-
Справа № 759/12682/22 Провадження № 11-кп/824/3956/2023 Головуючий в суді першої інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2
01 серпня 2023 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022100080002058 щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Хмельницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:
- 04 лютого 2019 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. ст. 70, 71, 72 КК України до остаточного покарання у виді одного року двадцяти п'яти днів обмеження волі,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок Святошинського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року змінити в частині призначеного покарання та призначити йому за ч. 4 ст. 185 КК України покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
До ОСОБА_6 застосовно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, якого взято під варту в залі суду.
Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з 04 травня 2023 року.
Вироком також вирішене питання щодо речових доказів.
За доводами апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_6 не оспорюючи доведеність його вини, встановлені фактичні обставини та кваліфікацію дій, вважає, що судом було неправильно застосовані положення кримінального процесуального закону, що призвело до призначення йому надто суворого покарання.
Апелянт звертає увагу на те, що він вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав як під час досудового розслідування так і під час судового розгляду провадження.
ОСОБА_6 зазначає, що надавав правдиві показання, які не змінював протягом всього часу розслідування кримінального провадження.
Також вказує на те, що майно потерпілій було повернуте, отже вважає, що заподіяна шкода була усунута.
На підставі наведеного та з урахуванням конкретних обставин вчиненого кримінального правопорушення, обвинувачений вважає, що у суду були підстави для призначення йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
Судом першої інстанції встановлено, що 07 серпня 2022 року приблизно об 11 годині 00 хвилин, усвідомлюючи, що в країні введено воєнний стан, знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , таємно викрав автономну акустичну систему чорного кольору марки «TEMEISHENG», модель TMS-1201, що належить ОСОБА_9 , чим спричинив останній майнової шкоди на загальну суму 5 991 гривня 33 копійки.
Не маючи офіційного місця роботи та інших джерел доходів, а також відчуваючи потребу в грошових коштах, ОСОБА_6 вирішив таємно викрасти чуже майно, з метою обернення його на свою користь та особистого збагачення.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_6 , відчинивши вхідні двері своїми ключами та зайшовши до приміщення квартири АДРЕСА_2 , направився до кімнати, де знаходилась автономна акустична система чорного кольору марки «TEMEISHENG», модель TMS-1201 та взявши її за ручку для транспортування, викотив на подвір'я будинку.
Після цього, разом з викраденим майном, направився до ринка «Дніпро», що за адресою: місто Київ, бульвар Кольцова, 12, з метою продажу вище вказаної акустичної системи, де біля одного з павільйонів знайшов покупця, якому продав викрадене майно, за що отримав грошові кошти у сумі 2 800 гривень 00 копійок та потім направився у невідомому напрямку, тим самим розпорядився грошовими коштами на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_9 майнової шкоди на загальну суму 5 991 гривня 33 копійки.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_6 , захисник ОСОБА_8 та потерпіла ОСОБА_9 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурор щодо задоволення апеляційної скарги заперечувала.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про обсяг і доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 та правильно кваліфікував його дії за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Висновки суду в цій частині ніким не оскаржуються, а тому відповідно до ч. 1 ст. 401 КПК України вирок суду в цій частині в апеляційному порядку не переглядається.
Колегія суддів переглядає вирок суду лише в частині призначеного ОСОБА_6 покарання.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Як видно з тексту оскаржуваного судового рішення, суд, призначивши ОСОБА_6 покарання, в повній мірі дотримався наведених вимог закону.
Так, призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином, ставлення обвинуваченого до вчиненого, а саме його щире каяття, дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, а також те, що ОСОБА_6 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Судом першої інстанції правильно враховано щире каяття ОСОБА_6 та активне сприяння у розкритті злочину, як обставини, що пом'якшують покарання та обґрунтовано не встановлено обставин, що обтяжують покарання.
З урахуванням наведеного, суд призначив ОСОБА_6 покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.
При цьому суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
Оскаржуючи вирок суду обвинувачений вважає, що існують підстави для призначення йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, однак колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 69 КК України та п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або непризначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що застосування положень ст. 69 КК України є правом суду, а не обов'язком та буде законним лише тоді, коли за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд дійде висновку про можливість призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті.
В той же час, колегія суддів вважає, що щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину, в даному випадку не знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_6 був неодноразово притягнутий до кримінальної відповідальності, зокрема, і за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень та вчинив нове кримінальне правопорушення впродовж короткого проміжку часу після відбуття ним попереднього покарання, що свідчить про те, що обвинувачений належних висновків для себе не зробив та не бажає стати на шлях виправлення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду про призначення ОСОБА_6 покарання у виді п'яти років позбавлення волі, яке він повинен відбувати реально є достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, та його не можна вважати явно несправедливим через суворість.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Святошинського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4