартою. При цьому для завершення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні існує законодавчо встановлена необхідність у проведенні слідчих та процесуальних дій, обґрунтованість та необхідність яких перевірена та підтверджена в судовому засіданні матеріалами клопотання.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вище вказаним вимогам, а слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження підозрюваному ОСОБА_7 . ,строку тримання під вартою, без визначення розміру застави, у відповідності до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, з урахуванням підстав та обставин, передбачених ст. ст. 177, 178 КПК України.
Доводи захисника про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 , підозри за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, не доведення стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на матеріалах судового провадження. Слідчим суддею прийнято рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
При цьому, колегією суддів враховуються дані, які характеризують особу підозрюваного, зокрема і ті, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, тобто передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України обставини. Однак з урахуванням обставин кримінального провадження, наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, погоджується із висновками слідчого судді щодо необхідності продовження застосування щодо ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому підстав для застосування щодо останнього більш м'яких запобіжних заходів не вбачається.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду по суті.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисників, про які йшлося під час апеляційного розгляду, колегія суддів апеляційної інстанції вважає - безпідставними, в зв'язку з чим приходить до остаточного висновку про залишення поданої апеляційної скарги, з доповненнями захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , без задоволення.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 липня 2023 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу, з доповненнями захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4